Коротко

Урок 43 дав вам родину слів, які не чіпають підмет, а тягнуть присудок у знахідний відмінок: كانَ الطّالِبُ مُجْتَهِدًا. Цей урок дає вам родину, яка робить точно протилежне. Поставте إِنَّ перед тим самим реченням — і перший іменник отримує фатху, а другий зберігає дамму: إِنَّ الطّالِبَ مُجْتَهِدٌ. Дві родини, одне дзеркало. Щойно ви побачите, яке саме слово змінилося, ви зможете назвати слово, яке це змінило.

Їх шість — إِنَّ، أَنَّ، كَأَنَّ، لٰكِنَّ، لَيْتَ، لَعَلَّ — вони охоплюють підсилення, «that» переказаного мовлення й думок, порівняння, протиставлення, побажання й надію. Правило відмінків — завширшки один рядок; справжня робота — деінде. Англійська віддає одне слово «that» там, де в арабській їх три — إِنَّ، أَنَّ і أَنْ з уроку 34 — і вміння обрати правильне з них — це і є навичка, яку насправді дає цей урок.

Правило

1. Каркас: إِنَّ + اسْمُها مَنْصوب + خَبَرُها مَرْفوع. Візьміть іменне речення й поставте перед ним إِنَّ. Нічого не вилучається й не переставляється; змінюється лише закінчення першого слова.

الطّالِبُ مُجْتَهِدٌ. -> إِنَّ الطّالِبَ مُجْتَهِدٌ. / الجَوُّ بارِدٌ. -> إِنَّ الجَوَّ بارِدٌ.

Обидві половини отримують нові назви, точнісінько як з كانَ: перший іменник — اسْمُ إِنَّ, другий — خَبَرُ إِنَّ. Арабська граматика називає ці шість слів الحُروفُ المُشَبَّهَةُ بِالفِعْل, «частки, подібні до дієслова», бо вони керують іменником так само, як дієслово керує своїм додатком, — але це частки, а не дієслова: без дієвідмінювання, без часу, без особи.

Що означає إِنَّ? Здебільшого — нічого, що можна перекласти. Воно позначає, що твердження вимовлене з вагою — «студент і справді старанний» — а в звичайній прозі це просто спосіб відкрити висловлювання. Не намагайтеся втиснути в нього якесь англійське слово.

2. Знахідний відмінок на اسْمُها — це відмінок, а не якийсь особливий знак. Кожен клас відмінювання показує його по-своєму — той самий список, який ви тренували для присудка كانَ, застосований до іншої позиції.

• означена однина: إِنَّ الطّالِبَ مُجْتَهِدٌ / إِنَّ المُديرَ مَشْغولٌ
• з закінченням на ة: إِنَّ المُدَرِّسَةَ غائِبَةٌ
• ціла множина чоловічого роду: إِنَّ المُهَنْدِسينَ مَشْغولونَ (не *المُهَنْدِسونَ)
• ціла множина жіночого роду: إِنَّ الطّالِباتِ مُجْتَهِداتٌ — касра, ніколи не фатха
• двоїна: إِنَّ الوَلَدَيْنِ نائِمانِ
• перший член إِضافَة: إِنَّ مُديرَ الشَّرِكَةِ مُسافِرٌ

3. خَبَرُها залишається в مَرْفوع і має ті самі три форми, що й будь-який خَبَر. Класифікація з уроку 17 діє без змін: присудок може бути одним словом, цілим реченням або شِبْه جُمْلَة.

• مُفْرَد: إِنَّ الاِمْتِحانَ صَعْبٌ.
• جُمْلَة: إِنَّ الطُّلّابَ يَسْتَعِدّونَ لِلاِمْتِحانِ.
• شِبْه جُمْلَة: إِنَّ المُديرَ في مَكْتَبِهِ.

Присудок у формі речення важливий, бо це єдиний спосіб, у який дієслово потрапляє в речення з إِنَّ: إِنَّ الطَّقْسَ سَيَتَحَسَّنُ غَدًا — правильно, *إِنَّ سَيَتَحَسَّنُ — ні.

