Коротко

Кожне грецьке дієслово має дві основи. Основу недоконаного виду ви вже знаєте, адже це теперішній час, який ви навчилися дієвідмінювати: γράφω, αγοράζω, μιλάω. У цьому уроці ми будуємо другу основу, доконаного виду (συνοπτικό), — форму, яку грецька мова вживає, коли дія подається як одна ціла подія.

Механізм майже повністю механічний. Основа доконаного виду дієслова першої дієвідміни закінчується на -σω, -ξω або -ψω, і яке саме із трьох закінчень ви отримаєте, вирішує приголосний перед закінченням теперішнього часу: γράφω має φ, тож стає γράψω. Дієслова другої дієвідміни беруть -ήσω, а невелика група — -έσω або -άσω: μιλάω стає μιλήσω, μπορώ стає μπορέσω.

Далі йде короткий список дуже поширених дієслів, у яких друга основа взагалі не виводиться: це або зовсім інше слово, або те саме слово, перебудоване до невпізнання. βλέπω стає δω, λέω стає πω, τρώω стає φάω, βρίσκω стає βρω, παίρνω стає πάρω. Таких дієслів приблизно з десяток, і всі вони трапляться вам уже в перший тиждень розмовної практики, тож вивчайте їх парами з самого початку.

Одне застереження, яке стосується всього уроку: жодна з цих форм не є реченням. γράψω саме по собі нічого не означає для грецького вуха. Це будівельний блок, що чекає на слово перед собою, а ці слова — тема наступних уроків.

Правило

1. Основа доконаного виду виводиться з основи теперішнього часу, а не вивчається окремо. Відкиньте закінчення теперішнього часу -ω і подивіться на останній приголосний того, що лишилося. Саме цей приголосний визначає закінчення доконаного виду.

2. Перша дієвідміна, три варіанти.

• Зубна основа або основа типу σ (переважно дієслова на -ζω, а також -θω, -τω) дає -σω: αγοράζω, αγοράσω.
• Губна основа (π, β, φ) дає -ψω, бо губний зливається з σ: γράφω, γράψω. Так само поводяться повсякденні дієслова на -εύω: δουλεύω, δουλέψω. (Друга, не менш численна група дієслів на -εύω зберігає -ευ- і дає натомість -εύσω, як у απαγορεύω, απαγορεύσω; жодне з них не належить до слів рівня A1.)
• Задньоязикова основа (κ, γ, χ, а також дієслова на -χνω) дає -ξω за тим самим злиттям: ανοίγω, ανοίξω.

За цим стоїть справжній фонетичний закон, а не просто правопис: π/β/φ + σ пишеться ψ, а κ/γ/χ + σ пишеться ξ. Грецька мова ніколи не пише ці дві літери поруч, тому форма γράφσω неможлива.

3. Група дієслів на -νω втрачає носовий приголосний. φέρνω, φέρω втрачає -ν-; μαθαίνω, μάθω і καταλαβαίνω, καταλάβω втрачають увесь -αιν-. Тут основа доконаного виду коротша за основу теперішнього часу, а не довша. Кілька дієслів такої самої форми зберігають -ν- і лише скорочують -αίνω до -άνω, як у πεθαίνω, πεθάνω. (Дієслова на -ώνω до цієї групи не входять: вони поводяться правильно й дають -ώσω, як у πληρώνω, πληρώσω.)

4. Друга дієвідміна бере -ήσω, незалежно від того, за яким із двох зразків другої дієвідміни йде дієслово: μιλάω, μιλήσω; αγαπώ, αγαπήσω; οδηγώ, οδηγήσω. Невелика, але дуже частотна меншість бере -έσω (μπορώ, μπορέσω) або -άσω (περνάω, περάσω). Їх доводиться запам’ятовувати поодинці, але їх лише жменька.

5. Приблизно десяток повсякденних дієслів мають непередбачувану основу доконаного виду. У деяких із них вона справді суплетивна, взята з іншого кореня: βλέπω, δω. λέω, πω. τρώω, φάω. У решти корінь зберігається, але перебудований до невпізнання: δίνω, δώσω. πίνω, πιω. παίρνω, πάρω. У будь-якому разі жодне правило вас туди не приведе. Це не окремі дієслова, і словник не подасть δω як самостійну словникову статтю; це інша половина βλέπω, точнісінько як англійське «went» — інша половина «go».

6. Форма доконаного виду ніколи не стоїть самостійно. У цьому уроці кожна форма доконаного виду наводиться в голому вигляді, як γράψω, δω, μιλήσω, і ця гола цитатна форма називається залежною, бо вона залежить від чогось іншого. Вона не може бути реченням, не може бути відповіддю на запитання і не може бути самостійним наказом. Слова, що дозволяють її вживання (θα, να та закінчення минулого часу), — тема наступних уроків.

