Коротко

В англійській мові майже все, що йде після дієслова, вкладається в одне маленьке слово «that» — і його часто опускають: I say (that) it is late, I want you to come, I’m glad you came. Грецька розподіляє ті самі підрядні речення на три «скриньки», і головне дієслово саме обирає потрібну скриньку:

• ότι / πως після дієслів мовлення, думки й сприйняття — λέω ότι, ξέρω πως.
• να після дієслів бажання, надії, спроби й прохання — ελπίζω να, θέλω να.
• που після дієслів емоції — χαίρομαι που, λυπάμαι που, μου αρέσει που.

Непрямі питання — це четверта модель: αν для загальних питань (так/ні) (Ρώτησε αν είμαι εδώ) і звичайні питальні слова для решти, зі збереженим наголосом (Πες μου τι είδες, Μου είπε πού μένει, Δεν ξέρω πώς…). Вбудоване підрядне речення має порядок слів твердження, а пунктуація залежить від головного речення: крапка після твердження чи наказу (Πες μου τι είδες.), «;» лише тоді, коли саме головне речення — питальне (Ξέρεις πού μένει;).

Правило

1. З’ясувальні речення факту (ειδικές προτάσεις): ότι або πως. Після дієслова, яке подає щось як факт чи переконання — λέω, νομίζω, πιστεύω, ξέρω, μαθαίνω, ακούω, βλέπω, καταλαβαίνω — підрядне речення відкривається ότι або πως. Обидва взаємозамінні; πως трохи розмовніше. На відміну від англійського «that», цей сполучник не факультативний: не можна сказати Νομίζω έχεις δίκιο.

2. З’ясувальні речення волі (βουλητικές προτάσεις): να. Після дієслова, що виражає волю, надію, зусилля чи прохання — θέλω, ελπίζω, προτιμώ, προσπαθώ, ζητάω, φοβάμαι, αποφασίζω — підрядне речення відкривається να, а дієслово стає в кон’юнктив. Це те місце, де англійська вживає інфінітив («I want to go», «I hope to see you») або конструкцію знахідний відмінок + інфінітив («I want you to go»). У грецькій мові інфінітива взагалі немає, тож обидві конструкції передаються однаково — να + повністю дієвідмінюване дієслово: Θέλω να πάω / Θέλω να πας. Оскільки дієслово після να дієвідмінюється, грецькій мові не потрібен додатковий займенник, щоб змінити підмет.

3. Емотивні речення: που. Дієслова й вирази почуття — χαίρομαι, λυπάμαι, στενοχωριέμαι, μου αρέσει, είναι κρίμα — вимагають που. Подія реальна (ти справді прийшов), тож ότι було б граматично можливим, але ідіоматична грецька каже Χαίρομαι που ήρθες. Це που ненаголошене, так само як відносне που з уроку 37.

4. Заперечення: два заперечники, дві позиції. Головне речення і будь-яке речення з ότι/που приймають δεν. Речення з να приймає μην, яке стоїть після να і перед дієсловом. Отже, заперечення потрапляє у два різні місця з двома різними значеннями:

• Δεν νομίζω ότι θα έρθει. — заперечується сама думка.
• Νομίζω ότι δεν θα έρθει. — заперечується сам прихід.
• Δεν θέλω να πας. — у мене немає бажання, щоб ти йшов.
• Θέλω να μην πας. — я активно хочу, щоб ти залишився.

5. Непрямі питання (πλάγιες ερωτηματικές προτάσεις). Питання, вбудоване після ρωτάω, λέω, ξέρω, μαθαίνω, θυμάμαι, καταλαβαίνω, зберігає слова прямого питання, але втрачає його пунктуацію:

• Загальне питання (так/ні) стає αν («чи»): Είσαι εδώ; → Ρώτησε αν είμαι εδώ.
• Спеціальне питання зберігає своє питальне слово — τι, πού, πώς, πότε, ποιος, πόσο, γιατί — і свій наголос: πού і πώς лишаються наголошеними всередині підрядного речення, бо вони й досі питальні слова. Саме цей наголос — єдине, що відрізняє їх від сполучників που «що/який» і πως «що».

