Коротко

Порожнє дієслово — الفِعْلُ الأَجْوَفُ, «дієслово з порожньою серединою» — це те, чий другий радикал — و або ي: ق و ل، ب ي ع، ن و م، خ و ف. У словниковій формі ця слабка літера вже розтанула в довгий аліф, тож насправді ви бачите قالَ، باعَ، نامَ، خافَ. Корінь на письмі невидимий, дієслово виглядає на одну літеру коротшим, і жодне із закінчень, які ви тренували на دَرَسَ, начебто не підходить.

Насправді вони підходять ідеально, щойно ви знаєте єдиний закон, який керує всім цим класом: довгий голосний не може стояти безпосередньо перед приголосним без голосного — єдиний систематичний виняток — це наступний подвоєний приголосний, як у دابَّة. Приєднайте суфікс, що починається з приголосного, — ـتُ، ـنا، ـنَ — так, що останній радикал втрачає свій голосний, і довгий голосний мусить поступитися місцем власній короткій версії — قالَ, але قُلْتُ. Поставте дієслово в усічений спосіб (джазм) чи наказовий спосіб, де сам останній радикал бере сукун, — і воно знову поступається: لَمْ يَقُلْ، قُلْ. Це і є те скорочення, на честь якого названо цей урок, і в обох половинах дієслова відбувається та сама подія.

Правило

1. Три типи I породи, які розрізняють за مُضارِع, а не за ماضٍ. Форма минулого часу тут не допоможе: قالَ، باعَ та نامَ усі показують голий довгий аліф, і за ним не визначити, чи середній радикал — و, чи ي. А ось недоконаний час показує це:

• Тип و: قالَ — يَقولُ (ق و ل) «казати». Також زارَ — يَزورُ، عادَ — يَعودُ، دارَ — يَدورُ، كانَ — يَكونُ.
• Тип ي: باعَ — يَبيعُ (ب ي ع) «продавати». Також سارَ — يَسيرُ، عاشَ — يَعيشُ، زادَ — يَزيدُ، صارَ — يَصيرُ.
• a-тип: نامَ — يَنامُ (ن و م) «спати», خافَ — يَخافُ (خ و ف) «боятися». Також نالَ — يَنالُ (ن ي ل), а також дієслова похідних порід, наприклад اِحْتاجَ — يَحْتاجُ.

Придивіться уважніше до третьої групи. نامَ і خافَ мають у корені و, а їхній недоконаний час усе одно يَنامُ، يَخافُ з аліфом. Тип — це факт про конкретне дієслово, точнісінько як середній голосний يَكْتُبُ проти يَجْلِسُ у правильному дієслові. Вивчайте кожне порожнє дієслово парою, قالَ — يَقولُ, і решта цього уроку стає передбачуваною з цієї пари.

2. ماضٍ: скорочення, коли останній радикал втрачає голосний, і аліф зберігається, коли ні. Закінчення минулого часу поділяються на два табори. Табір, що ставить сукун на останній радикал — ـْتُ، ـْتَ، ـْتِ، ـْتُما، ـْتُمْ، ـْتُنَّ، ـْنا، ـْنَ — змушує до скорочення. Табір, що лишає цей радикал з голосним або не додає нічого взагалі — гола форма هُوَ, ـَتْ، ـا، ـَتا، ـوا — лишає довгий аліф на місці:

قالَ، قالَتْ، قالا، قالوا але قُلْتُ، قُلْنا، قُلْنَ.

3. «Колір» короткого голосного в ماضٍ. Він не випадковий і не завжди є коротким близнюком голосного недоконаного часу:

• тип و → дамма: قُلْتُ، زُرْتُ، كُنْتُ، دُرْتُ.
• тип ي → касра: بِعْتُ، سِرْتُ، عِشْتُ، صِرْتُ.
• a-тип → касра, незалежно від того, яку літеру має корінь: نِمْتُ (корінь із و!)، خِفْتُ (корінь із و!)، نِلْتُ.

