Умовні речення

B1 أُسْلوبُ الشَّرْط 56 / 70

Коротко

Арабська будує умову лише з трьох частин, не більше: слова, що її відкриває, дієслова умови й відповіді. إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ — «якщо ти вчитимешся, ти складеш іспит». Англійська позначає обидві половини за допомогою if і майбутнього часу; арабська позначає їх, переформовуючи обидва дієслова, і це переформовування — той самий مَجْزوم, який ви вже знаєте з уроку 35, але тепер він працює двічі в одному реченні й без жодного заперечення в полі зору.

Урок тримається на одному-єдиному поділі. Більшість умовних слів — إِنْ та родина «хто/що/коли/де» — ставлять обидва дієслова в усічений спосіб. Два найпоширеніші, إِذا і كُلَّما, не керують нічим і беруть форму минулого часу, навіть коли йдеться про майбутнє. Додайте فَ, якої вимагають певні відповіді, — і реальні умови завершено. Нереальні умови — «якби я знав», «якби не…» — будуються на لَوْ і لَوْلا і належать до уроку 65; не запозичуйте їх сюди.

Правило

1. Три частини. Кожне умовне речення — це أَداةُ الشَّرْطِ (умовне слово) + فِعْلُ الشَّرْطِ (дієслово умови) + جَوابُ الشَّرْطِ (відповідь, яку також називають جَزاءُ الشَّرْطِ). Усе це одне речення, і أَداة стоїть на початку; перед ним нічого не ставиться, крім сполучника на кшталт وَ або теми речення. Кома між двома половинами не потрібна — сучасне редагування часто ставить там ،, але граматично від цього нічого не залежить; межа проходить там, де закінчується речення першого дієслова.

2. Дві родини, і в цьому весь урок. أَدَواتُ الشَّرْطِ діляться на ті, що спричиняють جَزْم, і ті, що ні.

  • الجازِمَة — إِنْ، مَنْ، ما، مَهْما، مَتى، أَيْنَما، كَيْفَما، أَيّ. Обидва дієслова стають مَجْزوم: إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ.
  • غَيْرُ الجازِمَة — إِذا і كُلَّما. Вони не ставлять дієслово в жоден спосіб; після них зазвичай стоїть форма минулого часу: إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ.

Ці два приклади перекладаються англійською однаково («if/when you study, you will pass»), і в них немає жодної спільної граматичної риси. Завчіть їх як пару — і половина помилок у цій темі просто зникне.

3. إِنْ: два усічені способи, і другий — несподіванка. Після إِنْ дієслово умови набуває جَزْم так само, як після لَمْ. Новина в тому, що відповідь теж набуває цієї форми, хоча перед відповіддю взагалі не стоїть жодна частка:

إِنْ تَجْتَهِدْ (شَرْط، مَجْزوم) تَنْجَحْ (جَواب، مَجْزوم).

Нічого тут не заперечує, не забороняє, не наказує; сукун на تَنْجَحْ спричинений виключно умовною конструкцією. Два дієслова, два сукуни, один إِنْ.

4. Де جَزْم насправді видно. У правильному дієслові позначка — це просто сукун, і невокалізований текст ховає його повністю. В інших класах слово помітно скорочується, і саме ці форми варто відпрацьовувати — читач почує вашу помилку саме там:

  • الصَّحيحُ السّالِمُ: تَدْرُسُ → تَدْرُسْ. Сукун замінює дамму.
  • النّاقِص (слабка кінцева літера): تَمْشي → تَمْشِ. ي випадає, а його касра залишається.
  • الأَجْوَف (слабка середня літера): تَزورُ → تَزُرْ. Довгий و скорочується до дамми.
  • الأَفْعالُ الخَمْسَةُ: تَدْرُسونَ → تَدْرُسوا. نون випадає, а німий аліф пишеться.

5. Форми минулого часу всередині усіченої рамки. Після إِنْ можна так само вжити дієслово в минулому часі, і це дуже поширено на письмі: إِنْ دَرَسْتَ نَجَحْتَ. Форма минулого часу — مَبْنِيّ, тобто вбудована й незмінна, тож із нею нічого видимого не відбувається; граматисти кажуть, що вона стоїть فِي مَحَلِّ جَزْمٍ, на місці усіченого способу. Змішування допустиме в один бік: минулий شَرْط з усіченим جَواب — це добра арабська мова (إِنْ دَرَسْتَ تَنْجَحْ). Зворотне — усічений شَرْط з минулим جَواب — не варто вживати; тримайтеся трьох рамок із таблиці нижче.

