Слабкі і сильні форми особового займенника
A1 Αδύνατοι και δυνατοί τύποι της προσωπικής αντωνυμίας 10 / 66
Коротко
У грецькій мові є два набори додаткових займенників, і вони не взаємозамінні. Слабкі (ненаголошені) форми — με, σε, τον, την, το, μας, σας, τους, τις, τα — це повсякденні форми: вони не мають власного наголосу, спираються на дієслово й стоять безпосередньо перед ним: Σε βλέπω. Τον ξέρω. Δεν το θέλω.
Сильні (наголошені) форми — εμένα, εσένα, αυτόν, αυτήν, αυτό, εμάς, εσάς, αυτούς, αυτές, αυτά — вживаються, лише коли займенник має бути почутий: для смислового наголосу й протиставлення (Εσένα ρωτάω, όχι αυτόν) та після прийменника (για μένα, με αυτόν).
Тож англійські «I see him» і «I see HIM, not her» — це два різні грецькі речення: Τον βλέπω проти Αυτόν βλέπω, όχι αυτήν.
Правило
1. Слабка форма — це стандартний додаток. Якщо додаток дієслова — просто займенник і нічого особливого не відбувається, вживайте слабку форму. Вона стоїть прямо перед особовою формою дієслова, і між ними нічого немає:
- Με ακούς; — «Ти мене чуєш?»
- Σας περιμένουμε. — «Ми на тебе чекаємо.»
Між слабким займенником і його дієсловом не можна нічого вставити — ні прислівник, ні підмет, нічого. *Σε πάντα βλέπω неможливе; кажуть Πάντα σε βλέπω.
2. Після δεν слабка форма й далі тримається впритул до дієслова. Спочатку йде заперечне слово, потім займенник, потім дієслово: δεν + займенник + дієслово.
- Δεν τον ξέρω. — «Я його не знаю.»
- Δεν μας ακούνε. — «Вони нас не чують.»
Те саме стосується й питального слова: Γιατί δεν με ρωτάς; Займенник ніколи не відокремлюється від дієслова.
3. Форма 3-ї особи узгоджується з родом предмета, про який ідеться, а не з жодним англійським уявленням про істот/неістот. У грецькій немає єдиного «it», яке підходило б до всього: книжка — середнього роду (το), сумка — жіночого роду (την), кава — чоловічого роду (τον).
- Το βιβλίο; Το διαβάζω. — «Книжка? Я її читаю.»
- Την τσάντα; Την παίρνω. — «Сумка? Я її беру.»
- Τον καφέ; Τον πίνω. — «Кава? Я її п’ю.»
4. Кінцеве -ν у τον і την підпорядковується звичайному правилу (див. урок 8): воно зберігається перед голосним і перед κ, π, τ, γκ, μπ, ντ, τσ, τζ, ξ, ψ, а перед іншими приголосними зникає. Тож τον ξέρω, την παίρνω, τον ακούω зберігають його, а τη βλέπω, τη θέλω, τη φωνάζω втрачають. Проте чоловіче τον на практиці зазвичай зберігається завжди, бо якщо його прибрати, слово стане схожим на середній рід το: το βλέπω «я це бачу» проти τον βλέπω «я його бачу».
5. Сильна форма вживається рівно у двох випадках.
(a) Смисловий наголос і протиставлення. Коли займенник є суттю речення — його виокремлюють, виправляють або протиставляють чомусь іншому, — з’являється сильна форма, зазвичай на початку речення:
- Εσένα ρωτάω, όχι αυτόν. — «Я питаю саме тебе, а не його.»
- Εμένα δεν με πειράζει. — «Мене це не турбує.» (сильна форма разом зі слабкою, див. примітку нижче)
(b) Після прийменника. Після прийменника ніколи не може стояти слабка форма:
- για μένα, σε εμάς, με αυτόν, από εσένα, χωρίς αυτήν.
Після дуже частотних прийменників για, με, σε, από сильні форми 1-ї та 2-ї особи в мовленні й на письмі часто втрачають початкове ε-: για μένα, με σένα, από μας. Правильні і για εμένα, і για μένα.
6. Сильну форму на початку речення зазвичай дублює слабка. Коли ви виносите сильний додаток наперед заради наголосу, грецька дуже часто зберігає й слабкий займенник при дієслові: Εμένα με ρωτάς; «Ти питаєш саме мене?» Таке подвоєння — норма й природна риса мови; докладно про нього йдеться в уроці 59.