Отже, дієслова a-типу поводяться по-одному в минулому часі (касра) і по-іншому в недоконаному (фатха). نامَ дає نِمْتُ, але لَمْ يَنَمْ, і цей поділ вартий окремої картки для запам’ятовування.

4. مُضارِعُ المَرْفوعُ: нічого не скорочується, крім як перед نون множини жіночого роду. Довгий голосний спокійно почувається в يَقولُ، تَقولينَ، يَقولونَ، نَبيعُ، يَنامانِ, бо кожне з цих слів закінчується на голосний. Лише дві застиглі клітинки множини жіночого роду приєднують ـْنَ безпосередньо до останнього радикала й тому запускають закон: يَقُلْنَ، تَقُلْنَ، يَبِعْنَ، تَبِعْنَ، يَنَمْنَ، يَخَفْنَ. Порівняйте يَقولونَ «вони (ч.р.) кажуть» з يَقُلْنَ «вони (ж.р.) кажуть» — той самий час, і єдина видима різниця — довжина основи.

5. مَنْصوب зберігає довгий голосний. Його закінчення — фатха, тобто голосний, тож жодного скупчення приголосних не виникає, і нічого не відбувається: لَنْ يَقولَ، أُريدُ أَنْ أَبيعَ، لَنْ يَنامَ، حَتّى يَعودَ. Ті, хто вивчає мову, скорочують тут за звичкою — без жодної причини. П’ять клітинок, що втрачають ن, теж закінчуються на довгий голосний і так само безпечні: لَنْ يَقولوا، لَنْ تَبيعي.

6. مَجْزوم скорочується — і тут «колір» слідує за недоконаним часом. Після لَمْ، لا النّاهِيَة і لامُ الأَمْرِ останній радикал бере сукун, закон вступає в дію, і довгий голосний недоконаного часу перетворюється на власного короткого близнюка:

لَمْ يَقُلْ (و → дамма)، لَمْ يَبِعْ (ي → касра)، لَمْ يَنَمْ і لَمْ يَخَفْ (ا → фатха).

Обмеження з уроку 35 діє без змін: скорочуються лише ті клітинки, що справді закінчуються на сукун. الأَفْعالُ الخَمْسَةُ втрачають свій نون і закінчуються на довгий голосний, тож зберігають основу неушкодженою — لَمْ يَقولوا، لَمْ تَبيعي، لَمْ يَناموا. А множини жіночого роду вже були короткими в дійсному способі, тож виглядають однаково в усіх трьох способах: يَقُلْنَ / لَنْ يَقُلْنَ / لَمْ يَقُلْنَ.

7. Наказовий спосіб — це усічений спосіб (джазм) без префікса, тож він теж короткий. Візьміть لَمْ تَقُلْ, приберіть تَـ — і матимете قُلْ «скажи!». Більше нічого не потрібно: на відміну від اُدْرُسْ, порожня основа починається з приголосного з голосним, тож жодного هَمْزَةُ الوَصْلِ додавати не треба. Форми множини та жіночого роду утворюються з усіченого способу так само механічно, і клітинки, що закінчуються на довгий голосний, зберігають його: قُلْ، قولي، قولا، قولوا، قُلْنَ. Так само для بِعْ، بيعي، بيعوا і نَمْ، نامي، ناموا і خَفْ، خافي، خافوا. Заборони використовують усічений спосіб напряму: لا تَقُلْ هٰذا، لا تَخَفْ.

8. Два сукуни не можуть зустрітися. Скорочений усічений спосіб чи наказовий спосіб закінчується на приголосний без голосного, і якщо наступне слово починається з هَمْزَةُ الوَصْلِ — насамперед з артикля — арабська мова усуває це зіткнення касрою на дієслові: قُلِ الحَقيقَةَ، لَمْ يَقُلِ المُديرُ شَيْئًا، لَمْ يَنَمِ الطِّفْلُ. Спосіб при цьому не змінюється; лише вимову згладжено.

