Присвійність: μου, σου, του і δικός μου
A1 Κτητικές αντωνυμίες και ο τύπος δικός μου 13 / 66
Коротко
У грецькій немає буденного прикметника на кшталт «мій», «твій», «її». Натомість вона вживає крихітний ненаголошений займенник, який стоїть після іменника і на нього спирається: το σπίτι μου «мій дім», буквально «цей дім-від-мене». Звідси випливають три речі:
- Артикль лишається. Кажуть «цей дім-від-мене», а не просто «дім-від-мене».
- Це слівце — енклітика: воно не має власного наголосу, тож якщо іменник перед ним наголошений на третьому складі від кінця, іменник отримує другий наголос: το όνομα -> το όνομά μου.
- Для наголошення чи контрасту («моя машина, а не твоя») грецька переходить на δικός μου — прикметник, що узгоджується з тим, чим володіють, і може стояти між артиклем та іменником або самостійно після είμαι.
Правило
1. Форми. Присвійні займенники — це просто слабкі (ненаголошені) форми родового відмінка особового займенника, який ви зустрічали в уроці 10: μου, σου, του / της / του, μας, σας, τους. Вони ніколи не змінюються за іменником, до якого належать, — лише за власником. το βιβλίο μου, τα βιβλία μου, της αδελφής μου: μου скрізь лишається μου.
2. Позиція: після іменника, з артиклем. Нейтральна присвійна конструкція — це артикль + іменник + клітика:
- ο φίλος μου, η δουλειά σου, το τηλέφωνό της, οι γονείς μας, τα παιδιά τους.
Клітика не може стояти на початку словосполучення (ніколи не μου το σπίτι), а артикль не можна опускати (ніколи не σπίτι μου у звичайних реченнях). Неозначений артикль працює так само і дає значення «один із моїх»: ένας φίλος μου «один мій друг».
3. Третя особа узгоджується з власником, а не з тим, чим володіють. του — власник-чоловік (або середнього роду), της — власниця, τους — кілька власників будь-якого роду. η μητέρα του означає «його мати»; η μητέρα της означає «її мати». Іменник μητέρα в обох випадках жіночого роду — він не впливає на вибір.
4. Другий наголос (δεύτερος τόνος). Грецьке слово не може мати наголос далі, ніж на третьому складі від кінця. Оскільки енклітика ненаголошена, група іменник + клітика вимовляється як одне слово, і іменник, уже наголошений на третьому складі від кінця, опинився б наголошеним задалеко. Грецька виправляє це, дописуючи додатковий наголос на останньому складі іменника:
- το όνομα -> το όνομά μου, ο δάσκαλος -> ο δάσκαλός μας, τα μαθήματα -> τα μαθήματά τους, το αυτοκίνητο -> το αυτοκίνητό της.
Іменники, наголошені на останньому чи передостанньому складі, виправлення не потребують: το σπίτι μου, η γιαγιά μου, ο αδελφός σου. Це обов’язкове правило написання, а не прикраса.
5. З прикметником. Коли прикметник стоїть перед іменником, клітика може спиратися на прикметник або стояти в кінці словосполучення. Обидва варіанти правильні й поширені; правило другого наголосу застосовується до того слова, на яке спирається клітика.
- η νέα μου φίλη = η νέα φίλη μου «мій новий друг»
- ο καλύτερός μου φίλος = ο καλύτερος φίλος μου «мій найкращий друг» (καλύτερος — пропарокситона, тож отримує другий наголос, коли клітика стоїть після нього)
6. Емфатичне δικός μου. Щоб протиставити власників або сказати «моє» без іменника взагалі, вживають δικός, δική, δικό + ту саму клітику. δικός — звичайний прикметник у -ός, -ή, -ό: він узгоджується в роді, числі й відмінку з тим, чим володіють, тоді як клітика й далі позначає власника.
- У ролі присудка: Αυτό το βιβλίο είναι δικό μου. «Ця книга моя.»
- У ролі означення, всередині артикля: το δικό μου αυτοκίνητο «моя машина (на відміну від іншої)».
У неемфатичних реченнях δικός не вживають: «моя машина червона» — це просто το αυτοκίνητό μου είναι κόκκινο.