Зверніть увагу на межі цього уроку: тут ідеться про займенники знахідного відмінка (прямого додатка). Слабкі форми родового відмінка μου, σου, του — що вживаються для приналежності й непрямого додатка — розглянуто в уроках 13 і 34, а те, що відбувається, коли зустрічаються два слабкі займенники (μου το, σου τον), — в уроці 42.
Форми й моделі
Слабкі (ненаголошені) форми знахідного відмінка — вживаються перед дієсловом
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1-ша | με | μας |
| 2-га | σε | σας |
| 3-тя, ч. р. | τον | τους |
| 3-тя, ж. р. | την | τις |
| 3-тя, с. р. | το | τα |
Сильні (наголошені) форми знахідного відмінка — після прийменників і для смислового наголосу
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1-ша | εμένα (μένα) | εμάς (μας) |
| 2-га | εσένα (σένα) | εσάς (σας) |
| 3-тя, ч. р. | αυτόν | αυτούς |
| 3-тя, ж. р. | αυτήν | αυτές |
| 3-тя, с. р. | αυτό | αυτά |
Повна парадигма 3-ї особи — сильна форма 3-ї особи — це просто вказівний займенник αυτός, який відмінюється як прикметник. Ось уся парадигма, щоб ви бачили, де в ній знахідний відмінок (урок 11 розвиває цю тему далі):
| Відмінок | Ч. р., одн. | Ж. р., одн. | С. р., одн. |
|---|---|---|---|
| Ονομαστική | αυτός | αυτή | αυτό |
| Γενική | αυτού | αυτής | αυτού |
| Αιτιατική | αυτόν | αυτήν | αυτό |
| Κλητική | — | — | — |
| Відмінок | Ч. р., мн. | Ж. р., мн. | С. р., мн. |
|---|---|---|---|
| Ονομαστική | αυτοί | αυτές | αυτά |
| Γενική | αυτών | αυτών | αυτών |
| Αιτιατική | αυτούς | αυτές | αυτά |
| Κλητική | — | — | — |
Лише рядок αιτιατική є додатковим займенником. Рядок ονομαστική (αυτός, αυτή, αυτό) — це підмет, його ніколи не ставте після прийменника.
Обидва набори в одній рамці речення, щоб ви почули різницю:
| Нейтрально (слабка форма) | З наголосом (сильна форма) | Після прийменника (сильна форма) |
|---|---|---|
| Με ξέρει. | Εμένα ξέρει, όχι εσένα. | Μιλάει για μένα. |
| Σε ρωτάω. | Εσένα ρωτάω. | Το κάνω για σένα. |
| Τον βλέπω. | Αυτόν βλέπω. | Πάω με αυτόν. |
| Την ακούω. | Αυτήν ακούω. | Κάθομαι δίπλα σε αυτήν. |
| Το διαβάζω. | Αυτό διαβάζω. | Μιλάμε για αυτό. |
| Μας περιμένουν. | Εμάς περιμένουν. | Έρχονται με εμάς. |
| Σας ευχαριστώ. | Εσάς ευχαριστώ. | Είναι από εσάς. |
| Τους ξέρω. | Αυτούς ξέρω. | Δουλεύω με αυτούς. |
Місце в заперечному реченні
| Конструкція | Приклад | Переклад |
|---|---|---|
| δεν + слабка форма + дієслово | Δεν τον ξέρω. | Я його не знаю. |
| δεν + слабка форма + дієслово | Δεν με ακούς. | Ти мене не слухаєш. |
| питальне слово + δεν + слабка форма + дієслово | Γιατί δεν μας περιμένεις; | Чому ти нас не чекаєш? |
| сильна форма + δεν + слабка форма + дієслово | Εμένα δεν με ρώτησε κανείς. | Мене ніхто не питав. |
Приклади
| Ελληνικά | Українська |
|---|---|
| Σε βλέπω κάθε μέρα στο λεωφορείο. | Я бачу тебе щодня в автобусі. |
| Δεν τον ξέρω αυτόν τον άνθρωπο. | Я не знаю того чоловіка. |
| Το βιβλίο; Το διαβάζω τώρα. | Книжка? Я її зараз читаю. |
| Την τσάντα την παίρνω εγώ. | Я візьму сумку. |
| Μας περιμένουν στην πλατεία. | Вони чекають на нас на площі. |
| Εσένα ρωτάω, όχι αυτόν. | Я питаю саме тебе, а не його. |
| Αυτό το δώρο είναι για μένα; | Цей подарунок для мене? |
| Δουλεύω κάθε μέρα με αυτήν. | Я працюю з нею щодня. |
| Εμένα δεν με πειράζει καθόλου. | Мене це взагалі не турбує. |
| Πάντα σας ευχαριστώ για τη βοήθεια. | Я завжди дякую тобі за допомогу. |
| Τα παιδιά; Τα φωνάζω αμέσως. | Діти? Я зателефоную їм негайно. |
| Γιατί δεν με πιστεύεις; | Чому ти мені не віриш? |
| Χωρίς εσάς δεν κάνουμε τίποτα. | Без тебе ми нічого не робимо. |
| Τις ξέρω καλά τις γειτόνισσες. | Я добре знаю сусідів. |
Типові помилки
- Βλέπω τον. -> Τον βλέπω. Слабкий займенник не може стояти після дієслова в стверджувальному реченні; він завжди стоїть безпосередньо перед ним. (Після стверджувального наказового способу він таки стоїть після — це урок 26.)
