Аорист і аугмент
A2 Ο αόριστος και η αύξηση 32 / 66
Коротко
Аорист (ο αόριστος) — це звичайний минулий час для завершеної, цілісної події: я написав, я пішов, я з’їв. Його утворюють від основи доконаного виду, яку ви зустріли в уроці 23, додаючи один незмінний набір закінчень минулого часу: -α, -ες, -ε, -αμε, -ατε, -αν(ε). Більше нічого не змінюється.
Єдине, що дивує учнів, — маленьке έ- спереду: έγραψα, але γράψαμε. Цей префікс — аугмент (η αύξηση), і це не показник часу, який додають довільно. Це опора для наголосу. Грецький наголос ніколи не може стояти далі, ніж на третьому складі від кінця, а аористу потрібен наголос саме там. Γράψ- + -α дають лише два склади, тож грецька додає склад, на який можна спертися: έγραψα. Γράψ- + -αμε уже дають три склади, тож опора не потрібна і зникає: γρά-ψα-με. Учіть цей час як основа + закінчення і дозвольте аугменту з’являтися й зникати самостійно.
Правило
1. Візьміть основу доконаного виду. З уроку 23: γράφω → γράψ-, στέλνω → στείλ-, μιλάω → μιλήσ-, ρωτάω → ρωτήσ-, μπορώ → μπορέσ-. Саме ця основа робить час доконаним; закінчення лише позначають особу й минулий час.
2. Додайте закінчення минулого часу. Вони однакові для обох дієвідмін і для кожного дієслова активного стану, правильного чи ні:
| Πρόσωπο | Κατάληξη |
|---|---|
| εγώ | -α |
| εσύ | -ες |
| αυτός / αυτή / αυτό | -ε |
| εμείς | -αμε |
| εσείς | -ατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | -αν або -ανε |
3. Поставте наголос на третій склад від кінця. Кожен аорист, утворений від правильної основи доконаного виду, наголошений саме там. Порахуйте склади в основі + закінченні:
- Якщо слово вже має три склади чи більше, наголос просто падає на основу — і все: μι-λή-σα-με, ρω-τή-σα-τε, μπο-ρέ-σα-με.
- Якщо слово має лише два склади, третього складу для наголосу немає. Грецька додає його, приєднуючи складовий аугмент ε-, який і бере на себе наголос: έ-γρα-ψα, έ-στει-λα, έ-κα-να.
Отже, аугмент з’являється саме там, де слово інакше було б закоротким, і відсутній усюди більше. Оскільки закінчення -αμε і -ατε самі додають склад, 1-ша і 2-га особи множини ніколи його не отримують: γράψαμε, γράψατε. 3-тя особа множини залежить від того, яке закінчення ви оберете: έγραψαν (коротке -αν, і досі два склади основи), але γράψανε (довге -ανε, три склади, опора не потрібна).
4. Кілька дієслів уживають ή- замість ε-. Часовий аугмент ή- (η χρονική αύξηση) поводиться так само — з’являється лише тоді, коли форма коротка, — але пишеться з η: ήθελα / θέλαμε, ήξερα / ξέραμε. Сприймайте це як лексичну особливість саме цих дієслів. Не плутайте це з незмінним η- у ήρθα, ήπια, ήμουν: там η належить самій основі й ніколи не зникає, тому множина його зберігає — ήρθαμε, ήπιαμε, ήμασταν.
5. Дієслова другої дієвідміни майже ніколи не потребують аугменту. Μιλήσ-, ρωτήσ-, μπορέσ- уже мають два склади, тож основа + закінчення завжди дає щонайменше три, і наголос просто відступає всередину слова: μίλησα, μιλήσαμε. Тут нема чого додавати — έ-, і нема чого відкидати — έ-. Рідкісний виняток — дієслово другої дієвідміни з односкладовою основою доконаного виду: ζω → ζήσ- поводиться точнісінько як γράφω — έζησα, έζησες, έζησε, але ζήσαμε, ζήσατε.
Заперечення звичайне і не зачіпає аугмент: δεν έγραψα, δεν γράψαμε.
