Коротко

«Двадцять студентів», «кілограм меду», «на два роки старший», «багатший на нафту»: у кожному з цих прикладів перше слово саме собою нечітке, і друге слово приходить сказати, що саме рахують, зважують чи порівнюють. Англійська робить це чотирма різними способами; арабська — одним закінченням. Поставте уточнювальний іменник у знахідний, залиште його однини, залиште неозначеним — і все готово: عِشْرونَ طالِبًا «двадцять студентів», أَكْبَرُ سِنًّا «старший віком». Цей знахідний відмінок називають التَّمْييز, «уточнювач».

Два моменти роблять це вартим окремого уроку. По-перше, половину цієї конструкції ви вживаєте ще з 26 уроку, просто без назви — зчислюваний іменник після 11-99 — це تَمْييز. По-друге, сучасна писемна арабська зосередила конструкцію в одній дуже продуктивній моделі: елятив плюс تَمْييز - الأَكْثَرُ مَبيعًا «найбільш продаваний», الأَفْضَلُ أَداءً «з найкращими показниками», أَكْثَرُ الدُّوَلِ إِنْتاجًا «найпродуктивніша країна». На письмі це виглядає точнісінько як حال із 55 уроку, і короткий тест розрізняє їх.

Правило

1. Означення і питання, на яке воно відповідає. التَّمْييز — це іменник, який знімає нечіткість — الإِبْهامُ — того, що йшло безпосередньо перед ним. Його питання — не «як?», а مِنْ أَيِّ ناحِيَةٍ؟, «у якому відношенні?». Його визначають три властивості, і перші дві не мають винятків:

• مَنْصوبٌ — знахідний відмінок; фатхатан — єдина ознака цього зв’язку.
• نَكِرَةٌ — неозначений. Без الـ, без إِضافَة, без приєднаного займенника.
• مُفْرَدٌ — однина, хоч би яким були число чи рід слова, яке він пояснює. Суть правила в тому, що він ніколи нічого не копіює; кілька заповнювачів самі по собі є іменниками у множині (أَكْثَرُ الدُّوَلِ سُكّانًا), але навіть вони ні з чим не узгоджуються.

Четверта властивість — радше сильна тенденція, ніж закон: заповнювач — це іменник جامِدٌ, тобто звичайний іменник (ماءً، قَمْحًا، سِنًّا) або مَصْدَر із 54 уроку (اِجْتِهادًا، إِنْتاجًا، حَرارَةً). Дієприкметник на цьому місці зазвичай указує натомість на حال — застигле газетне مَبيعًا — єдиний поширений виняток. Саме тут الحال діє навпаки, і розділ 9 перетворює це на тест.

2. Два типи. Арабська поділяє تَمْييز за тим, скільки саме він уточнює:

• تَمْييزُ المُفْرَدِ (також تَمْييزُ الذّاتِ) уточнює одне слово просто перед собою — число, вагу, об’єм, площу. عِشْرونَ лишається нечітким, поки не з’явиться طالِبًا.
• تَمْييزُ النِّسْبَةِ (також تَمْييزُ الجُمْلَةِ) уточнює все речення. У اِزْدادَ الطّالِبُ اجْتِهادًا немає нічого нечіткого щодо الطّالِبُ; нечітким є саме твердження, що він «зріс» — зріс у чому? اجْتِهادًا відповідає на це.

3. Тип перший: після кількості. Чотири родини, які поводяться однаково:

• العَدَدُ — числівники. عِشْرونَ طالِبًا, خَمْسَةَ عَشَرَ كِتابًا, اِثْنانِ وأَرْبَعونَ يَوْمًا.
• الوَزْنُ — вага. كيلوغْرامٌ عَسَلًا, طُنٌّ قَمْحًا.
• الكَيْلُ — об’єм і міра. لِتْرٌ زَيْتًا, صُنْدوقٌ بُرْتُقالًا.
• المِساحَةُ — площа і довжина. هَكْتارٌ قُطْنًا, مِتْرٌ قُماشًا.

