Непряма мова
B1 Ο πλάγιος λόγος 45 / 66
Коротко
Коли ви переказуєте чиїсь слова, а не цитуєте їх, грецька мова перетворює первинне висловлення на підрядне речення. Розповідне речення стає підрядним із ότι / πως, питання стає підрядним із αν (загальне питання) або підрядним, яке відкриває саме питальне слово (τι, ποιος, πού, πότε, γιατί, πώς), а наказ стає підрядним із να, заперечним із μη(ν). Далі три речі потрібно перев’язати до нового мовця: особу (εγώ → εκείνος), слова місця й часу (εδώ → εκεί, αύριο → την επόμενη μέρα) і, якщо дієслово переказування стоїть у минулому часі, час (γράφω → έγραφα, έγραψα → είχα γράψει, θα γράψω → θα έγραφα). Лапки «…» і грецький знак питання «;» зникають: непряме питання закінчується крапкою.
Правило
1. Розповідні речення → ότι / πως. Після λέω, απαντάω, εξηγώ, γράφω, ακούω, μαθαίνω та подібних дієслів переказане розповідне речення вводиться сполучником ότι або πως; після дієслів мовлення вони взаємозамінні — різниця між ними стосується скоріше джерела інформації, ніж регістру (ότι зазвичай переказує те, що подається як встановлений факт, πως — погляд, який може бути сумнівним чи неперевіреним), і навіть ця різниця майже стерлася, тож жодне з них не належить до нижчого регістру, ніж інше, — а πως тут це ненаголошений сполучник, а не питальне πώς «як».
«Δεν προλαβαίνω.» → Μου είπε ότι δεν προλάβαινε.
2. Загальні питання → αν. Після ρωτάω, αναρωτιέμαι, θέλω να ξέρω, δεν ξέρω загальне питання вводиться сполучником αν (книжний варіант εάν). Ніколи не ότι.
«Μιλάς ελληνικά;» → Με ρώτησε αν μιλούσα ελληνικά.
3. Спеціальні питання → саме питальне слово. τι, ποιος, πού, πότε, γιατί, πώς, πόσο зберігають свою форму — і свій наголос, там де він є: τι і ποιος односкладові й лишаються без наголосу — і самі відкривають підрядне речення; перед ними нічого не додається. πού і πώς зберігають гострий наголос і в підрядному реченні, бо там вони й далі питальні (саме це відрізняє їх від відносного που і сполучника πως).
«Πού σπουδάζεις;» → Με ρώτησε πού σπουδάζω.
4. Накази → να / να μην. Після λέω (у значенні «сказати комусь зробити щось»), ζητάω, παρακαλώ, προτείνω, συμβουλεύω наказовий спосіб перетворюється на να + кон’юнктив; особа кон’юнктива — це особа, яка має виконати дію. Заборона вживає μη(ν), ніколи не δεν — δεν належить лише до дійсного способу. Уживайте μην перед голосним і перед κ, π, τ, ξ, ψ, γκ, μπ, ντ, τσ, τζ, і μη у решті випадків.
«Κλείσε την πόρτα.» → Μου είπε να κλείσω την πόρτα. «Μην ξεχάσεις τα εισιτήρια.» → Μου είπε να μην ξεχάσω τα εισιτήρια.
Зверніть увагу на розгалуження в λέω: λέω + ότι переказує розповідне речення, λέω + να переказує наказ. Μου είπε ότι έφυγε = «він сказав мені, що пішов»; Μου είπε να φύγω = «він сказав мені піти». З ζητάω повна іменникова фраза бере από: Ζήτησα από τον γείτονα να χαμηλώσει τη μουσική, а слабкий займенник стоїть сам у родовому відмінку: Μου ζήτησε να περιμένω.
5. Вид у переказаних наказах. Підрядне речення з να зберігає вид початкового наказового способу: одноразова дія — доконаного виду (να κλείσω, να φύγω), повторювана чи тривала — недоконаного виду (να μη μιλάω στη βιβλιοθήκη).
6. Три зсуви. Перш ніж написати підрядне речення, дайте відповідь на три запитання: хто говорить зараз (особа), звідки й коли я переказую (дейктичні слова) і чи дієслово переказування стоїть у минулому часі (час). Зсув часу обов’язковий у ретельному письмі; у повсякденному мовленні греки часто зберігають початковий час, якщо факт досі актуальний (Μου είπε ότι δουλεύει εδώ — він і досі це робить).
7. Пунктуація. Прибирайте лапки й ερωτηματικό. Між головним дієсловом і підрядним реченням нічого не стоїть: ні коми перед ότι, ні знака питання всередині нього.
