Дієслова зі слабким кінцевим радикалом
B1 الفِعْلُ المُعْتَلُّ الآخِر (النّاقِص) 51 / 70
Коротко
Дієслово, чия третя коренева літера — و або ي, називають ناقِص, «недостатнім», і ця назва справедлива: слабка літера стоїть у самому кінці слова, точно там, куди приєднуються закінчення, тож її постійно тиснуть, ковтають чи видаляють. رَمى، دَعا، مَشى، نَسِيَ، بَقِيَ، أَعْطى، اِشْتَرى — це не екзотичні дієслова, вони серед найпоширеніших дієслів мови, а їхні форми виглядають значно коротшими, ніж очікує той, хто вивчає мову. لَمْ يَشْتَرِ — це повне, правильне, чотирилітерне слово.
Добра новина в тому, що моделей лише три, і вся система — це одна ідея, повторена кілька разів: довгий кінцевий голосний виживає там, де закінчення теж є довгим голосним, і руйнується скрізь-інде. Щойно ви це відчуєте, رَمَتْ، رَمَوْا، لَنْ يَرْمِيَ، لَمْ يَرْمِ، اِرْمِ перестануть бути окремими фактами і стануть одним дієсловом, побаченим із п’яти кутів. Похідні породи не додають нічого нового: أَعْطى і اِسْتَدْعى закінчуються точнісінько як رَمى.
Правило
1. Три класи I породи. Словник дає вам ماضي і مُضارِع; саме ця пара, а не сам лише корінь, підказує, до якого класу ви потрапили.
- Клас و: دَعا — يَدْعو (د ع و) «запрошувати, кликати». Також نَجا — يَنْجو «рятуватися втечею», شَكا — يَشْكو «скаржитися».
- Клас ي: رَمى — يَرْمي (ر م ي) «кидати»; مَشى — يَمْشي «ходити»; بَنى — يَبْني «будувати»; جَرى — يَجْري «бігти, відбуватися».
- a-клас (فَعِلَ — يَفْعَلُ): نَسِيَ — يَنْسى «забувати»; لَقِيَ — يَلْقى «зустрічати»; رَضِيَ — يَرْضى «бути задоволеним»; بَقِيَ — يَبْقى «залишатися». Їхній ماضي має касру на середньому радикалі, а їхній مُضارِع закінчується на ـى незалежно від того, яка це коренева літера.
2. Орфографія: ا чи ى наприкінці ماضي. У трилітерному дієслові кінцевий довгий голосний форми هُوَ пишеться як ا, якщо коренева літера — و (دَعا، نَجا، دَنا), і як ى, якщо це ي (رَمى، مَشى، بَنى، جَرى). Ця кінцева літера — надійна підказка щодо класу: дієслово минулого часу, написане з ا, має корінь на و і, відповідно, مُضارِع в ـو. У дієсловах довших за три літери закінчення пишеться як ى: أَعْطى، اِشْتَرى، تَمَنّى، اِسْتَدْعى — крім випадку, коли літера перед ним — ي, тоді це звичайний ا (أَحْيا، اِسْتَحْيا) — див. Хамза, мадда та аліф максура (посібник із читання та вимови).
3. ماضي: слабка літера виживає перед приголосним. Закінчення, що починаються з приголосного — ـتُ، ـتَ، ـنا، ـنَ — лишають корінь неушкодженим, тож ي або و і далі видно: رَمَيْتُ، رَمَيْنا، رَمَيْنَ / دَعَوْتُ، دَعَوْنا، دَعَوْنَ. Закінчення, що починаються з голосного, тиснуть її: هِيَ رَمَتْ (а не رَمَيَتْ), هُمْ رَمَوْا (а не رَمَيوا), هِيَ دَعَتْ، هُمْ دَعَوْا. Форма هُوَ взагалі не має закінчення, і слабка літера сама стала довгим голосним: رَمى، دَعا.
a-клас поводиться інакше й простіше: його ي лишається видимим у третій особі однини — نَسِيَ، نَسِيَتْ — і стягується в довгий ي перед закінченнями на приголосний (نَسيتُ، نَسينا، نَسينَ) та в довгий و у множині чоловічого роду (نَسُوا).
4. مُضارِع المَرْفوع і його невидима дамма. يَرْمي، يَدْعو، يَنْسى — форми дійсного способу, але дамму не можна написати на довгому голосному. У термінах Система відмінків: іраб та його показники це закінчення مُقَدَّر, оцінюване: воно є граматично й відсутнє фонетично. Для يَرْمي і يَدْعو причина, яку наводять, — الثِّقَل (важкість — голосний там просто заважко вимовити); для يَنْسى це التَّعَذُّر (неможливість — аліф максура взагалі не може нести жодного голосного).