Питальне كَمْ із 15 уроку поводиться так само: كَمْ كِتابًا قَرَأْتَ؟

4. Числівники: повторення, а не нове правило. 26 урок дав вам полярність і три режими; тут нічого в них не змінюється. Нова тільки назва: із трьох режимів саме 11-99 ставить зчислюваний іменник у знахідний, і це تَمْييز у технічному сенсі цього уроку. Після 3-10 і після مِائَة / أَلْف зчислюваний іменник стоїть у родовому як другий член إِضافَة, і 26 урок називає його تَمْييز у ширшому сенсі «іменник, який рахує числівник».

5. Що насправді пише сучасна проза для мір. Знахідний відмінок після слова-міри правильний, і ви зустрінете його у виваженому письмі, але сьогоднішній стандарт — прийменник مِنْ: كيلو مِنَ العَسَلِ, لِتْرٌ مِنَ الزَّيْتِ, كوبٌ مِنَ الشّايِ. إِضافَة так само звичне в крамницях: كيلوغْرامُ عَسَلٍ. Тож розпізнавайте знахідний, а вживайте مِنْ. Числівники — виняток: у عِشْرونَ طالِبًا немає варіанта з مِنْ, і знахідний тут обов’язковий.

6. Тип другий, перетворений з فاعِل. Родина дієслів зростання, зменшення, наповнення, переповнення й доброякісності спершу називає підмет, а тоді — відношення. Традиційний аналіз каже, що تَمْييز первісно був فاعِل і помінявся з ним місцями:

• اِزْدادَ الطّالِبُ اجْتِهادًا ← اِزْدادَ اجْتِهادُ الطّالِبِ.
• حَسُنَ الطّالِبُ خُلُقًا ← حَسُنَ خُلُقُ الطّالِبِ.
• فاضَ النَّهْرُ ماءً ← فاضَ ماءُ النَّهْرِ.
• اِمْتَلَأَ الكوبُ ماءً.

Це перетворення — не те, що ви робите, щоб написати речення; це спосіб побачити, чому іменник не є ні підметом, ні додатком. Що вам справді потрібно — це список дієслів, бо конструкція лексична: اِزْدادَ, زادَ, اِمْتَلَأَ, فاضَ, حَسُنَ, طابَ, اِشْتَدَّ. زادَ الأَمْرُ تَعْقيدًا «справа ускладнилася» — типовий вираз арабської журналістики.

7. Тип другий, перетворений з مَفْعولِ بِهِ. Та сама заміна, але з перехідним дієсловом, чий додаток уже на місці:

• زَرَعْتُ الأَرْضَ قَمْحًا ← زَرَعْتُ قَمْحَ الأَرْضِ.
• مَلَأْتُ الكوبَ ماءً ← مَلَأْتُ ماءَ الكوبِ.

«Первісний» варіант тут — це, чесно кажучи, реконструкція граматистів: ніхто не пише مَلَأْتُ ماءَ الكوبِ. Сприймайте стрілку як діагностику, а не як зразок стилю.

8. Тип другий після اسْمِ التَّفْضيلِ — модель, яку варто опанувати. Саме тут живе تَمْييز в сучасній арабській, і вона заслуговує на більше вашої практики, ніж усе сказане вище. Елятив із 28 уроку нечіткий точно так само, як числівник: أَكْبَرُ — більший у чому?

• Компаратив: أَخي أَكْبَرُ سِنًّا مِنّي. تَمْييز може стояти і перед مِنْ, і після нього: أَكْبَرُ مِنّي سِنًّا так само правильно.
• Суперлатив з الـ: الرِّوايَةُ الأَكْثَرُ مَبيعًا, الفَريقُ الأَفْضَلُ أَداءً, الطَّريقُ الأَقَلُّ تَكْلِفَةً. Це стандартний для преси спосіб утворювати складений прикметник на англійський штиб.
• Суперлатив з إِضافَة: أَكْثَرُ الدُّوَلِ إِنْتاجًا, أَكْثَرُ المُدُنِ ازْدِحامًا. Зверніть увагу, де стоїть знахідний: إِضافَة закінчується на الدُّوَلِ, а تَمْييز стоїть поза нею зі своїм власним фатхатаном.
• Обхідний шлях без елятива з §11 28 уроку: прикметники, які не можуть утворити أَفْعَلُ, порівнюють за допомогою أَكْثَرُ / أَشَدُّ / أَقَلُّ плюс їхнього مَصْدَر - أَشَدُّ حَرارَةً, أَكْثَرُ ازْدِحامًا, أَقَلُّ رُطوبَةً. Цей знахідний відмінок завжди був تَمْييز; тепер ви знаєте, чому він там.

