Коротко

Усе, що ви досі писали, — це одна подія на речення. Цей урок з’єднує дві: «коли я приїхав, я знайшов…», «перш ніж керівник сюди прийде», «бо погода холодна». Арабська мова робить це за допомогою невеликого закритого набору сполучників — عِنْدَما، بَيْنَما، قَبْلَ أَنْ، بَعْدَ أَنْ، مُنْذُ، لِأَنَّ، بِسَبَبِ і ще кількох — і головна складність тут не в значеннях, вони прості, а в тому, що саме кожному з них дозволено вводити. Одні вимагають минулого дієслова, інші — المُضارِعُ المَنْصوبُ з уроку 33, а треті взагалі відмовляються від дієслова і наполягають на іменнику в родовому відмінку.

Тож вивчайте кожен сполучник як цілісний блок із двох частин: слово плюс те, що за ним іде. قَبْلَ أَنْ — це не «перш ніж», а «перш ніж + дієслово в кон’юнктиві, завжди, навіть у реченні про минулий вівторок». بِسَبَبِ — це не «бо», а «через + іменник». Причинова половина уроку — це те місце, де носії англійської втрачають найбільше балів, бо в англійській «because» і «because of» можуть мінятися місцями після невеликої перебудови речення, а в арабській — ні: لِأَنَّ бере речення й ставить його підмет у знахідний відмінок, بِسَبَبِ бере голий іменник, а لِذٰلِكَ обертає речення й оголошує наслідок.

Правило

1. Три можливі продовження. Кожен сполучник цього уроку бере одне або два з рівно трьох варіантів: повне дієслівне речення (зазвичай ماضٍ), أَنْ + المُضارِعُ المَنْصوبُ або іменник у الجَرّ (зазвичай مَصْدَر). Щойно ви знаєте, яке саме продовження відкриває сполучник, помилитися неможливо; майже кожна помилка учня тут — це заливання не того продовження не в те слово.

2. عِنْدَما і حينَما — буденне «коли». Для однієї завершеної минулої події вони беруть ماضٍ: عِنْدَما وَصَلْتُ إِلَى البَيْتِ، وَجَدْتُ رِسالَةً. Для звички чи загальної істини вони беруть مُضارِع: حينَما أَشْعُرُ بِالتَّعَبِ أَشْرَبُ القَهْوَةَ. Обидва слова взаємозамінні; حينَما трохи офіційніше й частіше в письмі. Жодне з них ніколи не бере أَنْ — عِنْدَما уже саме є сполучником — а عِنْدَما пишеться одним словом, ніколи не عِنْدَ ما. Будь-яке з речень може стояти першим; коли часове речення відкриває фразу, у сучасному письмі після нього зазвичай ставлять «،».

3. لَمّا — оповідне «коли». Виконує ту саму роботу, що й عِنْدَما, але з обмеженням: ماضٍ у підрядному й ماضٍ в головному реченні, і належить радше до розповідного стилю, ніж до розмовної мови. لَمّا سَمِعَ الخَبَرَ صَمَتَ طَويلًا. Зверніть увагу на омограф: інше слово لَمّا означає «ще не» й супроводжується المَجْزوم (لَمّا يَصِلْ), яке належить до системи заперечення, а не сюди. Форма слова та сама; розрізняє їх лише спосіб дієслова за ним і сенс.

4. بَيْنَما — «поки», і воно хоче كانَ. بَيْنَما вводить ціле речення, ніколи голий іменник, і оскільки «поки» потребує тла — дії, яка вже тривала, — це речення зазвичай كانَ + مُضارِع (урок 32): بَيْنَما كُنْتُ أَقْرَأُ الجَريدَةَ، رَنَّ الهاتِفُ. Воно може вводити й іменне речення: بَيْنَما هُوَ في الطَّريقِ، اتَّصَلَ بِهِ صَديقُهُ. Друге, дуже поширене вживання — це контраст, «тоді як»: هُوَ يُفَضِّلُ الشّايَ بَيْنَما أُفَضِّلُ أَنا القَهْوَةَ. Ніколи не *بَيْنَما الدَّرْسِ і ніколи не *بَيْنَما أَنْ.

