Коротко

Англійська скріплює два дієслова інфінітивом: «I want to go» («я хочу піти»). Сучасна грецька так не може, бо ще кілька століть тому втратила інфінітив. Натомість вона використовує невеличке слівце να і друге дієслово, повністю дієвідмінюване, так само як і перше: θέλω να πάω — буквально «я хочу, щоб я пішов». Обидва дієслова мають особове закінчення, і обидва закінчення мають бути правильними.

Усе, що ви дізналися про дві основи в уроці θα, тут застосовується без змін: να διαβάσω — це одна дія читання, να διαβάζω — читання як звичка або процес, що триває. Нове тут лише те, як працює заперечення — після να воно виражається як μη(ν), а не δε(ν) — і те, що να може стояти самостійно на початку речення, утворюючи пропозицію чи запрошення: Να πάμε; «Чи підемо?»

Правило

1. Два дієслова, два закінчення. Після να дієслово стоїть у звичайній особовій формі. Воно узгоджується з тим, хто виконує цю другу дію, а в найпростішому випадку це та сама особа, що й перше дієслово: θέλω να φύγω, θέλεις να φύγεις, θέλουμε να φύγουμε. Тут немає сталої «словникової форми», яку можна просто підставити — і θέλω φεύγω, і θέλω να φεύγει (обидва нібито означають «я хочу піти») є помилковими.

2. Підмет може змінюватися. Оскільки друге дієслово має власне закінчення, грецька здатна в одному реченні сказати те, для чого англійській потрібні додаток та інфінітив. Θέλω να φύγεις означає «я хочу, щоб ти пішов»; Θέλεις να φύγω; — «ти хочеш, щоб я пішов?» Більше нічого не змінюється — ви просто ставите інше закінчення після να.

3. Вид і далі діє. Після να можуть стояти обидві основи. Виберіть просту (доконаного виду) основу для однієї обмеженої в часі події та основу тривалого (недоконаного) виду — для звички, повторюваної дії або процесу, що триває: Θέλω να διαβάσω αυτό το βιβλίο (дочитати саме цю книжку) проти Θέλω να διαβάζω κάθε βράδυ (зробити читання звичкою). Дієслова, які за своєю природою позначають стан, що триває, — ξέρω, μαθαίνω із навичкою — після να зазвичай тяжіють до основи тривалого виду: ξέρω να μαγειρεύω, μαθαίνω να οδηγώ.

4. Заперечення — це μη(ν). δε(ν) належить дійсному способу (δε φεύγω «я не йду»). У підрядному реченні з να заперечення виражається як μη(ν) і стоїть між να і дієсловом: να μη φύγω, να μην αργήσεις. Порядок фіксований: να — μη(ν) — (слабкий займенник) — дієслово.

5. να може самостійно відкривати речення. Без дієслова перед собою να разом із кон’юнктивом утворює пропозицію, запрошення або прохання про вказівку, і зазвичай це питання: Να πάμε; «Чи підемо?», Να σου φέρω νερό; «Принести тобі води?» Споріднена частка ας утворює просте «ходімо»: Ας πάμε με τα πόδια.

Форми й моделі

Базова модель: той самий підмет. Обидва дієслова змінюються разом у всіх шести особах.

Дієслово другої дієвідміни в тій самій моделі: μπορώ «могти, бути здатним».

Різні підмети. Перше дієслово зберігає своє власне закінчення, а дієслово після να отримує закінчення того, хто виконує другу дію.

Шість дієслів, після яких вживається να. Це найкорисніші з них на цьому рівні.

Дві основи під να. Ті самі пари, що й з θα; змінилася лише частка.

Заперечення: να μη(ν).

Самостійні να і ας.

Приклади

Типові помилки

• θέλω πηγαίνω -> θέλω να πάω — у грецькій немає інфінітива, тож перед другим дієсловом потрібне να.
• θέλω να πηγαίνει (для однієї поїздки) -> θέλω να πάω — закінчення після να має відповідати особі, яка їде, а одна поїздка вимагає простої основи.
• απόψε θέλω να διαβάζω το κεφάλαιο -> απόψε θέλω να διαβάσω το κεφάλαιο — одна завершена дія — це να διαβάσω; να διαβάζω — звичка або процес, що триває.
• μπορείς να με βοηθήσω -> μπορείς να με βοηθήσεις — дієслово після να узгоджується з особою, яка виконує цю дію, тут це εσύ.
• να δεν πας -> να μην πας — δε(ν) заперечує дійсний спосіб; у підрядному реченні з να заперечення — це μη(ν), яке стоїть одразу після να.
• θέλουμε να έρθει εσύ -> θέλουμε να έρθεις — не копіюйте англійську модель «додаток + to»; зміну підмета передає саме закінчення.
• Να πάμε? -> Να πάμε; — грецьке питальне речення закінчується ερωτηματικό, який виглядає як крапка з комою.

Поради

• Подумки перекладайте να як «щоб я / щоб ти …»: θέλω να φύγεις = «я хочу, щоб ти пішов». Ця одна звичка усуває більшість помилок з інфінітивом.
• Саме να ніколи не змінюється і не має наголосу. Уся інформація міститься в закінченні дієслова, що йде після нього.
• Форми після να — це ті самі форми, які ви вже зустрічали після θα. Якщо ви вмієте сказати θα γράψω / θα γράφω, ви зумієте сказати й να γράψω / να γράφω.
• Перш ніж вибрати основу, запитайте себе: «один раз чи зазвичай?» Один раз → να γράψω. Зазвичай або саме зараз відбувається → να γράφω.
• Після να заперечення — це μη(ν), і між ним і дієсловом може стояти лише слабкий займенник: να μη σε ενοχλήσω.
• μη(ν) втрачає своє -ν так само, як і δε(ν): -ν зберігається перед голосним і перед κ, π, τ, ξ, ψ, μπ, ντ, γκ, τσ, τζ (να μην πας, να μην αργήσεις), а перед будь-яким іншим приголосним зникає (να μη φύγω, να μη σε ενοχλήσω). Саме в цих позиціях -ν однаково не було б чутно, тому в неформальних текстах ви також усюди зустрінете написання μην.
• Самостійне питання з να — це ввічливий спосіб запропонувати допомогу або план: Να σας βοηθήσω; Να καθίσουμε εδώ; Уживайте ας, коли ви насправді не запитуєте, а констатуєте: Ας ξεκινήσουμε.
• Слідкуйте за додатковим наголосом, коли слабкий займенник іде після слова, наголошеного на третьому складі від кінця: το αυτοκίνητό του, το μάθημά μας.