Коротко

Урок 40 дав вам стандартний механізм: ـٌ у називному відмінку, ـً у знахідному, ـٍ у родовому, причому танвін зникає, щойно з’являється الـ. Велика і цілком звичайна група іменників цьому механізму не підкоряється. Одні взагалі відмовляються від танвіна й відповідають на родовий відмінок фатхою: مَساجِدُ، أَحْمَدُ، صَحْراءُ. Інші закінчуються на довгий голосний, який узагалі не може нести відмінкового знака, тож усі три відмінки виглядають однаково: فَتًى، مُسْتَشْفًى. Третя група втрачає кінцеву ي у неозначеному вигляді й відрощує її назад у знахідному: قاضٍ، قاضِيًا.

Ніщо з цього не є рідкісною лексикою. مَدارِس، مَفاتيح، مُسْتَشْفى، مُحامٍ، أَصْدِقاء، أَحْمَر — це слова, якими ви користуєтеся ще з рівня A1, і кожне з них неправильне саме так, як описано тут. У кожному класі — одне коротке правило, і назвати їх — це вже майже вся робота: щойно ви навчитеся їх упізнавати наперед, класичні помилки — فِي مَدارِسٍ، إِلى لَنْدَنِ، مُحامي — перестають траплятися.

Правило

1. المَمْنوعُ مِنَ الصَّرْفِ означає «заборонений для танвіна». الصَّرْف тут — це сам танвін, тож назва точно каже, що відбувається: іменник ніколи не бере ـٌ ـً ـٍ. А оскільки він втратив танвін, він втрачає й одне зі своїх трьох закінчень. Замість дамма / фатха / касра в нього лише два голосні: дамма для називного і фатха для обох — знахідного й родового.

جاءَ أَحْمَدُ (називний) — رَأَيْتُ أَحْمَدَ (знахідний) — سَلَّمْتُ عَلى أَحْمَدَ (родовий). Не عَلى أَحْمَدٍ, не عَلى أَحْمَدِ.

2. Фатха в родовому відмінку — це вся складність. Це один із عَلاماتٌ فَرْعِيَّةٌ, з якими ви зустрічалися в уроці 40: замінний знак, що стоїть замість очікуваного. Прийменник і далі ставить іменник у родовий відмінок; родовий відмінок просто з’являється в одязі фатхи. Учні рідко помиляються тут у називному чи знахідному, бо ті виглядають звично. Помиляються вони в родовому, бо все вивчене каже: «після прийменника — касра». Промовте фразу سافَرْتُ إِلى لَنْدَنَ уголос двадцять разів, поки фатха після إِلى не перестане здаватися помилкою.

Зверніть увагу, що стається із супровідним прикметником, який зазвичай є звичайним іменником і зберігає своє нормальне закінчення: دَرَسَتْ فِي مَدارِسَ كَبيرَةٍ. Іменник бере фатху без танвіна, прикметник бере касру з танвіном — пліч-о-пліч в одній фразі, обидва правильні.

3. Розворот, який майже всі пропускають: الـ і إِضافَة повертають касру. Диптот є «дефектним» лише поки стоїть окремо й неозначено. Приєднайте артикль або зробіть його першим членом إِضافَة — і родовий відмінок повертається до звичайної касри:

• فِي مَدارِسَ كَبيرَةٍ — неозначено, окремо → фатха.
• فِي المَدارِسِ الكَبيرَةِ — означено з الـ → касра.
• فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — перший член إِضافَة → касра.

Танвін ніколи не повертається — الـ і إِضافَة у будь-якому разі виключають танвін (уроки 4 і 20), тож відновлювати нема чого. Змінюється лише голосний. Корисний спосіб це запам’ятати: заборона на танвін постійна, а обмін фатхи на касру тимчасовий і вимикається тієї миті, коли слово стає означеним.

4. Категорії. Насправді потрібно знати сім. Вони перелічені в таблиці нижче з одним прикладом кожна; ось на що варто звернути увагу.