4. اسْمُها зазвичай означений, а те, що дозволяє неозначений варіант, — це винесений уперед присудок. Старе правило про те, що مُبْتَدَأ зазвичай означений (урок 2), переноситься сюди разом з усіма своїми дозволами: голому неозначеному іменнику потрібне якесь виправдання, і на практиці таким виправданням є винесений уперед присудок, про який ідеться нижче. Тож *إِنَّ رَجُلًا في البَيْتِ — це не спосіб сказати «в будинку є чоловік». Натомість використовують винесений уперед شِبْه جُمْلَة з уроку 17, а відкладений اسْم — тепер неозначений і в مَنْصوب — іде за ним:

إِنَّ في البَيْتِ رَجُلًا. / إِنَّ هُناكَ مُشْكِلَةً كَبيرَةً. / إِنَّ عِنْدَنا وَقْتًا كافِيًا. / إِنَّ لِلطُّلّابِ حُقوقًا وواجِباتٍ.

Порівняйте їх без إِنَّ - في البَيْتِ رَجُلٌ، هُناكَ مُشْكِلَةٌ كَبيرَةٌ، عِنْدَنا وَقْتٌ كافٍ — і ви точно побачите, до якого слова «дотягнулося» إِنَّ. Зверніть увагу, що не змінилося: في البَيْتِ — це прийменник зі своїм іменником, і він залишається в مَجْرور. إِنَّ ніколи не чіпає شِبْه جُمْلَة.

5. Із займенником саме займенник виступає اسْم — і це приєднаний займенник. Незалежний займенник (هُوَ، أَنا) взагалі не має відмінкової форми, тож не може заповнити позицію знахідного відмінка. На إِنَّ ставлять приєднаний набір з уроку 29 — той самий, який дієслово бере для свого додатка. У граматиках це називають في مَحَلِّ نَصْب, «у позиції знахідного відмінка»: позиція знахідна, навіть якщо це нічим не показано.

إِنَّهُ مُهَنْدِسٌ. / إِنَّها مَشْغولَةٌ. / إِنَّكَ عَلى حَقٍّ. / إِنَّهُمْ في الطَّريقِ.

Для «я» закінчення — ـني, а не ـي: зайве ن (نونُ الوِقايَة, «захисний нун») рятує частку від касри. إِنَّني і скорочене إِنِّي — обидва правильні й уживані; لَيْتَ на практиці зберігає ن - لَيْتَني — тоді як لَعَلَّ частіше чують у скороченому вигляді, لَعَلِّي. خَبَر після займенника залишається в مَرْفوع: إِنَّني مُتْعَبٌ.

6. Решта п’ять — по одному рядку на кожну. أَنَّ має власні підправила нижче; тут — решта.

• كَأَنَّ — «наче, немов». كَأَنَّ الجَوَّ رَبيعٌ. كَأَنَّهُ لا يَسْمَعُني.
• لٰكِنَّ — «але». Після нього потрібен іменник або займенник: لٰكِنَّ الوَقْتَ قَصيرٌ، لٰكِنَّها رَفَضَتْ. Його легший близнюк لٰكِنْ, із сукуном і без шадди, нічим не керує, і після нього може йти дієслово: أَرَدْتُ أَنْ أَتَّصِلَ بِهِ لٰكِنْ نَسيتُ. Обидва зазвичай пишуть без малого аліфа — لكِنَّ، لكِنْ — і обидва вимовляють із довгим ā.
• لَيْتَ — «якби ж, хотів би я», для чогось малоймовірного або неможливого. لَيْتَ العُطْلَةَ أَطْوَلُ. يا لَيْتَني كُنْتُ مَعَكُمْ. يا спереду — факультативне, але дуже поширене.
• لَعَلَّ — «можливо, мабуть, сподіваюся», для чогось усе ще можливого. لَعَلَّ الطَّبيبَ يَعْرِفُ الحَلَّ. لَعَلَّكَ عَلى حَقٍّ.

