Коротко

У 23-му уроці ви отримали لا для теперішнього часу і لَيْسَ для бездієслівного речення, а дві клітинки таблиці лишилися порожні: «він не писав» і «він не писатиме». Цей урок їх заповнює. В арабській мові для цього є три засоби, а не один: ما перед незмінним минулим дієсловом, لَمْ перед недоконаним дієсловом в усіченому способі й لَنْ перед недоконаним дієсловом у кон’юнктиві. Два з трьох заперечують минуле, і в звичайному реченні підійде будь-який із них.

Найважче тут не список, а один дивний факт усередині нього: لَمْ заперечує минуле, хоча дієслово при ньому стоїть у формі مُضارِع. لَمْ يَكْتُبْ виглядає як дієслово теперішнього часу, а означає «він не писав» — сама частка перевертає час назад. Закарбуйте це одне речення в пам’яті: усе інше в уроці — суто технічні деталі: яке закінчення дієслово має після لَمْ (сукун або відсутню літеру) і яке — після لَنْ (фатха). Ви вже будували обидві форми в уроках 33 і 35; тут вони нарешті отримують застосування.

Правило

1. Триступеневий поділ. У кожної частки — своя форма дієслова; перші дві ділять між собою минулий час:

• ما + الماضي — минуле дієслово стоїть точнісінько так, як воно є: ما كَتَبَ «він не писав».
• لَمْ + المُضارِعُ المَجْزوم — те саме значення, сучасний варіант за замовчуванням: لَمْ يَكْتُبْ.
• لَنْ + المُضارِعُ المَنْصوب — майбутнє: لَنْ يَكْتُبَ «він не писатиме».

Четверта частка, لَمّا, — спеціальний заперечник минулого зі значенням «ще не» і бере усічений спосіб так само, як لَمْ: لَمّا يَصِلْ «він ще не приїхав». Про неї — окреме правило нижче.

2. ما нічого не змінює. Минулий час — це مَبْنِيٌّ, застигла форма (урок 18), тож жодна частка не може зігнути її закінчення. Поставте ما прямо перед нею й на цьому все: ما ذَهَبْتُ، ما كَتَبَتْ، ما وَصَلوا، ما رَأَيْتُهُ. Особові займенники, підмет, порядок слів — усе лишається без змін. Це найлегший з трьох способів у творенні, і він цілком правильна фусха. Він несе легкий відтінок урочистості або усного мовлення, і сучасна писемна проза частіше сягає по لَمْ, але просте ما + минуле дієслово не є помилкою.

Не читайте цю заперечну ما так само, як у ما زالَ «він досі» чи ما عادَ «він уже не». ما там — та сама частка заперечення, але кожна пара злилася в одну лексичну одиницю на основі сестри дієслова كانَ (урок 43): заперечення «він перестав» дає в результаті «він досі». А в ما є ще й інші життя — питальне слово, відносний займенник — про них у 68-му уроці.

3. لَمْ — стандартне заперечення минулого у фуссі. У газеті, звіті, офіційному листі чи новинному випуску «не» частіше передається через لَمْ, ніж через ما. Арабські граматисти називають цю частку حَرْفُ نَفْيٍ وجَزْمٍ وقَلْبٍ — «частка заперечення, усічення й перевертання» — і саме третє слово тут головне: قَلْب, перевертання, — це те, що змінює час наступного مُضارِع з теперішнього на минулий.

4. Промовте найважче вголос: لَمْ бере форму مُضارِع, а означає минуле. لَمْ يَكْتُبْ — це «він не писав», а не «він не пише». Ви будуєте не минуле дієслово, а дієслово у формі теперішнього часу за часткою, яка вже перенесла речення в минуле. Форми *لَمْ كَتَبَ не існує — поставити минуле дієслово після لَمْ є найпоширенішою помилкою цього уроку, бо інтуїція учня підказує: «минуле значення — минула форма». Арабська мова з цим не погоджується.