7. Три дуже поширені дієслова взагалі не мають основи доконаного виду: είμαι, έχω і ξέρω. Вони описують стани, а стан не має природної кінцевої точки, тож будувати просто нічого. Якщо ви ловите себе на пошуку доконаного виду είμαι — зупиніться: його не існує.

Форми й моделі

Перша дієвідміна: три закінчення

Зауважте, що дієслова на -ζω розділяються: більшість дає -σω, але παίζω і αλλάζω дають -ξω. Цей поділ лексичний, і його потрібно вивчати разом зі словом.

Дієслова на -νω, що скорочують основу

Друга дієвідміна

Список непередбачуваних дієслів

πάω — особливий випадок: та сама форма слугує обома основами, тож лише контекст підказує, який вид мається на увазі.

Залежна форма дієвідмінюється в усіх шести особах

Основа доконаного виду не є застиглим словом. Вона отримує звичайні особові закінчення, ті самі, які ви вже вживаєте в теперішньому часі.

Короткі неправильні форми беруть ті самі закінчення. Там, де основа не має власного голосного (δ-, π-, βρ-, μπ-, βγ-), наголосу немає куди впасти, крім закінчення: δούμε, δείτε. Форми, що вже мають наголошений голосний, — πάω, φάω, πάρω — зберігають наголос на місці: πάμε, φάτε, πάρουμε.

Дієслова без основи доконаного виду

Приклади

Читайте кожен рядок як пару: слово, яке ви вже знаєте, і другу основу, яку ви додаєте до нього сьогодні. Доконаний вид подано в голому вигляді, у його залежній цитатній формі.

Типові помилки

• γράφσω -> γράψω — грецька мова ніколи не пише губний приголосний поруч із σ; φ плюс σ пишеться ψ, і те саме злиття перетворює π і β також на ψ.
• ανοίγσω -> ανοίξω — задньоязиковий варіант того самого закону: κ, γ або χ плюс σ пишеться ξ.
• μιλάσω -> μιλήσω — друга дієвідміна не просто приєднує -σω до голосного теперішнього часу; правильне закінчення — -ήσω.
• μπορήσω -> μπορέσω — μπορώ належить до нечисленних дієслів другої дієвідміни, що беруть -έσω, тож його потрібно запам’ятати як виняток із типового -ήσω.
• περνήσω -> περάσω — так само περνάω належить до невеликої групи на -άσω.
• μαθαίνσω / μαθήσω -> μάθω — цей клас скорочується, а не подовжується: -αιν- з -αίνω просто зникає.
• βλέψω -> δω — βλέπω узагалі не має похідного доконаного виду; його друга основа — не пов’язане з ним δω, і жодне правило вас туди не приведе.
• Сприймати δω, πω, φάω, βρω як окремі дієслова -> це друга половина βλέπω, λέω, τρώω, βρίσκω — завжди зберігайте їх як пару, так само як англійська зберігає «go, went».
• δω, ужите як ціле речення -> гола залежна форма ніколи не є реченням — це форма, що чекає на слово перед собою, тож сама по собі вона нічого не повідомляє.
• είσω / ξερήσω -> είμαι і ξέρω не мають основи доконаного виду — είμαι, έχω і ξέρω називають стани, а стани не мають форми одноразової події, яку можна було б побудувати.

Поради

• Вивчайте другу основу одночасно з дієсловом, ніколи не пізніше. Записуйте кожне нове дієслово в зошиті як пару, γράφω / γράψω, і вам ніколи не доведеться відновлювати її під тиском.
• Промовте злиття вголос один раз — і воно запам’ятається: π, β, φ плюс σ дають звук ψ; κ, γ, χ плюс σ дають звук ξ. Ваш рот уже виконує це правило, правопис лише його фіксує.
• Стандарт для другої дієвідміни — -ήσω. Тримайте короткий особистий список винятків, якими ви справді користуєтеся (μπορέσω, περάσω, φορέσω, γελάσω), замість того щоб вивчати повну таблицю.
• Неправильні форми короткі, а коротке — це часто вживане. δω, πω, πάω, φάω, βρω, πάρω, μπω, βγω — це вісім форм, які знадобляться вам першими; відпрацьовуйте саме ці вісім, доки вони не стануть автоматичними.
• Стежте за наголосом у коротких формах множини: δούμε, πείτε, βρούμε, μπούμε мають наголос на закінченні, на відміну від γράψουμε і μιλήσουμε, які зберігають його на основі.
• Поки що не намагайтеся вживати ці форми самостійно. Вони бездіяльні, доки ви не додасте слово, що їх активує, — θα для майбутнього часу і να для кон’юнктива; обидва чекають вас у наступних двох уроках.
• Якщо ви не можете пригадати основу доконаного виду посеред речення, поверніться до основи недоконаного виду. Це прозвучить трохи не так, але вас зрозуміють — а це більше, ніж дасть вигадана форма на кшталт γράφσω.