6. إِذا: форма минулого часу, що означає майбутнє. إِذا — це взагалі не керівна частка. Арабська граматика зараховує її до часових слів (ظَرْف) з умовним значенням, а часове слово не ставить нічого в жоден спосіб. Його дієслово стоїть у минулому часі, а часова віднесеність — майбутня:

إِذا وَصَلَ القِطارُ رَكِبْنا مَعًا. — «Коли потяг прибуде, ми сядемо разом».

Два докази того, що إِذا нічим не керує. По-перше, дієслово теперішнього часу у відповіді зберігає дамму незмінною: إِذا زارَني صَديقي أُقَدِّمُ لَهُ القَهْوَةَ. По-друге, коли після إِذا ви таки бачите сукун, у нього завжди інша причина — إِذا لَمْ تَفْهَمْ فَاسْأَلْ: цей сукун належить لَمْ, яка сама є часткою, що спричиняє усічений спосіб. У сучасній прозі після إِذا одразу йде його дієслово; вам також трапиться إِذا ما, де ما нічого не додає до значення.

7. إِنْ чи إِذا — справжня різниця в значенні. Це не стилістичні варіанти.

  • إِذا = мовець очікує, що це станеться, або знає, що станеться: إِذا جاءَ الصَّيْفُ سافَرْنا. Це «коли» не менше, ніж «якщо», і саме воно набагато частіше вживається в сучасній прозі.
  • إِنْ = мовець справді не впевнений або вважає це малоймовірним: إِنْ تَتَغَيَّرْ خُطَّتُهُمْ نُخْبِرْكَ. Це гіпотетичне «якщо», і воно домінує в умовах із لَمْ, у формальному письмі та в усталених виразах на кшталт إِنْ شاءَ اللهُ.

8. Решта родини جازِمَة: вони виконують роль усередині речення. إِنْ — це частка й більше нічого. Інші — іменники або прислівники, тож окрім того що відкривають умову, вони заповнюють якусь позицію в реченні — підмета, додатка, місця, способу дії:

  • مَنْ «хто б не», про людей: مَنْ يَعْمَلْ بِجِدٍّ يَنَلْ ما يُريدُ.
  • ما і مَهْما «що б не», про речі; مَهْما — емфатичніший варіант і не може стосуватися людини: مَهْما تَقُلْ فَلَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي.
  • مَتى «коли б не»: مَتى تَصِلْ إِلى المَطارِ أَسْتَقْبِلْكَ. Те саме слово, що й питальне مَتى؟ «коли?», але інша роль — тут це не питання, і знак питання не ставиться.
  • أَيْنَما «де б не» і كَيْفَما «як би не»: أَيْنَما تَذْهَبْ تَجِدْ أَصْدِقاءَ.
  • أَيّ «який би не», яке унікальне тим, що бере за собою іменник у إِضافَة і саме змінює закінчення залежно від своєї ролі: أَيُّ طالِبٍ يَجْتَهِدْ يَنْجَحْ (مُبْتَدَأ، مَرْفوع) поруч із أَيَّ كِتابٍ تَقْرَأْ تَسْتَفِدْ مِنْهُ (مَفْعول بِهِ، مَنْصوب).

9. فاءُ الجَوابِ - فَ, яка не факультативна. Усічена або минула форма у відповіді приєднується напряму, без нічого між ними: إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ، إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ. Але деякі відповіді взагалі не можуть стояти в усіченому способі, і тоді арабська вимагає فَـ, приклеєної на початок відповіді. Список короткий, і його варто запам’ятати цілком:

  1. відповідь — це іменне речення: إِذا نَجَحْتَ فَلَكَ جائِزَةٌ.
  2. відповідь — це наказовий спосіб (або заборона з لا): إِذا وَصَلْتَ فَاتَّصِلْ بي.
  3. відповідь відкривається на سَـ / سَوْفَ: إِنْ تَحْضُرْ فَسَنَبْدَأُ فَوْرًا.
  4. відповідь відкривається на قَدْ: إِنْ تَسْأَلْهُ فَقَدْ يُساعِدُكَ.
  5. відповідь відкривається на ما: إِنْ تَبْحَثْ عَنْهُ فَما هُوَ هُنا.
  6. відповідь відкривається на لَنْ: مَهْما تَقُلْ فَلَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي.

