Дієслова зі слабким кінцевим радикалом

B1 الفِعْلُ المُعْتَلُّ الآخِر (النّاقِص) 51 / 70

Коротко

Дієслово, чия третя коренева літера — و або ي, називають ناقِص, «недостатнім», і ця назва справедлива: слабка літера стоїть у самому кінці слова, точно там, куди приєднуються закінчення, тож її постійно тиснуть, ковтають чи видаляють. رَمى، دَعا، مَشى، نَسِيَ، بَقِيَ، أَعْطى، اِشْتَرى — це не екзотичні дієслова, вони серед найпоширеніших дієслів мови, а їхні форми виглядають значно коротшими, ніж очікує той, хто вивчає мову. لَمْ يَشْتَرِ — це повне, правильне, чотирилітерне слово.

Добра новина в тому, що моделей лише три, і вся система — це одна ідея, повторена кілька разів: довгий кінцевий голосний виживає там, де закінчення теж є довгим голосним, і руйнується скрізь-інде. Щойно ви це відчуєте, رَمَتْ، رَمَوْا، لَنْ يَرْمِيَ، لَمْ يَرْمِ، اِرْمِ перестануть бути окремими фактами і стануть одним дієсловом, побаченим із п’яти кутів. Похідні породи не додають нічого нового: أَعْطى і اِسْتَدْعى закінчуються точнісінько як رَمى.

Правило

1. Три класи I породи. Словник дає вам ماضي і مُضارِع; саме ця пара, а не сам лише корінь, підказує, до якого класу ви потрапили.

  • Клас و: دَعا — يَدْعو (د ع و) «запрошувати, кликати». Також نَجا — يَنْجو «рятуватися втечею», شَكا — يَشْكو «скаржитися».
  • Клас ي: رَمى — يَرْمي (ر م ي) «кидати»; مَشى — يَمْشي «ходити»; بَنى — يَبْني «будувати»; جَرى — يَجْري «бігти, відбуватися».
  • a-клас (فَعِلَ — يَفْعَلُ): نَسِيَ — يَنْسى «забувати»; لَقِيَ — يَلْقى «зустрічати»; رَضِيَ — يَرْضى «бути задоволеним»; بَقِيَ — يَبْقى «залишатися». Їхній ماضي має касру на середньому радикалі, а їхній مُضارِع закінчується на ـى незалежно від того, яка це коренева літера.

2. Орфографія: ا чи ى наприкінці ماضي. У трилітерному дієслові кінцевий довгий голосний форми هُوَ пишеться як ا, якщо коренева літера — و (دَعا، نَجا، دَنا), і як ى, якщо це ي (رَمى، مَشى، بَنى، جَرى). Ця кінцева літера — надійна підказка щодо класу: дієслово минулого часу, написане з ا, має корінь на و і, відповідно, مُضارِع в ـو. У дієсловах довших за три літери закінчення пишеться як ى: أَعْطى، اِشْتَرى، تَمَنّى، اِسْتَدْعى — крім випадку, коли літера перед ним — ي, тоді це звичайний ا (أَحْيا، اِسْتَحْيا) — див. Хамза, мадда та аліф максура (посібник із читання та вимови).

3. ماضي: слабка літера виживає перед приголосним. Закінчення, що починаються з приголосного — ـتُ، ـتَ، ـنا، ـنَ — лишають корінь неушкодженим, тож ي або و і далі видно: رَمَيْتُ، رَمَيْنا، رَمَيْنَ / دَعَوْتُ، دَعَوْنا، دَعَوْنَ. Закінчення, що починаються з голосного, тиснуть її: هِيَ رَمَتْ (а не رَمَيَتْ), هُمْ رَمَوْا (а не رَمَيوا), هِيَ دَعَتْ، هُمْ دَعَوْا. Форма هُوَ взагалі не має закінчення, і слабка літера сама стала довгим голосним: رَمى، دَعا.

a-клас поводиться інакше й простіше: його ي лишається видимим у третій особі однини — نَسِيَ، نَسِيَتْ — і стягується в довгий ي перед закінченнями на приголосний (نَسيتُ، نَسينا، نَسينَ) та в довгий و у множині чоловічого роду (نَسُوا).

