Коротко

Уроки 46–48 упорядковували дієслова за моделлю — тим, що додається навколо кореня. Цей урок упорядковує їх інакше — за самими кореневими літерами. Три літери створюють проблеми, коли на них будують слово: хамза ء, радикал, що повторюється, і слабкі літери و та ي. Усе інше дієвідмінюється як كَتَبَ — і завжди дієвідмінювалося саме так.

Спершу добра новина: закінчення, які ви вивчили в уроках 14, 22 і 41, ніколи не змінюються. أَنا завжди закінчується на ـتُ у минулому часі й починається з أَ у теперішньому; هُمْ завжди ـوا / ـونَ. Змінюється лише те, чи виживає основа при цьому зіткненні. Цей урок називає всі сім класів коренів, щоб ви могли подивитися на будь-яке дієслово й зрозуміти, що це за клас, а потім дієвідмінює три посильні: مَهْموز, مُضَعَّف і مِثال. Два справді складні класи отримають окремі уроки одразу після цього.

Правило

1. Дві родини, сім класів. Корінь є صَحيح («правильним»), якщо жодна з трьох його літер не є و або ي, і مُعْتَلّ («слабким»), якщо одна чи дві з них такі. Кожна родина далі розгалужується, і назви граматистів варто вивчити, бо словники й граматики постійно ними користуються:

• صَحيح سالِم — нічого особливого: كَتَبَ (ك-ت-ب)، دَرَسَ، جَلَسَ.
• صَحيح مَهْموز — один радикал є хамзою: أَكَلَ (أ-ك-ل)، سَأَلَ (س-أ-ل)، قَرَأَ (ق-ر-أ).
• صَحيح مُضَعَّف — другий і третій радикали — та сама літера: مَدَّ (م-د-د)، رَدَّ.
• مُعْتَلّ مِثال — перший радикал є و або ي: وَصَلَ (و-ص-ل)، يَبِسَ (ي-ب-س).
• مُعْتَلّ أَجْوَف — середній радикал слабкий: قالَ (ق-و-ل)، باعَ (ب-ي-ع).
• مُعْتَلّ ناقِص — останній радикал слабкий: رَمى (ر-م-ي)، دَعا (د-ع-و).
• مُعْتَلّ لَفيف — два з трьох слабкі: وَقى (و-ق-ي)، طَوى (ط-و-ي).

Зверніть увагу, куди потрапляє хамза: ء — це приголосний, тому مَهْموز належить до родини правильних коренів, а не слабких. Вона не тане в довгий голосний, як це робить و; окрім кількох частотних дієслів (كُلْ، خُذْ، مُرْ у правилі 4, і يَرى у правилі 13) вона лише ускладнює орфографію.

2. Спершу знайдіть корінь (урок 22), потім клас. Поставте три запитання саме в такому порядку. Чи є один із радикалів ء? Чи другий і третій — та сама літера? Чи перший, середній або останній є و / ي? Відповідь підказує, яку парадигму брати, і саме тому словники друкують корінь — قَرَأَ нічого не скаже вам про يَقْرَأُ, доки ви не побачите ق-ر-أ.

3. مَهْموز الفاء: дві хамзи стягуються в مَدَّة. أَكَلَ дієвідмінюється цілком нормально в минулому часі — أَكَلْتُ، أَكَلَتْ، أَكَلوا — і нормально в теперішньому: يَأْكُلُ، تَأْكُلُ، نَأْكُلُ. Ламається лише одна форма — أَنا, де префікс أَ зустрічається з кореневим أْ. Арабська мова не допускає двох هَمْزَتان поспіль, коли друга з них несе сукун: أَأْكُلُ перетворюється на آكُلُ, що пишеться з مَدَّة — точнісінько так, як ви вивчали в уроці про хамзу з посібника з вимови. Те саме стягнення відбувається, коли будь-який озвучений префікс أ зустрічає кореневу хамзу із сукуном: آخُذُ، آمُرُ، آسَفُ، а також у IV породі آمَنَ / أُومِنُ (там أُ + ؤْ дає довгий ū замість مَدَّة). Там же, де коренева хамза має власний голосний, стягувати нема чого, і обидві хамзи лишаються: II порода أَثَّرَ → أُؤَثِّرُ.

