Коротко

Кожне арабське дієслово має іменник, який називає його дію: كَتَبَ «він написав» має كِتابَةٌ «писання», اِسْتَخْدَمَ «він використав» має اِسْتِخْدامٌ «використання». Цей іменник — مَصْدَر, і арабська постійно вдається до нього там, де англійська вжила б герундій, інфінітив або цілий підрядний зворот. На вивісках, у заголовках, контрактах і науковій прозі усе тримається на مَصادِر: الدُّخولُ مَمْنوعٌ، التَّدْخينُ مُضِرٌّ، اِسْتِمْرارُ الحِوارِ.

Їх два. Простий — المَصْدَر الصَّريح — це одне словникове слово. Тлумачений — المَصْدَر المُؤَوَّل — це зворот з أَنْ, який ви вже будуєте з уроку 34: أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ. Арабська трактує їх як один і той самий граматичний об’єкт, тож один можна замінити іншим, і саме ця заміна — практична навичка цього уроку. Щойно ви навчитеся перетворювати أَنْ أَذْهَبَ на الذَّهابَ, у вас з’явиться другий регістр у кожному реченні, яке ви пишете.

Правило

1. Що таке مَصْدَر. Це іменник, а не форма дієслова. Він називає дію абстрактно, без особи, часу й способу: قِراءَةٌ — це «читання» як таке, а не «я читаю» чи «він читав». Оскільки це іменник, він приймає ال, приймає танвін, приймає відмінкові закінчення, приймає прикметники і може бути مُبْتَدَأ, خَبَر, فاعِل, مَفْعول بِه або іменником після прийменника — усім, чим може бути іменник.

2. Форма I: مَصْدَر лексичний. Для простого трилітерного дієслова надійного правила немає. Форму треба вивчати разом із дієсловом, так само, як ви вчите множину іменника. كَتَبَ дає كِتابَةٌ, а دَخَلَ дає دُخولٌ, і فَهِمَ дає فَهْمٌ, і ніщо в трьох корінних приголосних не підказує, яку саме. Коли зустрічаєте нове дієслово форми I, записуйте три речі: الماضي، المُضارِع، المَصْدَر. Словники саме тому й друкують усі три.

3. Родини форми I варто розпізнавати, а не виводити. Кілька форм покривають більшість того, що ви читатимете, і є нестрогі тенденції: дієслова ремесла й заняття, як-от كِتابَة і زِراعَة, тяжіють до فِعالَة; дієслова приходу й відходу, як-от دُخول і خُروج, тяжіють до فُعول. Сприймайте це як підказку для впізнавання напівзабутого слова, а не як дозвіл вигадувати нове. У таблиці нижче наведено вживані родини з реальними парами.

4. Починаючи з форми II, مَصْدَر передбачуваний. Це добра новина, і саме в ній найбільша практична цінність уроку: кожна похідна форма має регулярну форму مَصْدَر — пункт 5 нижче називає два місця, де конкурує друга форма, — і ви можете побудувати її від дієслова без словника. Вивчіть по одному опорному слову для кожного рядка похідної таблиці — تَدْريس، مُشاهَدَة، إِرْسال، تَعَلُّم، تَعاوُن، اِنْكِسار، اِجْتِماع، اِسْتِخْدام — і матимете всю систему. Зверніть увагу на внутрішню ознаку останніх трьох: касра стоїть одразу перед довгим ا, і саме це робить اِنْفِعال، اِفْتِعال، اِسْتِفْعال миттєво впізнаваним на сторінці.