7. إِنَّ проти أَنَّ: вирішує позиція, а не значення. Граматично це те саме слово — однаковий вплив на відмінок, однакові форми із займенниками, — і розрізняються вони лише своїм місцем у реченні.

• إِنَّ відкриває речення: на самому початку, або після وَ чи فَ (فَإِنَّ الوَضْعَ خَطيرٌ), або як початок цитованого висловлювання. Кілька сталих слів-відкривачів теж рахуються як початок речення; те, з яким ви зустрінетеся, — це حَيْثُ - حَيْثُ إِنَّ, «оскільки», ніколи не *حَيْثُ أَنَّ.
• أَنَّ — вбудоване. Це те «that», яке залежить від попереднього слова — дієслова, прийменника, сталого виразу, — і воно ніколи не може починати речення.

أَعْتَقِدُ أَنَّ الطَّقْسَ سَيَتَحَسَّنُ. / سَمِعْتُ أَنَّ الأَسْعارَ اِرْتَفَعَتْ. / مِنَ المَعْروفِ أَنَّ التَّدْخينَ ضارٌّ. / أَعْلَنَتِ الوِزارَةُ أَنَّ الدِّراسَةَ تَبْدَأُ في أَيْلولَ.

أَنَّ також живе всередині набору дуже частих сполук, які варто вивчити як окремі слова: لِأَنَّ (тому що), بِما أَنَّ (оскільки), رَغْمَ أَنَّ / بِالرَّغْمِ مِنْ أَنَّ (хоча), مَعَ أَنَّ (незважаючи на те що), كَما أَنَّ (так само як), بِأَنَّ (після дієслів, що беруть بِ - أَخْبَرَني بِأَنَّ). У кожній із них іменник, що йде далі, стоїть у مَنْصوب: لِأَنَّ الجَوَّ بارِدٌ، رَغْمَ أَنَّهُ مَريضٌ.

8. Після قالَ частка — це إِنَّ. Переказане мовлення — єдине місце, де правило позиції ніби порушується: речення явно вбудоване, а арабська все одно використовує إِنَّ. Речення після «сказати» — це цитоване речення, а не об’єкт-факт, тож воно зберігає свою «відкривальну» частку.

قالَ إِنَّهُ مَريضٌ. / قالَ المُديرُ إِنَّ الاِجْتِماعَ سَيَبْدَأُ في التّاسِعَةِ. / تَقولُ الصَّحيفَةُ إِنَّ المُفاوَضاتِ مُسْتَمِرَّةٌ.

Це стосується всієї родини قالَ - يَقولُ، قالَتْ، قيلَ، يُقالُ — і *قالَ أَنَّهُ — одна з найпомітніших помилок у мовленні тих, хто вчить арабську. Разом із цим правилом ідуть дві деталі. Арабська не зсуває час назад так, як англійська: قالَ إِنَّهُ مَريضٌ означає «він сказав, що хворий» — присудок залишається точно таким, яким його вимовив мовець. А інші дієслова спілкування — не дієслова мовлення, тож вони беруть أَنَّ звичайним чином: ذَكَرَ أَنَّ، أَضافَ أَنَّ، أَعْلَنَ أَنَّ، صَرَّحَ بِأَنَّ. Навіть قالَ переходить на أَنَّ, щойно втручається прийменник — قالَ بِأَنَّهُ مَريضٌ, часто вживане в пресі, хоча уважні автори цього уникають.

9. أَنْ، أَنَّ، إِنَّ — тест на три способи. У цьому й полягає суть уроку. Усі три — це англійське «that», але жодне з них не взаємозамінне з іншим. Запитайте себе, що йде далі.

• Далі йде дієслово в مُضارِع -> أَنْ (сукун, без шадди), і це дієслово стоїть у مَنْصوب. Це урок 34: أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ، يَجِبُ أَنْ تَدْرُسَ.
• Далі йде іменник або приєднаний займенник, усередині більшого речення -> أَنَّ, і іменник стоїть у مَنْصوب: أَعْتَقِدُ أَنَّ الطَّقْسَ سَيَتَحَسَّنُ، أَعْتَقِدُ أَنَّهُ سَيَتَحَسَّنُ.
• Далі йде іменник або приєднаний займенник, і речення починає собою висловлювання або йде після قالَ -> إِنَّ: إِنَّ الطَّقْسَ جَميلٌ، قالَ إِنَّ الطَّقْسَ جَميلٌ.