Форми й моделі
Перша дієвідміна — γράφω (основа доконаного виду γράψ-), зразок для всього часу:
| Πρόσωπο | Αόριστος | Переклад |
|---|---|---|
| εγώ | έγραψα | я написав |
| εσύ | έγραψες | ти написав |
| αυτός / αυτή / αυτό | έγραψε | він написав |
| εμείς | γράψαμε | ми написали |
| εσείς | γράψατε | ви написали (мн. / ввічливо) |
| αυτοί / αυτές / αυτά | έγραψαν або γράψανε | вони написали |
Друга дієвідміна — μιλάω (μιλώ), ρωτάω (ρωτώ), μπορώ. Зауважте: жодна форма не має аугменту — рухається лише наголос:
| Πρόσωπο | μιλάω → μιλήσ- | ρωτάω → ρωτήσ- | μπορώ → μπορέσ- |
|---|---|---|---|
| εγώ | μίλησα | ρώτησα | μπόρεσα |
| εσύ | μίλησες | ρώτησες | μπόρεσες |
| αυτός / αυτή / αυτό | μίλησε | ρώτησε | μπόρεσε |
| εμείς | μιλήσαμε | ρωτήσαμε | μπορέσαμε |
| εσείς | μιλήσατε | ρωτήσατε | μπορέσατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | μίλησαν (μιλήσανε) | ρώτησαν (ρωτήσανε) | μπόρεσαν (μπορέσανε) |
Аугмент по складах. Ті самі чотири форми з позначеними складами:
| Τύπος | Συλλαβές | Αύξηση; |
|---|---|---|
| έ-γρα-ψα | 3 | ναι - η αύξηση παίρνει τον τόνο |
| γρά-ψα-με | 3 | όχι - ο τόνος βρίσκει συλλαβή στο θέμα |
| έ-γρα-ψαν | 3 | ναι - η κατάληξη -αν είναι μονοσύλλαβη |
| γρά-ψα-νε | 3 | όχι - η κατάληξη -ανε δίνει τη συλλαβή |
Часовий аугмент ή-. Ξέρω узагалі не має аориста — воно існує лише в основі теперішнього часу, — тоді як θέλω має цілком звичайний аорист (θέλησα, θελήσαμε). Форми нижче — звичайний минулий час обох дієслів (формально це імперфект, урок 33), але вони чудово показують правило аугменту:
| Πρόσωπο | θέλω | ξέρω |
|---|---|---|
| εγώ | ήθελα | ήξερα |
| εσύ | ήθελες | ήξερες |
| αυτός / αυτή / αυτό | ήθελε | ήξερε |
| εμείς | θέλαμε | ξέραμε |
| εσείς | θέλατε | ξέρατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | ήθελαν (θέλανε) | ήξεραν (ξέρανε) |
Суплетивні аористи. Ці дуже поширені дієслова утворюють минулий час від іншого кореня. Закінчення при цьому звичайні, і правило аугменту так само діє — зверніть увагу на έφαγα → φάγαμε:
| Ενεστώτας | εγώ | εσύ | αυτός/-ή/-ό | εμείς | εσείς | αυτοί/-ές/-ά |
|---|---|---|---|---|---|---|
| πηγαίνω | πήγα | πήγες | πήγε | πήγαμε | πήγατε | πήγαν (πήγανε) |
| βλέπω | είδα | είδες | είδε | είδαμε | είδατε | είδαν (είδανε) |
| λέω | είπα | είπες | είπε | είπαμε | είπατε | είπαν (είπανε) |
| έρχομαι | ήρθα | ήρθες | ήρθε | ήρθαμε | ήρθατε | ήρθαν (ήρθανε) |
| τρώω | έφαγα | έφαγες | έφαγε | φάγαμε | φάγατε | έφαγαν (φάγανε) |
| παίρνω | πήρα | πήρες | πήρε | πήραμε | πήρατε | πήραν (πήρανε) |
| βρίσκω | βρήκα | βρήκες | βρήκε | βρήκαμε | βρήκατε | βρήκαν (βρήκανε) |
| πίνω | ήπια | ήπιες | ήπιε | ήπιαμε | ήπιατε | ήπιαν (ήπιανε) |
| μπαίνω | μπήκα | μπήκες | μπήκε | μπήκαμε | μπήκατε | μπήκαν (μπήκανε) |
| βγαίνω | βγήκα | βγήκες | βγήκε | βγήκαμε | βγήκατε | βγήκαν (βγήκανε) |
У πήγα, πήρα, βρήκα, μπήκα, βγήκα — а так само в είδα, είπα, ήρθα, ήπια — наголошений склад належить самій основі. Ці форми лишаються двоскладовими в однині, узагалі не отримують аугменту, і в множині нічого ніколи не відкидається.