Дві деталі підводять людей. Елятив і далі отримує той відмінок, який дає йому речення (هُوَ الأَكْثَرُ خِبْرَةً, رَأَيْتُ الأَكْثَرَ خِبْرَةً), а تَمْييز ніколи не сходить із фатхи. І він ніколи ні з чим не узгоджується, тож множина нічого не змінює: الكُتُبُ الأَكْثَرُ مَبيعًا, ніколи не *مَبيعاتٍ.

9. Як відрізнити його від الحال. Обидва — неозначені знахідні відмінки, що висять у кінці повного речення, і тест на вилучення їх не розрізняє — можна прибрати будь-який. Розрізняють три речі:

• Тип слова. الحال — це مُشْتَقّ, дієприкметник або прикметник; التَّمْييز — це جامِد, звичайний іменник або مَصْدَر. Це найшвидший тест, і він вирішує всі випадки, крім жменьки.
• Що він описує. الحال описує діяча або предмет; التَّمْييز називає відношення, у якому справджується твердження.
• Узгодження. الحال узгоджується в роді й числі; التَّمْييز — ніколи.

Пара, яку варто тримати в голові: عادَ الجُنودُ مُنْتَصِرينَ — солдати повернулися переможцями, це їхній стан, похідне слово, множина відповідно до них. На противагу — اِزْدادَ الجَيْشُ عَدَدًا — армія зросла в числі, це звичайний іменник, що називає вимір, однина хоч би що робила армія.

10. Як відрізнити його від مَفْعولِ بِهِ. اِمْتَلَأَ الكوبُ ماءً виглядає як дієслово з додатком, і учні охоче пишуть *اِمْتَلَأَ الكوبُ الماءَ. Дві перевірки. Дієслово: اِمْتَلَأَ — це لازِم (30 урок), тож слоту для додатка тут узагалі немає. І означеність: додаток може мати الـ, а تَمْييز — ні. У مَلَأْتُ الكوبَ ماءً слот додатка вже видимо зайнятий الكوبَ, тож для ماءً не лишається іншої ролі.

11. Написання закінчення. Ті самі три варіанти написання, що й у 55 уроці: опорний аліф на звичайному приголосному (كِتابًا، قَمْحًا), танвін на ة без аліфа (حَرارَةً، تَكْلِفَةً), і танвін на хамзі після довгого аліфа (ماءً، أَداءً). Оскільки цей слот неозначений і нічого не копіює, тут ніколи не потрібне закінчення двоїни чи цілої множини. А написання з опорним аліфом переживає паузальну форму як чутне довге а — тип на ة не має аліфа, на який можна спертися, і зупиняється як حَرارَهْ, — тож це відмінкове закінчення ви справді почуєте.

Ще один знахідний відмінок ще попереду: іменник після إِلّا у виключенні. Це тема 62 уроку, і в неї зовсім інші правила — не сприймайте його як تَمْييز.