4. مُضارِع المَرْفوع і його невидима дамма. يَرْمي، يَدْعو، يَنْسى — форми дійсного способу, але дамму не можна написати на довгому голосному. У термінах Система відмінків: іраб та його показники це закінчення مُقَدَّر, оцінюване: воно є граматично й відсутнє фонетично. Для يَرْمي і يَدْعو причина, яку наводять, — الثِّقَل (важкість — голосний там просто заважко вимовити); для يَنْسى це التَّعَذُّر (неможливість — аліф максура взагалі не може нести жодного голосного).

5. Омографи, які варто запам’ятати вже зараз. У класі ي أَنْتِ تَرْمينَ і أَنْتُنَّ تَرْمينَ однакові — так само як أَنْتِ تَنْسَيْنَ і أَنْتُنَّ تَنْسَيْنَ в a-класі. У класі و هُمْ يَدْعونَ і هُنَّ يَدْعونَ однакові. У дійсному способі ніщо їх не розрізняє — лише речення навколо або зміна способу підкаже, яке це слово: لَنْ تَرْمي (أَنْتِ) проти لَنْ تَرْمينَ (أَنْتُنَّ). Множина жіночого роду, як завжди, застигла й ніколи не змінюється за способом.

6. مَنْصوب: фатха достатньо легка, щоб з’явитися, — окрім як на ى. Після أَنْ، لَنْ، لِـ، حَتّى класи ي і و беруть видиму фатху, і довгий голосний знову стає звичайним приголосним:

لَنْ يَرْمِيَ «він не кине», لَنْ يَدْعُوَ «він не запросить».

a-клас цього зробити не може, бо ى не бере жодного голосного: لَنْ يَنْسى виглядає точнісінько як дійсний спосіб, а фатха — مُقَدَّر. Тож із трьох класів два ясно показують кон’юнктив (насб), а один ховає його повністю.

7. مَجْزوم видаляє слабку літеру й зберігає її короткий голосний. Це головне правило уроку. Після لَمْ، لا النّاهِيَة، لامُ الأَمْرِ та умовних часток кінцевий довгий голосний не скорочується, а видаляється, лишаючи попередній приголосний із відповідним коротким голосним: ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху.

لَمْ يَرْمِ ، لَمْ يَدْعُ ، لَمْ يَنْسَ ، لَمْ يَمْشِ ، لَمْ يَبْقَ.

Граматично показник способу тут — не сукун, а حَذْفُ حَرْفِ العِلَّةِ, «видалення слабкої літери». Практичний наслідок: оскільки ці форми закінчуються на короткий голосний, а не на сукун, вони ніколи не стикаються з наступним هَمْزَةُ الوَصْلِ. لَمْ يَقُلِ الحَقيقَةَ потребує «рятівної» касри; لَمْ يَرْمِ الكُرَةَ не потребує нічого — вона вже її має.

8. Там, де закінчення — довгий голосний, нічого не видаляється. П’ять клітинок, що закінчуються на ـينَ، ـانِ، ـونَ, поводяться так само, як у будь-якому дієслові: вони втрачають نون і зберігають голосний. لَمْ يَرْموا، لَمْ تَرْمي، لَمْ يَدْعوا، لَمْ يَنْسَوْا. А обидві множини жіночого роду взагалі не рухаються: لَمْ يَرْمينَ، لَمْ يَدْعونَ، لَمْ يَنْسَيْنَ. Тож видиме руйнування стосується чотирьох клітинок без суфікса أَـ، تَـ، يَـ، نَـ — тих самих чотирьох, що були важливими в Усічений спосіб недоконаного часу.

9. Наказовий спосіб — це усічений спосіб (джазм) без префікса. Візьміть لَمْ يَرْمِ, зніміть يَـ, додайте спереду هَمْزَةُ وَصْلٍ із голосним, що відповідає основі: اِرْمِ «кинь!», اُدْعُ «запроси!», اِنْسَ «забудь!», اِمْشِ «йди!». Вони приголомшливо короткі — هَمْزَةُ وَصْلٍ, два приголосні й голий короткий голосний — і ті, хто вивчає мову, зазвичай відмовляються в це вірити. Заборона використовує ту саму форму: لا تَرْمِ، لا تَدْعُ، لا تَنْسَ. Звертання до жінок і множини зберігають довгий голосний: اِرْمي، اِرْموا، اُدْعي، اُدْعوا، اِنْسَيْ، اِنْسَوْا.

