Коротко

Давальний відмінок (по-польськи celownik) — це відмінок «кому / для кого». Він позначає отримувача дії або того, для кого вона робиться, — особу, якій ви щось даєте, допомагаєте чи дякуєте, — і відповідає на питання komu? (кому?) і czemu? (чому?). Так само важливо для того, хто вчить мову: польська вживає давальний і для особи, що зазнає стану: того, хто щось відчуває. Там, де англійська каже «I am cold» або «I like it», польська робить мене давальним отримувачем відчуття — jest mi zimno, podoba mi się. Це одна з найчастотніших повсякденних моделей, тож короткі клітичні форми mi, ci, mu варто вивчити якнайраніше.

Правило

1. Отримувач і той, для кого робиться дія (komu?)

Основне завдання давального відмінка — називати непрямий додаток: особу, яка щось отримує або для якої робиться дія. Давального відмінка вимагають багато поширених дієслів:

• dawać / dać komuś coś (давати комусь щось): Daję bratu książkę. — Я даю братові книжку.
• pomagać / pomóc komuś (допомагати комусь): Pomagam mamie. — Я допомагаю мамі.
• dziękować komuś (дякувати комусь): Dziękuję panu. — Дякую, пане.
• mówić / powiedzieć komuś (казати комусь): Powiem ci wszystko. — Я розкажу тобі все.

Зверніть увагу, що дієслова на кшталт pomagać і dziękować вимагають давального там, де в англійській вживається прямий додаток («help him», «thank you») — прийменника to там немає, але польська все одно ставить особу в давальному. Інші повсякденні дієслова з давальним: ufać (довіряти), wierzyć (вірити комусь), przeszkadzać (заважати), życzyć (бажати).

2. Особа, що зазнає стану (jest mi zimno, podoba mi się)

Польська дуже часто виражає почуття й стани конструкцією давальний особи, що зазнає стану плюс безособовий присудок. Особа нічого не робить — стан просто «є для неї»:

• jest + давальний + прислівник для фізичних чи емоційних станів: Jest mi zimno. — Мені холодно (букв. «є холодно мені»). Jest jej smutno. — Їй сумно. Było nam miło. — Нам було приємно.
• podobać się komuś — подобатися комусь = англійське «to like»: Podoba mi się ten film. — Мені подобається цей фільм (букв. «цей фільм подобається мені»). Те, що подобається, — це підмет (називний відмінок); особа стоїть у давальному.
• smakować komuś (смакувати комусь): Smakuje ci zupa? — Тобі смакує суп?

Давальний займенник зазвичай стоїть на початку речення, одразу після першого наголошеного елемента: Zimno mi., Podoba mi się., Jest mu przykro.

3. mam na imię

Щоб назвати своє ім’я, вживають стійкий вислів: mieć na imię (букв. «мати на ім’я»). Саме ім’я лишається в називному відмінку, але це стандартний спосіб відрекомендуватися, і він належить до тих «особистих» фраз із давальним відмінком, які ви вчите тут:

• Mam na imię Anna. — Мене звати Анна.
• Jak masz na imię? — Як тебе звати? (неформ.)
• On ma na imię Piotr. — Його звати Пйотр.

Форми й моделі

Давальний відповідає на komu? czemu? Його закінчення компактні: іменники чоловічого роду здебільшого мають -owi, середнього — -u, жіночого — -e/-i (як і в місцевому), а множина — уніфіковане -om.

Давальний відмінок однини

Давальний відмінок однини жіночого роду повністю збігається з місцевим, який ви вже бачили в уроці 16: те саме -e зі зміною приголосного (t -> ci, r -> rz, k -> c: kobieta -> kobiecie, siostra -> siostrze, matka -> matce), а для м’яких основ — -i/-y.

Лише невелика закрита група іменників чоловічого роду має -u замість -owi; вивчіть їх як окремі слова: pan, brat, chłopiec, pies, kot, Bóg, ksiądz, świat, diabeł. Усе інше впевнено бере -owi — крім іменників чоловічого роду на -a з таблиці вище, які мають закінчення жіночого роду, але зберігають узгодження чоловічого роду: temu koledze, nowemu kierowcy.

Давальний відмінок множини

Множина напрочуд регулярна: -om для будь-якого роду, жодних винятків запам’ятовувати не треба.

Особові займенники в давальному відмінку

Більшість займенників у давальному мають коротку (клітичну) форму для звичайного вжитку і довгу (наголошену) форму для наголосу або після прийменника:

За замовчуванням уживайте коротку форму (Daj mi to.); довгу — щоб наголосити на особі або на початку речення (Mnie się to nie podoba. — мені це не подобається). Клітика ніколи не починає речення.

Узгодження прикметника / вказівного слова

Прикметник або ten / mój при іменнику в давальному узгоджується з ним:

Приклади

Типові помилки

• Pomagam mamę -> Pomagam mamie — pomagać вимагає давального, а не знахідного, хоча в англійській кажуть «help mum».
• Dziękuję cię -> Dziękuję ci — dziękować керує давальним (ci), а не знахідним cię.
• Ja jestem zimno -> Jest mi zimno — особа, що зазнає стану, стоїть у давальному; не робіть себе підметом.
• Lubię się ten film / Podobam ten film -> Podoba mi się ten film — те, що подобається, є підметом; podobać się лишається в 3-й особі, а ви — давальний mi.
• Daję studentu -> Daję studentowi — лише короткий список (bratu, panu…) має -u; більшість іменників чоловічого роду мають -owi.
• kobiete -> kobiecie — давальний жіночого роду пом’якшує основу (t -> ci) точно як і місцевий.
• Mi jest zimno -> Mnie jest zimno або Jest mi zimno — коротке mi не може починати речення; для наголосу вживайте довге mnie.
• Nazywam na imię -> Mam na imię — стійкий вислів — mieć na imię, а не nazywać.

Поради

• Для запам’ятовування: celownik має спільний корінь із cel (мета / ціль) — давальний спрямовує дію на особу-мету: komu?
• Три клітики mi / ci / mu покривають «мені / тобі / йому» і трапляються постійно — відпрацюйте їх до автоматизму.
• Холодно, тепло, сумно, нудно чи шкода? Беріть модель давальний + прислівник: jest mi zimno / ciepło / smutno / nudno / przykro.
• «Мені подобається X» — це X podoba mi się — переверніть англійську конструкцію: річ є підметом, а ви — давальний. Той самий прийом для smakuje mi (їжа) і pasuje mi (час мені підходить).
• Множина — ваш друг: -om для будь-якого роду, завжди. Якщо сумніваєтеся в множині, ви майже напевно праві.
• Давальний жіночого роду = місцевий жіночого роду. Якщо ви вже знаєте o kobiecie, то daję kobiecie не коштує вам нічого нового.