Коротко

Урок 32 навчив вас одного дієслова й одного правила відмінків: поставте كانَ перед безприсудковим (іменним) реченням, і перший іменник збереже свою дамму, а другий отримає фатху — كانَ الطَّقْسُ بارِدًا. Цей механізм ніколи не стосувався лише كانَ. В арабській мові є невелика закрита група слів, які всі роблять точно те саме, і граматисти називають їх أَخَواتُ كانَ, «сестри كانَ».

Насправді вам потрібні дев’ять. Кожне додає реченню свій відтінок значення — став, виявився, залишався, і досі, доки, не є - і кожне залишає структуру речення незмінною: اسْمُها مَرْفوع، خَبَرُها مَنْصوب. Тож граматика цього уроку — це один рядок, який ви вже знаєте, а справжня робота — деінде: вивчити значення кожної «сестри» і впоратися з їхніми основами. П’ять із них порожні (كانَ، صارَ، باتَ، زالَ، دامَ) і без попередження втрачають довгий голосний, одна подвоєна (ظَلَّ), а одна взагалі не з’являється без приклеєної спереду заперечної частки (ما زالَ). Саме ці три факти спричиняють майже всі помилки в цьому уроці.

Правило

1. Один механізм, дев’ять операторів. Візьміть будь-яке іменне речення — مُبْتَدَأ плюс خَبَر — і поставте перед ним одну із «сестер». مُبْتَدَأ перейменовують на اسْمُها, «її іменник», і воно зберігає своє закінчення مَرْفوع; خَبَر перейменовують на خَبَرُها, і воно переходить у مَنْصوب. Нічого не вилучається, нічого не переставляється:

الطَّقْسُ بارِدٌ. → كانَ الطَّقْسُ بارِدًا. / أَصْبَحَ الطَّقْسُ بارِدًا. / ما زالَ الطَّقْسُ بارِدًا. / لَيْسَ الطَّقْسُ بارِدًا.

Чотири різні значення, одна й та сама граматика. Якщо ви можете утворити речення з كانَ, ви можете утворити всі чотири; змінюється лише слово спереду.

2. Що додає кожна «сестра». Вони поділяються на три смислові групи, і вивчати їх варто саме групами, а не як список із дев’яти слів:

• становлення — أَصْبَحَ، صارَ، أَمْسى، باتَ: підмет не був X, а тепер став X.
• тривання — ظَلَّ، ما زالَ / لا يَزالُ، ما دامَ: підмет був X і досі є X.
• заперечення — لَيْسَ: підмет не є X саме зараз.

Саме كانَ не належить до жодної з них: воно лише додає значення минулого часу.

3. أَصْبَحَ، أَمْسى، باتَ колись позначали час доби, а тепер уже ні. Їхні корені прозорі — صَباحٌ «ранок», مَساءٌ «вечір», باتَ يَبيتُ «провести ніч» (корінь слова بَيْتٌ «дім») — і колись أَصْبَحَ означало «він став X уранці». У сучасній писемній арабській цей «годинник» майже повністю стерся: أَصْبَحَ — це просто звичайне слово для «стати», яке вживають будь-якої години, і це найпоширеніша «сестра» після كانَ. أَمْسى зберігає легкий вечірній відтінок і трапляється значно рідше; باتَ тепер улюблене слово журналістів зі значенням «стати, тепер є» — باتَ الأَمْرُ واضِحًا «справа тепер зрозуміла». Не намагайтеся повернути в переклад значення часу доби.

4. صارَ — це нейтральне «стати». أَصْبَحَ і صارَ майже повністю збігаються: صارَ الوَلَدُ طَبيبًا = أَصْبَحَ الوَلَدُ طَبيبًا, причому أَصْبَحَ на письмі трохи офіційніше. Жодному з них не потрібен прийменник — арабська каже صارَ مُدَرِّسًا, з голим знахідним відмінком, там, де англійська потребує «became a teacher».

5. ظَلَّ означає «залишався», а не «став». ظَلَّ — це «продовжував бути, лишався»: ظَلَّ البابُ مَفْتوحًا «двері залишалися відчиненими». Це та «сестра», яка потрібна для стану, що тривав протягом певного відрізку минулого часу, і вона дуже часто бере присудок у формі مُضارِع: ظَلَّ يَنْتَظِرُ ساعَتَيْنِ «він продовжував чекати дві години».

