Коротко

В арабській мові є невеликий закритий клас слів під назвою التَّوابِع — «послідовники». تابِع — це слово, що приєднується до вже наявного в реченні слова — майже завжди іменника — і автоматично копіює його відмінок, хоч би яким він був. Два з чотирьох ви вже знаєте: прикметник з уроку 8 (الكِتابُ الجَديدُ) і сурядний іменник з уроку 25 (الكِتابُ والدَّفْتَرُ). Цей урок завершує набір іншими двома — التَّوْكيد, що підсилює іменник («менеджер сам», «уся книжка»), і البَدَل, що перевизначає його («халіф Умар», «я з’їв хлібину, половину її»).

Обидві теми варто вивчати як один урок, бо вони мають спільний механізм: ви ніколи не обираєте для них відмінок самостійно. Послідовник бере той самий відмінок, що й слово перед ним, тож جاءَ المُديرُ نَفْسُهُ, але رَأَيْتُ المُديرَ نَفْسَهُ. Це найчистіша перевірка в мові на те, чи ви справді бачите відмінок іменника, коли пишете. Вони також трапляються повсюди в реальній прозі: البَدَل — так у новинах ставлять титул перед іменем, а التَّوْكيد — так у сучасній літературній арабській кажуть «сам», «той самий», «усе воно» і «обидва» — жодне з яких не має окремого спеціального слова.

Правило

1. Чотири послідовники, і те, що їх об’єднує. تابِع слідує за своїм головним словом — مَتْبوع — і повторює його إِعْراب. Ніщо інше в арабській мові так не поводиться: додаток стоїть у знахідному відмінку, бо він додаток, а от تابِع стоїть у знахідному відмінку лише тому, що таким було слово перед ним.

2. التَّوْكيدُ المَعْنَوِيّ: іменник плюс відповідний займенник. Слова підсилення — звичайні іменники — نَفْس، عَيْن، كُلّ، جَميع، عامّة، كِلا، كِلْتا — і кожне з них повинне нести приєднаний займенник (урок 7), що вказує назад на головне слово. Займенник — не факультативна прикраса: без нього фраза взагалі не є арабською. Тож форма завжди складається з трьох частин:

головний іменник (будь-який відмінок) + підсилювач у тому самому відмінку + займенник, що узгоджується з головним словом

• جاءَ المُديرُ نَفْسُهُ. — сам менеджер прийшов.
• رَأَيْتُ المُديرَ نَفْسَهُ. — я побачив самого менеджера.
• سَلَّمْتُ عَلى المُديرِ نَفْسِهِ. — я привітав самого менеджера.

عَيْن виконує ту саму роль і в тій самій формі (وَصَلَ الخَبَرُ عَيْنُهُ), лише трохи офіційніше. У сучасній прозі ذات — третій варіант того самого типу: الشَّيْءُ ذاتُهُ، في الوَقْتِ ذاتِهِ.

3. Головне слово має бути означеним, а займенник справді узгоджуватися. Так підсилити неозначений іменник не можна: جاءَ رَجُلٌ نَفْسُهُ — це не речення. І займенник копіює рід і число головного слова, і саме тут трапляється більшість помилок — الطّالِباتُ كُلُّهُنَّ, а не كُلُّهُمْ.

4. Множинне головне слово бере множинний أَنْفُس / أَعْيُن. نَفْس і عَيْن — іменники однини, тож із множинним головним словом вони стають أَنْفُس і أَعْيُن: حَضَرَ الطُّلّابُ أَنْفُسُهُمْ، اِسْتَقْبَلَتْنا المُعَلِّماتُ أَنْفُسُهُنَّ. З множиною неістот діє правило уроку 11, і займенник стоїть у жіночому роді однини: القَوانينُ نَفْسُها. Для двоїни в сучасній літературній арабській зазвичай беруть كِلا / كِلْتا, а не двоїну від نَفْس.

5. كُلّ، جَميع، عامّة підсилюють цілісність. Урок 42 уже дав вам цю модель; тут — її назва. Слово стоїть після іменника у його ж відмінку, з приєднаним займенником:

• قَرَأْتُ الكِتابَ كُلَّهُ. — я прочитав усю книжку (знахідний, бо الكِتابَ у знахідному).
• نَجَحَ الطُّلّابُ كُلُّهُمْ. / اِطَّلَعْتُ عَلى المِلَفّاتِ كُلِّها.
• حَضَرَ المُوَظَّفونَ جَميعُهُمْ. - جَميع є офіційним відповідником كُلّ.

Зверніть увагу на відмінність від конструкції كُلُّ الطُّلّابِ: там كُلّ стоїть першим, а іменник після нього — у родовому відмінку; тут же іменник стоїть першим, а كُلّ копіює його відмінок. Те саме значення, протилежна механіка.