7. Поза межами цього уроку. Ті самі слівця μου, σου, της також виконують роль непрямого додатка («він сказав мені»). Це інша функція, і про неї — в уроці 34.
Форми й моделі
Слабкі присвійні форми
| Власник | Форма | Приклад |
|---|---|---|
| 1-ша особа одн. (мій) | μου | το βιβλίο μου |
| 2-га особа одн. (твій, неформально) | σου | το βιβλίο σου |
| 3-тя особа одн., власник ч. р./с. р. (його) | του | το βιβλίο του |
| 3-тя особа одн., власниця ж. р. (її) | της | το βιβλίο της |
| 1-ша особа мн. (наш) | μας | το βιβλίο μας |
| 2-га особа мн. (ваш, множина або ввічливо) | σας | το βιβλίο σας |
| 3-тя особа мн. (їхній) | τους | το βιβλίο τους |
Артикль лишається, хоч би який іменник
| Іменникове словосполучення | + μου | + σου | + της | + μας |
|---|---|---|---|---|
| ο φίλος | ο φίλος μου | ο φίλος σου | ο φίλος της | ο φίλος μας |
| η αδελφή | η αδελφή μου | η αδελφή σου | η αδελφή της | η αδελφή μας |
| το όνομα | το όνομά μου | το όνομά σου | το όνομά της | το όνομά μας |
| οι γονείς | οι γονείς μου | οι γονείς σου | οι γονείς της | οι γονείς μας |
| τα παιδιά | τα παιδιά μου | τα παιδιά σου | τα παιδιά της | τα παιδιά μας |
Де з’являється другий наголос
| Наголос слова-опори | Самостійно | З клітикою |
|---|---|---|
| третій від кінця | το όνομα | το όνομά μου |
| третій від кінця | ο δάσκαλος | ο δάσκαλός μας |
| третій від кінця | τα μαθήματα | τα μαθήματά τους |
| третій від кінця | το αυτοκίνητο | το αυτοκίνητό του |
| третій від кінця | η θάλασσα | η θάλασσά μας |
| передостанній | το σπίτι | το σπίτι μου |
| передостанній | η φίλη | η φίλη μου |
| останній склад | ο αδελφός | ο αδελφός σου |
| останній склад | η γιαγιά | η γιαγιά μου |
δικός μου — повна відміна (клітикою може бути будь-яка з μου, σου, του, της, μας, σας, τους)
| Відмінок | Αρσενικό | Θηλυκό | Ουδέτερο |
|---|---|---|---|
| Ονομαστική εν. | δικός μου | δική μου | δικό μου |
| Γενική εν. | δικού μου | δικής μου | δικού μου |
| Αιτιατική εν. | δικό μου | δική μου | δικό μου |
| Κλητική εν. | δικέ μου | δική μου | δικό μου |
| Ονομαστική πλ. | δικοί μου | δικές μου | δικά μου |
| Γενική πλ. | δικών μου | δικών μου | δικών μου |
| Αιτιατική πλ. | δικούς μου | δικές μου | δικά μου |
| Κλητική πλ. | δικοί μου | δικές μου | δικά μου |
Клітинки кличного відмінка наведено для повноти; на практиці ви зустрінете їх лише в теплих звертаннях на кшталт δικέ μου φίλε. δικός наголошене на останньому складі, тож другий наголос йому ніколи не потрібен.