Один тест охоплює всі шість випадків: якщо відповідь неможливо поставити в усічений спосіб, їй потрібна فَ. Іменник не має способу; наказовий спосіб уже фіксований; سَـ، سَوْفَ، قَدْ، ما، لَنْ кожне блокує усічений спосіб, займаючи позицію перед дієсловом. Те саме стосується застиглих дієслів لَيْسَ і عَسى: إِذا تَأَخَّرَ فَلَيْسَ ذٰلِكَ خَطَأَهُ. Оскільки إِذا так часто вводить іменну або майбутню відповідь, ви постійно бачитимете فَ разом із إِذا — але فَ належить до форми відповіді, а не до إِذا.

10. Заперечення всередині умови. «Якщо … не» — це إِنْ لَمْ або إِذا لَمْ плюс усічений спосіб; роботу виконує لَمْ, тож модель однакова в обох випадках: إِنْ لَمْ تُسافِرْ غَدًا فَاتَّصِلْ بي، إِذا لَمْ تَفْهَمِ الدَّرْسَ فَاسْأَلِ المُعَلِّمَ. Компактна альтернатива — وَإِلّا «інакше», яка вміщує وَ + إِنْ + لا в одне слово й опускає дієслово умови — тож власне дієслово в ній усе одно виходить مَجْزوم: اُدْرُسْ وَإِلّا تَرْسُبْ.

11. Два сукуни не можуть зустрітися — те саме виправлення, що й в уроці 35. Усічений спосіб, що закінчується на сукун, перед артиклем бере касру: كَيْفَما تُعامِلِ النّاسَ يُعامِلوكَ، إِذا لَمْ تَفْهَمِ الدَّرْسَ. Це виправлення суто вимовне; дієслово й далі стоїть у مَجْزوم.

12. Що навмисно залишено осторонь. لَوْ і لَوْلا — нереальні умови, «якби ти вчився, ти б склав іспит» — це повністю урок 65, і вживання لَوْ для реальної, ще можливої умови є найпоширенішою помилкою в цій темі. كُلَّما як часовий вираз був уроком 38 і з’являється тут лише для того, щоб посісти місце в стовпці جازِمة / غَيْر جازِمة. З’єднання цілих абзаців через فِي حالِ، شَريطَةَ أَنْ، بِشَرْطِ أَنْ належить до уроку 66. А старіші أَدَوات - إِذْما، أَنّى، حَيْثُما، أَيّانَ теж спричиняють усічений спосіб, але рідкісні в сучасній прозі — розпізнавайте їх, але не утворюйте самостійно. З цих чотирьох лише حَيْثُما «де б не» досі трапляється більш-менш регулярно.

Форми й моделі

Частки, розсортовані за єдиним, що справді важливо. Останні два рядки — ті, що нічим не керують:

الأَداةالمَعْنىجازِمَة؟مِثال
إِنْякщоنَعَمْإِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ
مَنْхто б неنَعَمْمَنْ يُساعِدْني أَشْكُرْهُ
ماщо б неنَعَمْما تَكْتُبْ فِي دَفْتَرِكَ تَقْرَأْهُ غَدًا
مَهْماщо б не, хоч би щоنَعَمْمَهْما تَقُلْ فَلَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي
مَتىколи б неنَعَمْمَتى تَصِلْ أَسْتَقْبِلْكَ
أَيْنَماде б неنَعَمْأَيْنَما تَذْهَبْ تَجِدْ أَصْدِقاءَ
كَيْفَماяк би не, у будь-який спосібنَعَمْكَيْفَما تُعامِلِ النّاسَ يُعامِلوكَ
أَيّякий би неنَعَمْأَيَّ كِتابٍ تَقْرَأْ تَسْتَفِدْ مِنْهُ
إِذاякщо, коли (очікуване)لاإِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ
كُلَّماколи б не, чим більшеلاكُلَّما قَرَأْتُ فَهِمْتُ أَكْثَرَ

Усічений спосіб у різних класах дієслів, щоб позначка була видима хоч десь. Друга особа однини чоловічого роду, бо саме на цю форму зазвичай припадає умова:

الصِّنْفالفِعْلالمُضارِعُ المَرْفوعمَعَ إِنْ (مَجْزوم)عَلامَةُ الجَزْم
صَحيحٌ سالِمٌدَرَسَتَدْرُسُإِنْ تَدْرُسْالسُّكونُ
ناقِصٌمَشىتَمْشيإِنْ تَمْشِحَذْفُ حَرْفِ العِلَّةِ
أَجْوَفُزارَتَزورُإِنْ تَزُرْالسُّكونُ (ويُحْذَفُ حَرْفُ العِلَّةِ مِنَ الوَسَطِ)
الأَفْعالُ الخَمْسَةُدَرَسَتَدْرُسونَإِنْ تَدْرُسواحَذْفُ النّونِ
مُضَعَّفٌرَدَّتَرُدُّإِنْ تَرُدَّالسُّكونُ، ويُحَرَّكُ بِالفَتْحِ (أَوْ تَرْدُدْ)

Подвоєне дієслово додане лише для повноти: воно поводиться так само, як в уроці 35, де було викладено три дозволені форми.