5. Омографи, які варто запам’ятати вже зараз. У класі ي أَنْتِ تَرْمينَ і أَنْتُنَّ تَرْمينَ однакові — так само як أَنْتِ تَنْسَيْنَ і أَنْتُنَّ تَنْسَيْنَ в a-класі. У класі و هُمْ يَدْعونَ і هُنَّ يَدْعونَ однакові. У дійсному способі ніщо їх не розрізняє — лише речення навколо або зміна способу підкаже, яке це слово: لَنْ تَرْمي (أَنْتِ) проти لَنْ تَرْمينَ (أَنْتُنَّ). Множина жіночого роду, як завжди, застигла й ніколи не змінюється за способом.
6. مَنْصوب: фатха достатньо легка, щоб з’явитися, — окрім як на ى. Після أَنْ، لَنْ، لِـ، حَتّى класи ي і و беруть видиму фатху, і довгий голосний знову стає звичайним приголосним:
لَنْ يَرْمِيَ «він не кине», لَنْ يَدْعُوَ «він не запросить».
a-клас цього зробити не може, бо ى не бере жодного голосного: لَنْ يَنْسى виглядає точнісінько як дійсний спосіб, а фатха — مُقَدَّر. Тож із трьох класів два ясно показують кон’юнктив (насб), а один ховає його повністю.
7. مَجْزوم видаляє слабку літеру й зберігає її короткий голосний. Це головне правило уроку. Після لَمْ، لا النّاهِيَة، لامُ الأَمْرِ та умовних часток кінцевий довгий голосний не скорочується, а видаляється, лишаючи попередній приголосний із відповідним коротким голосним: ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху.
لَمْ يَرْمِ ، لَمْ يَدْعُ ، لَمْ يَنْسَ ، لَمْ يَمْشِ ، لَمْ يَبْقَ.
Граматично показник способу тут — не сукун, а حَذْفُ حَرْفِ العِلَّةِ, «видалення слабкої літери». Практичний наслідок: оскільки ці форми закінчуються на короткий голосний, а не на сукун, вони ніколи не стикаються з наступним هَمْزَةُ الوَصْلِ. لَمْ يَقُلِ الحَقيقَةَ потребує «рятівної» касри; لَمْ يَرْمِ الكُرَةَ не потребує нічого — вона вже її має.
8. Там, де закінчення — довгий голосний, нічого не видаляється. П’ять клітинок, що закінчуються на ـينَ، ـانِ، ـونَ, поводяться так само, як у будь-якому дієслові: вони втрачають نون і зберігають голосний. لَمْ يَرْموا، لَمْ تَرْمي، لَمْ يَدْعوا، لَمْ يَنْسَوْا. А обидві множини жіночого роду взагалі не рухаються: لَمْ يَرْمينَ، لَمْ يَدْعونَ، لَمْ يَنْسَيْنَ. Тож видиме руйнування стосується чотирьох клітинок без суфікса أَـ، تَـ، يَـ، نَـ — тих самих чотирьох, що були важливими в Усічений спосіб недоконаного часу.
9. Наказовий спосіб — це усічений спосіб (джазм) без префікса. Візьміть لَمْ يَرْمِ, зніміть يَـ, додайте спереду هَمْزَةُ وَصْلٍ із голосним, що відповідає основі: اِرْمِ «кинь!», اُدْعُ «запроси!», اِنْسَ «забудь!», اِمْشِ «йди!». Вони приголомшливо короткі — هَمْزَةُ وَصْلٍ, два приголосні й голий короткий голосний — і ті, хто вивчає мову, зазвичай відмовляються в це вірити. Заборона використовує ту саму форму: لا تَرْمِ، لا تَدْعُ، لا تَنْسَ. Звертання до жінок і множини зберігають довгий голосний: اِرْمي، اِرْموا، اُدْعي، اُدْعوا، اِنْسَيْ، اِنْسَوْا.
10. Похідні породи закінчуються однаково. Будь-яка порода, чий مُضارِع закінчується на ـي, дієвідмінюється як يَرْمي, а дві породи, що закінчуються на ـى (V تَفَعَّلَ і VI تَفاعَلَ), дієвідмінюються як يَنْسى. أَعْطى — يُعْطي (IV), اِشْتَرى — يَشْتَري (VIII), اِسْتَدْعى — يَسْتَدْعي (X) усі дають أَعْطَيْتُ، أَعْطَتْ، أَعْطَوْا і لَمْ يُعْطِ، أَعْطِ; تَمَنّى — يَتَمَنّى (V) дає تَمَنَّيْتُ، تَمَنَّتْ، تَمَنَّوْا і لَمْ يَتَمَنَّ، تَمَنَّ. Після I породи справді немає жодної нової парадигми для вивчення.
