Підрядні речення з an: хотіти, мусити, могти

A2 «أَنْ» والمُضارِعُ المَنْصوب 34 / 70

Коротко

Англійська каже «I want to go», «I have to go», «I can go» — одне дієслово, а далі голий інфінітив. В арабській немає інфінітива. Кожне арабське дієслово завжди відмінюється за особою, без нейтральної словникової форми, яку можна просто вставити в речення. Тож там, де англійська чіпляє інфінітив до першого дієслова, арабська чіпляє маленьке підрядне речення: частку أَنْ плюс повністю відмінене дієслово в кон’юнктиві. أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ буквально означає «я хочу, щоб я пішов».

Урок 33 побудував форми кон’юнктива; цей урок — про слова, що їх викликають. Є дві групи. Особові дієслова — أَرادَ، اِسْتَطاعَ، أَحَبَّ، قَرَّرَ، حاوَلَ، نَسِيَ — відмінюються звичайно і беруть після себе أَنْ. Безособові модальні вислови — يَجِبُ، يُمْكِنُ، عَلَيْهِ، لا بُدَّ — не відмінюються взагалі: вони застигають у 3-й особі однини чоловічого роду, а особа, про яку йдеться, з’являється на другому дієслові. Зрозумійте цей поділ — і вся ця тема, яка охоплює більшість того, що ви кажете щодня, стає механічною.

Правило

1. Рамка: дієслово + أَنْ + المُضارِعُ المَنْصوب. أَنْ ніколи не змінює форми і ніколи не бере особи. Дієслово після нього несе все: особу, число і фатху (або зниклий ن), що позначає кон’юнктив.

  • أُريدُ أَنْ أَسْأَلَ سُؤالًا. — я хочу поставити запитання.
  • تُريدُ أَنْ تَسْأَلَ سُؤالًا. — вона хоче поставити запитання.
  • يُريدونَ أَنْ يَسْأَلوا سُؤالًا. — вони хочуть поставити запитання.

Три речі рухаються разом, і жодна з них не факультативна: перше дієслово узгоджується з мовцем, أَنْ присутнє, а друге дієслово стоїть у منصوب. Учні або пропускають середню ланку (*أُريدُ أَذْهَبَ), або забувають закінчення (*أُريدُ أَنْ أَذْهَبُ). Обидва варіанти неграматичні.

2. Той самий підмет чи інший — أَنْ підходить для обох випадків. Англійській доводиться змінювати конструкцію («I want to travel» проти «I want you to travel»). Арабській — ні. Друге дієслово просто відмінюється за тим, хто виконує дію:

  • أُريدُ أَنْ أُسافِرَ. — я хочу подорожувати.
  • أُريدُ أَنْ تُسافِرَ مَعي. — я хочу, щоб ти подорожував зі мною.
  • طَلَبَ المُديرُ أَنْ نَحْضُرَ مُبَكِّرينَ. — керівник попросив, щоб ми прийшли раніше.

3. Особові керівні дієслова. Це ті, які ви вживатимете щогодини. Кожне з них — звичайне дієслово: вивчіть його корінь і породу, бо кілька з них неправильні через причини, що не мають нічого спільного з أَنْ.

  • أَرادَ / يُريدُ (ر و د, IV порода, порожнє) — хотіти. أُريدُ أَنْ أَعْمَلَ.
  • اِسْتَطاعَ / يَسْتَطيعُ (ط و ع, X порода, порожнє) — могти. أَسْتَطيعُ أَنْ أَعْمَلَ.
  • أَحَبَّ / يُحِبُّ (ح ب ب, IV порода, подвоєне) — любити. أُحِبُّ أَنْ أَعْمَلَ.
  • قَرَّرَ / يُقَرِّرُ (ق ر ر, II порода) — вирішити. قَرَّرْتُ أَنْ أَعْمَلَ.
  • حاوَلَ / يُحاوِلُ (ح و ل, III порода) — намагатися. أُحاوِلُ أَنْ أَعْمَلَ.
  • نَسِيَ / يَنْسى (ن س ي, I порода, недостатнє) — забути. نَسيتُ أَنْ أَعْمَلَ.

Та сама рамка працює й з довгим переліком інших дієслів, які ви ще зустрінете: رَفَضَ أَنْ (відмовитися), قَبِلَ أَنْ (погодитися), تَعَلَّمَ أَنْ (навчитися), خافَ أَنْ (боятися), تَمَنّى أَنْ (побажати).