Три рамки, які варто справді вживати. Усе інше — лише для розпізнавання:

الإِطارفِعْلُ الشَّرْطِجَوابُ الشَّرْطِمِثال
إِنْ + مُضارِع + مُضارِعمَجْزوممَجْزومإِنْ تُساعِدْني أُساعِدْكَ
إِنْ + ماضٍ + ماضٍماضٍماضٍإِنْ دَرَسْتَ نَجَحْتَ
إِذا + ماضٍ + ماضٍماضٍماضٍإِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ

Коли فاءُ الجَوابِ обов’язкова — весь список, тригер виділено жирним:

نَوْعُ الجَوابِمِثالПереклад
جُمْلَةٌ اسْمِيَّةٌإِذا نَجَحْتَ فَـلَكَ جائِزَةٌЯкщо ти складеш іспит, ти отримаєш приз
أَمْرٌإِذا وَصَلْتَ فَـاتَّصِلْ بيКоли ти приїдеш, зателефонуй мені
نَهْيٌإِنْ تَشْعُرْ بِالتَّعَبِ فَـلا تُسافِرْЯкщо ти втомився, не подорожуй
سَـ / سَوْفَإِنْ تَحْضُرْ فَـسَنَبْدَأُ فَوْرًاЯкщо ти прийдеш, ми почнемо одразу
قَدْإِنْ تَسْأَلْهُ فَـقَدْ يُساعِدُكَЯкщо ти запитаєш його, він, можливо, допоможе тобі
ماإِنْ تَبْحَثْ عَنْهُ فَـما هُوَ هُناЯкщо ти шукаєш його, його тут немає
لَنْمَهْما تَقُلْ فَـلَنْ أُغَيِّرَ رَأْييЩо б ти не сказав, я не зміню свого рішення

Приклади

العربيةУкраїнська
إِنْ تَجْتَهِدْ تَنْجَحْ فِي الامْتِحانِ.Якщо ти старанно працюватимеш, ти складеш іспит.
إِذا دَرَسْتَ جَيِّدًا نَجَحْتَ بِسُهولَةٍ.Якщо ти добре вчитимешся, ти легко складеш іспит.
إِنْ تُساعِدْني أُساعِدْكَ غَدًا.Якщо ти допоможеш мені, я допоможу тобі завтра.
إِذا وَصَلَ القِطارُ مُتَأَخِّرًا اِنْتَظَرْنا فِي المَحَطَّةِ.Якщо потяг прибуде пізно, ми зачекаємо на станції.
إِنْ تَزُرْ دِمَشْقَ تَرَ مَدينَةً قَديمَةً جَميلَةً.Якщо ти відвідаєш Дамаск, ти побачиш прекрасне старе місто.
مَنْ يَعْمَلْ بِجِدٍّ يَنَلْ ما يُريدُ.Хто старанно працює, той отримує бажане.
مَهْما تَقُلْ فَلَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي.Що б ти не сказав, я не зміню свого рішення.
أَيْنَما تَذْهَبْ تَجِدْ أَصْدِقاءَ جُدُدًا.Куди б ти не пішов, ти знайдеш нових друзів.
مَتى تَصِلْ إِلى المَطارِ أَسْتَقْبِلْكَ.Коли б ти не дістався до аеропорту, я тебе зустріну.
كَيْفَما تُعامِلِ النّاسَ يُعامِلوكَ.Як би ти не ставився до людей, вони поставляться до тебе так само.
أَيَّ كِتابٍ تَقْرَأْ تَسْتَفِدْ مِنْهُ.Яку б книжку ти не прочитав, ти здобудеш із неї користь.
إِذا نَجَحْتَ فَلَكَ جائِزَةٌ كَبيرَةٌ.Якщо ти складеш іспит, на тебе чекає великий приз.
إِذا زُرْتَ القاهِرَةَ فَسَتُحِبُّ شَوارِعَها.Якщо ти відвідаєш Каїр, ти покохаєш його вулиці.
إِنْ لَمْ تُسافِرْ غَدًا فَاتَّصِلْ بي مَساءً.Якщо ти не подорожуєш завтра, зателефонуй мені ввечері.