11. Одне дієслово, варте окремої позначки: رَأى — يَرى. Воно одночасно хамзоване і ناقِص, і повністю втрачає хамзу в недоконаному часі: يَرى، تَرى، نَرى, усічений спосіб لَمْ يَرَ «він не побачив». Вважайте його словом для запам’ятовування; його ماضي رَأى، رَأَتْ، رَأَوْا — звичайне для класу ي.
12. Що залишено іншим урокам. Пасив دُعِيَ — يُدْعى та його заступник діяча розглянуто в Пасив і заступник діяча. Дієприкметники داعٍ і مَدْعُوٌّ, де саме дієслово ناقِص стає іменником, розглянуто в Похідні іменники: дієприкметники, місце, час та знаряддя. Поведінку іменників на кшталт قاضٍ — القاضي — قاضِيًا розглянуто в Диптоти та інші класи відмінювання; сьогодні йдеться лише про дієслово.
Форми й моделі
ماضي усіх трьох класів. Клітинки третьої особи двоїни включено; для أَنْتُما форми — رَمَيْتُما، دَعَوْتُما، نَسيتُما.
| الضَّمير | رَمى (ي) | دَعا (و) | نَسِيَ (a) |
|---|---|---|---|
| أَنا | رَمَيْتُ | دَعَوْتُ | نَسيتُ |
| أَنْتَ | رَمَيْتَ | دَعَوْتَ | نَسيتَ |
| أَنْتِ | رَمَيْتِ | دَعَوْتِ | نَسيتِ |
| أَنْتُمْ | رَمَيْتُمْ | دَعَوْتُمْ | نَسيتُمْ |
| أَنْتُنَّ | رَمَيْتُنَّ | دَعَوْتُنَّ | نَسيتُنَّ |
| هُوَ | رَمى | دَعا | نَسِيَ |
| هِيَ | رَمَتْ | دَعَتْ | نَسِيَتْ |
| هُما (مُذَكَّر) | رَمَيا | دَعَوَا | نَسِيا |
| هُما (مُؤَنَّث) | رَمَتا | دَعَتا | نَسِيَتا |
| هُمْ | رَمَوْا | دَعَوْا | نَسُوا |
| هُنَّ | رَمَيْنَ | دَعَوْنَ | نَسينَ |
| نَحْنُ | رَمَيْنا | دَعَوْنا | نَسينا |
Дві пастки в цій таблиці: رَمَيْنا (نَحْنُ) і رَمَيْنَ (هُنَّ) відрізняються лише кінцевим аліфом, а двоїна دَعَوَا відрізняється від множини دَعَوْا лише голосним на و.
Форма مُضارِع المَرْفوع.
| الضَّمير | يَرْمي | يَدْعو | يَنْسى |
|---|---|---|---|
| أَنا | أَرْمي | أَدْعو | أَنْسى |
| أَنْتَ | تَرْمي | تَدْعو | تَنْسى |
| أَنْتِ | تَرْمينَ | تَدْعينَ | تَنْسَيْنَ |
| أَنْتُمْ | تَرْمونَ | تَدْعونَ | تَنْسَوْنَ |
| أَنْتُنَّ | تَرْمينَ | تَدْعونَ | تَنْسَيْنَ |
| هُوَ | يَرْمي | يَدْعو | يَنْسى |
| هِيَ | تَرْمي | تَدْعو | تَنْسى |
| هُما (مُذَكَّر) | يَرْمِيانِ | يَدْعُوانِ | يَنْسَيانِ |
| هُمْ | يَرْمونَ | يَدْعونَ | يَنْسَوْنَ |
| هُنَّ | يَرْمينَ | يَدْعونَ | يَنْسَيْنَ |
| نَحْنُ | نَرْمي | نَدْعو | نَنْسى |
Зверніть увагу на أَنْتِ تَدْعينَ проти هُمْ/هُنَّ يَدْعونَ: клас و бере касру й довгий ي в однині жіночого роду, бо ـو разом із ـينَ не можуть існувати одночасно.