أَعْلامٌ أَعْجَمِيَّةٌ — іноземні власні назви: إِبْراهيمُ، يوسُفُ، باريسُ، لَنْدَنُ، بَرْلينُ. مُؤَنَّثٌ — жіночі власні назви, незалежно від того, закінчуються вони на ة чи ні: فاطِمَةُ، زَيْنَبُ، سُعادُ، مَكَّةُ. وَزْنُ أَفْعَلَ — сама модель, хай яку роль вона виконує: назва أَحْمَدُ, елятив أَكْبَرُ з уроку 28, прикметник кольору أَحْمَرُ. الأَلِفُ والنّونُ الزّائِدَتانِ — слова, що закінчуються на ـانُ: назва عُثْمانُ, прикметник عَطْشانُ. وَزْنُ فُعَلَ — невеликий закритий набір назв: عُمَرُ، زُحَلُ، قُزَحُ. صيغَةُ مُنْتَهَى الجُموعِ — форма ламаної множини مَفاعِلُ / مَفاعيلُ: مَساجِدُ، مَكاتِبُ، تَجارِبُ، مَفاتيحُ، عَصافيرُ، مَصابيحُ. أَلِفُ التَّأْنيثِ المَمْدودَةُ — закінчення ـاءُ, що вживається як показник жіночого роду: صَحْراءُ، حَمْراءُ، أَصْدِقاءُ، أَطِبّاءُ.

Найчастіший з них у зв’язному тексті — це, безумовно, مُنْتَهَى الجُموع, бо він охоплює сотні щоденних форм множини. Впізнавайте його за формою, а не запам’ятовуючи окремі слова: ламана множина з аліфом, за яким ідуть дві літери (مَساجِدُ، دَراهِمُ) або три з довгим голосним усередині (مَفاتيحُ، قَناديلُ), — це диптот. Як будуються ці форми множини — урок 10; як вони відмінюються — тут.

5. Майже-помилки. Поряд із названими вище категоріями стоять три пастки.

• Трилітерна іноземна назва з сукуном усередині не є диптотом: نوحٌ، لوطٌ відмінюються звичайно. Так само й жіноче ім’я هِنْدٌ, де допустимі обидва варіанти, і танвін є звичайним вибором.
• Прикметник на ـانُ є диптотом лише тоді, коли його жіноча форма — فَعْلى: عَطْشانُ / عَطْشى. Там, де жіноча форма — فَعْلانَةٌ, слово звичайне: نَدْمانٌ / نَدْمانَةٌ. Ім’я на ـانُ — عُثْمانُ، مَرْوانُ — є диптотом незалежно від того, якою була б його жіноча форма, бо сам статус імені вже становить половину причини.
• Той самий поділ проходить через أَفْعَلُ. Прикметник цієї моделі є диптотом лише тоді, коли його жіноча форма — فَعْلاءُ чи فُعْلى: أَحْمَرُ / حَمْراءُ, أَكْبَرُ / كُبْرى. أَرْمَلٌ, чия жіноча форма — أَرْمَلَةٌ, — звичайний іменник і бере танвін. Ім’я أَحْمَدُ, навпаки, є диптотом у будь-якому разі.

6. الاسْمُ المَقْصورُ: закінчення, якого не почути. Іменник مَقْصور закінчується на незмінний аліф, що пишеться як ى чи ا: فَتًى، مُسْتَشْفًى، مَقْهًى، مَعْنًى، عَصًا، هُدًى، ذِكْرى، كُبْرى. Цей аліф не може нести голосний, тож відмінкове закінчення مُقَدَّر — мається на увазі, а не пишеться. Наслідок — найдружніше правило арабської граматики: слово ніколи не змінюється.

هٰذا مُسْتَشْفًى كَبيرٌ — دَخَلْتُ مُسْتَشْفًى كَبيرًا — عَمِلْتُ في مُسْتَشْفًى كَبيرٍ. Одна форма в усіх трьох відмінках. Рухається лише прикметник, і рухається він звично.

У неозначеному вигляді танвін пишеться на літері перед аліфом, і це завжди танвін фатх: فَتًى، مُسْتَشْفًى، مَقْهًى. В означеному вигляді не пишеться взагалі нічого: الفَتى، المُسْتَشْفى، المَقْهى. Два слова зі списку вище ніколи не беруть цього танвіна: у ذِكْرى і كُبْرى аліф — це жіноче закінчення أَلِفُ التَّأْنيثِ المَقْصورَةُ, що робить їх заразом і диптотами, і مَقْصور.