5. Як виглядає المَجْزوم після لَمْ. Це усічений спосіб з уроку 35, без змін. Його показник має три вигляди залежно від дієслова:

• السُّكون на правильному дієслові: يَكْتُبُ → لَمْ يَكْتُبْ، يَدْرُسُ → لَمْ يَدْرُسْ.
• حَذْفُ النّون у الأَفْعالُ الخَمْسَة: يَكْتُبونَ → لَمْ يَكْتُبوا، تَكْتُبينَ → لَمْ تَكْتُبي، يَكْتُبانِ → لَمْ يَكْتُبا. Німа أَلِف فارِقَة після ـوا пишеться як завжди.
• حَذْفُ حَرْفِ العِلَّة у дієслові, що закінчується на слабку літеру: يَمْشي → لَمْ يَمْشِ، يَدْعو → لَمْ يَدْعُ، يَنْسى → لَمْ يَنْسَ. Кінцева літера відсікається, і лишається лише короткий голосний, що її живив.

А два жіночі форми множини يَكْتُبْنَ / تَكْتُبْنَ узагалі не змінюються: لَمْ يَكْتُبْنَ. Їхнє ـنَ — це особовий займенник, а не показник способу.

6. Порожні дієслова скорочують довгий голосний. Це підправило варте окремого відпрацювання. Дієслово на кшталт قالَ — يَقولُ несе довгий ū усередині. Усічений спосіб вимагає сукуна на останньому кореневому приголосному, а довгий голосний перед сукуном не виживає — дві безголосні літери зіткнулися б, — тож довгий голосний просто скорочується:

يَقولُ → لَمْ يَقُلْ، يَنامُ → لَمْ يَنَمْ، يَبيعُ → لَمْ يَبِعْ، يَكونُ → لَمْ يَكُنْ، يَخافُ → لَمْ يَخَفْ.

Короткий голосний, що з’являється, відповідає довгому, який він заміняє: ū → дамма, ā → фатха, ī → касра. Ніщо не скорочується, якщо закінчення не сукун, тому الأَفْعال الخَمْسَة зберігають довгий голосний: لَمْ يَقولوا، لَمْ تَقولي. Повну поведінку таких дієслів розглянуто в уроці 50; тут потрібно лише скорочення після لَمْ.

7. لَنْ + المَنْصوب для майбутнього. لَنْ — це حَرْفُ نَفْيٍ ونَصْبٍ واسْتِقْبالٍ — заперечення, творення насбу й майбутності в одному. Дієслово отримує фатху з уроку 33 або втрачає своє ن: لَنْ أَكْتُبَ، لَنْ يَمْشِيَ، لَنْ يَكْتُبوا، لَنْ تَكْتُبي.

Оскільки لَنْ уже містить у собі майбутнє, воно замінює سَـ і سَوْفَ; ці два ніколи не поєднуються. سَيَذْهَبُ у запереченні — це لَنْ يَذْهَبَ, а й *لَنْ سَيَذْهَبَ, і *ما سَوْفَ يَذْهَبُ — цілковита помилка. Зауважте також, що لَنْ не скорочує порожнє дієслово — адже немає сукуна, з яким воно зіштовхнулося б, — тому لَمْ يَقُلْ, але لَنْ يَقولَ، لَمْ يَنَمْ, але لَنْ يَنامَ.

8. Де لا ще на своєму місці. لا + مُضارِع مَرْفوع (урок 23) зберігає теперішній час: لا يَكْتُبُ «він не пише / зараз не пише». Три частки, три часи: لا для теперішнього, ما або لَمْ для минулого, لَنْ для майбутнього. Англійське «not» разом із допоміжним дієсловом, що несе час, робить усі три роботи — тому учні хапаються за одне арабське слово й уживають його всюди.

