Коротко

Родовий відмінок — це відмінок належності. Там, де англійська каже of the house або the house’s, грецька ставить артикль та іменник у родовий відмінок: του σπιτιού. Артикль тут короткий і простий — του (чоловічий рід), της (жіночий рід), του (середній рід) і єдина форма των для всіх трьох родів у множині. Самі іменники теж прості, крім однієї речі, на якій спотикається кожен початківець: у багатьох словах наголос зсувається на один склад праворуч. Ο άνθρωπος стає του ανθρώπου, а в родовому множини наголос дуже часто падає прямо на закінчення: των γυναικών, των πολιτών, των παιδιών. Вивчити родовий відмінок означає навчитися, куди падає наголос, а не лише які літери додавати.

Правило

1. Порядок слів фіксований: спершу те, чим володіють, потім власник. У грецькій немає ‘s. Річ, якою володіють, стоїть першою в називному або знахідному відмінку, а власник іде за нею в родовому:

• το σπίτι του Γιώργου — дім Георгія (буквально «дім того Георгія»)
• η πόρτα του σπιτιού — двері будинку
• το αυτοκίνητο της Μαρίας — машина Марії

Англійський порядок George’s house ніколи не можна скопіювати в грецьку мову.

2. Особові імена теж мають артикль. Грецька вживає означений артикль з іменами, тож родовий відмінок імені завжди — це του Γιώργου, της Άννας, του Νίκου, а не голе ім’я. Це найпоширеніша помилка серед тих, хто говорить англійською.

3. Артикль родового відмінка. Вивчіть його як блок — він виконує більшу частину роботи:

4. Усе в словосполученні узгоджується. Прикметник перед іменником теж стоїть у родовому відмінку і, якщо має власний зсув наголосу, зберігає його: του καλού φίλου, της μεγάλης πόλης, των μικρών παιδιών.

5. Наголос зсувається. У новогрецькій наголос може падати лише на один із трьох останніх складів (закон трьох складів). У родовому відмінку наголос зсувають праворуч дві речі: закінчення, що додає склад (το μάθημα → του μαθήματος), і закінчення -ου / -ων, які в книжних словах не дозволяють наголосу лишитися за три склади від кінця. Тож слово такого типу, наголошене в називному відмінку на третьому складі від кінця, зсуває наголос уперед:

• ο άνθρωπος → του ανθρώπου
• το μάθημα → του μαθήματος
• ο δάσκαλος → των δασκάλων

Такий зсув властивий книжній, ученій половині лексики. Побутові слова тієї самої форми зберігають наголос там, де він у називному відмінку: ο αντίλαλος → του αντίλαλου, των αντίλαλων; το σίδερο → του σίδερου, των σίδερων. Отже, вирішує не форма слова, а конкретне слово.

6. Родовий множини дуже часто виявляється наголошеним на закінченні. Іменники на -ης / -ες і чимало іменників жіночого роду на -α / -η тягнуть наголос прямо на -ών: οι πολίτες → των πολιτών, οι γυναίκες → των γυναικών, οι θάλασσες → των θαλασσών. Цю форму учні найчастіше недовживають, бо вона звучить як інше слово. Проте це не автоматично: чимало іменників зберігають наголос там, де він у називному відмінку, — η μητέρα → των μητέρων, η εικόνα → των εικόνων, η πόλη → των πόλεων, — тож учіть родовий множини для кожного іменника окремо.

7. Коли родовий відмінок незручно утворити, грецька замінює його на από. Словосполучення από + знахідний відмінок може заміняти родовий: η τιμή των εισιτηρίων → η τιμή από τα εισιτήρια («ціна квитків»), τα κλειδιά από τις πόρτες, η μυρωδιά από τα πορτοκάλια. Це не сленг і не має жодної стильової позначки — це звичайне вживання από, до якого вдаються насамперед з іменниками, що важко утворюють родовий відмінок. Деякі іменники майже не вживають родовий множини взагалі, а невідмінювані запозичення (το ταξί, το μετρό) показують його лише на артиклі.