9. Похідні породи: IV, VII, VIII і X скорочуються точнісінько як I порода. أَقامَ — يُقيمُ، اِخْتارَ — يَخْتارُ، اِسْتَقالَ — يَسْتَقيلُ усі порожні, і всі три підкоряються тому самому закону. Дві деталі роблять їх легшими за I породу, а не складнішими:

• У ماضٍ короткий голосний завжди фатха, незалежно від кореневої літери: أَقَمْتُ، أَرَدْتُ، اِخْتَرْتُ، اِحْتَجْتُ، اِسْتَقَلْتُ، اِسْتَطَعْتُ. Жодного вибору з трьох варіантів.
• У مُضارِع короткий голосний, як завжди, — близнюк довгого: يُقيمُ → لَمْ يُقِمْ، أَقِمْ; يَخْتارُ → لَمْ يَخْتَرْ، اِخْتَرْ; يَسْتَقيلُ → لَمْ يَسْتَقِلْ، اِسْتَقِلْ.

10. II, III, V і VI породи зберігають слабку літеру як справжній приголосний. У فَعَّلَ і تَفَعَّلَ середній радикал подвоєний, а подвоєна літера не може розтанути: حَوَّلَ — يُحَوِّلُ، عَيَّنَ — يُعَيِّنُ، تَحَوَّلَ — يَتَحَوَّلُ. У فاعَلَ і تَفاعَلَ перед ним уже стоїть довгий аліф, тож і там він лишається приголосним: عاوَنَ — يُعاوِنُ، تَعاوَنَ — يَتَعاوَنُ، شاوَرَ — يُشاوِرُ. Ці дієслова дієвідмінюються як будь-яке правильне дієслово: حَوَّلْتُ، تَعاوَنّا، لَمْ يَتَحَوَّلْ. Тож корінь зі слабким середнім радикалом є порожнім в одних породах і не є в інших.

11. Читання «скелета». Порожні дієслова — одне з небагатьох місць, де невокалізована арабська все одно показує граматику, бо скорочення прибирає літеру, а не лише позначку: قال проти قلت, يقول проти لم يقل, اختار проти اخترت. Зустрівши в тексті голе قل, вирішує слово перед ним: لم قل неможливе, тож لم يقل — це усічений спосіб, а самотнє قل — зазвичай наказовий спосіб.

12. Залишено для наступних уроків. Пасив قيلَ — يُقالُ та بيعَ — يُباعُ належить уроку 52 і має власну модель голосних; дієприкметники قائِلٌ، مَقولٌ، مُقيمٌ، مُخْتارٌ — це урок 53; масдари قَوْلٌ، بَيْعٌ، نَوْمٌ، إِقامَةٌ، اِخْتِيارٌ — урок 54. كانَ з’являється нижче лише як шматок морфології — що воно робить із реченням навколо себе, розглядають уроки 32 і 43.

Форми й моделі

الماضي — минулий час трьох типів I породи, з двома дієсловами a-типу поряд. Читайте стовпець قالَ згори вниз, і побачите поділ: п’ять клітинок із довгим аліфом — це ті, чиє закінчення лишає ل з голосним або не додає нічого взагалі.

المُضارِعُ المَرْفوعُ. Короткі лише дві множини жіночого роду.

Три способи та наказовий спосіб, третя особа однини чоловічого роду. Ця таблиця — підсумок уроку на одному екрані.

Наказовий спосіб у різних особах. Короткі лише дві клітинки, чий останній радикал бере сукун.

Зверніть увагу на пастку в останньому рядку: قُلْنَ означає і «вони (ж.р.) сказали», і «скажіть! (жінкам)», а نَمْنَ «спіть! (жінкам)» — це не минулий час نِمْنَ «вони (ж.р.) спали». Розрізняє їх лише контекст.

Порожні дієслова в похідних породах. Форми двоїни та жіночого роду опущено — вони точно наслідують модель I породи.