9. لَمّا: «ще не». لَمّا бере усічений спосіб точнісінько як لَمْ, але додає, що подія досі очікується: لَمّا يَصِلْ «він ще не приїхав», لَمّا نَبْدَأْ «ми ще не почали». لَمْ يَصِلْ закриває справу; لَمّا يَصِلْ лишає її відкритою. Це урочисте, писемне слово — і в нього є не пов’язаний за значенням двійник, لَمّا «коли», за яким іде минуле дієслово (لَمّا وَصَلَ «коли він приїхав»); про нього йдеться в уроці 38. Форма дієслова підказує, яке саме слово перед вами.

10. Зустріч двох сукунів: допоміжна касра. لَمْ يَكْتُبْ закінчується на сукун. Якщо наступне слово починається з هَمْزَةُ الوَصْل — насамперед الـ, — дві безголосні літери зіткнулися б, тож сукун дієслова в ретельному читанні перетворюється на касру: لَمْ يَكْتُبِ الواجِبَ، لَمْ يَقُلِ الحَقيقَةَ، لَمْ يَكُنِ الطَّقْسُ جَميلًا. Це виправлення вимови, а не зміна способу; дієслово залишається مَجْزوم.

11. Зазвичай ви не почуєте й не побачите цього — тож вивчіть правило. У паузі кінцевий сукун за визначенням не звучить, а в звичайному не вокалізованому письмі дієслово لم يكتب і لن يكتب пишеться тими самими чотирма літерами. Різниця між المَجْزوم і المَنْصوب на правильному дієслові тому невидима на письмі й нечутна щоразу, коли дієслово стоїть перед паузою. Що ви завжди можете побачити — це частка попереду, а що ви завжди можете почути — це відсутнє ن у الأَفْعال الخَمْسَة (لَمْ يَكْتُبوا) та відсічена літера дієслова зі слабким кінцем (لَمْ يَمْشِ). Спершу прочитайте частку і нехай вона визначає закінчення; не чекайте, поки почуєте його.

12. Це не тема цього уроку. لا، لَيْسَ і غَيْر були в уроці 23 і лишаються там. ما الحِجازِيَّة (لَيْسَ-подібне ما у ما هٰذا بَشَرًا), لا النّافِيَةُ لِلْجِنْس (لا شَكَّ، لا مانِعَ), إِنْ النّافِيَة і вибір між усіма ними як єдиною системою — урок 63. Заперечення в умовному реченні та لَوْلا — уроки 56 і 65.

Форми й моделі

Триступеневий поділ, а поряд — لَمّا

Три заперечення в усіх особах, на прикладі كَتَبَ — يَكْتُبُ

Показник усіченого способу за класом дієслова — що насправді відбувається після لَمْ

لَمْ проти لَنْ, ті самі дієслова. Прочитайте два праві стовпці рядок за рядком: порожні дієслова скорочуються в одному стовпці й ні в іншому, а дієслова зі слабким кінцем втрачають літеру в одному й отримують фатху в іншому.

Останні три рядки в обох стовпцях однакові: щойно ن зникає або форма застигає, обидва способи виглядають однаково, і лише частка підказує час.

