Коротко

Звичайне означальне підрядне речення прив’язується до іменника: книжка, яку ти приніс. Займенниково-співвідносне підрядне речення не має іменника, до якого можна прив’язатися, — відносне слово вже містить у собі своє означуване: я принесу все, що ти захочеш, сідай де тобі зручно, запитай того, хто вільний.

Англійська мова утворює такі речення за допомогою слів на -ever. Грецька мова використовує серію ό-:

• όποιος, όποια, όποιο — хто б не, який би не (відмінюється як ποιος: -ος, -α, -ο)
• όσος, όση, όσο — стільки, скільки; усе, що (відмінюється як звичайний прикметник: -ος, -η, -ο)
• ό,τι — що б не, що (незмінюване, пишеться з комою)
• όπου, όποτε, όπως — де б не, коли б не, як/так, як (незмінювані)
• емфатична серія на -δήποτε: οποιοσδήποτε, οτιδήποτε, οπουδήποτε — будь-хто/будь-що взагалі

Найбільше труднощів пов’язано з двома речами, і саме навколо них побудований цей урок: орфографічний контраст ό,τι «що б не» проти ότι «що» (сполучник), і те, що звичайне που (урок 37) не може починати займенниково-співвідносне речення, бо που потребує чогось перед собою.

Правило

1. που потребує означуваного слова; слова на ό- мають своє власне.

Το βιβλίο που διάβασα — «книжка, яку я прочитав». Заберіть το βιβλίο, і που лишається без опори. Тоді в грецькій є два способи це виправити:

• поставити «порожній» вказівний елемент — вказівний займенник, який означає лише «річ/особу»: αυτό που διάβασα, αυτός που ήρθε, εκείνα που είπες·
• ужити займенниково-співвідносне слово, яке вже містить у собі своє означуване: ό,τι διάβασα, όποιος ήρθε, όσα είπες.

Ці два способи близькі, але не тотожні. «Порожній» вказівний елемент указує на щось конкретне — «(та сама) річ/особа»: Αυτός που ήρθε πρώτος κέρδισε = переміг саме той, хто прийшов першим. Голе займенниково-співвідносне слово означає вільний вибір і неконкретність: Όποιος έρθει πρώτος κερδίζει = переможе хто завгодно, хто прийде першим, байдуже хто саме. З ό,τι і αυτό που різниця часто лише в наголосі значення, і обидва варіанти правильні.

У моделі з «порожнім» вказівним елементом που лишається незмінним, а вказівний займенник набуває того відмінка, якого вимагає головне речення: Δώσε το σε αυτόν που το ζήτησε.

2. όποιος і όσος відмінюються; ό,τι, όπου, όποτε, όπως — ні.

όποιος і όσος — звичайні тричленні (за родовими закінченнями) слова: όποιος бере закінчення -ος, -α, -ο від ποιος, όσος — закінчення -ος, -η, -ο звичайного прикметника: вони узгоджуються в роді, числі й відмінку, а όσος також узгоджується з наступним іменником (όσα βιβλία, όσες καρέκλες). ό,τι, όπου, όποτε і όπως ніколи не змінюють форми.

3. Відмінок: займенник набуває того відмінка, якому відповідає його роль.

Займенниково-співвідносне слово стоїть одразу у двох реченнях, тож на його відмінок можуть претендувати дві речі: його роль усередині підрядного речення і його роль у головному реченні. Часто вони збігаються, і вибирати нічого не потрібно:

• Δώσε το σε όποιον θέλεις. — σε вимагає знахідного відмінка, і θέλεις теж вимагає знахідного відмінка додатка. Обидва вказують в один бік: όποιον.
• Όποιος τελειώσει νωρίς, ας περιμένει έξω. — підмет τελειώσει і підмет усього речення: обидва рази називний відмінок.
• Όποιον καλέσεις θα έρθει. — тут вирішує вкладене дієслово: καλέσεις вимагає знахідного відмінка додатка, тож όποιον, хоча цей зворот є підметом θα έρθει.

Коли ці дві вимоги розходяться, поступається саме називний відмінок: знахідний відмінок, якого вимагає прийменник або перехідне дієслово — байдуже в якому з двох речень, — фіксує форму. Граматики називають це έλξη, «атракцією»:

• Μίλησε με όποιον ήρθε. — сам по собі ήρθε дав би називний відмінок όποιος, але με нав’язує знахідний: όποιον.
• Βοήθησε όποιον σε χρειάζεται. — підмет χρειάζεται, але водночас додаток βοήθησε, і перемагає відмінок додатка.

