Присвійні займенники
A1 Los posesivos 15 / 49
Коротко
В іспанській є два набори присвійних займенників: короткі, що стоять перед іменником (mi, tu, su…), і повні, наголошені, що стоять після іменника або самостійно (mío, tuyo, suyo…). Обидва узгоджуються з річчю, якою володіють, ніколи з власником.
Правило
Присвійний займенник показує, чиє щось. Іспанська вибирає форму за місцем, і кожна форма узгоджується з іменником, а не з особою.
Крок 1 — перед іменником: короткі (ненаголошені) форми. Вони стоять одразу перед іменником і замінюють артикль: mi libro, tu casa, nuestros amigos. Кажуть mi coche, ніколи el mi coche.
Крок 2 — узгодьте їх з іменником. mi, tu, su мають лише форму однини й множини (mi / mis). nuestro і vuestro також змінюються за родом (nuestro coche, nuestra casa). Число й рід завжди повторюють річ, якою володіють: «наші книжки» = nuestros libros, навіть якщо всі «ми» — жінки.
Крок 3 — su(s) неоднозначне. su casa може означати будинок його / її / ваш (usted) / їхній. Якщо контекст не прояснює цього, опустіть su і скажіть la casa de él / de ella / de usted / de ellos. Коли іменник уже зрозумілий, опустіть його і лишіть тільки артикль, який усе одно повторює рід і число іменника: No es la carpeta de él, es la de ella.
Після іменника або самостійно: довгі (наголошені) форми. mío, tuyo, suyo, nuestro, vuestro усі узгоджуються в роді й числі. Уживайте їх:
- після іменника: un amigo mío (один мій друг);
- після ser: el coche es mío (машина моя);
- з артиклем, як займенник: el mío, la tuya (мій, твоя).
Щоб запитати, чиє щось, поставте de перед quién; дієслово узгоджується з річчю, якою володіють: ¿De quién es este paraguas? Es mío. ¿De quién son estas llaves?
Форми й моделі
Короткі (ненаголошені) — перед іменником:
| Власник | + іменник в однині | + іменник у множині |
|---|---|---|
| yo | mi | mis |
| tú | tu | tus |
| él / ella / usted | su | sus |
| nosotros/-as | nuestro / nuestra | nuestros / nuestras |
| vosotros/-as | vuestro / vuestra | vuestros / vuestras |
| ellos/-as / ustedes | su | sus |
Довгі (наголошені) — після іменника, після ser або як займенник (el mío):
| Власник | ч. р. одн. | ж. р. одн. | ч. р. мн. | ж. р. мн. |
|---|---|---|---|---|
| yo | mío | mía | míos | mías |
| tú | tuyo | tuya | tuyos | tuyas |
| él / ella / usted | suyo | suya | suyos | suyas |
| nosotros/-as | nuestro | nuestra | nuestros | nuestras |
| vosotros/-as | vuestro | vuestra | vuestros | vuestras |
| ellos/-as / ustedes | suyo | suya | suyos | suyas |
Приклади
| Español | Українська |
|---|---|
| Mi hermana vive en Madrid. | Моя сестра живе в Мадриді. |
| ¿Dónde están mis llaves? | Де мої ключі? |
| Nuestra casa es pequeña. | Наш будинок маленький. |
| Vuestros amigos son muy simpáticos. | Ваші друзі дуже приємні. |
| Su informe es corto; el de ella ocupa diez páginas. | Його звіт короткий; її — на десять сторінок. |
| Un amigo mío trabaja aquí. | Один мій друг працює тут. |
| El coche es tuyo. | Машина твоя. |
| Esta maleta es mía; la tuya está allí. | Ця валіза моя; твоя он там. |
Типові помилки
- mis padre -> mi padre — присвійний займенник узгоджується з іменником (padre, однина), а не з кількістю власників.
- nuestro casa -> nuestra casa — nuestro / vuestro також узгоджуються в роді; casa жіночого роду.
- el mi coche -> mi coche — короткий присвійний займенник уже замінює артикль; ніколи не вживайте обидва разом.
- es mío coche -> es mi coche / el coche es mío — mi стоїть перед іменником, наголошене mío — лише після ser або іменника.
- tú libro -> tu libro — присвійне tu пишеться без наголосу; tú зі знаком наголосу — це особовий займенник-підмет «ти».
Поради
- Дві позиції, два набори: перед іменником -> короткий (mi, tu, su); після іменника або самостійно -> довгий (mío, tuyo, suyo).
- Присвійний займенник повторює рід і число іменника, тож думайте про предмет, а не про особу-власника.
- su — головна неоднозначність: коли незрозуміло, переходьте на el / la … de él / de ella / de usted / de ellos.
- Щоб сказати «мій / твій» як займенник, додайте артикль до довгої форми: el mío, la tuya, los nuestros.
- Не плутайте tu (твій) з tú (ти) чи mi (мій) з mí (мені): присвійні займенники ніколи не мають знака наголосу.