Είμαι і έχω мають лише по одному минулому часу кожне — без вибору виду, і вони потрібні вам із першого дня:
| Πρόσωπο | είμαι | έχω |
|---|---|---|
| εγώ | ήμουν | είχα |
| εσύ | ήσουν | είχες |
| αυτός / αυτή / αυτό | ήταν | είχε |
| εμείς | ήμασταν | είχαμε |
| εσείς | ήσασταν | είχατε |
| αυτοί / αυτές / αυτά | ήταν | είχαν |
Приклади
| Ελληνικά | Українська |
|---|---|
| Χθες έγραψα δύο μηνύματα στη Μαρία. | Учора я написав два повідомлення Марії. |
| Γράψαμε τα ονόματά μας στη λίστα. | Ми написали свої імена у списку. |
| Μίλησα με τη δασκάλα μου το πρωί. | Уранці я поговорив зі своїм учителем. |
| Μιλήσατε με τον γιατρό; | Ти говорив із лікарем? |
| Ο Νίκος ρώτησε πόσο κάνει το εισιτήριο. | Нікос запитав, скільки коштує квиток. |
| Δεν μπορέσαμε να έρθουμε νωρίτερα. | Ми не змогли прийти раніше. |
| Πήγα στην τράπεζα και μετά ήρθα σπίτι. | Я пішов у банк, а потім прийшов додому. |
| Είδαμε μια πολύ καλή ταινία το Σάββατο. | У суботу ми подивилися дуже гарний фільм. |
| Τι είπες στον αδελφό σου; | Що ти сказав своєму братові? |
| Ήπια έναν καφέ και έφαγα ένα κρουασάν. | Я випив каву і з’їв круасан. |
| Πού βρήκατε αυτό το βιβλίο; | Де ти знайшов цю книгу? |
| Ήμουν άρρωστη, γι’ αυτό δεν πήρα τηλέφωνο. | Я хворів, тому й не подзвонив. |
Типові помилки
- εγράψαμε -> γράψαμε — аугмент існує лише для того, щоб нести наголос; у 1-й і 2-й особі множини наголос уже має склад основи, на який спертися, тож έ- не потрібен.
- έγραψαμε -> γράψαμε — наголос не може падати далі, ніж на третій склад від кінця, тож наголошений аугмент разом із -αμε у принципі неможливий.
- μίλησαμε -> μιλήσαμε — те саме правило й у довшому слові: μι-λή-σα-με, а не μί-λη-σα-με.
- Έγραφα ένα γράμμα και το έστειλα. -> Έγραψα ένα γράμμα και το έστειλα. — γράφ- — це основа недоконаного виду; основа недоконаного виду разом із закінченнями минулого часу дає імперфект («я писав»), а не завершену дію.
- γράψαν -> έγραψαν (або γράψανε) — коротке закінчення 3-ї особи множини -αν лишає слово двоскладовим, тож аугмент лишається; лише довше -ανε дозволяє його відкинути.
- επήγα -> πήγα — πήγα уже починається з власного наголошеного складу; ніколи не додавайте другий аугмент до суплетивного аориста.
- έβλεψα -> είδα — βλέπω утворює минулий час від іншого кореня, так само як λέω → είπα і τρώω → έφαγα.
Поради
- Запам’ятовуйте кожне дієслово парою: ενεστώτας + аорист 1-ї особи (γράφω - έγραψα, παίρνω - πήρα, μπορώ - μπόρεσα). З цієї однієї форми решта п’ять виводяться автоматично.
- Промовте слово вголос і відлічіть три склади з кінця. Якщо ваш палець потрапляє в порожнечу — потрібен аугмент; якщо потрапляє на склад — ні.
- Закінчення не змінюються ніколи, навіть у найхимернішого дієслова. Ήρθ-α, ήρθ-ες, ήρθ-ε, ήρθ-αμε, ήρθ-ατε, ήρθ-αν — той самий скелет, що й έγραψ-α.
- Сприймайте -ανε (і множину загалом) як питання регістру: -αν нейтральне й безпечне на письмі, -ανε поширене і невимушене в усному мовленні. Обидва варіанти правильні.
- У старіших або навмисно офіційних текстах ви зустрінете ненаголошені аугменти на кшталт εγράψαμε. Не наслідуйте їх — сучасна стандартна грецька пише γράψαμε.
- Медіопасивний минулий час (πλύθηκα, κοιμήθηκα) використовує інший набір закінчень — -θηκα; його розглянуто в уроці 52, тож поки що тримайте його окремо.
- Поки що не мучтеся вибором між аористом та імперфектом. Уживайте аорист для цілісної, завершеної події; урок 43 зіставляє обидва часи докладно.