- Ξέρω αυτόν. -> Τον ξέρω. Звичайний, ненаголошений додаток вживається у слабкій формі. Αυτόν ξέρω граматично правильне, але означає «це саме його я знаю», а не те, що ви мали на увазі.
- Για αυτός. / Με εσύ. -> Για αυτόν. / Με σένα. Прийменник керує знахідним відмінком, тож називний відмінок αυτός, εσύ, εμείς після нього стояти не може.
- Με με λένε Άννα. / Για με. -> Με λένε Άννα. / Για μένα. Слабка форма με ніколи не стоїть після прийменника; сильна форма — (ε)μένα.
- Σε πάντα περιμένω. -> Πάντα σε περιμένω. Між слабким займенником і його дієсловом нічого не може стояти — виносьте прислівник за межі цієї пари.
- Τον δεν ξέρω. -> Δεν τον ξέρω. Спочатку йде Δεν, потім займенник, потім дієслово.
- Το τσάντα την παίρνω. / Το εφημερίδα τη διαβάζω. -> Την τσάντα την παίρνω. / Την εφημερίδα τη διαβάζω. Слабкий займенник 3-ї особи повторює рід свого антецедента, і так само робить артикль; іменник жіночого роду ніколи не бере το.
- Σας ευχαριστώ εσάς πολύ (як нейтральне «дякую») -> Σας ευχαριστώ πολύ. Додавайте сильну форму, лише якщо ви справді протиставляєте: Εσάς ευχαριστώ, όχι αυτούς.
Поради
- Вивчайте слабкі форми як частину дієслова, а не як окремі слова: σεβλέπω, τονξέρω, δεντονξέρω. Вони не мають власного наголосу й спираються на дієслово, немов префікс, — саме так вони й звучать у мовленні.
- Слабкі форми 3-ї особи — це точно ті самі форми знахідного відмінка означеного артикля: τον, την, το, τους, τις, τα. Якщо ви знаєте артикль (урок 1), ви вже знаєте й ці форми — жодна з шести не відрізняється.
- Скористайтеся простим тестом, щоб визначити потрібний набір: якби ви могли вигукнути цей займенник англійською («I’m asking YOU»), вживайте сильну форму; інакше — слабку.
- Після будь-якого прийменника автоматично переходьте на сильний набір. Корисно вивчити їх як готові шматки: για μένα, με σένα, από αυτόν, χωρίς εσάς.
- Вибирайте форму 3-ї особи за родом грецького іменника, а не за англійським перекладом. Англійське «it» ховає за собою три різні грецькі займенники: τον (καφές), την (τσάντα), το (βιβλίο).
- Зберігайте -ν у την перед голосним або κ, π, τ, μπ, ντ, γκ, τσ, τζ, ξ, ψ, а в інших випадках опускайте (την ακούω, але τη βλέπω). З чоловічим τον зберігайте його завжди — саме воно каже слухачеві «його», а не «це».
- Не дивуйтеся, побачивши Εμένα με ρωτάς; — подвоєний займенник правильний і дуже поширений; сильна форма додає смисловий наголос, а слабка залишається при дієслові.