4. Безособові модальні вислови завжди лишаються в 3-й особі однини чоловічого роду. Це найважливіший момент усього уроку. يَجِبُ і يُمْكِنُ не відмінюються за особою, яка має або може щось зробити. Вони ніколи не стають *أَجِبُ або *نُمْكِنُ. Їхнім підметом є ціле підрядне речення з أَنْ, що йде далі, і граматично це речення виступає як «воно».

  • يَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ. — я маю йти. (буквально: «щоб я пішов» — обов’язково)
  • يَجِبُ أَنْ تَذْهَبي. — ти (жін.) маєш йти.
  • يَجِبُ أَنْ يَذْهَبوا. — вони мають йти.
  • يُمْكِنُ أَنْ نَبْدَأَ. — ми можемо почати.

Зверніть увагу на корінь يَجِبُ: و ج ب, I порода, مِثال واوِيّ (дієслово, перший радикал якого — و). Минулий час — وَجَبَ, де و добре видно, але و випадає в теперішньому часі: وَجَبَ → يَجِبُ, а не *يَوْجِبُ. Те саме випадання трапляється в وَصَلَ → يَصِلُ і وَقَفَ → يَقِفُ; урок 49 розглядає цей клас докладно. يُمْكِنُ — це IV порода від م ك ن (أَمْكَنَ / يُمْكِنُ).

5. Називання особи за допомогою يَجِبُ і يُمْكِنُ. Якщо самого другого дієслова недостатньо — зазвичай коли хочете зробити обов’язок явним або ввічливим, — приєднайте особу до прийменника чи займенника, і все одно лишіть يَجِبُ / يُمْكِنُ незмінними.

  • يَجِبُ عَلَيْكِ أَنْ تَدْرُسي. — ти (жін.) маєш вчитися.
  • يَجِبُ عَلى الطُّلّابِ أَنْ يَحْضُروا. — студенти мають бути присутніми.
  • يُمْكِنُني أَنْ أُساعِدَكَ. — я можу тобі допомогти.
  • هَلْ يُمْكِنُكَ أَنْ تَنْتَظِرَ قَليلًا؟ — ти можеш трохи почекати?

يُمْكِنُ бере приєднаний прямий займенник-додаток (يُمْكِنُني، يُمْكِنُكَ، يُمْكِنُهُ); يَجِبُ бере عَلى (يَجِبُ عَلَيَّ، يَجِبُ عَلَيْكَ). Не міняйте їх місцями.

6. عَلَيْهِ أَنْ — обов’язок узагалі без дієслова. عَلى разом із займенником сам собою вже означає «має». Це коротше за يَجِبُ عَلَيْهِ і надзвичайно поширено на письмі:

  • عَلَيَّ أَنْ أَتَّصِلَ بِالشَّرِكَةِ. — я маю зателефонувати в компанію.
  • عَلَيْنا أَنْ نَحْجِزَ الغُرْفَةَ اليَوْمَ. — ми маємо забронювати номер сьогодні.

Тут особа справді видима — це приєднаний займенник на عَلى — і друге дієслово узгоджується з нею.

7. لا بُدَّ أَنْ / لا بُدَّ مِنْ أَنْ — «нікуди не подітися». بُدٌّ — це іменник зі значенням «вихід, порятунок», категорично заперечений за допомогою لا. Цей вислів фіксований, і обидва варіанти правильні:

  • لا بُدَّ أَنْ تَعْرِفَ الحَقيقَةَ. — ти обов’язково маєш знати правду.
  • لا بُدَّ مِنْ أَنْ نُغَيِّرَ الخُطَّةَ. — нам справді необхідно змінити план.

8. Переведення модальних висловів у минулий час: كانَ + يَجِبُ. Повсякденний минулий час يَجِبُ — це не власний ماضٍ وَجَبَ — який існує, але лишається у формальній та юридичній прозі, — а كانَ перед ним, яке й несе на собі час. Результат перекладається як «мав/мала» або «слід було».

  • كانَ يَجِبُ أَنْ نَنْتَظِرَ. — нам слід було почекати. / Ми мали почекати.
  • كانَ يُمْكِنُكَ أَنْ تَسْأَلَني. — ти міг би мене запитати.

كانَ теж лишається в 3-й особі однини чоловічого роду, з тієї самої причини, що й يَجِبُ. (كانَ та його поведінка: уроки 32 і 43.)

9. Заперечення: أَنْ + لا = أَلّا. Коли заперечується друге дієслово, أَنْ і لا зливаються в одне слово на письмі, أَلّا, а дієслово після нього й далі стоїть у منصوب:

  • يَجِبُ أَلّا تَتَأَخَّرَ. — ти не маєш запізнюватися.
  • قَرَّرْتُ أَلّا أَقولَ شَيْئًا. — я вирішив нічого не казати.
  • عَلَيْنا أَلّا نَنْسى المَوْعِدَ. — ми не маємо забувати про зустріч.