10. Похідні породи закінчуються однаково. Будь-яка порода, чий مُضارِع закінчується на ـي, дієвідмінюється як يَرْمي, а дві породи, що закінчуються на ـى (V تَفَعَّلَ і VI تَفاعَلَ), дієвідмінюються як يَنْسى. أَعْطى — يُعْطي (IV), اِشْتَرى — يَشْتَري (VIII), اِسْتَدْعى — يَسْتَدْعي (X) усі дають أَعْطَيْتُ، أَعْطَتْ، أَعْطَوْا і لَمْ يُعْطِ، أَعْطِ; تَمَنّى — يَتَمَنّى (V) дає تَمَنَّيْتُ، تَمَنَّتْ، تَمَنَّوْا і لَمْ يَتَمَنَّ، تَمَنَّ. Після I породи справді немає жодної нової парадигми для вивчення.

11. Одне дієслово, варте окремої позначки: رَأى — يَرى. Воно одночасно хамзоване і ناقِص, і повністю втрачає хамзу в недоконаному часі: يَرى، تَرى، نَرى, усічений спосіб لَمْ يَرَ «він не побачив». Вважайте його словом для запам’ятовування; його ماضي رَأى، رَأَتْ، رَأَوْا — звичайне для класу ي.

12. Що залишено іншим урокам. Пасив دُعِيَ — يُدْعى та його заступник діяча розглянуто в Пасив і заступник діяча. Дієприкметники داعٍ і مَدْعُوٌّ, де саме дієслово ناقِص стає іменником, розглянуто в Похідні іменники: дієприкметники, місце, час та знаряддя. Поведінку іменників на кшталт قاضٍ — القاضي — قاضِيًا розглянуто в Диптоти та інші класи відмінювання; сьогодні йдеться лише про дієслово.

Форми й моделі

ماضي усіх трьох класів. Клітинки третьої особи двоїни включено; для أَنْتُما форми — رَمَيْتُما، دَعَوْتُما، نَسيتُما.

الضَّميررَمى (ي)دَعا (و)نَسِيَ (a)
أَنارَمَيْتُدَعَوْتُنَسيتُ
أَنْتَرَمَيْتَدَعَوْتَنَسيتَ
أَنْتِرَمَيْتِدَعَوْتِنَسيتِ
أَنْتُمْرَمَيْتُمْدَعَوْتُمْنَسيتُمْ
أَنْتُنَّرَمَيْتُنَّدَعَوْتُنَّنَسيتُنَّ
هُوَرَمىدَعانَسِيَ
هِيَرَمَتْدَعَتْنَسِيَتْ
هُما (مُذَكَّر)رَمَيادَعَوَانَسِيا
هُما (مُؤَنَّث)رَمَتادَعَتانَسِيَتا
هُمْرَمَوْادَعَوْانَسُوا
هُنَّرَمَيْنَدَعَوْنَنَسينَ
نَحْنُرَمَيْنادَعَوْنانَسينا

Дві пастки в цій таблиці: رَمَيْنا (نَحْنُ) і رَمَيْنَ (هُنَّ) відрізняються лише кінцевим аліфом, а двоїна دَعَوَا відрізняється від множини دَعَوْا лише голосним на و.

Форма مُضارِع المَرْفوع.

الضَّميريَرْمييَدْعويَنْسى
أَناأَرْميأَدْعوأَنْسى
أَنْتَتَرْميتَدْعوتَنْسى
أَنْتِتَرْمينَتَدْعينَتَنْسَيْنَ
أَنْتُمْتَرْمونَتَدْعونَتَنْسَوْنَ
أَنْتُنَّتَرْمينَتَدْعونَتَنْسَيْنَ
هُوَيَرْمييَدْعويَنْسى
هِيَتَرْميتَدْعوتَنْسى
هُما (مُذَكَّر)يَرْمِيانِيَدْعُوانِيَنْسَيانِ
هُمْيَرْمونَيَدْعونَيَنْسَوْنَ
هُنَّيَرْمينَيَدْعونَيَنْسَيْنَ
نَحْنُنَرْمينَدْعونَنْسى

Зверніть увагу на أَنْتِ تَدْعينَ проти هُمْ/هُنَّ يَدْعونَ: клас و бере касру й довгий ي в однині жіночого роду, бо ـو разом із ـينَ не можуть існувати одночасно.