5. كُلَّما — «щоразу, коли», минуле + минуле. Це виглядає неправильно з погляду англійської і його варто запам’ятати як фіксовану рамку: كُلَّما + ماضٍ … ماضٍ, навіть якщо значення звичне й позачасове. كُلَّما زارَني جَدّي فَرِحْتُ. Та сама рамка передає й порівняння «чим більше…, тим більше…»: كُلَّما زادَ العَمَلُ زادَ التَّعَبُ. Не плутайте його з двослівним كُلُّ ما «усе, що», яке є квантором плюс відносний займенник (урок 39): كُلُّ ما قالَهُ صَحيحٌ.

6. قَبْلَ أَنْ — завжди المُضارِعُ المَنْصوبُ. Це правило уроку. Хай яким є час головного речення, дієслово після قَبْلَ أَنْ завжди в кон’юнктиві: خَرَجْتُ مِنَ المَكْتَبِ قَبْلَ أَنْ يَصِلَ المُديرُ — головне дієслово в минулому, а після قَبْلَ أَنْ — кон’юнктив. Логіка тут ясна, щойно її побачити: у момент першої події подія «перш ніж» іще не сталася, тож арабська мова позначає її як нереалізовану. Сучасна арабська тут послідовно тримається кон’юнктива, тож *قَبْلَ أَنْ يَصِلُ з дійсною даммою просто неправильне, а *قَبْلَ أَنْ وَصَلَ — форма, яку вживали деякі класичні автори, — не варта наслідування.

7. بَعْدَ أَنْ — ماضٍ або مَنْصوب, а вибір визначає часова шкала. Якщо ціле речення в минулому, використовуйте ماضٍ: بَعْدَ أَنْ أَنْهَيْتُ واجِبي، شاهَدْتُ فيلْمًا. Якщо подія ще попереду, використовуйте المَنْصوب: سَنَخْرُجُ بَعْدَ أَنْ نَتَناوَلَ الفَطورَ. На відміну від قَبْلَ أَنْ, тут справді є два варіанти, і вибір того, що узгоджується з головним дієсловом, завжди буде природним.

8. Скорочення з مَصْدَر: قَبْلَ / بَعْدَ + іменник у родовому відмінку. Замість речення можна поставити віддієслівний іменник прямо після قَبْلَ чи بَعْدَ: قَبْلَ الوُصولِ «перед приїздом», بَعْدَ الدَّرْسِ «після уроку». قَبْلَ і بَعْدَ — це ظَرْفانِ مَنْصوبانِ, що очолюють إِضافَة, тож усе, що йде за ними, стоїть у مَجْرور — ця касра не факультативна. Щоб назвати підмет, приєднайте займенник до مَصْدَر: قَبْلَ خُروجِهِ «перш ніж він вийде», بَعْدَ وُصولِنا «після того як ми прибули». Ця форма коротша, надзвичайно поширена в письмі й безпечна щоразу, коли підмет очевидний; повний опис مَصْدَر подано в уроці 54.

9. مُنْذُ — «з»/«відколи» і «протягом». З іменником воно означає або початкову точку, або відрізок часу, і іменник стоїть у مَجْرور: مُنْذُ الصَّباحِ، مُنْذُ سَنَتَيْنِ. З реченням воно бере أَنْ + ماضٍ: مُنْذُ أَنْ تَعَلَّمْتُ السِّباحَةَ. Головне дієслово тоді зазвичай просте مُضارِع, бо ситуація все ще триває — أَدْرُسُ العَرَبِيَّةَ مُنْذُ سَنَتَيْنِ означає «я вже два роки вивчаю арабську». В арабській немає окремого часу «have been»; саме مُنْذُ несе це значення самостійно. مُذْ — легший двійник того самого слова.

10. حَتّى — «поки не», і спосіб дієслова підказує, чи подія сталася. Урок 33 обіцяв цей розподіл. ماضٍ після حَتّى повідомляє про те, що справді відбулося: انْتَظَرْنا في المَحَطَّةِ حَتّى وَصَلَ القِطارُ. مَنْصوب після حَتّى вказує на щось іще попереду, бажане чи очікуване: سَأَنْتَظِرُ هُنا حَتّى يَعودَ أَخي. حَتّى також працює як звичайний прийменник з іменником у родовому відмінку — العَمَلُ مُسْتَمِرٌّ حَتّى المَساءِ — і, в зовсім іншій ролі, як частка «навіть». Контекст розрізняє їх без труднощів.

