Коротко

В уроці 6 ви вже зустрічали малий незмінний маркер się. Тепер познайомтеся з усією його родиною: siebie, sobie, sobą — це єдиний зворотний займенник, який відмінюється за відмінками й завжди вказує назад на підмет речення, хоч би ким той підмет був. На відміну від англійської, тут одне слово охоплює себе, тебе самого, його самого, нас самих і решту. Його споріднене слово swój виконує ту саму роботу для приналежності: «свій власний», прив’язаний до того, хто виконує дію.

Правило

siebie — це зворотний займенник (zaimek zwrotny). Він вказує на підмет свого ж речення й однаковий для будь-якої особи, числа й роду: Myślę o sobie = я думаю про себе; Oni myślą o sobie = вони думають про себе.

Один займенник, без називного

siebie не має форми називного відмінка — він ніколи не може бути підметом, лише додатком або керованим словом при прийменнику. Він заповнює всі інші відмінки (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий) формами siebie / sobie / siebie / sobą / sobie.

się — це просто коротка (клітична) форма

Маленьке się з уроку 6 — це ненаголошений знахідний/родовий відмінок того самого займенника. У польській мові є довга (наголошена) форма і коротка (клітична) форма:

• Коротка: się — ненаголошена, приліплюється поряд із дієсловом, вживається у звичайних зворотних дієсловах: myję się, boję się.
• Довга: siebie — наголошена, вживається, коли займенник виділяють, протиставляють, коли він стоїть на першому місці або йде після прийменника: Widzę tylko siebie (я бачу тільки себе); dla siebie, o sobie, ze sobą.

Після прийменника обов’язково вживають довгу форму: do siebie, o sobie, ze sobą — ніколи do się.

siebie завжди «дивиться» на підмет

Обирайте siebie, коли додаток позначає ту саму особу, що й підмет. Якщо це інша особа, вживайте звичайний особовий займенник (урок 19):

• Anna widzi siebie (w lustrze) = Анна бачить себе.
• Anna widzi ją = Анна бачить її (іншу жінку).

Зворотно-присвійний swój

swój — це зворотно-присвійний займенник («свій власний»). Вживайте його, коли власник — це підмет речення, незалежно від особи:

• Kocham swój dom = я люблю свій (власний) будинок.
• (Ty) kochasz swój dom = ти любиш свій (власний) будинок.
• Ona kocha swój dom = вона любить свій (власний) будинок.

Він відмінюється точно як mój / twój і узгоджується з тим, чим володіють, а не з власником. Порівняйте:

• Anna zabrała swój parasol = Анна взяла свою власну парасольку.
• Anna zabrała jej parasol = Анна взяла її (чужу) парасольку.

Для 3-ї особи це розрізнення обов’язкове: swój = свій власний, jego/jej/ich = чужий.

Форми й моделі

Відмінювання siebie

Є лише один набір форм для всіх осіб, чисел і родів. Зверніть увагу: немає називного відмінка.

Коротка форма się існує лише для знахідного/родового; в інших відмінках завжди вживається довга форма.

siebie після прийменників

Прийменник визначає відмінок; довга форма обов’язкова:

Відмінювання swój

Відмінюється як mój / twój; знахідний відмінок чоловічого роду однини залежить від категорії істоти/неістоти (урок 9).

(Знахідний чоловічого роду однини = swój для неістот, swojego для істот: mam swój bilet, але widzę swojego brata.)

Приклади

Типові помилки

• Myślę o mnie -> Myślę o sobie — коли додаток збігається з підметом, вживайте зворотне sobie, а не особовий займенник.
• Weź ze się parasol -> Weź ze sobą parasol — після прийменника потрібна довга форма, ніколи клітичне się.
• dla się, o się, do się -> dla siebie, o sobie, do siebie — прийменники ніколи не беруть się.
• Anna wzięła jej parasol (у значенні «її власна») -> Anna wzięła swój parasol — власна приналежність підмета потребує swój, а не jej.
• Kocham mój kraj (нейтрально) -> Kocham swój kraj — коли власник є підметом, надавайте перевагу swój перед mój/twój.
• Sobie myślę o wakacjach -> Myślę sobie o wakacjach — ненаголошене sobie у складі myślę sobie приліплюється до дієслова, наче клітика, і не може відкривати речення; тримайте дієслово на першому місці.
• Ona nazywa się swoja Ewa -> Ona nazywa się Ewa — не змішуйте swój з усталеними дієсловами на się; swój позначає лише приналежність.

Поради

• Підказка для запам’ятовування відмінкових форм: siebie - sobie - siebie - sobą - sobie (род.-дав.-знах.-ор.-місц.). Називного немає, бо не можна одночасно «бути» підметом і його ж додатком.
• Правило двох форм: якщо задіяний прийменник або виділення/протиставлення, беріть довгу форму (siebie/sobie/sobą); інакше голе дієслово бере клітичне się.
• Три високочастотні звороти, які варто вивчити до автоматизму: ze sobą (зі мною/з тобою/разом), o sobie (про себе), dla siebie (для себе).
• Для swój запитайте: «чи власник сам виконує дію?». Якщо так — вживайте swój; якщо власник хтось інший — jego/jej/ich. Для 1-ї/2-ї особи цей вибір необов’язковий, а для 3-ї — обов’язковий.
• swój узгоджується з іменником, при якому стоїть (рід, число, відмінок), точно як mój — сам власник ніколи не позначається на цьому слові.