5. Дві деталі всередині похідної таблиці. По-перше, форма II — це تَفْعيل, але коли третій корінний приголосний слабкий (дієслово типу ناقِص, урок 51), форма стає تَفْعِلَة: رَبّى → تَرْبِيَةٌ، سَمّى → تَسْمِيَةٌ، صَفّى → تَصْفِيَةٌ. Кілька дієслів зі звичайним коренем узяли تَفْعِلَة і лексично — جَرَّبَ → تَجْرِبَةٌ — тож якщо слово має саме таку форму, не «виправляйте» його. По-друге, форма III має дві форми: регулярну مُفاعَلَة (شاهَدَ → مُشاهَدَةٌ، ساعَدَ → مُساعَدَةٌ) і коротшу فِعال, яку деякі дієслова вживають замість неї чи поряд із нею (دافَعَ → دِفاعٌ، حاوَرَ → حِوارٌ، حافَظَ → حِفاظٌ). Форми فِعال — самостійні вживані іменники; збирайте їх як словниковий запас.

6. Хамза підказує, з якою формою ви маєте справу. مَصْدَر إِفْعال форми IV починається з هَمْزَة قَطْع, написаної на сидінні з касрою: إِرْسالٌ، إِعْلامٌ، إِغْلاقٌ. Форми VII, VIII, IX і X починаються з هَمْزَة وَصْل — голого підпірного аліфа з уроку 48: اِنْكِسارٌ، اِجْتِماعٌ، اِسْتِخْدامٌ. Ця різниця зберігається і після зняття огласовок, тож вона видна у звичайному тексті: إعلام — правильно, а اعلام — неправильно; استخدام — правильно, а إستخدام — неправильно. Якщо запам’ятаєте з цього уроку лише один орфографічний факт — нехай це буде саме цей.

7. مَصْدَر поводиться як будь-який інший іменник. Він приймає означений артикль там, де англійська вживає голий герундій — التَّدْخينُ مَمْنوعٌ «курити заборонено» — і арабська вдається до цієї означеної форми значно частіше, ніж англійська до артикля «the». Він відмінюється звичайно: مَرْفوع — як підмет, مَنْصوب — як додаток, مَجْرور — після прийменника чи як другий член إِضافَة. Кілька مَصادِر навіть перетворилися на конкретні злічувані іменники й мають множину: اِجْتِماعٌ / اِجْتِماعاتٌ «зустріч(і)», مُقابَلَةٌ / مُقابَلاتٌ «співбесіда(и)».

8. المَصْدَر المُؤَوَّل: зворот, що виконує роботу іменника. Арабська також може будувати те саме значення зі зворотом, і граматисти звуть цей зворот тлумаченим مَصْدَر — тобто مَصْدَر у переодягненому вигляді. Так роблять дві конструкції:

• أَنْ + المُضارِع المَنْصوب, з уроку 34: أَنْ تَنْجَحَ = نَجاحُكَ. Дієслово після أَنْ стоїть у кон’юнктиві, тож ніколи не має дамми: звичайне дієслово отримує фатху, форми, що закінчуються на نُون, втрачають його, а дієслово, що закінчується на ى, узагалі не змінюється.
• أَنَّ + اسْم مَنْصوب + خَبَر, з уроку 44: أَنَّ الطّالِبَ ناجِحٌ = نَجاحُ الطّالِبِ.

Є й третій, менш очевидний різновид: أَنْ + الماضي, який часто трапляється після слів часу — خَرَجْنا بَعْدَ أَنِ انْتَهَى الدَّرْسُ. (Зверніть увагу на касру на أَنِ там: це допоміжний голосний перед німим аліфом وَصْل у اِنْتَهى, точно як у هَلِ اسْتَخْدَمْتَ.)

Розрізняйте أَنْ і أَنَّ за тим, що йде далі: أَنْ бере дієслово, أَنَّ бере іменник. Ці два не взаємозамінні, і плутати їх — дуже поширена помилка в цій темі.

9. Заміна одного на інше й відмінок, що виникає. Щоб перетворити зворот на простий مَصْدَر: візьміть مَصْدَر дієслова, приєднайте підмет як займенниковий суфікс або як другий член إِضافَة, і дайте іменникові відмінок того місця, яке заповнював зворот. Сам зворот не має закінчення — саме тому цю заміну варто тренувати: вона змушує вас назвати те місце.