6. У كِلا і كِلْتا є дві форми, і яку саме вжити, залежить від того, що йде далі. Перед іменником (означеною двоїною в родовому відмінку) вони не змінюються ніколи: جاءَ كِلا الطَّبيبَيْنِ / رَأَيْتُ كِلا الطَّبيبَيْنِ / مَعَ كِلا الطَّبيبَيْنِ — одна форма для всіх трьох відмінків, як і в іменниках مَقْصور з уроку 41. Перед займенником вони відмінюються як двоїна: كِلاهُما у називному, كِلَيْهِما у знахідному й родовому (жіночий рід: كِلْتاهُما / كِلْتَيْهِما). Саме форма з займенником є справжнім تَوْكيد, що стоїть після іменника в двоїні: سَأَلْتُ الطَّبيبَيْنِ كِلَيْهِما.

7. Накопичення й сучасний препозитивний نَفْس. Два підсилювачі можуть накопичуватися, і традиційний порядок — спочатку نَفْس/عَيْن, потім كُلّ/جَميع: حَضَرَ الطُّلّابُ أَنْفُسُهُمْ كُلُّهُمْ. Окремо, сучасна проза дуже часто ставить نَفْس перед іменником як перший член — نَفْسُ الكِتابِ، في نَفْسِ الوَقْتِ — зі значенням «той самий». Це إِضافَة, а не تَوْكيد, і уважні автори віддають перевагу постпозитивному варіанту الكِتابُ نَفْسُهُ، في الوَقْتِ نَفْسِهِ. Розпізнавайте обидва; пишіть другий.

8. التَّوْكيدُ اللَّفْظِيّ: скажіть двічі. Інший вид підсилення — буквальне повторення того самого слова, без займенника й без зміни форми. Воно працює з будь-чим — часткою (نَعَمْ نَعَمْ، لا لا), дієсловом (أَسْرِعْ أَسْرِعْ), іменником (الحَذَرَ الحَذَرَ) чи займенником (أَنْتَ أَنْتَ المَسْؤولُ). Обидва повтори несуть те саме закінчення. Це належить до усного мовлення, заголовків і застережень; не розсипайте це по звичайній письмовій прозі.

9. البَدَل: іменник, що заміняє попередній іменник. بَدَل — це другий іменник, який стоїть замість першого, у тому самому відмінку, без жодного сполучника. Тест, що відрізняє його від نَعْت: بَدَل — це слово, яке справді мається на увазі, тож головне слово можна прибрати, а речення все одно працюватиме. Є три види, і останні два поводяться інакше, ніж перший.

• بَدَلُ كُلٍّ مِنْ كُلٍّ — обидва іменники позначають те саме: الخَليفَةُ عُمَرُ، العاصِمَةُ بَيْروتُ، أَخي خالِدٌ، المُهَنْدِسَةُ سَلْمى. Це модель преси «титул, а потім ім’я». (Указівний зворот هٰذا الرَّجُلُ традиційно розбирають так само, де الرَّجُلُ - بَدَل від هٰذا.)
• بَدَلُ بَعْضٍ مِنْ كُلٍّ — другий іменник є справжньою частиною першого, шматком або підмножиною його: أَكَلْتُ الرَّغيفَ نِصْفَهُ، قَرَأْتُ الرِّوايَةَ نِصْفَها، نَجَحَ الطُّلّابُ مُعْظَمُهُمْ.
• بَدَلُ اشْتِمالٍ — другий іменник — це якість чи аспект, який «містить» перший, а не його частина: أَعْجَبَني الكِتابُ أُسْلوبُهُ، سَرَّني الطّالِبُ أَدَبُهُ، أَزْعَجَني الجارُ صَوْتُهُ.

10. Останні два види потребують сполучного займенника. У بَدَلُ بَعْضٍ і بَدَلُ اشْتِمالٍ другий іменник має нести приєднаний займенник, що зв’язує його з головним словом — نِصْفَهُ، أُسْلوبُهُ. Опустіть його — і речення розвалиться (أَكَلْتُ الرَّغيفَ النِّصْفَ). بَدَلُ كُلٍّ здебільшого його не бере, бо обидва іменники просто позначають ту саму сутність.

11. Слідкуйте за відмінком власного імені, особливо диптота. Найпоширеніший بَدَل у реальному письмі — це ім’я після титулу, і воно повинне копіювати відмінок титулу. Оскільки багато імен — مَمْنوع مِنَ الصَّرْف (урок 41), цей відмінок проявляється як гола фатха без танвіна і в знахідному, і в родовому: رَأَيْتُ الخَليفَةَ عُمَرَ، قَرَأْتُ عَنِ الخَليفَةِ عُمَرَ، زُرْتُ العاصِمَةَ بَيْروتَ، وَصَلْتُ إِلى العاصِمَةِ بَيْروتَ. Імена, що закінчуються на ى (سَلْمى، لَيْلى), не показують нічого — аліф невидимо несе будь-який відмінок.

12. Ви не почуєте цього в кінці речення. У паузальній формі закінчення слова, на якому зупиняються, зникає, тож رَأَيْتُ الخَليفَةَ عُمَرْ звучить безвідмінково, а невокалізований текст не показує взагалі нічого. Це не робить закінчення факультативним: воно присутнє в кожному вокалізованому тексті, у ретельному безперервному читанні й щойно за словом іде наступне слово. Пишіть його.

