Коротко

Дієслово, чия третя коренева літера — و або ي, називають ناقِص, «недостатнім», і ця назва справедлива: слабка літера стоїть у самому кінці слова, точно там, куди приєднуються закінчення, тож її постійно тиснуть, ковтають чи видаляють. رَمى، دَعا، مَشى، نَسِيَ، بَقِيَ، أَعْطى، اِشْتَرى — це не екзотичні дієслова, вони серед найпоширеніших дієслів мови, а їхні форми виглядають значно коротшими, ніж очікує той, хто вивчає мову. لَمْ يَشْتَرِ — це повне, правильне, чотирилітерне слово.

Добра новина в тому, що моделей лише три, і вся система — це одна ідея, повторена кілька разів: довгий кінцевий голосний виживає там, де закінчення теж є довгим голосним, і руйнується скрізь-інде. Щойно ви це відчуєте, رَمَتْ، رَمَوْا، لَنْ يَرْمِيَ، لَمْ يَرْمِ، اِرْمِ перестануть бути окремими фактами і стануть одним дієсловом, побаченим із п’яти кутів. Похідні породи не додають нічого нового: أَعْطى і اِسْتَدْعى закінчуються точнісінько як رَمى.

Правило

1. Три класи I породи. Словник дає вам ماضي і مُضارِع; саме ця пара, а не сам лише корінь, підказує, до якого класу ви потрапили.

• Клас و: دَعا — يَدْعو (د ع و) «запрошувати, кликати». Також نَجا — يَنْجو «рятуватися втечею», شَكا — يَشْكو «скаржитися».
• Клас ي: رَمى — يَرْمي (ر م ي) «кидати»; مَشى — يَمْشي «ходити»; بَنى — يَبْني «будувати»; جَرى — يَجْري «бігти, відбуватися».
• a-клас (فَعِلَ — يَفْعَلُ): نَسِيَ — يَنْسى «забувати»; لَقِيَ — يَلْقى «зустрічати»; رَضِيَ — يَرْضى «бути задоволеним»; بَقِيَ — يَبْقى «залишатися». Їхній ماضي має касру на середньому радикалі, а їхній مُضارِع закінчується на ـى незалежно від того, яка це коренева літера.

2. Орфографія: ا чи ى наприкінці ماضي. У трилітерному дієслові кінцевий довгий голосний форми هُوَ пишеться як ا, якщо коренева літера — و (دَعا، نَجا، دَنا), і як ى, якщо це ي (رَمى، مَشى، بَنى، جَرى). Ця кінцева літера — надійна підказка щодо класу: дієслово минулого часу, написане з ا, має корінь на و і, відповідно, مُضارِع в ـو. У дієсловах довших за три літери закінчення пишеться як ى: أَعْطى، اِشْتَرى، تَمَنّى، اِسْتَدْعى — крім випадку, коли літера перед ним — ي, тоді це звичайний ا (أَحْيا، اِسْتَحْيا) — див. Хамза, мадда та аліф максура (посібник із читання та вимови).

3. ماضي: слабка літера виживає перед приголосним. Закінчення, що починаються з приголосного — ـتُ، ـتَ، ـنا، ـنَ — лишають корінь неушкодженим, тож ي або و і далі видно: رَمَيْتُ، رَمَيْنا، رَمَيْنَ / دَعَوْتُ، دَعَوْنا، دَعَوْنَ. Закінчення, що починаються з голосного, тиснуть її: هِيَ رَمَتْ (а не رَمَيَتْ), هُمْ رَمَوْا (а не رَمَيوا), هِيَ دَعَتْ، هُمْ دَعَوْا. Форма هُوَ взагалі не має закінчення, і слабка літера сама стала довгим голосним: رَمى، دَعا.

a-клас поводиться інакше й простіше: його ي лишається видимим у третій особі однини — نَسِيَ، نَسِيَتْ — і стягується в довгий ي перед закінченнями на приголосний (نَسيتُ، نَسينا، نَسينَ) та в довгий و у множині чоловічого роду (نَسُوا).

4. مُضارِع المَرْفوع і його невидима дамма. يَرْمي، يَدْعو، يَنْسى — форми дійсного способу, але дамму не можна написати на довгому голосному. У термінах Система відмінків: іраб та його показники це закінчення مُقَدَّر, оцінюване: воно є граматично й відсутнє фонетично. Для يَرْمي і يَدْعو причина, яку наводять, — الثِّقَل (важкість — голосний там просто заважко вимовити); для يَنْسى це التَّعَذُّر (неможливість — аліф максура взагалі не може нести жодного голосного).

5. Омографи, які варто запам’ятати вже зараз. У класі ي أَنْتِ تَرْمينَ і أَنْتُنَّ تَرْمينَ однакові — так само як أَنْتِ تَنْسَيْنَ і أَنْتُنَّ تَنْسَيْنَ в a-класі. У класі و هُمْ يَدْعونَ і هُنَّ يَدْعونَ однакові. У дійсному способі ніщо їх не розрізняє — лише речення навколо або зміна способу підкаже, яке це слово: لَنْ تَرْمي (أَنْتِ) проти لَنْ تَرْمينَ (أَنْتُنَّ). Множина жіночого роду, як завжди, застигла й ніколи не змінюється за способом.