Форми й моделі

Обидва типи поруч

Тип перший: кількості, і що воліє сучасна проза

Числівники — лише повторення; повну таблицю дивіться в 26 уроці

Тип другий: перетворення, яке пояснює відмінок

Дієслова, які беруть تَمْييزُ نِسْبَةٍ

Моделі з елятивом — продуктивне ядро

التَّمْييز проти الحال

Написання закінчення знахідного відмінка

Приклади

Типові помилки

• عِشْرونَ كُتُبًا -> عِشْرونَ كِتابًا — після 11-99 تَمْييز стоїть в однині. Арабська рахує поодинокими одиницями: «двадцять, якщо йдеться про книжку».
• عِشْرونَ كِتابٌ -> عِشْرونَ كِتابًا — і в знахідному. Дамма перетворює іменник на другий підмет, і числівнику нема чого уточнювати.
• اِمْتَلَأَ الكوبُ الماءَ -> اِمْتَلَأَ الكوبُ ماءً — تَمْييز завжди неозначений. До того ж اِمْتَلَأَ неперехідне, тож الماءَ не могло б бути й додатком.
• أَكْثَرُ سُكّانٌ -> أَكْثَرُ سُكّانًا — після елятива фатхатан — це єдине, що зв’язує два слова. Без нього словосполучення розпадається.
• أَخي أَكْبَرُ في السِّنِّ -> أَخي أَكْبَرُ سِنًّا — елятив вимагає голого знахідного, а не прийменникового словосполучення. (أَكْبَرُ مِنّي في السِّنِّ трапляється в сучасній прозі, але саме تَمْييز — це модель, яку відпрацьовує цей урок і яка працює завжди.)
• الكُتُبُ الأَكْثَرُ مَبيعاتٍ -> الكُتُبُ الأَكْثَرُ مَبيعًا — تَمْييز ніколи ні з чим не узгоджується. Власник у множині, а تَمْييز — в однині.
• اِزْدادَ الطّالِبُ مُجْتَهِدًا -> اِزْدادَ الطّالِبُ اجْتِهادًا — цей слот бере іменник جامِد, тут — مَصْدَر. Дієприкметник на цьому місці прочитали б як حال і сказали б щось зовсім інше.
• الجَوُّ أَشَدُّ حارًّا -> الجَوُّ أَشَدُّ حَرارَةً — та сама думка всередині моделі з елятивом: перетворіть прикметник на його іменник (حارٌّ → حَرارَةٌ), перш ніж ставити на нього фатху.
• أَكْثَرُ الدُّوَلِ إِنْتاجٍ -> أَكْثَرُ الدُّوَلِ إِنْتاجًا — إِضافَة закінчується на الدُّوَلِ. تَمْييز стоїть поза нею і зберігає власний знахідний.
• كيلوغْرامٌ عَسَلٍ -> كيلوغْرامٌ عَسَلًا — оберіть одну конструкцію і доведіть її до кінця: із танвіном на слові-мірі іменник після нього — це تَمْييز, як إِضافَة — це كيلوغْرامُ عَسَلٍ, а у звичайній сучасній прозі — كيلو مِنَ العَسَلِ.

Поради

• Розпізнати допомагає одне питання: «у якому відношенні?». Якщо відповідь — голий іменник із фатхатаном і без прийменника, перед вами تَمْييز.
• Промовляйте три властивості як одне слово — однина-неозначеність-знахідний. Будь-яка помилка учня в цьому уроці — це порушення однієї з трьох.
• Спрямуйте свою практику на модель з елятивом — саме там ця конструкція справді живе сьогодні. Десять готових блоків проведуть вас далеко: أَكْبَرُ سِنًّا, أَكْثَرُ سُكّانًا, أَكْثَرُ اسْتِخْدامًا, الأَكْثَرُ مَبيعًا, الأَفْضَلُ أَداءً, الأَعْلى دَخْلًا, أَشَدُّ حَرارَةً, أَقَلُّ تَكْلِفَةً, أَسْرَعُ نُمُوًّا, أَوْسَعُ انْتِشارًا.
• Для мір розділіть навички: вживайте مِنْ (كوبٌ مِنَ الشّايِ), розпізнавайте знахідний (كوبٌ شايًا). Обидва варіанти правильні, але один звучить сучасніше.
• Тест جامِد / مُشْتَقّ проти الحال швидший за будь-який тест на значення. Іменник на цьому місці -> تَمْييز. Дієприкметник на цьому місці -> حال, якщо не рахувати застигле مَبيعًا елятива.
• Вимовляйте ـً уголос усюди, де воно написане з опорним аліфом. Із трьох танвінів саме воно переживає паузу, тож ви почуєте його навіть від того, хто скорочує всі інші відмінкові закінчення.
• Читаючи невокалізований текст, не полюйте даремно: تَمْييز має на письмі лише три форми — після кількості, після елятива і після дієслова зростання чи наповнення. Усе інше розбирається як щось інше.
• Не змішуйте сюди إِلّا. Знахідний після виключення — це 62 урок, і в нього власні умови.