6. ما زالَ і لا يَزالُ ніколи не з’являються голими. Це єдиний факт про форму в цьому уроці, що не має жодного стосунку до відмінків. Дієслово زالَ саме по собі означає «перестати, зникнути» — тож реченню потрібне заперечення, щоб сказати «не перестав бути», тобто «і досі є». Заперечення не факультативне і його не можна відокремити:

• форма минулого часу: ما زالَ الطَّريقُ مُغْلَقًا. — Дорога і досі закрита.
• форма теперішнього часу: لا يَزالُ الطَّريقُ مُغْلَقًا. — Дорога і досі закрита.

Обидві форми означають теперішній час. Обирайте за потрібною особою: ما زِلْتُ، ما زالَتْ، ما زالوا з одного боку, لا أَزالُ، لا تَزالُ، لا يَزالونَ з іншого. Чого не можна писати ніколи — це *زالَ يَعْمَلُ: без ما це означає протилежне до задуманого. (ما — це ما з уроку 37, що заперечує дієслово в минулому часі; لا — це لا з уроку 23, що заперечує مُضارِع. Нічого нового, просто злите в один вислів.)

Інші «сестри» зі значенням «і досі» — ما بَرِحَ، ما انْفَكَّ، ما فَتِئَ — поводяться так само, і їх варто вміти розпізнавати, але ما زالَ / لا يَزالُ покриють усе, що вам треба сказати.

7. ما دامَ завжди спирається на головне речення. ما دامَ означає «доки, поки», і, на відміну від інших, не може стояти самостійним реченням — воно вводить підрядне речення, приєднане до головного: اِقْرَأْ ما دُمْتَ مُسْتَيْقِظًا «читай, доки не спиш»; ما دامَ الطَّقْسُ جَميلًا فَلْنَخْرُجْ «поки погода гарна, ходімо на вулицю». Воно з’являється лише у формі минулого часу (ما دامَ، ما دُمْتَ، ما دامَتْ), хоч би яким був часовий зміст, а ما тут — це не заперечення, а зовсім інша ما, яку ви ще зустрінете в уроці 68.

8. لَيْسَ — заперечник теперішнього часу для всієї родини. Ви зустрічали його в уроці 23, і він не змінився: لَيْسَ الجَوابُ سَهْلًا. Від інших «сестер» його відрізняють дві речі. Воно جامِد — застигле: немає مُضارِع *يَلْيَسُ і немає أَمْر, лише форми, схожі на минулий час, які все ж означають теперішній. А щоб заперечити будь-яку іншу «сестру» в минулому часі, це слово взагалі не використовують — на самій «сестрі» ставлять ما або لَمْ: ما كانَ الجَوُّ جَميلًا / لَمْ يَكُنِ الجَوُّ جَميلًا.

9. П’ять «сестер» — це أَجْوَف, і їхні основи скорочуються. كانَ (ك-و-ن)، صارَ (ص-ي-ر)، باتَ (ب-ي-ت)، زالَ (ز-ي-ل)، دامَ (د-و-م) — у всіх слабкий середній радикал розтягнутий у довгий аліф у третій особі. Довгий голосний не може стояти перед сукуном, тож щойно ви додаєте закінчення, яке починається з приголосного, аліф скорочується до короткого голосного — і в цих п’яти короткий голосний збігається з прихованим радикалом: و дає дамму, ي дає касру. (Це спрощення не є загальним правилом для порожніх дієслів: نامَ — у يَنامُ є و, а виходить усе одно نِمْتُ. Урок 50 розбереться з цим докладно.)

كانَ → كُنْتُ ، صارَ → صِرْتُ ، باتَ → بِتُّ ، ما زالَ → ما زِلْتُ ، ما دامَ → ما دُمْتُ

Закінчення, що починаються з голосного, не чіпають довгий аліф: كانَتْ، كانوا، صارَتْ، صاروا، ما زالوا. Те саме скорочення трапляється в مُضارِع, щоразу як усічений спосіб (джазм) ставить сукун у кінці: يَكونُ → لَمْ يَكُنْ، يَصيرُ → لَمْ يَصِرْ. Саме це скорочення й робить кожне порожнє дієслово — урок 50 підносить його до загального правила — і воно ж пояснює بِتُّ, де скорочена основа بِتْ зустрічає закінчення ـتُ, і обидва ت зливаються під шаддою.