Форми й моделі
Розповідні речення: ότι / πως після λέω, απαντάω, εξηγώ
| Ευθύς λόγος | Πλάγιος λόγος |
|---|---|
| «Είμαι κουρασμένος.» | Λέει ότι είναι κουρασμένος. |
| «Δεν έχουμε ψωμί.» | Απάντησε ότι δεν είχαν ψωμί. |
| «Το τρένο άργησε.» | Εξήγησε πως το τρένο είχε αργήσει. |
| «Θα σε πάρω τηλέφωνο.» | Είπε ότι θα με έπαιρνε τηλέφωνο. |
| «Έχω τελειώσει τη δουλειά.» | Είπε ότι είχε τελειώσει τη δουλειά. |
Питання: αν для загальних, питальне слово для решти
| Ευθύς λόγος | Πλάγιος λόγος |
|---|---|
| «Θέλεις καφέ;» | Με ρώτησε αν ήθελα καφέ. |
| «Δούλεψες χθες;» | Με ρώτησε αν είχα δουλέψει την προηγούμενη μέρα. |
| «Τι ώρα κλείνει το μαγαζί;» | Με ρώτησε τι ώρα έκλεινε το μαγαζί. |
| «Ποιος οδηγούσε;» | Ρώτησε ποιος οδηγούσε. |
| «Πού είναι το φαρμακείο;» | Ρώτησε πού ήταν το φαρμακείο. |
| «Πότε θα γυρίσεις;» | Ρώτησε πότε θα γύριζα. |
| «Γιατί δεν απάντησες;» | Ρώτησε γιατί δεν είχα απαντήσει. |
Накази: να / να μην після λέω і ζητάω
| Ευθύς λόγος | Πλάγιος λόγος |
|---|---|
| «Περίμενε εδώ.» | Μου είπε να περιμένω εκεί. |
| «Ελάτε νωρίς.» | Μας ζήτησε να πάμε νωρίς. |
| «Μη φωνάζεις.» | Μου είπε να μη φωνάζω. |
| «Μην ανοίξεις το παράθυρο.» | Μου ζήτησε να μην ανοίξω το παράθυρο. |
| «Δώσε μου το κλειδί.» | Μου ζήτησε να του δώσω το κλειδί. |
Зсув особи
| Στον ευθύ λόγο | Όταν το αναφέρει τρίτος | Όταν το αναφέρει ο συνομιλητής |
|---|---|---|
| εγώ, με, μου, μας | εκείνος / εκείνη, τον, του, τους | εκείνος, τον, του, τους |
| εσύ, σε, σου, σας | εκείνος / εκείνη, τον, του | εγώ, με, μου, μας |
| ο φίλος μου | ο φίλος του | ο φίλος του |
| «Θέλω να σε δω.» | Είπε ότι ήθελε να τον δει. | Μου είπε ότι ήθελε να με δει. |
Зсув дейктичних слів
| Ευθύς λόγος | Πλάγιος λόγος |
|---|---|
| εδώ | εκεί |
| τώρα | τότε, εκείνη τη στιγμή |
| σήμερα | εκείνη τη μέρα |
| αύριο | την επόμενη μέρα, την άλλη μέρα |
| χθες | την προηγούμενη μέρα |
| αυτή την εβδομάδα | εκείνη την εβδομάδα |
| την άλλη εβδομάδα | την επόμενη εβδομάδα |
| πέρσι | τον προηγούμενο χρόνο |
| αυτός, αυτή, αυτό | εκείνος, εκείνη, εκείνο |
| έρχομαι | πηγαίνω |
| φέρνω | πηγαίνω, παίρνω |
«Θα έρθω εδώ αύριο.» → Είπε ότι θα πήγαινε εκεί την επόμενη μέρα.
Зсув часу після дієслова переказування в минулому часі (γράφω)
| Πρόσωπο | Ενεστώτας | → Παρατατικός | Αόριστος | → Υπερσυντέλικος | Μέλλοντας | → Μέλλοντας του παρελθόντος |
|---|---|---|---|---|---|---|
| εγώ | γράφω | έγραφα | έγραψα | είχα γράψει | θα γράψω | θα έγραφα |
| εσύ | γράφεις | έγραφες | έγραψες | είχες γράψει | θα γράψεις | θα έγραφες |
| αυτός / αυτή / αυτό | γράφει | έγραφε | έγραψε | είχε γράψει | θα γράψει | θα έγραφε |
| εμείς | γράφουμε | γράφαμε | γράψαμε | είχαμε γράψει | θα γράψουμε | θα γράφαμε |
| εσείς | γράφετε | γράφατε | γράψατε | είχατε γράψει | θα γράψετε | θα γράφατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | γράφουν | έγραφαν | έγραψαν | είχαν γράψει | θα γράψουν | θα έγραφαν |
Стежте за наголосом: імперфект наголошений на аугменті в однині й третій особі множини (έγραφα, έγραφαν), але на основі — у першій і другій особі множини (γράφαμε, γράφατε). Перфект теж зсувається на один крок назад: έχω γράψει → είχα γράψει.