Атракція має умову, і ΛΚΝ прямо її формулює: займенник бере відмінок пропущеного вказівного елемента — για όσους ρώτησαν це για εκείνους όσοι ρώτησαν з відкинутим εκείνους. Якщо поставити означуване слово назад, притягувати вже нема до чого, тож відносне слово зберігає власний відмінок: Πλήρωσε όλους όσοι δούλεψαν εκείνη τη βδομάδα — знахідний όλους, називний όσοι.

Практичний висновок для учня протилежний англійській звичці: коли слово стоїть без опори, ніколи не лишайте όποιος/όσος у називному відмінку лише тому, що за ним іде дієслово. Спершу подивіться на прийменник або дієслово, поряд з яким воно стоїть у головному реченні.

4. ό,τι проти ότι. Обидва слова складаються з тих самих звуків, і кома (η υποδιαστολή) — єдина ознака, за якою можна орієнтуватися на письмі; вона обов’язкова. (Єдина різниця, яку фіксує словник, — просодична, а не звукова: ΛΚΝ транскрибує займенник як наголошений, [óti], а сполучник — як ненаголошений, [oti] — так само, як і з πώς [pós] проти πως [pos]. Це факт про ритміку речення, а не те, що можна почути слово за словом.) ό,τι — це займенниково-співвідносне слово «що б не, що»; ότι — це сполучник «що», який відкриває з’ясувальне підрядне речення після λέω, νομίζω, ξέρω, ελπίζω (урок 36). Повна таблиця розрізнення нижче.

На потім лишаються два сусідні явища: відмінюваний книжний відносний займенник ο οποίος — це урок 58, а допустове όποιος / ό,τι κι αν («хто б не / що б не…») — урок 47.

Форми й моделі

όποιος, όποια, όποιο — хто б не, який би не, будь-хто/будь-який із. Ті самі закінчення, що й у ποιος, але не той самий наголос: ΛΚΝ відносить όποιος до відмінкового класу Ε4 (наголос на основі: -ος, -α, -ο, як у άδειος), а сам ποιος — до класу Ε2 (наголос на закінченні: -ός, -ά, -ό).

Займенники не мають кличного відмінка: не можна покликати «хто б не», тож ці клітинки лишаються порожніми. Наголос у жодній клітинці цієї таблиці не сходить з ο-. Поряд із цим словник фіксує другий, розмовний родовий відмінок, який уживається переважно, коли займенник стоїть самостійно, — οποιανού, οποιανής, οποιανού, і (рідко) множина οποιανών, — і саме там наголос таки рухається; форми в таблиці — це ті, які варто писати.

όσος, όση, όσο — стільки, скільки; усе, що. Звичайні закінчення -ος, -η, -ο (ΛΚΝ клас Ε3, звичайний прикметниковий клас, як у αεράτος, αγριεμένος).

Знахідний відмінок однини чоловічого роду від όσος — όσο, без кінцевого -ν: тут όσος поводиться як звичайний прикметник (-ν зберігається лише в закам’янілих λόγιες зворотах на кшталт όσον αφορά). όποιον, навпаки, поводиться як займенники αυτόν і τον і зберігає своє -ν, коли стоїть самостійно; перед іменником воно підпорядковується звичайному правилу кінцевого -ν з уроку 8 — όποιον τρόπο κι αν διαλέξεις, але όποιο δρόμο κι αν πάρεις.

Незмінювані слова. Вони ніколи не змінюються ні за родом, ні за числом, ні за відмінком. Самостійно ό,τι — це середній рід однини, і ΛΚΝ обмежує його називним і знахідним відмінками — родового відмінка в нього немає. Перед іменником, однак, воно нічого не нав’язує: іменник може бути будь-якого роду й числа — ό,τι μέρα προτιμάς, ό,τι φίλο συναντήσεις, ό,τι ρούχα φοράς.

Серія на -δήποτε — «будь-який… взагалі». Одне слово, один наголос, на -δή-, і жодної коми. Із форм нижче відмінюється лише οποιοσδήποτε, і відмінюється лише в першій половині слова. У серії є ще один відмінюваний член, якого немає в таблицях: ΛΚΝ також наводить οσοσδήποτε, οσηδήποτε, οσοδήποτε «хоч скільки», -δήποτε від όσος, відмінюваний за тим самим взірцем Ε3 — οσεσδήποτε ώρες κι αν δουλέψεις, δε θα προλάβεις.