Три способи поряд, третя особа й ті клітинки, де спосіб видно.
| الضَّمير | مَرْفوع | مَنْصوب (لَنْ) | مَجْزوم (لَمْ) |
|---|---|---|---|
| هُوَ (رَمى) | يَرْمي | لَنْ يَرْمِيَ | لَمْ يَرْمِ |
| هِيَ (رَمى) | تَرْمي | لَنْ تَرْمِيَ | لَمْ تَرْمِ |
| أَنْتِ (رَمى) | تَرْمينَ | لَنْ تَرْمي | لَمْ تَرْمي |
| هُمْ (رَمى) | يَرْمونَ | لَنْ يَرْموا | لَمْ يَرْموا |
| هُنَّ (رَمى) | يَرْمينَ | لَنْ يَرْمينَ | لَمْ يَرْمينَ |
| هُوَ (دَعا) | يَدْعو | لَنْ يَدْعُوَ | لَمْ يَدْعُ |
| هُمْ (دَعا) | يَدْعونَ | لَنْ يَدْعوا | لَمْ يَدْعوا |
| هُوَ (نَسِيَ) | يَنْسى | لَنْ يَنْسى | لَمْ يَنْسَ |
| هُمْ (نَسِيَ) | يَنْسَوْنَ | لَنْ يَنْسَوْا | لَمْ يَنْسَوْا |
| نَحْنُ (نَسِيَ) | نَنْسى | لَنْ نَنْسى | لَمْ نَنْسَ |
Двоїна підпорядковується тій самій логіці й опущена заради економії місця: لَنْ يَرْمِيا، لَمْ يَرْمِيا.
Наказовий спосіб.
| الفِعْل | أَنْتَ | أَنْتِ | أَنْتُمْ |
|---|---|---|---|
| رَمى - يَرْمي | اِرْمِ | اِرْمي | اِرْموا |
| مَشى - يَمْشي | اِمْشِ | اِمْشي | اِمْشوا |
| دَعا - يَدْعو | اُدْعُ | اُدْعي | اُدْعوا |
| نَسِيَ - يَنْسى | اِنْسَ | اِنْسَيْ | اِنْسَوْا |
Похідні породи — ті самі закінчення, по одному рядку на кожну.
| الوَزْن | الماضي | المُضارِع | مَعَ لَمْ | الأَمْر |
|---|---|---|---|---|
| II | رَبّى | يُرَبّي | لَمْ يُرَبِّ | رَبِّ |
| IV | أَعْطى | يُعْطي | لَمْ يُعْطِ | أَعْطِ |
| V | تَمَنّى | يَتَمَنّى | لَمْ يَتَمَنَّ | تَمَنَّ |
| VIII | اِشْتَرى | يَشْتَري | لَمْ يَشْتَرِ | اِشْتَرِ |
| X | اِسْتَدْعى | يَسْتَدْعي | لَمْ يَسْتَدْعِ | اِسْتَدْعِ |
Приклади
| العربية | Українська |
|---|---|
| رَمَيْتُ الوَرَقَةَ في سَلَّةِ المُهْمَلاتِ. | Я кинув папірець у кошик для сміття. |
| الفَتاةُ رَمَتْ حَجَرًا صَغيرًا في الماءِ. | Дівчинка кинула маленький камінець у воду. |
| الأَوْلادُ رَمَوْا كُرَتَهُمْ فَوْقَ السّورِ. | Хлопчики перекинули м’яч через стіну. |
| لِماذا تَرْمينَ الطَّعامَ يا سَلْمى؟ | Чому ти викидаєш їжу, Сальмо? |
| دَعَوْتُ أَصْدِقائي إِلَى العَشاءِ يَوْمَ الجُمْعَةِ. | Я запросив друзів на вечерю в п’ятницю. |
| المُديرَةُ دَعَتِ المُوَظَّفينَ إِلَى الاجْتِماعِ. | Керівник запросив персонал на нараду. |
| نَسيتُ اسْمَ الشّارِعِ، فَسَأَلْتُ شُرْطِيًّا. | Я забув назву вулиці, тож запитав поліцейського. |
| هَلْ نَسِيَتْ أُخْتُكَ مِفْتاحَها مَرَّةً أُخْرى؟ | Твоя сестра знову забула ключ? |
| الطُّلّابُ نَسُوا دَفاتِرَهُمْ في الصَّفِّ. | Студенти залишили зошити в аудиторії. |
| الأَطْفالُ يَنْسَوْنَ الخِلافَ بَعْدَ دَقائِقَ. | Діти забувають сварку за кілька хвилин. |
| يَمْشي جَدّي في الحَديقَةِ كُلَّ صَباحٍ. | Мій дідусь щоранку гуляє в саду. |
| لَنْ أَنْسى ما قُلْتَهُ لي أَمْسِ. | Я ніколи не забуду, що ти сказав мені вчора. |
| لَمْ يَشْتَرِ الجيرانُ سَيّارَةً جَديدَةً هٰذِهِ السَّنَةَ. | Сусіди не купили нову машину цього року. |
| اُدْعُ زُمَلاءَكَ إِلَى الحَفْلَةِ ولا تَنْسَ أَحَدًا. | Запроси колег на вечірку і нікого не забудь. |
Типові помилки
- لَمْ يَمْشي -> لَمْ يَمْشِ — مَجْزوم не скорочує слабку літеру, а видаляє її. Лишається касра, яка й так весь час була під ش.