Дієслова переказування
| Πρόσωπο | λέω | είπα | ρωτάω | ρώτησα |
|---|---|---|---|---|
| εγώ | λέω | είπα | ρωτάω / ρωτώ | ρώτησα |
| εσύ | λες | είπες | ρωτάς | ρώτησες |
| αυτός / αυτή / αυτό | λέει | είπε | ρωτάει / ρωτά | ρώτησε |
| εμείς | λέμε | είπαμε | ρωτάμε / ρωτούμε | ρωτήσαμε |
| εσείς | λέτε | είπατε | ρωτάτε | ρωτήσατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | λένε | είπαν | ρωτάνε / ρωτούν | ρώτησαν |
| Πρόσωπο | ζητάω | ζήτησα | απαντάω | απάντησα | εξηγώ | εξήγησα |
|---|---|---|---|---|---|---|
| εγώ | ζητάω / ζητώ | ζήτησα | απαντάω / απαντώ | απάντησα | εξηγώ | εξήγησα |
| εσύ | ζητάς | ζήτησες | απαντάς | απάντησες | εξηγείς | εξήγησες |
| αυτός / αυτή / αυτό | ζητάει / ζητά | ζήτησε | απαντάει / απαντά | απάντησε | εξηγεί | εξήγησε |
| εμείς | ζητάμε | ζητήσαμε | απαντάμε | απαντήσαμε | εξηγούμε | εξηγήσαμε |
| εσείς | ζητάτε | ζητήσατε | απαντάτε | απαντήσατε | εξηγείτε | εξηγήσατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | ζητάνε / ζητούν | ζήτησαν | απαντάνε / απαντούν | απάντησαν | εξηγούν | εξήγησαν |
ποιος у непрямому питанні
| Πτώση | Αρσενικό | Θηλυκό | Ουδέτερο |
|---|---|---|---|
| Ονομαστική εν. | ποιος | ποια | ποιο |
| Γενική εν. | ποιου | ποιας | ποιου |
| Αιτιατική εν. | ποιον | ποια | ποιο |
| Κλητική εν. | — | — | — |
| Ονομαστική πλ. | ποιοι | ποιες | ποια |
| Γενική πλ. | ποιων | ποιων | ποιων |
| Αιτιατική πλ. | ποιους | ποιες | ποια |
| Κλητική πλ. | — | — | — |
ποιος не має кличного відмінка — питальне слово ніколи не вживають, щоб когось покликати. Жодна з форм у таблиці не має наголосу: усі вони рахуються як односкладові (ποιος, ποια, ποιου вимовляються як πιος, πια, πιου), на відміну від πού і πώς, які обов’язково наголошуються. У родовому відмінку є другий набір форм — ποιανού, ποιανής, ποιανών: вони не розмовні — це звичайний родовий відмінок, коли ποιος вживається самостійно як іменник (Ποιανού ήταν η ιδέα;), — і, будучи багатоскладовими, вони мають наголос. Форми ποιανούς немає: цей набір лише родового відмінка. τίνος, і рідше τίνων, слугують ще одним родовим відмінком ποιος.