«I think it will improve» і «I want it to improve» в англійській — близнюки, а в арабській — різні механізми: أَعْتَقِدُ أَنَّهُ سَيَتَحَسَّنُ проти أُريدُ أَنْ يَتَحَسَّنَ. У першому займенник сидить на أَنَّ; у другому особа позначена на дієслові, і на أَنْ взагалі нічого не сидить — أَنْ ніколи не бере займенника. Поруч є ще одне слово, яке не належить до цієї системи: إِنْ із сукуном — це умовне «якщо» (урок 56) — ті самі літери, без шадди, без впливу на відмінок.

10. Дієслово ніколи не може стояти одразу після цих шести часток. *إِنَّ يَذْهَبُ неможливе, так само як і *لٰكِنَّ يَعْمَلُ. Далі йде اسْم — іменник або приєднаний займенник, — або, за моделлю правила 4, винесений уперед شِبْه جُمْلَة, а потім اسْم. Виправлення механічні: додайте іменник (إِنَّ الوَلَدَ يَذْهَبُ), приєднайте займенник (لٰكِنَّهُ يَعْمَلُ) або перейдіть на частку, яка бере дієслово (لٰكِنْ يَعْمَلُ).

11. Читайте, але не пишіть: اللّامُ المُزَحْلَقَة. В офіційній прозі перед خَبَر іноді ставлять لَـ: إِنَّ الطّالِبَ لَمُجْتَهِدٌ. Це не змінює відмінка і не є обов’язковим — розпізнавайте, але не утворюйте самостійно.

12. Не в цьому уроці. أَنَّ і أَنْ разом зі своїми реченнями можна перепакувати в іменник — المَصْدَرُ المُؤَوَّل — і це урок 54. Дієслова, що беруть два знахідні відмінки, ظَنَّ وأَخَواتُها, перебудовують речення ще й третім способом і чекають на урок 59.

Форми й моделі

Шість «сестер»

إِنَّ із приєднаними займенниками

Обидві клітинки двоїни працюють за тією самою моделлю і пропущені лише заради стислості: إِنَّكُما، إِنَّهُما.

Ті самі закінчення на інших п’яти

Як نَصْب виявляється на اسْمِ إِنَّ

Дзеркало: كانَ проти إِنَّ

Вони можуть стояти разом, саме в такому порядку: إِنَّ الطّالِبَ كانَ مُجْتَهِدًا، إِنَّ الجَوَّ كانَ بارِدًا أَمْسِ.