Типові помилки

  • إِنْ تَدْرُسُ تَنْجَحُ -> إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ — إِنْ спричиняє усічений спосіб, і він поширюється на обидва дієслова. Дві дамми тут — найпоширеніша помилка в усій темі.
  • إِذا تَدْرُسُ تَنْجَحُ -> إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ — إِذا бере форму минулого часу, навіть коли йдеться про майбутнє. Дієслово теперішнього часу одразу після إِذا трапляється в класичній арабській (إِذا تُتْلى عَلَيْهِ آياتُنا), але рідко; у сучасній прозі пишіть форму минулого часу.
  • إِذا نَجَحْتَ لَكَ جائِزَةٌ -> إِذا نَجَحْتَ فَلَكَ جائِزَةٌ — відповідь є іменним реченням, тож فاءُ الجَوابِ обов’язкова. Якщо її опустити, вийдуть просто два речення, зліплені разом.
  • إِذا وَصَلْتَ اِتَّصِلْ بي -> إِذا وَصَلْتَ فَاتَّصِلْ بي — наказова відповідь потребує тієї самої فَ. Вона приклеюється до дієслова й ніколи не пишеться окремим словом.
  • مَهْما تَقُلْ لَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي -> مَهْما تَقُلْ فَلَنْ أُغَيِّرَ رَأْيي — لَنْ блокує усічений спосіб, тож відповідь бере فَ. Так само з سَـ، سَوْفَ، قَدْ، ما.
  • لَوْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ -> إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ — لَوْ — для умов, які мовець вважає нереальними або вже втраченими. Для відкритої, ще можливої умови вживайте إِنْ або إِذا.
  • إِنْ تَزورْني أَزورْكَ -> إِنْ تَزُرْني أَزُرْكَ — сукун не може стояти після довгого голосного, тому порожнє дієслово скорочується в усіченому способі: تَزورُ стає تَزُرْ.
  • إِنْ تَمْشي تَصِلْ -> إِنْ تَمْشِ تَصِلْ — у дієслові зі слабкою кінцевою літерою ي випадає повністю, залишається лише його касра. Слово справді таке коротке.
  • إِنْ تَدْرُسونَ تَنْجَحونَ -> إِنْ تَدْرُسوا تَنْجَحوا — الأَفْعالُ الخَمْسَةُ втрачають свій نون в усіченому способі, і у відповіді так само, як і в умові.
  • إِذا لَمْ تَفْهَمَ الدَّرْسَ -> إِذا لَمْ تَفْهَمِ الدَّرْسَ — لَمْ вимагає сукуна (а не фатхи кон’юнктива), і цей сукун перетворюється на касру перед артиклем.

Поради

  • Завчіть إِنْ تَدْرُسْ تَنْجَحْ і إِذا دَرَسْتَ نَجَحْتَ як одну картку з двома сторонами. Усе інше в цьому уроці — розгортання саме цього контрасту.
  • Швидкий орієнтир для вибору: якщо ви природно сказали б англійською «when», пишіть إِذا; якщо наполягли б на «if», пишіть إِنْ. У сучасній прозі إِذا перемагає в більшості випадків.
  • Не тренуйте умови лише на правильних дієсловах — إِنْ تَدْرُسْ ховає власну граматику в невокалізованому тексті. Будуйте речення на زارَ، قالَ، مَشى، رَأى، اِسْتَطاعَ, де скорочення форми неможливо підробити.
  • Щоразу, коли пишете إِذا, погляньте на відповідь, перш ніж закінчити речення. Якщо вона починається з іменника, наказу, سَـ، سَوْفَ، قَدْ، ما або لَنْ, потрібна فَ. Сама лише ця перевірка усуває цілий клас помилок.
  • Заперечну рамку إِنْ لَمْ / إِذا لَمْ варто відпрацювати окремо, бо вона накопичує дві частки, що спричиняють усічений спосіб, і учні регулярно залишають закінчення відкритим.
  • Тримайте لَوْ подалі від власного мовлення аж до уроку 65. Якщо не впевнені, реальна умова чи ні, — вважайте її реальною: нереальні умови — ті, які мовець сприймає як суперечні дійсності.
  • Читайте газетні редакційні статті заради إِذا: воно відкриває там дуже багато речень, і якщо побачити його з дієсловом минулого часу п’ятдесят разів, модель закріпиться швидше за будь-яку таблицю.
  • Наразі не звертайте уваги на архаїчні إِذْما، أَنّى، حَيْثُما і на будь-який класичний приклад, де між إِذا і його дієсловом стоїть іменник. Сучасна писемна арабська майже завжди ставить дієслово одразу після частки.