Приклади
| Ελληνικά | Українська |
|---|---|
| Η γιατρός είπε ότι δεν είχε χρόνο. | Лікарка сказала, що в неї немає часу. |
| Ο ταμίας μού εξήγησε πως η κάρτα δεν δούλευε. | Касир пояснив мені, що картка не працює. |
| Ο γείτονας μάς είπε ότι είχε κλείσει το νερό. | Сусід сказав нам, що вимкнув воду. |
| Ο συνάδελφός μου απάντησε ότι δεν ήξερε τίποτα. | Мій колега відповів, що нічого не знає. |
| Μου είπε ότι θα πήγαινε στο γραφείο την επόμενη μέρα. | Він сказав мені, що піде в офіс наступного дня. |
| Η υπάλληλος με ρώτησε αν έχω ραντεβού. | Клерк запитав мене, чи є в мене запис. |
| Μας ρώτησαν αν θέλαμε καφέ. | Вони запитали нас, чи хочемо ми кави. |
| Δεν κατάλαβα πού πήγαν τα παιδιά. | Я не розчув, куди пішли діти. |
| Ο αστυνομικός ρώτησε ποιος οδηγούσε. | Поліцейський запитав, хто керував автомобілем. |
| Ο διευθυντής ρώτησε πότε θα ήταν έτοιμη η έκθεση. | Менеджер запитав, коли звіт буде готовий. |
| Ο προπονητής μού ζήτησε να έρθω νωρίς. | Тренер попросив мене прийти раніше. |
| Η δασκάλα είπε στα παιδιά να μη μιλάνε στη βιβλιοθήκη. | Учителька сказала дітям не розмовляти в бібліотеці. |
Типові помилки
- Με ρώτησε ότι πού μένω. -> Με ρώτησε πού μένω. — ότι вводить лише розповідні речення; питальне слово саме відкриває підрядне речення, і перед ним нічого не потрібно.
- Με ρώτησε ότι αν θέλω καφέ. -> Με ρώτησε αν θέλω καφέ. — загальне питання бере лише αν, ніколи не ότι αν.
- Με ρώτησε πού είναι το φαρμακείο; -> Με ρώτησε πού ήταν το φαρμακείο. — непряме питання — це розповідне речення про питання: воно закінчується крапкою, а не ερωτηματικό.
- Με ρώτησε πού το φαρμακείο είναι. -> Με ρώτησε πού είναι το φαρμακείο. — не переносьте сюди англійське правило «скасування інверсії»; у грецькій мові дієслово в непрямих питаннях зазвичай стоїть одразу після питального слова, так само як і в прямих, а підмет — після нього.
- Με ρώτησε που μένω. -> Με ρώτησε πού μένω. — питальне πού зберігає наголос і в підрядному реченні; ненаголошене που — це відносний займенник «що, який».
- Μου είπε ότι θέλω να τον βοηθήσω. -> Μου είπε ότι ήθελε να τον βοηθήσω. — його «θέλω» — не ваше εγώ: зсувайте першу й другу особу до тих, кого вони тепер насправді позначають.
- Μου είπε ότι θα ερχόταν εδώ αύριο. -> Μου είπε ότι θα πήγαινε εκεί την επόμενη μέρα. — εδώ, τώρα, αύριο і έρχομαι вказують на «тут і тепер» первинного мовця, тож їх потрібно перев’язати до нового моменту.
- Μου είπε να δεν φύγω. -> Μου είπε να μη φύγω. — підрядні речення з να заперечуються за допомогою μη(ν); δεν призначене лише для речень дійсного способу.
- Μου είπε ότι φύγω. -> Μου είπε να φύγω. — наказ перетворюється на підрядне речення з να; ότι передало б його як розповідне речення про те, що хтось пішов.
Поради
- Щоразу проходьте той самий список: особа → місце й час → час дієслова. Саме ці два з трьох пунктів плутають значно частіше, ніж сполучник.
- Зсув часу назад — питання регістру. У письмі зсувайте час назад (είπε ότι δούλευε); в усному мовленні можна лишити теперішній час, якщо ситуація досі триває (είπε ότι δουλεύει εδώ). Ніколи не змішуйте обидва варіанти в одному реченні.
- ότι і πως взаємозамінні після дієслів мовлення — жодне з них не розмовний варіант; давнє розрізнення (ότι для того, що подається як факт, πως для сумнівного чи неперевіреного) уже не дотримується — тож обирайте одне слово й тримайтеся його в межах абзацу. Розрізняйте πως (сполучник) і πώς (як) лише за наголосом.
- αν після ρωτάω означає «чи», а не умовне «якщо»; можна також додати ή όχι: Με ρώτησε αν θα έρθω ή όχι.
- Обирайте μην перед голосним і перед κ, π, τ, ξ, ψ, γκ, μπ, ντ, τσ, τζ (να μην ανοίξεις), а в решті випадків — μη (να μη φύγεις).
- Коли слабкий займенник іде за іменником, якому він міг би належати, наголосіть його: «Ο γείτονας μάς είπε…» = «сусід сказав нам», на противагу «ο γείτονάς μας είπε…» = «наш сусід сказав». Слово, наголошене на третьому складі від кінця, отримує цей додатковий наголос, коли за ним іде клітик: ο συνάδελφός μου, το μάθημά μας.
- Щоб переказати довгий уривок мовлення, ужийте ότι один раз, а далі продовжуйте речення за допомогою και або крапки й λέει; повторення ότι в кожному реченні звучить як протокол у поліції.