10. ظَلَّ — це مُضَعَّف, і воно розпадається на дві однакові літери. ظَلَّ приховує подвоєний радикал: ظ-ل-ل. Обидва ل стоять разом під шаддою, доки закінчення — голосне (ظَلَّ، ظَلَّتْ، ظَلّوا، يَظَلُّ), але закінчення, що починається з приголосного, розділяє їх, і початковий голосний основи знову виринає як касра: ظَلِلْتُ، ظَلِلْنا، ظَلِلْتُمْ. Форми *ظَلَّتُ не існує. Це той самий тригер, що й у порожніх дієслів, — закінчення з приголосного на початку, — застосований до іншої слабкості.

11. خَبَر може бути цілим реченням або شِبْه جُمْلَة. Однослівний присудок стоїть у مَنْصوب; усе більше за одне слово не має закінчення, яке можна змінити, і тоді «сестра» просто стоїть перед ним:

• جُمْلَة فِعْلِيَّة: كانَ الوَلَدُ يَلْعَبُ في الحَديقَةِ. / أَصْبَحَتْ تَتَكَلَّمُ العَرَبِيَّةَ بِطَلاقَةٍ.
• شِبْه جُمْلَة: كانَ في البَيْتِ. / ما زالَ الكِتابُ عَلَى الطّاوِلَةِ.

У першій групі مُضارِع зберігає своє звичайне закінчення مَرْفوع - يَلْعَبُ, ніколи не *يَلْعَبَ — бо в речення немає відмінка. كانَ плюс مُضارِع — це модель «зазвичай робив / робив» з уроку 32; كانَ плюс дієслово в минулому часі — це вже інша конструкція, доконаний минулий (плюсквамперфект), і їй потрібне قَدْ - كانَ قَدْ خَرَجَ. Уся ця система складних часів — тема уроку 45; поки що облиште її там.

12. Порядок слів може змінюватися, відмінки — ні. Арабська охоче виносить خَبَر уперед, коли اسْم неозначений: كانَ في القاعَةِ طُلّابٌ كَثيرونَ «у залі було багато студентів». Прочитайте це повільно — طُلّابٌ стоїть у مَرْفوع, бо це відкладений اسْمُ كانَ, а не присудок. Саме рефлекс «كانَ означає, що десь має бути знахідний відмінок» породжує класичну помилку *كانَ عِنْدي كِتابًا. Спочатку визначте, яке слово є присудком, а тоді застосовуйте відмінок.

13. Знахідний відмінок часто неможливо почути, а без огласовок його взагалі не видно. Відмінкові закінчення зникають перед паузою і просто відсутні у звичайному арабському друкованому тексті. Але знахідний відмінок частково виживає: перед паузою танвін بارِدًا зникає, а аліф залишається, тож كانَ الطَّقْسُ بارِدا дійсно закінчується чутним довгим ā, і مَريضًا чутно відрізняється від مَريضٌ. Чого ви не почуєте — це ـةً слова مَريضَةً (перед паузою це просто مَريضَهْ), ـٍ слова مُجْتَهِداتٍ або голої фатхи означеного присудка. Тож половина правила чутна, а половина — це просто знання, тому й пишуть закінчення, навіть якщо його ніхто не вимовить.

14. Не в цьому уроці. Дві сусідні родини виглядають схоже, і їх свідомо залишено на потім. كادَ «майже» та ظَنَّ «вважав» також перебудовують речення, але ظَنَّ бере два знахідні відмінки, а не один — це урок 59. إِنَّ та її «сестри» роблять дзеркальне до цього уроку — спершу знахідний, потім називний — урок 44, наступний одразу за цим. А كانَ всередині нереальної умови (لَوْ كانَ عِنْدي وَقْتٌ) чекає на урок 65.

Форми й моделі

Дев’ять «сестер»

كانَ: скорочення в одній таблиці (модель, яку копіює кожна порожня «сестра»)