11. فَوْرَ — «щойно», лише іменник. فَوْرَ — це ظَرْف, що стоїть в إِضافَة, тож за ним обов’язково має йти іменник, зазвичай مَصْدَر із приєднаним займенником: فَوْرَ وُصولِهِ اتَّصَلَ بِنا «щойно він приїхав, він подзвонив нам». Дієслово за ним ніколи стояти не може. Якщо потрібне речення з повним дієсловом, готові відповідники — حالَما + ماضٍ або بِمُجَرَّدِ أَنْ + дієслово.

12. لِأَنَّ — «бо» + речення, підмет у знахідному відмінку. لِأَنَّ — це لِـ плюс أَنَّ, і أَنَّ примушує іменник за собою стояти в النَّصْب, тоді як його присудок лишається в مَرْفوع: لِأَنَّ الطَّقْسَ بارِدٌ — الطَّقْسَ у знахідному, بارِدٌ у називному. Присудком може бути й саме дієслово: لِأَنَّ الطَّقْسَ تَغَيَّرَ فَجْأَةً. Коли підмет — займенник, він не стоїть окремим словом; він приєднується: لِأَنَّهُ مَريضٌ، لِأَنَّني نَسيتُ. Тож після لِأَنَّ ніколи не може одразу йти дієслово — «бо я забув» доводиться перебудовувати на «бо-я я-забув». Решта родини أَنَّ і різниця між أَنْ і أَنَّ — це урок 44.

13. بِسَبَبِ — «через» + іменник. بِسَبَبِ — це بِـ плюс سَبَب в إِضافَة, тож за ним іде іменник у родовому відмінку: تَأَخَّرَتِ الحافِلَةُ بِسَبَبِ الازْدِحامِ. У пресі вам також трапиться بِسَبَبِ أَنَّهُ … — речення з أَنَّ читається як مَصْدَر مُؤَوَّل, тож إِضافَة не порушено, — але це важка конструкція, і більшість редакторів перебудовують таке речення з لِأَنَّهُ. Варто знати двох родичів: نَظَرًا لِـ, офіційне «через/з огляду на», і بِفَضْلِ, «завдяки», яке зазвичай залишають для добрих наслідків.

14. لِذٰلِكَ — той самий зв’язок, лише навпаки. لِأَنَّ і بِسَبَبِ ставлять причину на друге місце; لِذٰلِكَ ставить її на перше місце й оголошує наслідок: المَطْعَمُ مُغْلَقٌ اليَوْمَ، لِذٰلِكَ سَنَأْكُلُ في البَيْتِ. Будь-яку пару «причина — наслідок» можна сказати в усіх трьох формах, і вибір між ними — питання того, що ви хочете виділити, а не граматики.

15. Що навмисно залишено осторонь. «Коли», яке насправді є «якщо» — إِذا, — це умовний зв’язок, і на нього чекають в уроці 56, а нереальні لَوْ і لَوْلا — в уроці 65. Інший спосіб сказати «поки», навісивши на речення обставинне речення в знахідному відмінку (خَرَجَ وَهُوَ يَبْتَسِمُ), — це الحالُ, урок 55. إِنَّ та її сестри як система — урок 44, а сполучники, що зшивають цілі абзаци, — урок 66.

Форми й моделі

Десять часових сполучників із продовженням, яке кожен із них відкриває. Ця таблиця — весь урок на одному екрані.

У قَبْلَ і بَعْدَ є по дві форми з тим самим значенням. Правий стовпець коротший і взагалі не вимагає рішень щодо способу дієслова.

لِأَنَّ із приєднаним займенником-підметом. Форми двоїни لِأَنَّكُما، لِأَنَّهُما і жіноча форма множини لِأَنَّكُنَّ будуються так само й опущені, щоб таблиця лишалася читабельною.

Одна причина, три речення. Зверніть увагу, де опиняються знахідний і родовий відмінки.