ό,τι проти ότι — таблиця розрізнення.

Голе займенниково-співвідносне слово проти «порожнього» вказівного елемента. Обидва варіанти граматичні; права колонка конкретніша й точніша.

Приклади

Типові помилки

• Γράψε που σου λέω. -> Γράψε ό,τι σου λέω. — перед που обов’язково має бути іменник; якщо прив’язатися нема до чого, потрібне ό,τι або «порожній» вказівний елемент αυτό που.
• Αυτό ό,τι μου είπες με στενοχώρησε. -> Αυτό που μου είπες με στενοχώρησε. — щойно ви додаєте означуване слово (αυτό), відносне слово — це που; ό,τι уже містить власне означуване й не може взяти ще одне.
• Μου είπε ό,τι θα αργήσει. -> Μου είπε ότι θα αργήσει. — «що» після дієслова мовлення пишеться як ότι без коми; написання з комою означало б «що б не».
• Κάνε ότι θέλεις. -> Κάνε ό,τι θέλεις. — тут слово є додатком θέλεις («що б не»), тож воно бере υποδιαστολή.
• Ρώτησε ποιον εμπιστεύεσαι. -> Ρώτησε όποιον εμπιστεύεσαι. — ποιος лише запитує; займенниково-співвідносне слово додає ό-.
• Δώσε το σε όποιος θέλεις. -> Δώσε το σε όποιον θέλεις. — όποιος відмінюється як αυτός, і після σε воно обов’язково має бути в знахідному відмінку, хоч би що йшло за ним.
• Πήρα όσο βιβλία ήθελα. -> Πήρα όσα βιβλία ήθελα. — όσος узгоджується зі своїм іменником у роді, числі й відмінку, точнісінько як прикметник.
• Πήγαινε πού θέλεις. -> Πήγαινε όπου θέλεις. — наголошене πού лише запитує «де?»; займенниково-співвідносне слово — це όπου.
• Θα φέρω ό,τιδήποτε θέλεις. -> Θα φέρω οτιδήποτε θέλεις. — кома належить лише ό,τι; οτιδήποτε — це одне суцільне слово з єдиним наголосом на -δή-.
• Θα το κάνω οπωσδήποτε θέλεις. -> Θα το κάνω όπως θέλεις. — οπωσδήποτε означає не «як завгодно взагалі», а «неодмінно, обов’язково».

Поради

• Перевірка комою за дві секунди: якщо підходить οτιδήποτε або αυτό που, пишіть ό,τι; якщо підходить πως, пишіть ότι. Більше нічого не вирішує: обидва слова складаються з тих самих звуків, і єдина різниця, яку фіксує словник — наголошене ό,τι проти ненаголошеного ότι, точнісінько як πώς проти πως, — живе в ритміці речення, і на слух покладатися не можна.
• Тримайте в пам’яті цю мінімальну пару: Κάνε ό,τι θέλεις «роби що хочеш» проти Κάνει ότι δεν ακούει «він прикидається, що не слухає».
• Щоразу, коли пишете όποιος або όσος, перш ніж обрати закінчення, погляньте ліворуч: прийменник (σε, με, από, για) або перехідне дієслово в головному реченні притягне слово до знахідного відмінка, навіть якщо за ним іде дієслово.
• Вивчайте слова на ό- як родину поряд з їхніми питальними близнюками: πού; / όπου, πώς; / όπως, πότε; / όποτε, ποιος; / όποιος. Лише πού і πώς потребують розрізнювального наголосу; πότε наголошується як будь-яке інше багатоскладове слово, а ποιος, будучи односкладовим, наголосу не має.
• Не плутайте όποτε «коли б не» з οπότε «тож, і тоді» — інший наголос, інше слово: Ξεκίνα όποτε είσαι έτοιμος проти Άργησε, οπότε φύγαμε.
• Слова на -δήποτε додають значення «взагалі, байдуже який»: οποιοσδήποτε γιατρός «будь-який лікар взагалі». Це одне слово, один наголос, без коми, і з наведених вище лише οποιοσδήποτε змінює форму — словник додає ще одне, яке теж змінюється, οσοσδήποτε.
• Пам’ятайте про другий наголос, коли слабкий займенник спирається на слово, наголошене на третьому складі від кінця: Δώσε τα πράγματά μου σε όποιον τα ζητήσει. Μαγείρεψέ το όπως θέλεις.