• Місце підмета → مَرْفوع: يَسُرُّني أَنْ تَنْجَحَ → يَسُرُّني نَجاحُكَ.
• Місце додатка → مَنْصوب: أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ → أُريدُ الذَّهابَ.
• Після прийменника чи після ظَرْف, як-от قَبْلَ і بَعْدَ → مَجْرور: دَرَسْتُ لِأَنْجَحَ → دَرَسْتُ لِلنَّجاحِ; وَصَلَ قَبْلَ أَنْ نَخْرُجَ → وَصَلَ قَبْلَ خُروجِنا.

10. Що вибрати. Обидва правильні й обидва вживані; різниця — у стилі. Зворот із أَنْ — це щоденний розмовно-літературний вибір, і він підходить майже скрізь, де підійшов би простий مَصْدَر, навіть коли ви не пригадуєте مَصْدَر дієслова, — виняток становлять дієслова, що повідомляють факт (عَلِمَ، سَمِعَ), які хочуть أَنَّ з іменником, а не أَنْ з дієсловом. Простий مَصْدَر — щільніший і більш книжний: газетні заголовки, офіційні оголошення й наукова проза надають перевагу йому, бо він пакує цілий зворот в один іменник, і бо в оголошенні чи заголовку часто взагалі немає місця для дієслова — مَمْنوعٌ التَّدْخينُ، اِسْتِمْرارُ الحِوارِ. Читайте, орієнтуючись на صَريح, говоріть з مُؤَوَّل — і будете природними в обох напрямках.

11. Що цей урок залишає іншим. مَصْدَر може мати власний додаток — або в إِضافَة, або в знахідному відмінку, — і при цьому його може описувати прикметник; уся ця конструкція — тема уроку 67, і кожен приклад тут навмисно побудований без неї. مَصْدَر, що підсилює власне дієслово — دَرَسَ دِراسَةً جادَّةً — це المَفْعول المُطْلَق, урок 60. مَصادِر похідних форм на слабких коренях (تَمَنّى → تَمَنٍّ) і рідкісніший المَصْدَر الميمِيّ — поза межами цього кроку.

Форми й моделі

Примітка до таблиць: колонка وَزْن показує голу модель, а гола модель не несе відмінкового закінчення — فِعالَة، فُعول، تَفْعيل — це назви моделей, а не слова. Кожне справжнє слово друкується з повним закінченням і приймає той відмінок, який дає йому речення.

Форма I — вживані родини, з дієсловом, до якого вони належать:

Ці шість форм — не весь список: форма I має їх десятки, — але вони покривають переважну більшість дієслів, які ви вже зустрічали.

Похідні форми, по одній моделі на кожну:

Форма IX, дієслова кольору, іде за اِفْعِلال: اِحْمَرَّ → اِحْمِرارٌ. Вона достатньо рідкісна, щоб на цьому й зупинитися.

Стежте за голосним перед останнім корінним приголосним: تَفَعُّل має дамму (تَعَلُّمٌ), і так само تَفاعُل (تَعاوُنٌ), тоді як дієслова минулого часу, від яких вони походять, мають фатху (تَعَلَّمَ، تَعاوَنَ).

Два клаузальні різновиди й прості відповідники їм:

І відмінок, який тоді отримує простий іменник, — його визначає місце, а не сам іменник:

Приклади

Типові помилки

• الكُتوبُ صَعْبٌ -> الكِتابَةُ صَعْبَةٌ — مَصْدَر форми I не можна побудувати за шаблоном. Спроба взяти форму فُعول від دُخول і خُروج дає كُتوبٌ, а це не слово. كَتَبَ якраз має форму كِتابَةٌ, і дізнатися це можна, лише вивчивши дієслово разом з його مَصْدَر.
• إِسْتِخْدامُ الحاسوبِ -> اِسْتِخْدامُ الحاسوبِ — аліф у اِسْتِفْعال — це هَمْزَة وَصْل, і пишеться він без сидіння, ніколи з сидінням. Те саме для اِجْتِماع، اِنْكِسار، اِسْتِقْبال.
• ارْسالٌ سَريعٌ -> إِرْسالٌ سَريعٌ — форма IV, навпаки: її مَصْدَر починається зі справжньої هَمْزَة قَطْع на сидінні. Запам’ятайте пару разом — إِعْلام із сидінням, اِسْتِعْلام без нього.
• أُريدُ أَنْ أَذْهَبُ -> أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ — أَنْ ставить наступний مُضارِع у مَنْصوب (уроки 33 і 34). Дамма тут — не дрібна помилка; вона означає, що зворот більше не є مَصْدَر مُؤَوَّل узагалі.
• أُريدُ الذَّهابُ -> أُريدُ الذَّهابَ — коли ви замінюєте зворот на простий іменник, іменник має отримати відмінок того місця. Тут це додаток при أُريدُ, тож مَنْصوب.
• يَسُرُّني نَجاحَكَ -> يَسُرُّني نَجاحُكَ — те саме правило, протилежний результат: цей مَصْدَر — це فاعِل при يَسُرُّ, тож مَرْفوع. Завжди питайте, яку роль виконував зворот, перш ніж обирати закінчення.
• أَنَّ تَنْجَحَ -> أَنْ تَنْجَحَ — після أَنْ іде дієслово, після أَنَّ — іменник у знахідному відмінку. Вживайте أَنَّكَ ناجِحٌ, якщо хочете шадду.
• أُحِبُّ التَّعْليمَ (означає «мені подобається навчатися») -> أُحِبُّ التَّعَلُّمَ — تَعْليم — це форма II, те, що робить учитель; تَعَلُّم — форма V, те, що робить учень. مَصْدَر успадковує значення своєї форми, тож обравши не ту форму, ви обираєте не те значення.
• تَرْبيٌ -> تَرْبِيَةٌ — дієслово форми II зі слабким останнім корінним приголосним отримує تَفْعِلَة, а не تَفْعيل. Те саме для تَسْمِيَة، تَصْفِيَة.
• اِجْتَماعٌ طَويلٌ -> اِجْتِماعٌ طَويلٌ — مَصْدَر форми VIII — це اِفْتِعال з касрою на ت, хоча саме дієслово اِجْتَمَعَ має там фатху. Ця касра перед довгим ا — спільна ознака форм VII, VIII і X.

Поради

• Записуйте кожне нове дієслово форми I як трійку в нотатках: كَتَبَ / يَكْتُبُ / كِتابَةٌ. Додавати مَصْدَر пізніше, з пам’яті, майже ніколи не вдається.
• Для похідних форм запам’ятовуйте одне опорне слово на рядок таблиці, а не абстрактну модель. تَدْريس، مُشاهَدَة، إِرْسال، تَعَلُّم، تَعاوُن، اِنْكِسار، اِجْتِماع، اِسْتِخْدام — це вісім слів, і це вся система.
• Швидкий самоперевірочний тест для похідної сторони: закрийте колонку مَصْدَر і відтворіть її з дієслова. Якщо ви можете зробити це для восьми дієслів, зможете й для восьмисот.
• Перетворіть заміну на щоденну вправу. Візьміть будь-яке речення зі أَنْ, яке ви написали, і перепишіть його з простим مَصْدَر, промовляючи вголос, яке місце він заповнює і, отже, яке закінчення отримує.
• Якщо مَصْدَر вислизає з пам’яті посеред речення, вживайте зворот із أَنْ. Майже скрізь, де підходить простий مَصْدَر, підходить і зворот.
• Читайте заголовки. Заголовки арабської преси — це ланцюжки مَصادِر, тож десять хвилин з першими шпальтами дадуть вам більше цих іменників у контексті, ніж будь-який список.
• Залиште на потім: مَصادِر, що мають власний додаток (урок 67), підсилювальний مَفْعول مُطْلَق (урок 60), і مَصادِر похідних форм на слабких коренях. Спершу — звичайні корені.