Присвійні моделі
| Модель | Приклад | Значення |
|---|---|---|
| артикль + іменник + клітика | το αυτοκίνητό μου | нейтральна, за замовчуванням |
| артикль + прикметник + клітика + іменник | η νέα μου φίλη | нейтральне |
| артикль + прикметник + іменник + клітика | η νέα φίλη μου | нейтральне |
| артикль + δικός + клітика + іменник | το δικό μου αυτοκίνητο | контрастна |
| είμαι + δικός + клітика | Αυτό είναι δικό μου. | «це моє» |
Приклади
| Ελληνικά | Українська |
|---|---|
| Το σπίτι μου είναι κοντά στη θάλασσα. | Мій дім біля моря. |
| Η μητέρα της μαγειρεύει πολύ καλά. | Її мати дуже добре готує. |
| Πώς είναι το όνομά σου; | Як вас звати? |
| Ο δάσκαλός μας μιλάει αργά. | Наш учитель говорить повільно. |
| Τα παιδιά τους πηγαίνουν στο ίδιο σχολείο. | Їхні діти ходять до тієї самої школи. |
| Το αυτοκίνητό του είναι παλιό αλλά καλό. | Його машина стара, але хороша. |
| Ο καλύτερός μου φίλος μένει στην Αθήνα. | Мій найкращий друг живе в Афінах. |
| Η νέα μου δουλειά είναι δύσκολη. | Моя нова робота складна. |
| Είναι ένας φίλος μου από τη δουλειά. | Він мій приятель з роботи. |
| Ποιανού είναι αυτή η τσάντα; Είναι δική μου. | Чия це сумка? Це моя. |
| Το δικό μου δωμάτιο έχει μπαλκόνι. | У моїй кімнаті є балкон. |
| Αυτά τα κλειδιά δεν είναι δικά σου. | Ці ключі не твої. |
Типові помилки
- μου το σπίτι -> το σπίτι μου — присвійний займенник є енклітикою: він спирається назад на іменник і ніколи не може стояти на початку словосполучення.
- Σπίτι μου είναι μικρό. -> Το σπίτι μου είναι μικρό. — означений артикль ніколи не зникає; грецька каже «цей дім-від-мене».
- το όνομα μου -> το όνομά μου — слово-опора, наголошене на третьому складі від кінця, повинне отримати другий наголос перед клітикою.
- ο δάσκαλος μας -> ο δάσκαλός μας — те саме правило; пропущений наголос — це орфографічна помилка, так само як пропущений наголос будь-де ще.
- το σπίτί μου -> το σπίτι μου — не додавайте другий наголос іменнику, який не наголошений на третьому складі від кінця.
- Η μητέρα του δουλεύει (означає «її мати») -> Η μητέρα της δουλεύει — клітика третьої особи узгоджується з власником, а не з іменником жіночого роду μητέρα.
- το μου αυτοκίνητο -> το αυτοκίνητό μου / το δικό μου αυτοκίνητο — клітика є енклітикою і мусить спиратися назад на наголошене слово — іменник або прикметник перед ним (η νέα μου φίλη), — тож вона ніколи не може стояти одразу після артикля.
- Αυτό είναι δικός μου. -> Αυτό είναι δικό μου. — δικός узгоджується з тим, чим володіють (αυτό середнього роду), а не з власником.
- Δικό μου δωμάτιο έχει μπαλκόνι. -> Το δικό μου δωμάτιο έχει μπαλκόνι. — означальне δικός μου стоїть усередині артикля, а не замінює його.
- Το αυτοκίνητό μου είναι δικό μου κόκκινο. -> Το αυτοκίνητό μου είναι κόκκινο. — вживайте δικός лише там, де справді протиставляєте власників.
Поради
- Вимовляйте групу як одне слово — [τοσπίτιμου], [τοόνομάμου]. Почувши це саме так, ви відчуєте, що і фіксований порядок слів, і другий наголос — неминучі.
- Швидка перевірка на другий наголос: порахуйте три склади від кінця іменника. Якщо саме там стоїть наголос, допишіть ще один на останньому складі. Інакше не змінюйте нічого.
- Вивчіть третю особу як пару: του = його, της = її. Носії англійської мимоволі орієнтуються на рід іменника; грецька ж запитує лише, хто власник.
- У прямому звертанні артикль зникає, бо кличний відмінок артикля не має: Αγάπη μου, παιδί μου, Θεέ μου. Це не виняток, який треба заучувати окремо.
- У словосполученні з δικός μου діють одразу два узгодження: δικός узгоджується з іменником, яким володіють, а клітика — з власником: η δική τους κόρη «їхня донька».
- На питання «чиє?» відповідайте самим лише δικός у потрібному роді: Δικό μου, Δική μου, Δικά μας.
- Клітика, яка виглядає присвійною, але має власний наголос, виконує іншу роль: «Ο πατέρας μού είπε…» означає «батько сказав мені», а не «мій батько сказав…». З цим вживанням ви зустрінетеся в уроці 34.