Приклади

Типові помилки

• قَبْلَ أَنْ يَصِلُ -> قَبْلَ أَنْ يَصِلَ — أَنْ завжди ставить дієслово в المَنْصوب, тож кінцева дамма має стати фатхою. Це найпоширеніша помилка в цьому уроці.
• خَرَجْتُ قَبْلَ أَنْ وَصَلَ المُديرُ -> خَرَجْتُ قَبْلَ أَنْ يَصِلَ المُديرُ — минуле головне дієслово не тягне речення після قَبْلَ أَنْ у минулий час. Це речення за визначенням нереалізоване й лишається в кон’юнктиві.
• عِنْدَما أَنْ وَصَلْتُ -> عِنْدَما وَصَلْتُ — عِنْدَما уже сам собою повний сполучник. Додавання أَنْ — це наче сказати «коли що я приїхав».
• بَيْنَما أَقْرَأُ، رَنَّ الهاتِفُ -> بَيْنَما كُنْتُ أَقْرَأُ، رَنَّ الهاتِفُ — «поки» потребує тла, дії, яка вже тривала, а це كانَ + مُضارِع. Голе مُضارِع читається як теперішня звичка.
• كُلَّما أَزورُهُ أَفْرَحُ -> كُلَّما زُرْتُهُ فَرِحْتُ — كُلَّما — це рамка минуле + минуле, навіть коли значення — повторювана звичка. Не перекладайте англійський теперішній час дослівно.
• لِأَنَّ الطَّقْسُ بارِدٌ -> لِأَنَّ الطَّقْسَ بارِدٌ — أَنَّ бере свій іменник у النَّصْب. Присудок بارِدٌ зберігає дамму; рухається лише підмет.
• لِأَنَّ هُوَ مَريضٌ -> لِأَنَّهُ مَريضٌ — займенник-підмет після أَنَّ може бути лише приєднаним. Незалежні займенники з уроку 6 тут неможливі.
• لِأَنَّ نَسيتُ المِفْتاحَ -> لِأَنَّني نَسيتُ المِفْتاحَ — дієслово ніколи не може стояти одразу після لِأَنَّ. Спочатку приєднайте займенник, потім ставте дієслово.
• بِسَبَبِ أَنَّهُ مَريضٌ -> لِأَنَّهُ مَريضٌ — بِسَبَبِ побудоване для простого іменника. Коли далі йде ціле речення, потрібне слово — لِأَنَّ.
• فَوْرَ وَصَلَ إِلَى المَطارِ -> فَوْرَ وُصولِهِ إِلَى المَطارِ — فَوْرَ потребує مَصْدَر, а не дієслова. Для повного речення з дієсловом перейдіть на حالَما وَصَلَ.

Поради

• Запам’ятовуйте кожен сполучник як слово плюс продовження, ніколи як голий переклад. «قَبْلَ أَنْ + مَنْصوب» — це одна одиниця для запам’ятовування; «перш ніж» — це переклад, який неминуче дасть неправильне закінчення.
• Рятівний вихід, коли ви не впевнені в способі дієслова: скористайтеся مَصْدَر. У قَبْلَ الوُصولِ і بَعْدَ الاجْتِماعِ узагалі немає дієслова, тож нічого не можна проспрягати неправильно — і звучать вони не менш, а навіть більш книжно.
• Використайте англійську форму, щоб обрати причинове слово: якщо можна сказати «because of» і далі йде іменник, це بِسَبَبِ; якщо далі йде ціле речення, це لِأَنَّ. Цей тест майже ніколи не підводить.
• Промовляйте знахідний відмінок після لِأَنَّ уголос — لِأَنَّ الطَّقْسَ — поки він не стане автоматичним. У ретельному мовленні він чутний, тож це одне з небагатьох закінчень відмінків, яке справді помітять.
• Стежте за касрою після مُنْذُ і بِسَبَبِ: مُنْذُ سَنَةٍ، بِسَبَبِ المَطَرِ. Обидва — родові позиції, тож танвін дамми там — миттєва видача.
• Пов’язуйте بَيْنَما з كانَ рефлекторно, так само як لَنْ пов’язуєте з кон’юнктивом. Якщо речення з بَيْنَما не має كانَ, перевірте, чи не малося на увазі «тоді як».
• Не женіться поки за إِذا. Воно виглядає як іще одне «коли», але це умовний зв’язок зі своєю окремою механікою, і зустріч із ним зараз лише розмиє ті десять сполучників, які ви щойно вивчили.