П’ять порожніх «сестер» поруч

«Сестри», що не є порожніми

Одне речення через усю родину

Чим може бути خَبَر

Приклади

Типові помилки

• كانَ الطَّقْسُ بارِدٌ. -> كانَ الطَّقْسُ بارِدًا. — خَبَر будь-якої «сестри» стоїть у مَنْصوب. Залишити його в مَرْفوع — це якраз та помилка, яку вся ця родина слів покликана виловлювати.
• أَصْبَحَتِ المَدينَةُ كَبيرَةٌ. -> أَصْبَحَتِ المَدينَةُ كَبيرَةً. — Правило стосується не лише كانَ, а всієї родини. Кожна «сестра» тягне свій присудок у знахідний відмінок.
• زالَ يَعْمَلُ في الشَّرِكَةِ. -> ما زالَ يَعْمَلُ في الشَّرِكَةِ. / لا يَزالُ يَعْمَلُ في الشَّرِكَةِ. — Голе زالَ означає «він перестав». Заперечна частка — невіддільна частина слова, а не додаток за бажанням.
• كانَ الطّالِبَ مُجْتَهِدًا. -> كانَ الطّالِبُ مُجْتَهِدًا. — Відмінки переплутано. اسْمُ كانَ стоїть у مَرْفوع, і рухається лише другий елемент; два знахідні відмінки поспіль тут неможливі.
• صارْتُ مُعَلِّمًا. -> صِرْتُ مُعَلِّمًا. — Довгий аліф не може стояти перед сукуном. Порожня основа скорочується, і ي слова ص-ي-ر залишає по собі касру.
• ظَلَّتُ أَنْتَظِرُ. -> ظَلِلْتُ أَنْتَظِرُ. — Подвоєне дієслово розділяє свою шадду перед закінченням, що починається з приголосного. (ظَلَّتْ із сукуном — це цілком правильне «вона залишалася».)
• لَيْسَ الجَوابُ سَهْلٌ. -> لَيْسَ الجَوابُ سَهْلًا. — لَيْسَ — така сама «сестра», як і решта, і воно керує знахідним відмінком ще з уроку 23.
• كانَ عِنْدي وَقْتًا كَثيرًا. -> كانَ عِنْدي وَقْتٌ كَثيرٌ. — Тут عِنْدي — присудок, а وَقْتٌ — відкладений اسْمُ كانَ, тому воно залишається в مَرْفوع. Спершу знайдіть присудок.
• أَصْبَحَ الوَلَدُ يَلْعَبَ في الحَديقَةِ. -> أَصْبَحَ الوَلَدُ يَلْعَبُ في الحَديقَةِ. — Присудок-речення не має відмінка, який можна взяти, тож مُضارِع зберігає свою звичайну дамму.
• لَيْسَ كانَ الجَوُّ جَميلًا. -> ما كانَ الجَوُّ جَميلًا. / لَمْ يَكُنِ الجَوُّ جَميلًا. — لَيْسَ заперечує іменне речення; воно ніколи не заперечує дієслово в минулому часі. Минулий час كانَ заперечують за допомогою ما або لَمْ (урок 37).

Поради

• Вивчіть усю родину як одне речення, прогнане через неї всю — الطَّقْسُ بارِدٌ → كانَ / أَصْبَحَ / ظَلَّ / ما زالَ / لَيْسَ الطَّقْسُ بارِدًا. Дев’ять значень за ціною одного синтаксичного правила.
• Розкладіть їх по групах, перш ніж запам’ятовувати: чотири зі значенням «стати», три — «залишатися», одне — «не є», одне — просто минулий час. Дев’ять непов’язаних елементів запам’ятати важко; чотири підписані коробки — ні.
• Перевірка основи завжди зводиться до одного питання: чи закінчення починається з приголосного? Якщо так, كانَ → كُنْ، صارَ → صِرْ، باتَ → بِتْ، زالَ → زِلْ، دامَ → دُمْ، ظَلَّ → ظَلِلْ. Якщо ні — основу не чіпайте.
• Запам’ятовуйте ما زالَ і لا يَزالُ як цілісні слова із заперечення, вже вбудованим усередину, так само як ви запам’ятовуєте англійське «no longer». Тоді у вас ніколи не виникне спокуси відірвати ما.
• باتَ і أَصْبَحَ трапляються на кожному кроці в новинах; ظَلَّ і ما زالَ — у звичайних описах; أَمْسى здебільшого потрібно лише впізнавати. Розподіляйте свої зусилля відповідно.
• Промовляйте присудок уголос разом з його алiфом — بارِدًا، واضِحًا، مَفْتوحًا. Це те закінчення в цьому уроці, яке ваш співрозмовник справді почує, тож саме воно найбільше винагороджує тренування, на відміну від німих закінчень.
• Поки що не сягайте по كادَ يَسْقُطُ чи ظَنَّ الوَلَدَ نائِمًا. Вони виглядають як ця родина, але поводяться інакше; їхнє місце — в уроці 59.