6. مَنْصوب: фатха достатньо легка, щоб з’явитися, — окрім як на ى. Після أَنْ، لَنْ، لِـ، حَتّى класи ي і و беруть видиму фатху, і довгий голосний знову стає звичайним приголосним:

لَنْ يَرْمِيَ «він не кине», لَنْ يَدْعُوَ «він не запросить».

a-клас цього зробити не може, бо ى не бере жодного голосного: لَنْ يَنْسى виглядає точнісінько як дійсний спосіб, а фатха — مُقَدَّر. Тож із трьох класів два ясно показують кон’юнктив (насб), а один ховає його повністю.

7. مَجْزوم видаляє слабку літеру й зберігає її короткий голосний. Це головне правило уроку. Після لَمْ، لا النّاهِيَة، لامُ الأَمْرِ та умовних часток кінцевий довгий голосний не скорочується, а видаляється, лишаючи попередній приголосний із відповідним коротким голосним: ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху.

لَمْ يَرْمِ ، لَمْ يَدْعُ ، لَمْ يَنْسَ ، لَمْ يَمْشِ ، لَمْ يَبْقَ.

Граматично показник способу тут — не сукун, а حَذْفُ حَرْفِ العِلَّةِ, «видалення слабкої літери». Практичний наслідок: оскільки ці форми закінчуються на короткий голосний, а не на сукун, вони ніколи не стикаються з наступним هَمْزَةُ الوَصْلِ. لَمْ يَقُلِ الحَقيقَةَ потребує «рятівної» касри; لَمْ يَرْمِ الكُرَةَ не потребує нічого — вона вже її має.

8. Там, де закінчення — довгий голосний, нічого не видаляється. П’ять клітинок, що закінчуються на ـينَ، ـانِ، ـونَ, поводяться так само, як у будь-якому дієслові: вони втрачають نون і зберігають голосний. لَمْ يَرْموا، لَمْ تَرْمي، لَمْ يَدْعوا، لَمْ يَنْسَوْا. А обидві множини жіночого роду взагалі не рухаються: لَمْ يَرْمينَ، لَمْ يَدْعونَ، لَمْ يَنْسَيْنَ. Тож видиме руйнування стосується чотирьох клітинок без суфікса أَـ، تَـ، يَـ، نَـ — тих самих чотирьох, що були важливими в Усічений спосіб недоконаного часу.

9. Наказовий спосіб — це усічений спосіб (джазм) без префікса. Візьміть لَمْ يَرْمِ, зніміть يَـ, додайте спереду هَمْزَةُ وَصْلٍ із голосним, що відповідає основі: اِرْمِ «кинь!», اُدْعُ «запроси!», اِنْسَ «забудь!», اِمْشِ «йди!». Вони приголомшливо короткі — هَمْزَةُ وَصْلٍ, два приголосні й голий короткий голосний — і ті, хто вивчає мову, зазвичай відмовляються в це вірити. Заборона використовує ту саму форму: لا تَرْمِ، لا تَدْعُ، لا تَنْسَ. Звертання до жінок і множини зберігають довгий голосний: اِرْمي، اِرْموا، اُدْعي، اُدْعوا، اِنْسَيْ، اِنْسَوْا.

10. Похідні породи закінчуються однаково. Будь-яка порода, чий مُضارِع закінчується на ـي, дієвідмінюється як يَرْمي, а дві породи, що закінчуються на ـى (V تَفَعَّلَ і VI تَفاعَلَ), дієвідмінюються як يَنْسى. أَعْطى — يُعْطي (IV), اِشْتَرى — يَشْتَري (VIII), اِسْتَدْعى — يَسْتَدْعي (X) усі дають أَعْطَيْتُ، أَعْطَتْ، أَعْطَوْا і لَمْ يُعْطِ، أَعْطِ; تَمَنّى — يَتَمَنّى (V) дає تَمَنَّيْتُ، تَمَنَّتْ، تَمَنَّوْا і لَمْ يَتَمَنَّ، تَمَنَّ. Після I породи справді немає жодної нової парадигми для вивчення.

11. Одне дієслово, варте окремої позначки: رَأى — يَرى. Воно одночасно хамзоване і ناقِص, і повністю втрачає хамзу в недоконаному часі: يَرى، تَرى، نَرى, усічений спосіб لَمْ يَرَ «він не побачив». Вважайте його словом для запам’ятовування; його ماضي رَأى، رَأَتْ، رَأَوْا — звичайне для класу ي.

12. Що залишено іншим урокам. Пасив دُعِيَ — يُدْعى та його заступник діяча розглянуто в Пасив і заступник діяча. Дієприкметники داعٍ і مَدْعُوٌّ, де саме дієслово ناقِص стає іменником, розглянуто в Похідні іменники: дієприкметники, місце, час та знаряддя. Поведінку іменників на кшталт قاضٍ — القاضي — قاضِيًا розглянуто в Диптоти та інші класи відмінювання; сьогодні йдеться лише про дієслово.