4. Три накази відкидають хамзу. Наказовий спосіб — це усічений спосіб (джазм) без префікса (урок 36). Для أَكَلَ це дає أْكُلْ, що починається з хамзи з сукуном — а якщо підпирати її допоміжною хамзою, знову вийшло б дві поспіль. Тому коренева хамза просто відкидається: كُلْ، خُذْ، مُرْ. Так поводяться лише ці три дієслова. Інші зберігають хамзу й саджають її на ئ після допоміжної касри: أَذِنَ → اِئْذَنْ «дозволити». (Після وَ або فَ أَمَرَ повертає собі повну форму: وَأْمُرْ.)

5. مَهْموز العَيْن і مَهْموز اللّام: літера лишається, змінюється лише «сидіння». У سَأَلَ та قَرَأَ нічого не видаляється і нічого не стягується. Єдина складність — орфографічна: на яке сидіння сідає хамза. Сидіння визначається сильнішим із двох голосних — власного голосного хамзи та того, що перед нею — за шкалою касра > дамма > фатха > сукун:

• قَرَأَ (фатха на фатху) → أ; قَرَأْتُ (сукун на фатху) → أ; يَقْرَؤونَ (дамма) → ؤ
• سَأَلَ، يَسْأَلُ، سَأَلْتُ → أ; іменник مَسْؤولٌ (дамма) → ؤ; سائِلٌ (касра) → ئ
• одне доповнення до цієї шкали: ي із сукуном перед хамзою рахується як касра → شَيْئًا، هَيْئَةٌ، يَيْئَسُ

سَأَلَ має другий, коротший наказовий спосіб поряд зі звичайним اِسْأَلْ: سَلْ، سَلي، سَلوا. Обидва цілком стандартні для сучасної літературної арабської: словники наводять اِسْأَلْ, а коротке سَلْ дуже поширене як у мовленні, так і в друкованих текстах.

6. مُضَعَّف: шадда тримається, доки не з’явиться сукун. م-د-د мало б дати مَدَدَ, але дві однакові літери з голосним між ними зливаються в одну подвоєну літеру: مَدَّ. Це злиття (إِدْغام) зберігається, доки те, що йде далі, починається з голосного:

مَدَّ، مَدَّتْ، مَدُّوا، يَمُدُّ، يَمُدّونَ، تَمُدّينَ

Щойно закінчення починається з приголосного — а на практиці це суфікси, що починаються з сукуна: увесь набір ـْتُ / ـْتَ / ـْتِ / ـْتُمْ, а також ـْنا та ـْنَ — обидві літери знову розводяться (فَكُّ الإِدْغام), і похований третій радикал з’являється знову:

مَدَدْتُ، مَدَدْنا، مَدَدْتُمْ، مَدَدْنَ — ніколи *مَدَّتُ

Це той самий тригер, який ви зустрічали у كانَ → كُنْتُ в уроці 43, застосований до іншої слабкості. Множина жіночого роду робить те саме і в теперішньому часі: هُنَّ يَمْدُدْنَ, бо ـْنَ несе сукун.

7. Який голосний повертається. Коли літери розходяться, голосний між ними — це власний голосний основи дієслова зі словника: дієслова فَعَلَ повертають фатху (مَدَّ → مَدَدْتُ، رَدَّ → رَدَدْتُ), дієслова فَعِلَ повертають касру (ظَلَّ → ظَلِلْتُ، مَلَّ → مَلِلْتُ). У теперішньому часі голосний, що повертається, — це голосний مُضارِع: يَمُدُّ → يَمْدُدْنَ، يَحُلُّ → يَحْلُلْنَ.

8. Подвоєні корені в похідних породах поводяться так само. أَحَبَّ (IV порода від ح-ب-ب) дає أَحَبَّ، أَحَبَّتْ، أَحَبّوا، يُحِبُّ — але أَحْبَبْتُ، أَحْبَبْنا، أَحْبَبْتُمْ. Так само اِسْتَعَدَّ → اِسْتَعْدَدْتُ، اِهْتَمَّ → اِهْتَمَمْتُ، اِسْتَمَرَّ → اِسْتَمْرَرْتُ.

9. مِثال: و зникає в теперішньому часі I породи. Це найкорисніший факт усього уроку. Дієслово, чий перший радикал — و, зберігає його в минулому часі й втрачає в مُضارِع:

وَصَلَ → يَصِلُ، وَجَدَ → يَجِدُ، وَقَفَ → يَقِفُ، وَعَدَ → يَعِدُ، وَزَنَ → يَزِنُ، وَضَعَ → يَضَعُ، وَهَبَ → يَهَبُ، وَسِعَ → يَسَعُ

Зверніть увагу на وَضَعَ / يَضَعُ: фатха тут через гортанний ع, але و все одно випадає. Крихітна група статичних дієслів зберігає його — وَجِلَ / يَوْجَلُ «боятися», وَدَّ / يَوَدُّ «бажати» — але вони достатньо рідкісні, щоб вивчати їх поодинці, коли трапляються.