Три способи поряд, третя особа й ті клітинки, де спосіб видно.

الضَّميرمَرْفوعمَنْصوب (لَنْ)مَجْزوم (لَمْ)
هُوَ (رَمى)يَرْميلَنْ يَرْمِيَلَمْ يَرْمِ
هِيَ (رَمى)تَرْميلَنْ تَرْمِيَلَمْ تَرْمِ
أَنْتِ (رَمى)تَرْمينَلَنْ تَرْميلَمْ تَرْمي
هُمْ (رَمى)يَرْمونَلَنْ يَرْموالَمْ يَرْموا
هُنَّ (رَمى)يَرْمينَلَنْ يَرْمينَلَمْ يَرْمينَ
هُوَ (دَعا)يَدْعولَنْ يَدْعُوَلَمْ يَدْعُ
هُمْ (دَعا)يَدْعونَلَنْ يَدْعوالَمْ يَدْعوا
هُوَ (نَسِيَ)يَنْسىلَنْ يَنْسىلَمْ يَنْسَ
هُمْ (نَسِيَ)يَنْسَوْنَلَنْ يَنْسَوْالَمْ يَنْسَوْا
نَحْنُ (نَسِيَ)نَنْسىلَنْ نَنْسىلَمْ نَنْسَ

Двоїна підпорядковується тій самій логіці й опущена заради економії місця: لَنْ يَرْمِيا، لَمْ يَرْمِيا.

Наказовий спосіб.

الفِعْلأَنْتَأَنْتِأَنْتُمْ
رَمى - يَرْمياِرْمِاِرْمياِرْموا
مَشى - يَمْشياِمْشِاِمْشياِمْشوا
دَعا - يَدْعواُدْعُاُدْعياُدْعوا
نَسِيَ - يَنْسىاِنْسَاِنْسَيْاِنْسَوْا

Похідні породи — ті самі закінчення, по одному рядку на кожну.

الوَزْنالماضيالمُضارِعمَعَ لَمْالأَمْر
IIرَبّىيُرَبّيلَمْ يُرَبِّرَبِّ
IVأَعْطىيُعْطيلَمْ يُعْطِأَعْطِ
Vتَمَنّىيَتَمَنّىلَمْ يَتَمَنَّتَمَنَّ
VIIIاِشْتَرىيَشْتَريلَمْ يَشْتَرِاِشْتَرِ
Xاِسْتَدْعىيَسْتَدْعيلَمْ يَسْتَدْعِاِسْتَدْعِ

Приклади

العربيةУкраїнська
رَمَيْتُ الوَرَقَةَ في سَلَّةِ المُهْمَلاتِ.Я кинув папірець у кошик для сміття.
الفَتاةُ رَمَتْ حَجَرًا صَغيرًا في الماءِ.Дівчинка кинула маленький камінець у воду.
الأَوْلادُ رَمَوْا كُرَتَهُمْ فَوْقَ السّورِ.Хлопчики перекинули м’яч через стіну.
لِماذا تَرْمينَ الطَّعامَ يا سَلْمى؟Чому ти викидаєш їжу, Сальмо?
دَعَوْتُ أَصْدِقائي إِلَى العَشاءِ يَوْمَ الجُمْعَةِ.Я запросив друзів на вечерю в п’ятницю.
المُديرَةُ دَعَتِ المُوَظَّفينَ إِلَى الاجْتِماعِ.Керівник запросив персонал на нараду.
نَسيتُ اسْمَ الشّارِعِ، فَسَأَلْتُ شُرْطِيًّا.Я забув назву вулиці, тож запитав поліцейського.
هَلْ نَسِيَتْ أُخْتُكَ مِفْتاحَها مَرَّةً أُخْرى؟Твоя сестра знову забула ключ?
الطُّلّابُ نَسُوا دَفاتِرَهُمْ في الصَّفِّ.Студенти залишили зошити в аудиторії.
الأَطْفالُ يَنْسَوْنَ الخِلافَ بَعْدَ دَقائِقَ.Діти забувають сварку за кілька хвилин.
يَمْشي جَدّي في الحَديقَةِ كُلَّ صَباحٍ.Мій дідусь щоранку гуляє в саду.
لَنْ أَنْسى ما قُلْتَهُ لي أَمْسِ.Я ніколи не забуду, що ти сказав мені вчора.
لَمْ يَشْتَرِ الجيرانُ سَيّارَةً جَديدَةً هٰذِهِ السَّنَةَ.Сусіди не купили нову машину цього року.
اُدْعُ زُمَلاءَكَ إِلَى الحَفْلَةِ ولا تَنْسَ أَحَدًا.Запроси колег на вечірку і нікого не забудь.