Форми й моделі

Одне головне слово, один підсилювач, усі три відмінки — весь сенс уроку в чотирьох рядках:

Приєднаний займенник узгоджується з родом і числом головного слова, і نَفْس переходить у множину разом із головним словом:

Слова цілісності, у відмінку, що дістався від головного слова:

كِلا і كِلْتا: незмінні перед іменником, відмінюються перед займенником.

Три види بَدَل:

Ім’я в прикладці, через відмінки — зверніть увагу на диптот عُمَر:

Навмисно залишено осторонь: четвертий вид بَدَل, який визнавали давні граматисти (بَدَلُ الغَلَط, виправлення обмовки посеред речення), — йому немає місця в писемній сучасній літературній арабській.

Приклади

Типові помилки

• جاءَ المُديرُ نَفْس -> جاءَ المُديرُ نَفْسُهُ — نَفْس є іменником у конструкті, тож він має нести приєднаний займенник. Голий نَفْس — ніколи не تَوْكيد.
• رَأَيْتُ المُديرَ نَفْسُهُ -> رَأَيْتُ المُديرَ نَفْسَهُ — تابِع копіює відмінок головного слова. Тут головне слово стоїть у знахідному, тож і підсилювач теж.
• الطّالِباتُ كُلُّهُمْ -> الطّالِباتُ كُلُّهُنَّ — займенник має відповідати роду й числу головного слова, а не найближчому слову, яке ви пам’ятаєте.
• حَضَرَ الطُّلّابُ نَفْسُهُمْ -> حَضَرَ الطُّلّابُ أَنْفُسُهُمْ — множинне головне слово потребує множинного іменника أَنْفُس (або أَعْيُن), а не однини.
• جاءَ رَجُلٌ نَفْسُهُ -> جاءَ الرَّجُلُ نَفْسُهُ — التَّوْكيدُ المَعْنَوِيّ працює лише з означеним головним словом. Неозначений іменник так підсилити не можна.
• كِلا الرَّجُلانِ وَقَّعَ -> كِلا الرَّجُلَيْنِ وَقَّعَ — іменник після كِلا є другим членом конструкта, тож це родовий відмінок двоїни.
• سَأَلْتُ الطَّبيبَيْنِ كِلاهُما -> سَأَلْتُ الطَّبيبَيْنِ كِلَيْهِما — щойно приєднано займенник, كِلا відмінюється як двоїна; كِلاهُما — лише називний.
• رَأَيْتُ الخَليفَةَ عُمَرُ -> رَأَيْتُ الخَليفَةَ عُمَرَ — بَدَل копіює відмінок головного слова, а عُمَر — диптот (урок 41): гола фатха, без танвіна, у знахідному й родовому.
• أَكَلْتُ الرَّغيفَ النِّصْفَ -> أَكَلْتُ الرَّغيفَ نِصْفَهُ — بَدَلُ بَعْضٍ مِنْ كُلٍّ будується з приєднаним займенником, а не з الـ.
• أَعْجَبَني الكِتابُ الأُسْلوبُ -> أَعْجَبَني الكِتابُ أُسْلوبُهُ — те саме правило для بَدَلُ اشْتِمالٍ: іменник аспекту має бути зв’язаний із головним словом займенником.

Поради

• Відпрацюйте вголос трискладову формулу, доки вона не стане автоматичною: іменник — підсилювач у тому самому відмінку — займенник, що узгоджується з іменником. Якщо бракує хоч однієї з трьох частин, фраза неправильна.
• Швидкий тест на بَدَل проти نَعْت: приберіть головне слово. الخَليفَةُ عُمَرُ і далі працює як عُمَرُ, тож عُمَرُ — це بَدَل; الكِتابُ الجَديدُ не працює як الجَديدُ саме собою, тож це نَعْت.
• Швидкий тест між видами بَدَل: відсутність займенника на другому іменнику означає كُلٍّ مِنْ كُلٍّ; займенник плюс справжня частина головного слова означає بَعْضٍ مِنْ كُلٍّ; займенник плюс якість означає اشْتِمال.
• Для كِلا запам’ятайте лише дві форми займенника — كِلاهُما і كِلَيْهِما — і не переймайтеся рештою. Перед іменником є лише одна форма для запису.
• Читайте новини, звертаючи увагу на модель «титул плюс ім’я» (قالَ الرَّئيسُ فُلانٌ). Це найпоширеніший بَدَل у пресі, і саме на імені непомічений диптот може підвести.
• Не плутайте ці знахідні відмінки з тими, що йдуть далі. У التَّمْييز (урок 61) і المَفْعولُ المُطْلَق (урок 60) знахідний відмінок випливає із самої конструкції; тут же відмінок лише запозичений у головного слова й так само легко може бути називним чи родовим.
• Наразі ігноруйте التَّوْكيدُ اللَّفْظِيّ у власному письмі. Досить розпізнавати نَعَمْ نَعَمْ; повторення у письмовому звіті звучить як крик.