10. Тому наказовий спосіб مِثال складається лише з двох літер. Зніміть префікс з تَصِلْ — і основа вже починається з приголосного, тож допоміжна хамза взагалі не потрібна: صِلْ، جِدْ، قِفْ، ضَعْ، عِدْ، زِنْ، صِفْ، هَبْ. Кілька іменників показують ту саму втрату, компенсовану пришитим наприкінці ة: وَعَدَ → عِدَةٌ «обіцянка», وَزَنَ → زِنَةٌ «вага», وَهَبَ → هِبَةٌ «подарунок».

11. Поза I породою و у безпеці — крім VIII породи, де він перетворюється на ت. II, IV і X породи зберігають و на видноті: وَظَّفَ / يُوَظِّفُ، أَوْقَفَ / يُوقِفُ، اِسْتَوْرَدَ / يَسْتَوْرِدُ. VIII порода інша, бо її інфікс ت потрапляє одразу після першого радикала: اِوْتَصَلَ неможливо вимовити, тож و уподібнюється до ت, і обидва зливаються під шаддою — اِتَّصَلَ. Це дає цілу родину дуже поширених сучасних дієслів: اِتَّصَلَ بِـ «зв’язатися», اِتَّفَقَ عَلى «домовитися», اِتَّحَدَ «об’єднатися», اِتَّجَهَ إِلى «спрямуватися», اِتَّسَعَ «розширитися». اِتَّخَذَ «брати, приймати» приєднується до них від хамзованого кореня (أ-خ-ذ) за тією самою логікою. Щойно зустрінете дієслово, що починається на اِتَّـ, підозрюйте прихований و.

12. Корені з початковим ي нічого не втрачають. Правило вище стосується лише و. Корені, що починаються на ي, зберігають його наскрізь: يَبِسَ / يَيْبَسُ «висихати», يَئِسَ / يَيْئَسُ «впадати у відчай», يَسُرَ / يَيْسُرُ «ставати легким». Подвоєний ي виглядає неправильно, але це правильно. На щастя, таких дієслів мало, бо тут нема про що міркувати — їх просто запам’ятовують.

13. Деякі дієслова належать одразу до двох класів. رَأى — це مَهْموز العَيْن і ناقِص (ر-أ-ي) одночасно, і воно повністю втрачає хамзу в теперішньому часі: يَرى، نَرى، أَرى. جاءَ — це أَجْوَف і مَهْموز اللّام (ج-ي-أ). أَتى — це مَهْموز الفاء і ناقِص (أ-ت-ي). لَفيف — офіційна назва лише одного типу перетину — двох слабких радикалів в одному корені, ніколи хамзи разом зі слабкою літерою: وَقى (و-ق-ي) втрачає свій و, як مِثال, і закінчується, як ناقِص, тож у результаті арабська отримує однолітерний наказовий спосіб, قِ. Не вивчайте жодне з них як окремий клас; дієвідмінюйте, застосовуючи по черзі два відповідні правила, і перевіряйте ті, якими користуєтеся часто.

14. Читання подвоєного дієслова без огласовок: полічіть літери. Без вокалізації مد може бути مَدَّ «він розтягнув», مُدَّ «розтягни!» або іменником مَدٌّ «розтягування, приплив». Але مدد має три виписані приголосні, тож у дієслові I породи це може бути лише розділена основа — مَدَدْتُ، مَدَدْنا. (Поза I породою ті самі три літери можуть бути й іменником مَدَدٌ «підкріплення», і дієсловом II породи مَدَّدَ «він продовжив».) Кількість літер підказує, чи приєднане закінчення, що починається з сукуна, — справді корисний прийом у невокалізованому тексті.

15. Не тема цього уроку. Усічений спосіб (джазм) подвоєного дієслова має три допустимі форми, لَمْ يَمُدَّ, لَمْ يَمُدِّ і لَمْ يَمْدُدْ — це було в уроці 35, і тут нічого не змінюється. Порожні дієслова (قالَ، باعَ، نامَ) — це урок 50; дієслова зі слабким кінцевим радикалом (رَمى، دَعا، نَسِيَ) — урок 51; а те, що всі ці класи роблять у пасиві — قيلَ، سُئِلَ، قُرِئَ — чекає на урок 52.