7. الاسْمُ المَنْقوصُ: ي, яка то з’являється, то зникає. Іменник مَنْقوص закінчується на ненаголошену ي після касри: القاضي، المُحامي، الوادي، النّادي، المُشْتَري، الماضي. В означеному вигляді ي лишається, а відмінкове закінчення знову مُقَدَّر у називному й родовому, але видиме у знахідному:

حَضَرَ القاضي - رَأَيْتُ القاضِيَ - ذَهَبْتُ إِلَى القاضي.

У неозначеному вигляді відбувається дещо драматичніше. У називному й родовому ي випадає з написаного слова, і його місце займає танвін каср на літері перед ним: قاضٍ، مُحامٍ، وادٍ، نادٍ. У знахідному ي повертається й бере звичайний танвін фатх: قاضِيًا، مُحامِيًا، وادِيًا. Тож неозначений مَنْقوص має дві форми, і на вигляд дивна коротка охоплює два відмінки з трьох.

Як перший член إِضافَة ي зберігається, і танвін не з’являється: قاضي المَدينَةِ، مُحامي الشَّرِكَةِ.

8. الاسْمُ المَمْدودُ: зазвичай нічого особливого. Іменник مَمْدود закінчується на хамзу після довгого аліфа: بِناءٌ، سَماءٌ، دَواءٌ، شِتاءٌ. Хамза — приголосний, він чудово несе голосний, і такі іменники відмінюються точнісінько як كِتابٌ: بِناءٌ / بِناءً / بِناءٍ. Промовте весь набір уголос один раз — і на цьому все.

Єдине, що варто перевірити, — це чому слово закінчується на اء. Якщо хамза — це показник жіночого роду — أَلِفُ التَّأْنيثِ المَمْدودَةُ — іменник є диптотом, тобто сьомою категорією вище: صَحْراءُ، حَمْراءُ، أَصْدِقاءُ، أَطِبّاءُ، أَصْفِياءُ. Якщо ні (سَماءٌ від кореня س م و, بِناءٌ від ب ن ي, دَواءٌ від د و ي), іменник звичайний. Тож два слова, ідентичні на вигляд, можуть поводитися по-різному: فِي صَحْراءَ واسِعَةٍ, але فِي سَماءٍ صافِيَةٍ.

9. Що цей урок залишає осторонь. Як утворюються ламані форми множини — яке слово дає مَفاتيح, а яке كُتُب — це урок 10; тут розглянуто лише їхнє відмінювання. Базова система відмінків, назви відмінків і стандартні закінчення — урок 40, і вони тут беруться як відомі. Двоїна й правильна форма множини чоловічого роду, які теж використовують замінні показники, також належать уроку 40. А найрідкісніші закутки списку диптотів — складені географічні назви на кшталт حَضْرَمَوْتُ і поетична вільність додавати танвін до диптота заради розміру — не входять до тієї сучасної стандартної мови, яка вам потрібна.

Форми й моделі

Двозакінченнєве відмінювання, з розворотом الـ і إِضافَة в останніх двох стовпцях. Прочитайте нижній рядок горизонтально — це весь урок в одному рядку:

Сім категорій, по одному прикладу на кожну, показані в родовому відмінку, бо саме там вони себе видають:

Три класи «прихованого закінчення». У рядках مَقْصور і مَنْقوص виділені жирним клітинки — це єдині, де хоч щось видимо рухається; два рядки مَمْدود унизу відмінюються відкрито:

Слова, що виглядають як диптоти, але ними не є. Кожне з них бере повний танвін:

Приклади

Типові помилки

• فِي مَدارِسٍ كَبيرَةٍ -> فِي مَدارِسَ كَبيرَةٍ — مَدارِس — це صيغَةُ مُنْتَهَى الجُموعِ, тож воно відмовляється від танвіна й показує родовий відмінок фатхою. Прикметник зберігає своє звичайне касра-танвін.
• إِلى لَنْدَنِ -> إِلى لَنْدَنَ — іноземна власна назва є диптотом; прийменник і далі керує родовим відмінком, але знаком для нього є фатха.
• فِي المَدارِسَ -> فِي المَدارِسِ — фатха тільки для голого неозначеного слова. Щойно приєднано الـ, повертається звичайна касра.
• فِي مَدارِسَ المَدينَةِ -> فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — той самий розворот для إِضافَة: як перший член іменник бере просту касру.
• سَلَّمْتُ عَلى أَحْمَدٍ -> سَلَّمْتُ عَلى أَحْمَدَ — أَحْمَد побудоване за моделлю أَفْعَل. Танвіна немає ніколи, у жодному відмінку.
• سَيّارَةٌ حَمْراءٌ -> سَيّارَةٌ حَمْراءُ — ـاء у حَمْراء — це показник жіночого роду, тож прикметник є диптотом, навіть якщо іменник перед ним ним не є.
• مُحامي -> مُحامٍ — неозначений مَنْقوص втрачає своє ي у називному й родовому відмінках; усе, що від нього лишається, — це танвін каср на попередній літері.
• رَأَيْتُ مُحامٍ -> رَأَيْتُ مُحامِيًا — у знахідному відмінку ي повертається й бере звичайний танвін фатх. Це єдиний відмінок, у якому неозначений مَنْقوص пишеться повністю.
• فَتاً -> فَتًى — مَقْصور пишеться через ى, і танвін стоїть на літері перед нею, а не на аліфі. Слово ідентичне в усіх трьох відмінках, тож і для знахідного додавати нічого: دَخَلْتُ مُسْتَشْفًا так само є دَخَلْتُ مُسْتَشْفًى.
• فِي بِناءَ قَديمٍ -> فِي بِناءٍ قَديمٍ — بِناء не є диптотом. Його хамза не є показником жіночого роду, тож слово відмінюється, як будь-який інший іменник.

Поради

• Вивчайте категорії як контрольний список, який ви застосовуєте лише коли слово неозначене і ви от-от скажете касру. Це та єдина мить, коли вся ця тема має значення.
• Тест за формою для найпоширенішого класу швидший за будь-який список: ламана множина, аліф, потім дві літери (مَكاتِبُ) чи три з довгим голосним між ними (مَصابيحُ) → диптот.
• Власні назви — друга половина щоденного навантаження. Прожене категорії через них: іноземні (باريسُ، لَنْدَنُ، إِبْراهيمُ), жіночі (فاطِمَةُ، زَيْنَبُ، مَكَّةُ), أَفْعَل (أَحْمَدُ), ـان (عُثْمانُ), فُعَل (عُمَرُ) → диптот. Арабське чоловіче ім’я, що не підходить під жодну з них, — звичайний іменник і бере танвін: مُحَمَّدٌ، خالِدٌ، سَعيدٌ، زَيْدٌ.
• Промовляйте مَعَ أَصْدِقاءَ، فِي صَحْراءَ، إِلى باريسَ як фіксовані блоки. Фатха після прийменника має стати звуком, якого ви очікуєте, а не правилом, яке обчислюєте.
• Щодо مَقْصور радійте: فَتًى، مُسْتَشْفًى، مَقْهًى، مَعْنًى ніколи не змінюються. Вживайте їх у реченнях вільно й спрямуйте увагу на щось інше.
• Щодо مَنْقوص запам’ятайте обмін: ي і танвін каср — це те саме, лише в різному вбранні. Де присутнє одне, там відсутнє інше — قاضٍ / القاضي — а знахідний відмінок є винятком, що показує і ي, і танвін.
• У не вокалізованому тексті майже все з цього невидиме, за двома гучними винятками, які справді можна побачити під час читання: відсутнє ي у محام / قاض та ى у فتى. Їх варто впізнавати з першого погляду; решта важлива для письма й мовлення.
• Наразі ігноруйте класичні тонкощі — диптоти, що повертають танвін у поезії, і форми множини, що є диптотами й مَنْقوص водночас (لَيالٍ، أَراضٍ، جَوارٍ). Зустрічайте другу групу як лексику й копіюйте форми, які бачите.