8. Питання про власника. Питальне слово — ποιος, його родовий відмінок — ποιου / ποιας / ποιων. Поряд із ним існує другий родовий відмінок τίνος; («чий?»), а також — зазвичай коли питальне слово стоїть саме, без іменника після себе, — ποιανού / ποιανής / ποιανών;. Жоден із трьох варіантів не є «зразковим», а жоден не є «побутовим»; рідкісна лише форма множини τίνων: Τίνος είναι αυτό; / Ποιανού είναι αυτά τα κλειδιά; / Ποιου γιατρού είναι το αυτοκίνητο;

9. Інші функції родового відмінка. Крім належності він виражає загальне відношення of (η αρχή του μήνα), якість (ένας δάσκαλος μεγάλης υπομονής), вік (ένα αγόρι έντεκα χρόνων / έντεκα χρονών, ένα μωρό ενός χρόνου) і дати (του Ιουνίου, στις 3 Μαΐου).

Форми й моделі

Означений артикль у всіх чотирьох відмінках

Неозначений артикль

Чоловічий рід: ο φίλος (стабільний наголос) і ο άνθρωπος (рухомий наголос)

Чоловічий рід: ο δάσκαλος і ο πολίτης

Жіночий рід: η γυναίκα і η πόλη

Середній рід: το παιδί, το μάθημα, το δάσος

Прикметник + іменник у родовому відмінку

Куди падає наголос: підсумок

Питальні слова

Приклади

Типові помилки

• του ανθρωπος -> του ανθρώπου — закінчення змінюється, а разом із ним і наголос; форма називного відмінка не може стояти після του.
• των ανθρωπων -> των ανθρώπων — багатоскладове слово без наголосу — це орфографічна помилка; у родовому відмінку наголос слід писати там, де він справді чується.
• των γυναίκων -> των γυναικών — іменники жіночого роду на -α у родовому множини тягнуть наголос на закінчення -ών, вони не зберігають наголос називного відмінка.
• των πολίτων -> των πολιτών — те саме правило для іменників чоловічого роду на -ης; οι πολίτες → των πολιτών.
• του μάθηματος -> του μαθήματος — склад -τος зсуває наголос на одну позицію праворуч; наголос може падати лише на один із трьох останніх складів.
• Γιώργου το σπίτι -> το σπίτι του Γιώργου — у грецькій немає конструкції на кшталт ‘s; спершу стоїть іменник, яким володіють, а родовий відмінок іде за ним.
• το σπίτι Γιώργου -> το σπίτι του Γιώργου — особові імена зберігають артикль, тож родовий відмінок імені — це завжди артикль + ім’я.
• η πόρτα του σπίτι -> η πόρτα του σπιτιού — у родовому відмінку має стояти й іменник, а не лише артикль.
• του μεγάλη πόλης -> της μεγάλης πόλης — артикль, прикметник та іменник узгоджуються в роді, числі й відмінку.
• Τίνος είναι αυτό? -> Τίνος είναι αυτό; — грецьке питання закінчується знаком ερωτηματικό «;», а не «?».

Поради

• Вивчіть артикль як чотирислівну лічилку — του, της, του, των — і половину роботи з родовим відмінком буде зроблено ще до того, як ви візьметеся за іменник.
• Промовляйте родовий множини вголос із наголосом на закінченні: των γυναικών, των πολιτών, των παιδιών. Якщо звучить як нове слово — ви зробили це правильно.
• Коли зустрічаєте новий іменник, записуйте три форми, а не одну: ο δάσκαλος, του δασκάλου, των δασκάλων. Гола словникова форма не підкаже, куди зрештою впаде наголос, — справжній грецький словник дає кожному іменнику код класу відмінювання, який це показує.
• Будуйте словосполучення у зворотному до англійського порядку: the door of the house («двері будинку») → спершу річ, якою володіють (η πόρτα), потім του + родовий відмінок (του σπιτιού).
• Ніколи не опускайте артикль перед іменем. Якщо можете сказати «ο Γιώργος», можете сказати й «του Γιώργου».
• Якщо родовий множини звучить незграбно або ви не впевнені в наголосі, скористайтеся перифразою από + знахідний відмінок — це звичайна грецька без жодної стильової позначки, а не хитрощі.
• Вік і дати — це готові словосполучення в родовому відмінку; запам’ятовуйте ενός χρόνου, δύο χρόνων / δύο χρονών та назви місяців του Ιανουαρίου, του Μαΐου як фіксовані блоки.