Породи, які взагалі не є порожніми, побудовані на коренях зі слабким середнім радикалом:

Приклади

Типові помилки

• قالْتُ -> قُلْتُ — суфікс ـتُ ставить сукун на ل, а перед ним не може стояти довгий аліф. Аліф зникає, лишаючи по собі дамму, бо قالَ — дієслово و-типу.
• كانْتُ -> كُنْتُ — той самий клас дієслів і найчастотніше слово, яке його зачіпає. Не плутайте з كانَتْ «вона була», де ن зберігає свою фатху і нічого не скорочується.
• بَعْتُ -> بِعْتُ — скорочення справжнє, але дієслово ي-типу лишає касру, а не фатху. Так само для سِرْتُ، عِشْتُ، صِرْتُ.
• نُمْتُ -> نِمْتُ — نامَ має و в корені, і все ж його минулий час скорочується до касри, бо це дієслово a-типу (يَنامُ). Так само خِفْتُ، а не خُفْتُ.
• لَمْ يَقولْ -> لَمْ يَقُلْ — جَزْم ставить сукун на ل, а довгий و безпосередньо перед ним неможливий. و зникає і з написання теж.
• لَنْ يَقُلَ -> لَنْ يَقولَ — مَنْصوب закінчується фатхою, а не сукуном, тож жодного скупчення немає і скорочувати нема причин. Короткі лише усічений спосіб і наказовий спосіб.
• يَقولْنَ -> يَقُلْنَ — ـْنَ множини жіночого роду приєднується до приголосного без голосного, тож скорочує основу навіть у дійсному способі, точнісінько як і لَمْ.
• قولْ -> قُلْ — наказовий спосіб будується з усіченого способу لَمْ تَقُلْ, тож короткий із самого початку. Лише форми множини та жіночого роду зберігають довгий голосний: قولوا، قولي.
• أَقامْتُ -> أَقَمْتُ — похідні породи теж скорочуються, і в минулому часі їхній короткий голосний завжди фатха: اِخْتَرْتُ، اِسْتَقَلْتُ، اِحْتَجْتُ.
• قُلْ الحَقيقَةَ -> قُلِ الحَقيقَةَ — на межі слів зустрілися б два приголосні без голосного, тому дієслово бере касру. Це питання вимови, а не зміни способу.

Поради

• Запам’ятовуйте кожне порожнє дієслово трійкою: قالَ — يَقولُ — قُلْتُ. Перші два беруться з будь-якого словника; третє — єдине, що потрібно додати самостійно, і воно фіксує всю парадигму минулого часу.
• Два окремі правила «кольору», по одному на кожну половину дієслова. Минулий час: дамма для و-типу, касра для всього іншого. Сторона недоконаного часу (усічений спосіб, наказовий спосіб, множина жіночого роду): короткий близнюк того довгого голосного, який ви вже бачите — يَقولُ → ـُ، يَبيعُ → ـِ، يَنامُ → ـَ.
• Перш ніж написати будь-яке закінчення, поставте одне запитання: чи лишає воно останній радикал без голосного? ـْتُ، ـْنا، ـْنَ і сукун усіченого способу — так; ـَتْ، ـوا، ـينَ، ـانِ і фатха مَنْصوب — ні.
• كانَ вартий власної картки, вивченої одним блоком: كُنْتُ، كانَ، كانوا، يَكونُ، لَمْ يَكُنْ، كُنْ. Це порожнє дієслово, яке ви читатимете найчастіше — в текстах будь-якого регістру.
• Тренуйтеся на мінімальних парах і промовляйте їх уголос: قالَ / قُلْتُ، يَقولونَ / يَقُلْنَ، لَنْ يَقولَ / لَمْ يَقُلْ. Різниця — в одну частку довготи, і ваше вухо вивчить це швидше, ніж око.
• Якщо порожнє дієслово блокує вас у мовленні, рятуйтеся минулим часом за допомогою ما: ما زارَنا правильне і дає вам секунду, поки в голові вкладається لَمْ يَزُرْنا.
• Поки що не звертайте уваги: пасив قيلَ, дієприкметник قائِلٌ і масдар قَوْلٌ знову по-своєму перекроюють слабкий радикал, і кожен матиме власний урок попереду. Спершу опануйте активну парадигму.