Типові помилки

  • لَمْ يَمْشي -> لَمْ يَمْشِ — مَجْزوم не скорочує слабку літеру, а видаляє її. Лишається касра, яка й так весь час була під ش.
  • لَمْ يَدْعو -> لَمْ يَدْعُ — те саме правило в класі و. Слово має три літери, і це правильно.
  • يَرْميونَ -> يَرْمونَ — закінчення множини ـونَ замінює кінцевий ي, а не додається до нього. Так само يَنْسَيونَ — це يَنْسَوْنَ.
  • رَموا -> رَمَوْا — пишіть сукун на و і пам’ятайте, що аліф після нього німий (أَلِفٌ فارِقَةٌ, суто графічна позначка). Читати його як голосний — найпомітніша на слух помилка в цьому класі; той самий аліф стоїть у دَعَوْا і نَسُوا.
  • لَنْ يَرْمي -> لَنْ يَرْمِيَ — фатху достатньо легко вимовити на ي, тож у مَنْصوب її справді потрібно писати й вимовляти.
  • لَنْ يَنْسَ -> لَنْ يَنْسى — протилежна пастка: a-клас зберігає свій ى в مَنْصوب (фатха тут лише умовна). Видаляє його лише لَمْ.
  • دَعى / رَمي -> دَعا / رَمى — корінь визначає написання: корінь на و дає кінцевий ا، корінь на ي дає кінцевий ى. Прибрати дві крапки з ي чи додати їх до ى — означає змінити слово.
  • نَسَيْتُ -> نَسيتُ — a-клас стягується в довгий ي перед закінченнями на ت; дифтонг там зберігає лише клас ي (رَمَيْتُ).
  • دَعَيْتُ -> دَعَوْتُ — د ع و має و, і закінчення на приголосний це показують. Якщо ви можете сказати يَدْعو, ви можете передбачити دَعَوْتُ.
  • اِرْمي الكُرَةَ (до чоловіка) -> اِرْمِ الكُرَةَ — اِرْمي з довгим ي — це наказовий спосіб однини жіночого роду. Чоловічий рід справді закінчується на голу касру.

Поради

  • Вивчайте кожне дієслово ناقِص парою: رَمى — يَرْمي، دَعا — يَدْعو، نَسِيَ — يَنْسى. Клас не можна передбачити лише за ماضي (порівняйте دَعا з رَمى — та сама форма на сторінці невокалізованого тексту).
  • Підказка для запам’ятовування усіченого способу й наказового способу: хвіст відпадає, лишаючи по собі свій голосний. ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху. Три факти, і вони охоплюють لَمْ يَرْمِ، لَمْ يَدْعُ، لَمْ يَنْسَ، اِرْمِ، اُدْعُ، اِنْسَ.
  • Відпрацьовуйте هُمْ ماضي уголос — رَمَوْا، دَعَوْا، نَسُوا — саме тут три класи звучать по-різному, і саме ця форма найчастіше трапляється в розповідній прозі.
  • Не лякайтеся дуже коротких слів у пресі: لَمْ يَبْقَ مِنَ الوَقْتِ شَيْءٌ، لَمْ يَنْتَهِ التَّحْقيقُ، لَمْ يُعْطِ جَوابًا. Кожне з них — звичайний усічений спосіб із видаленим хвостом.
  • Якщо не впевнені в усіченому способі, рятуйтеся за допомогою ما плюс ماضي: ما رَمى، ما نَسِيَ правильні й дають вам час подумати, хоча لَمْ — частіший вибір у сучасній прозі.
  • Пари омографів (تَرْمينَ для أَنْتِ і أَنْتُنَّ; يَدْعونَ для هُمْ і هُنَّ) варті окремих карток. Розрізняє їх контекст, а не здогадки.
  • Поки що не звертайте уваги на те, що ці дієслова роблять у пасиві та як дієприкметники. داعٍ، مَدْعُوٌّ، مُشْتَرٍ ще будуть, і вони стануть зрозумілішими, коли активне дієвідмінювання стане автоматичним.