- لَمْ يَدْعو -> لَمْ يَدْعُ — те саме правило в класі و. Слово має три літери, і це правильно.
- يَرْميونَ -> يَرْمونَ — закінчення множини ـونَ замінює кінцевий ي, а не додається до нього. Так само يَنْسَيونَ — це يَنْسَوْنَ.
- رَموا -> رَمَوْا — пишіть сукун на و і пам’ятайте, що аліф після нього німий (أَلِفٌ فارِقَةٌ, суто графічна позначка). Читати його як голосний — найпомітніша на слух помилка в цьому класі; той самий аліф стоїть у دَعَوْا і نَسُوا.
- لَنْ يَرْمي -> لَنْ يَرْمِيَ — фатху достатньо легко вимовити на ي, тож у مَنْصوب її справді потрібно писати й вимовляти.
- لَنْ يَنْسَ -> لَنْ يَنْسى — протилежна пастка: a-клас зберігає свій ى в مَنْصوب (фатха тут лише умовна). Видаляє його лише لَمْ.
- دَعى / رَمي -> دَعا / رَمى — корінь визначає написання: корінь на و дає кінцевий ا، корінь на ي дає кінцевий ى. Прибрати дві крапки з ي чи додати їх до ى — означає змінити слово.
- نَسَيْتُ -> نَسيتُ — a-клас стягується в довгий ي перед закінченнями на ت; дифтонг там зберігає лише клас ي (رَمَيْتُ).
- دَعَيْتُ -> دَعَوْتُ — د ع و має و, і закінчення на приголосний це показують. Якщо ви можете сказати يَدْعو, ви можете передбачити دَعَوْتُ.
- اِرْمي الكُرَةَ (до чоловіка) -> اِرْمِ الكُرَةَ — اِرْمي з довгим ي — це наказовий спосіб однини жіночого роду. Чоловічий рід справді закінчується на голу касру.
Поради
- Вивчайте кожне дієслово ناقِص парою: رَمى — يَرْمي، دَعا — يَدْعو، نَسِيَ — يَنْسى. Клас не можна передбачити лише за ماضي (порівняйте دَعا з رَمى — та сама форма на сторінці невокалізованого тексту).
- Підказка для запам’ятовування усіченого способу й наказового способу: хвіст відпадає, лишаючи по собі свій голосний. ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху. Три факти, і вони охоплюють لَمْ يَرْمِ، لَمْ يَدْعُ، لَمْ يَنْسَ، اِرْمِ، اُدْعُ، اِنْسَ.
- Відпрацьовуйте هُمْ ماضي уголос — رَمَوْا، دَعَوْا، نَسُوا — саме тут три класи звучать по-різному, і саме ця форма найчастіше трапляється в розповідній прозі.
- Не лякайтеся дуже коротких слів у пресі: لَمْ يَبْقَ مِنَ الوَقْتِ شَيْءٌ، لَمْ يَنْتَهِ التَّحْقيقُ، لَمْ يُعْطِ جَوابًا. Кожне з них — звичайний усічений спосіб із видаленим хвостом.
- Якщо не впевнені в усіченому способі, рятуйтеся за допомогою ما плюс ماضي: ما رَمى، ما نَسِيَ правильні й дають вам час подумати, хоча لَمْ — частіший вибір у сучасній прозі.
- Пари омографів (تَرْمينَ для أَنْتِ і أَنْتُنَّ; يَدْعونَ для هُمْ і هُنَّ) варті окремих карток. Розрізняє їх контекст, а не здогадки.
- Поки що не звертайте уваги на те, що ці дієслова роблять у пасиві та як дієприкметники. داعٍ، مَدْعُوٌّ، مُشْتَرٍ ще будуть, і вони стануть зрозумілішими, коли активне дієвідмінювання стане автоматичним.