Форми й моделі

ماضي усіх трьох класів. Клітинки третьої особи двоїни включено; для أَنْتُما форми — رَمَيْتُما، دَعَوْتُما، نَسيتُما.

Дві пастки в цій таблиці: رَمَيْنا (نَحْنُ) і رَمَيْنَ (هُنَّ) відрізняються лише кінцевим аліфом, а двоїна دَعَوَا відрізняється від множини دَعَوْا лише голосним на و.

Форма مُضارِع المَرْفوع.

Зверніть увагу на أَنْتِ تَدْعينَ проти هُمْ/هُنَّ يَدْعونَ: клас و бере касру й довгий ي в однині жіночого роду, бо ـو разом із ـينَ не можуть існувати одночасно.

Три способи поряд, третя особа й ті клітинки, де спосіб видно.

Двоїна підпорядковується тій самій логіці й опущена заради економії місця: لَنْ يَرْمِيا، لَمْ يَرْمِيا.

Наказовий спосіб.

Похідні породи — ті самі закінчення, по одному рядку на кожну.

Приклади

Типові помилки

• لَمْ يَمْشي -> لَمْ يَمْشِ — مَجْزوم не скорочує слабку літеру, а видаляє її. Лишається касра, яка й так весь час була під ش.
• لَمْ يَدْعو -> لَمْ يَدْعُ — те саме правило в класі و. Слово має три літери, і це правильно.
• يَرْميونَ -> يَرْمونَ — закінчення множини ـونَ замінює кінцевий ي, а не додається до нього. Так само يَنْسَيونَ — це يَنْسَوْنَ.
• رَموا -> رَمَوْا — пишіть сукун на و і пам’ятайте, що аліф після нього німий (أَلِفٌ فارِقَةٌ, суто графічна позначка). Читати його як голосний — найпомітніша на слух помилка в цьому класі; той самий аліф стоїть у دَعَوْا і نَسُوا.
• لَنْ يَرْمي -> لَنْ يَرْمِيَ — фатху достатньо легко вимовити на ي, тож у مَنْصوب її справді потрібно писати й вимовляти.
• لَنْ يَنْسَ -> لَنْ يَنْسى — протилежна пастка: a-клас зберігає свій ى в مَنْصوب (фатха тут лише умовна). Видаляє його лише لَمْ.
• دَعى / رَمي -> دَعا / رَمى — корінь визначає написання: корінь на و дає кінцевий ا، корінь на ي дає кінцевий ى. Прибрати дві крапки з ي чи додати їх до ى — означає змінити слово.
• نَسَيْتُ -> نَسيتُ — a-клас стягується в довгий ي перед закінченнями на ت; дифтонг там зберігає лише клас ي (رَمَيْتُ).
• دَعَيْتُ -> دَعَوْتُ — د ع و має و, і закінчення на приголосний це показують. Якщо ви можете сказати يَدْعو, ви можете передбачити دَعَوْتُ.
• اِرْمي الكُرَةَ (до чоловіка) -> اِرْمِ الكُرَةَ — اِرْمي з довгим ي — це наказовий спосіб однини жіночого роду. Чоловічий рід справді закінчується на голу касру.

Поради

• Вивчайте кожне дієслово ناقِص парою: رَمى — يَرْمي، دَعا — يَدْعو، نَسِيَ — يَنْسى. Клас не можна передбачити лише за ماضي (порівняйте دَعا з رَمى — та сама форма на сторінці невокалізованого тексту).
• Підказка для запам’ятовування усіченого способу й наказового способу: хвіст відпадає, лишаючи по собі свій голосний. ي лишає касру, و лишає дамму, ى лишає фатху. Три факти, і вони охоплюють لَمْ يَرْمِ، لَمْ يَدْعُ، لَمْ يَنْسَ، اِرْمِ، اُدْعُ، اِنْسَ.
• Відпрацьовуйте هُمْ ماضي уголос — رَمَوْا، دَعَوْا، نَسُوا — саме тут три класи звучать по-різному, і саме ця форма найчастіше трапляється в розповідній прозі.
• Не лякайтеся дуже коротких слів у пресі: لَمْ يَبْقَ مِنَ الوَقْتِ شَيْءٌ، لَمْ يَنْتَهِ التَّحْقيقُ، لَمْ يُعْطِ جَوابًا. Кожне з них — звичайний усічений спосіб із видаленим хвостом.
• Якщо не впевнені в усіченому способі, рятуйтеся за допомогою ما плюс ماضي: ما رَمى، ما نَسِيَ правильні й дають вам час подумати, хоча لَمْ — частіший вибір у сучасній прозі.
• Пари омографів (تَرْمينَ для أَنْتِ і أَنْتُنَّ; يَدْعونَ для هُمْ і هُنَّ) варті окремих карток. Розрізняє їх контекст, а не здогадки.
• Поки що не звертайте уваги на те, що ці дієслова роблять у пасиві та як дієприкметники. داعٍ، مَدْعُوٌّ، مُشْتَرٍ ще будуть, і вони стануть зрозумілішими, коли активне дієвідмінювання стане автоматичним.