Тут немає що скасовувати в порядку слів (грецька й так не інвертує порядок слів у питаннях) і немає допоміжного дієслова, яке треба прибрати, тож вбудоване речення виглядає як звичайне твердження. Усе речення закінчується крапкою: Πες μου τι είδες.

Форми й моделі

Який сполучник вимагає дієслово?

Три головні дієслова, усі шість осіб. Тип підрядного речення належить дієслову, тож лишається тим самим протягом усієї парадигми.

Два стягнені депонентні дієслова, що керують підрядними реченнями, усі шість осіб:

Φοβάμαι бере να для небажання щось робити (Φοβάμαι να οδηγήσω τη νύχτα, «я боюся їхати вночі») і ότι/πως для факту, якого бояться (Φοβάμαι ότι δεν προλαβαίνουμε).

Μου αρέσει που… — дієслово лишається в третій особі, а той, хто зазнає стану, — це слабкий займенник у родовому відмінку:

Заперечення, поряд:

Пряме питання → непряме питання:

Приклади

Типові помилки

• Θέλω ότι φύγεις -> Θέλω να φύγεις — θέλω ніколи не бере ότι. Дієслова волі відкривають своє підрядне речення сполучником να.
• Θέλω πηγαίνω -> Θέλω να πάω — у грецькій немає інфінітива, тож друге дієслово неможливе без να.
• Ελπίζω ότι να έρθεις -> Ελπίζω να έρθεις — один сполучник на речення; ніколи не складайте ότι і να разом.
• Χαίρομαι ότι ήρθες -> Χαίρομαι που ήρθες — дієслова емоції беруть που, а не ότι.
• Νομίζω να έχεις δίκιο -> Νομίζω ότι έχεις δίκιο — νομίζω повідомляє переконання, а це з’ясувальне речення факту.
• Νομίζω έχεις δίκιο -> Νομίζω ότι έχεις δίκιο — англійська може опускати «that», грецька — ні.
• Θέλω να δεν πας -> Θέλω να μην πας — усередині речення з να заперечник — μην, одразу після να.
• Μου είπε που μένει -> Μου είπε πού μένει — ненаголошене που означає «що/який»; вбудоване «де» зберігає наголос.
• Δεν ξέρω πως να το κάνω -> Δεν ξέρω πώς να το κάνω — та сама пастка з πως «що» проти πώς «як».
• Ρώτησε είμαι εδώ -> Ρώτησε αν είμαι εδώ — вбудоване загальне питання (так/ні) потребує αν.
• Πες μου τι είδες; -> Πες μου τι είδες. — усе речення в цілому — наказ, тож воно закінчується крапкою, а не «;».

Поради

• Поставте собі одне запитання, перш ніж писати підрядне речення: що робить головне дієслово? Каже чи думає → ότι/πως. Хоче, сподівається, намагається, просить → να. Відчуває → που. Англійське «that» не дає жодної інформації.
• Тут усю роботу з розрізнення виконують два наголоси: πού «де?» і πώς «як?» зберігають наголос усередині підрядного речення, тоді як που «що/який» і πως «що» ніколи його не мають. Якщо слово запитує інформацію — наголосіть його.
• Не плутайте ότι «що» з ό,τι «що завгодно» — кома є частиною написання. Ό,τι належить до займенниково-співвідносних речень з уроку 46.
• Заперечення — це перемикач значення, а не формальність: δεν νομίζω ότι… пом’якшує («я не думаю…»), θέλω να μην… — справжнє, позитивне бажання, щоб щось не сталося.
• Після να обирайте вид, як завжди: доконаний для однієї завершеної події (Θέλω να φύγω τώρα), недоконаний для звички чи процесу (Προσπαθώ να μιλάω πιο αργά).
• Стежте за наголосом енклітики, коли присвійний займенник іде після слова з наголосом на третьому складі від кінця: «Ο δάσκαλός μου είπε πως…» — «мій учитель сказав, що…», а «Ο δάσκαλος μού είπε πως…» — «учитель сказав мені, що…».
• Дієслова минулого переказування також зсувають часи й слова на кшталт εδώ/αύριο — це тема уроку 45. Хеджувальне μήπως після φοβάμαι з’явиться в уроці 56.