Форми й моделі

Сім класів одним поглядом

المَهْموز: три позиції

أَكَلَ у مُضارِع — лише أَنا нестандартне; двоїна та هُنَّ опущено, бо вони не додають нічого нового

مَدَّ у минулому часі — повний набір, бо саме розходження є суттю

مَدَّ в інших формах, і дві похідні породи

المِثال: و зникає в теперішньому часі

Той самий корінь و у різних породах

Приклади

Типові помилки

• أَأْكُلُ الفَطورَ -> آكُلُ الفَطورَ — дві хамзи не можуть стояти поспіль. Префікс أَ разом із кореневим أْ стягуються в одну літеру з مَدَّة.
• اُأْكُلْ الآنَ -> كُلِ الآنَ — كُلْ، خُذْ، مُرْ відкидають кореневу хамзу в наказовому способі, а не підпирають її. Тут нема чого підпирати допоміжною хамзою.
• قَرَئْتُ الكِتابَ -> قَرَأْتُ الكِتابَ — сидіння визначається сильнішим із двох голосних: власного голосного хамзи та того, що перед нею. Тут це сукун проти фатхи, тож сидіння — ا, а не ي.
• سَئَلْتُ المُعَلِّمَ -> سَأَلْتُ المُعَلِّمَ — те саме правило: фатха на фатху дає أ. Для ئ потрібна касра десь у цій парі, як у سائِلٌ чи سُئِلَ.
• مَدَّتُ يَدي -> مَدَدْتُ يَدي — закінчення ـْتُ починається з сукуна, тому шадда мусить розділитися. (مَدَّتْ, де сукун стоїть на ت, — цілком правильне «вона розтягнула».)
• أَحَبَّتُ هٰذِهِ المَدينَةَ -> أَحْبَبْتُ هٰذِهِ المَدينَةَ — подвоєні корені розходяться в похідних породах точнісінько так само, як у I породі; подвоєння — властивість кореня, а не моделі.
• يَوْصِلُ القِطارُ -> يَصِلُ القِطارُ — و дієслова مِثال I породи випадає в مُضارِع. Його збереження — найпоширеніша помилка в усьому цьому класі.
• اِوْضَعِ الكِتابَ هُنا -> ضَعِ الكِتابَ هُنا — зніміть префікс з تَضَعْ, і основа вже починається з приголосного, тож спереду нічого додавати не потрібно.
• اِنْتَصَلَ بي أَمْسِ -> اِتَّصَلَ بي أَمْسِ — VIII порода від و-ص-ل не будується з ن. و зливається з ت моделі, і обидва пишуться як одна подвоєна літера.
• يَبَسُ العُشْبُ في الصَّيْفِ -> يَيْبَسُ العُشْبُ في الصَّيْفِ — лише корені з початковим و втрачають свій перший радикал. Корінь з початковим ي зберігає його, разом із подвоєним ي.

Поради

• Завжди в такому порядку: знайдіть корінь, назвіть клас, потім дієвідмінюйте. Три швидкі запитання — чи є хамза? чи є повторюваний радикал? чи є و/ي, і де саме? — вирішують долю майже будь-якого дієслова, яке вам трапиться.
• Один тригер проходить через половину цього уроку і весь урок 50: чи починається закінчення з сукуна? Винуватці — закінчення на ت (ـْتُ، ـْتَ، ـْتِ، ـْتُمْ), а також ـْنا та ـْنَ. Вивчіть їх як один набір.
• Запам’ятовуйте дієслова مِثال парами, وَصَلَ / يَصِلُ, а не окремими словами — саме тому словники наводять обидві форми. Теперішній час не можна передбачити з минулого на слух.
• Підказка для запам’ятовування наказового способу: наказ مِثال — це чи не найкоротше, що можна сказати арабською. صِلْ، قِفْ، ضَعْ، عِدْ — дві літери, без підпори, без префікса.
• Будь-яке сучасне дієслово, що починається на اِتَّـ, майже напевно ховає و: اِتَّصَلَ، اِتَّفَقَ، اِتَّجَهَ. Шукайте у словнику під و-ص-ل، و-ف-ق، و-ج-ه, а не під ا чи ت.
• Для сидінь хамзи не запам’ятовуйте таблицю — запам’ятайте шкалу касра > дамма > фатха > сукун і читайте два голосні навколо хамзи.
• Поки що не звертайте уваги на لَفيف як окрему категорію, і не сприймайте رَأى، جاءَ، أَتى як загадки. Вони достатньо частотні, тож ви просто запам’ятаєте їх раніше, ніж навчитеся аналізувати.