Вибір між أَنْ، أَنَّ، إِنَّ

Приклади

Типові помилки

• إِنَّ الطّالِبُ مُجْتَهِدٌ. -> إِنَّ الطّالِبَ مُجْتَهِدٌ. — اسْم бере фатху, а خَبَر зберігає дамму. Залишити обидва слова в مَرْفوع — це найпоширеніша помилка з إِنَّ.
• قالَ أَنَّهُ مَريضٌ. -> قالَ إِنَّهُ مَريضٌ. — Після قالَ і всього, що на ньому побудоване, частка — це إِنَّ, бо далі йде цитоване речення, а не об’єкт-факт.
• أَعْتَقِدُ أَنْ الطَّقْسَ سَيَتَحَسَّنُ. -> أَعْتَقِدُ أَنَّ الطَّقْسَ سَيَتَحَسَّنُ. — أَنْ бере дієслово, أَنَّ бере іменник. Іменник після أَنْ — це завжди неправильна частка.
• أُريدُ أَنَّ أُسافِرَ. -> أُريدُ أَنْ أُسافِرَ. — Дзеркальна помилка: коли за словом іде дієслово, це голе أَنْ з уроку 34, із сукуном і без шадди.
• إِنَّ هُوَ طَبيبٌ. -> إِنَّهُ طَبيبٌ. — Незалежний займенник не має відмінка і не може бути اسْمُ إِنَّ. Використовуйте приєднаний набір: إِنَّهُ، إِنَّها، إِنَّكَ، إِنَّني.
• إِنَّ يَذْهَبُ إِلى العَمَلِ مُبَكِّرًا. -> إِنَّهُ يَذْهَبُ إِلى العَمَلِ مُبَكِّرًا. — Після إِنَّ не може одразу йти дієслово; спершу йде اسْم, а дієслово може з’явитися лише пізніше, як خَبَر.
• إِنَّ الطُّلّابَ مُجْتَهِدينَ. -> إِنَّ الطُّلّابَ مُجْتَهِدونَ. — Змінюється лише перше слово. خَبَر залишається в مَرْفوع, а тут це означає ـونَ, а не ـينَ.
• أَنَّ الأَسْعارَ اِرْتَفَعَتْ هٰذا العامَ. -> إِنَّ الأَسْعارَ اِرْتَفَعَتْ هٰذا العامَ. — أَنَّ ніколи не може відкривати речення. Якщо перед ним нічого немає, потрібне слово — إِنَّ.
• إِنَّ رَجُلًا في البَيْتِ. -> إِنَّ في البَيْتِ رَجُلًا. — Неозначений اسْم потребує попереду شِبْه جُمْلَة-присудка. Перенесіть прийменникове словосполучення вперед.
• لٰكِنَّ نَسيتُ أَنْ أَتَّصِلَ بِهِ. -> لٰكِنْ نَسيتُ أَنْ أَتَّصِلَ بِهِ. — Перед дієсловом уживайте легке لٰكِنْ. Важке لٰكِنَّ потребує іменника або займенника: لٰكِنَّني نَسيتُ.

Поради

• Одне питання розкладає всю родину по поличках: яке слово змінилося? Присудок перейшов у знахідний відмінок -> родина كانَ. Підмет перейшов у знахідний відмінок -> родина إِنَّ. Нічого не змінилося -> жодна з них.
• Вивчайте сполуки як цілісні слова, а не як أَنَّ плюс щось: لِأَنَّ، رَغْمَ أَنَّ، بِما أَنَّ، مَعَ أَنَّ، مِنَ المَعْروفِ أَنَّ. Правило відмінків їде разом із ними всередині.
• Тренуйте форми із займенниками вголос одним ланцюжком — إِنَّني، إِنَّكَ، إِنَّهُ، إِنَّها، إِنَّنا، إِنَّهُمْ — а тоді міняйте головне слово: أَنَّهُ، لٰكِنَّها، لَعَلَّكَ، لَيْتَنا. Це один список, а не шість.
• Для вибору між أَنْ і أَنَّ узагалі не перекладайте з англійської. Дивіться вперед: дієслово -> أَنْ; іменник -> أَنَّ. Це займає півсекунди й ніколи не підводить.
• Сприймайте قالَ إِنَّ як сталу сполуку і повторюйте її вже приєднаною: قالَ إِنَّ… قالَتْ إِنَّ… يَقولونَ إِنَّ… Тоді логіка «вбудоване проти початкового» просто не встигне втрутитися.
• У новинних текстах стежте за فَإِنَّ: після винесеного вперед словосполучення головне твердження регулярно відкривають за допомогою فَـ + إِنَّ - أَمّا الأَسْعارُ فَإِنَّها مُسْتَقِرَّةٌ. Це і далі звичайне إِنَّ.
• شِبْه جُمْلَة немає чого віддати: у إِنَّ في البَيْتِ رَجُلًا прийменникове словосполучення лишається незмінним, а знахідний відмінок падає на іменник, що йде після нього.
• Поки що не шукайте المَصْدَرُ المُؤَوَّل (урок 54) чи ظَنَّ وأَخَواتُها (урок 59). Одна частка, один знахідний, один називний відмінок — це вже повноцінна навичка, яку можна застосовувати одразу.