Приклади

Типові помилки

• لَمْ يَكْتُبَ -> لَمْ يَكْتُبْ — لَمْ ставить дієслово в مَجْزوم, тож правильне дієслово закінчується на сукун. Фатха там — це спосіб لَنْ, і вона позначає невірний час.
• لَنْ يَكْتُبْ -> لَنْ يَكْتُبَ — дзеркальна помилка. لَنْ ставить дієслово в مَنْصوب: фатха, а не сукун. Учні, які щойно відпрацювали لَمْ, схильні переносити сукун і сюди.
• لَمْ ذَهَبَ -> لَمْ يَذْهَبْ — لَمْ ніколи не бере минулого дієслова, хай яким минулим є значення. Якщо вам потрібна там минула форма, потрібна частка — ما: ما ذَهَبَ.
• لَنْ كَتَبَ -> لَنْ يَكْتُبَ — та сама помилка в майбутньому часі. Після لَنْ може стояти лише مُضارِع.
• ما سَوْفَ يَذْهَبُ -> لَنْ يَذْهَبَ — ما заперечує минуле дієслово, а не позначене майбутнє, і саме سَوْفَ заперечити не можна. Ціле заперечення майбутнього вкладено в لَنْ.
• لَنْ سَيَذْهَبَ -> لَنْ يَذْهَبَ — لَنْ уже означає «не буде», тож سَـ не лише зайве, а й неможливе: два показники майбутнього не можуть ділити одне дієслово.
• لَمْ يَكْتُبونَ -> لَمْ يَكْتُبوا — одне з الأَفْعال الخَمْسَة, тож ن зникає і пишеться німий аліф. Ця помилка чутна, тому її варто виправити насамперед.
• لَمْ يَقولْ -> لَمْ يَقُلْ — порожнє дієслово скорочує довгий голосний перед сукуном усіченого способу. Порівняйте з لَنْ يَقولَ, де нічого не скорочується, бо там немає сукуна.
• لَمْ يَمْشي -> لَمْ يَمْشِ — дієслово зі слабким кінцем позначає усічений спосіб, втрачаючи останню літеру. Касра під нею — єдиний слід, що лишився від ي.
• لا كَتَبْتُ الرِّسالَةَ -> ما كَتَبْتُ الرِّسالَةَ / لَمْ أَكْتُبِ الرِّسالَةَ — لا заперечує теперішнє дієслово, а не минуле. Зверніть увагу, що варіант з لَمْ змінює дієслово на форму مُضارِع.
• لَمّا وَصَلَ القِطارُ (замість «потяг ще не прибув») -> لَمّا يَصِلِ القِطارُ — لَمّا + минуле дієслово — це інше لَمّا, «коли потяг прибув». Лише لَمّا + مُضارِع مَجْزوم означає «ще не».

Поради

• Спершу опануйте дивний момент: لَمْ = минуле значення, дієслово у формі теперішнього часу. Промовте لَمْ يَكْتُبْ = «він не писав» десять разів. Усі інші помилки в цьому уроці випливають із сумніву щодо цього рядка.
• Два написання, одне значення: ما كَتَبَ і لَمْ يَكْتُبْ кажуть те саме. Якщо усічений спосіб раптом підвів вас посеред речення, поверніться до ما плюс уже знайоме минуле дієслово — це правильна арабська мова, а не хитрощі.
• Тренуйте трійками, завжди в тому самому порядку: يَكْتُبُ — لَمْ يَكْتُبْ — لَنْ يَكْتُبَ. Потім прожене ту саму трійку через يَقولُ، يَنامُ، يَمْشي. Саме контраст навчає закінченням; сам список усічених форм цього не робить.
• Дві скорочення, які варто відпрацьовувати найбільше, — це لَمْ يَكُنْ і لَمْ يَقُلْ: найпоширеніші порожні дієслова в реальних текстах і пара, за якою одразу впізнають того, хто знає правило.
• Зверніть увагу на те, що стається з لَيْسَ у минулому: у нього немає власної минулої форми, тому «він не був учителем» — це ما كانَ مُدَرِّسًا або لَمْ يَكُنْ مُدَرِّسًا, причому присудок і далі стоїть у مَنْصوب.
• У не вокалізованому тексті шукайте не закінчення, а частку. لم підказує «минуле», لن підказує «майбутнє», а дієслово за ними в будь-якому разі буде у формі مُضارِع.
• На перших порах бережіть لَمّا лише для читання. Воно точне й вишукане, але «ще не» спокійно можна сказати через لَمْ … بَعْدُ (لَمْ يَصِلْ بَعْدُ), поки ви ще напрацьовуєте вільність.
• Не намагайтеся зараз розкласти всю систему заперечення. لا الجِنْس، ما الحِجازِيَّة та решта прийдуть разом в уроці 63, коли у вас будуть усі елементи, з яких вони побудовані.