Заперечення першого дієслова має інше значення і не потребує злиття: لا أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ («я не хочу йти»), لا يُمْكِنُني أَنْ أَحْضُرَ («я не можу прийти»). І зверніть увагу на пару يَجِبُ أَلّا تَتَأَخَّرَ («ти не маєш запізнюватися» — заборона реальна) проти لا يَجِبُ أَنْ تَتَأَخَّرَ («не обов’язково, щоб ти запізнювався» — набагато слабше). Для справжнього «не» віддавайте перевагу أَلّا.

10. مصدر: єдине місце, де в арабській є щось на кшталт інфінітива. Майже кожне арабське дієслово має віддієслівний іменник, مَصْدَر (масдар), і після дієслів на кшталт أَرادَ його можна вжити замість цілого підрядного речення з أَنْ. Це іменник, тож він набуває відмінка — тут знахідного, як прямий додаток:

  • أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ إِلى السّوقِ. = أُريدُ الذَّهابَ إِلى السّوقِ.
  • قَرَّرَ أَنْ يُسافِرَ. = قَرَّرَ السَّفَرَ.

Обидва варіанти тут дають те саме значення; варіант з أَنْ легший і, що важливо, позначає новий підмет на самому дієслові (أُريدُ أَنْ تَذْهَبَ — з مصدر довелося б чіпляти особу окремо, أُريدُ ذَهابَكَ). Оскільки أَنْ + дієслово виконує роботу іменника, граматисти називають це المَصْدَرُ المُؤَوَّل, «тлумаченим مصدر». Побудову مصدر докладно розглянемо в уроці 54; поки що просто впізнавайте цю заміну.

11. Що не бере أَنْ. Невелика група дуже поширених дієслів супроводжується голим مضارع, і далі مرفوع, без жодної частки між ними. Дієслова початку дії — це те, на чому ви спіткнетеся першим:

  • بَدَأَ يَكْتُبُ رِسالَةً. — він почав писати листа. (не *بَدَأَ أَنْ يَكْتُبَ)
  • أَخَذَ يَضْحَكُ. — він почав сміятися.
  • ما زالَ يَعْمَلُ هُنا. — він досі тут працює.

كادَ («майже») зазвичай поводиться так само, хоча كادَ أَنْ يَفْعَلَ теж вживається, а لا يَزالُ / ما زالَ належать до كانَ وأَخَواتُها. Це теми уроків 43 і 59. Поки що просто запам’ятайте بَدَأَ як виняток, що підтверджує правило.

12. Три схожі на вигляд частки — не плутайте їх. أَنْ бере дієслово в кон’юнктиві (أُريدُ أَنْ تَذْهَبَ). أَنَّ бере іменник або займенник у знахідному відмінку і означає «що» після дієслів знання й повідомлення (أَعْرِفُ أَنَّكَ مَشْغولٌ) — урок 44. إِنَّ відкриває речення для підсилення, і саме її бере قالَ: «він сказав, що…» — це قالَ إِنَّ, а не قالَ أَنَّ — теж урок 44. А قَبْلَ أَنْ / بَعْدَ أَنْ («до/після») вживають те саме أَنْ — قَبْلَ أَنْ завжди з кон’юнктивом, بَعْدَ أَنْ з кон’юнктивом або ماضٍ — але це часові сполучники: урок 38.

Форми й моделі

أَنْ + المُضارِعُ المَنْصوب - كَتَبَ / يَكْتُبُ

الضَّميرالمُضارِعُ المَرْفوعأَنْ + المَنْصوب
أَناأَكْتُبُأَنْ أَكْتُبَ
أَنْتَتَكْتُبُأَنْ تَكْتُبَ
أَنْتِتَكْتُبينَأَنْ تَكْتُبي
هُوَيَكْتُبُأَنْ يَكْتُبَ
هِيَتَكْتُبُأَنْ تَكْتُبَ
نَحْنُنَكْتُبُأَنْ نَكْتُبَ
أَنْتُمْتَكْتُبونَأَنْ تَكْتُبوا
هُمْيَكْتُبونَأَنْ يَكْتُبوا
أَنْتُنَّ / هُنَّتَكْتُبْنَ / يَكْتُبْنَأَنْ تَكْتُبْنَ / يَكْتُبْنَ

Дві форми жіночого множини — єдині клітинки, що взагалі не змінюються. Форми двоїни (أَنْ تَكْتُبا، أَنْ يَكْتُبا) втрачають свій ن так само, як і форми множини, і тут не наведені.

Особові керівні дієслова

الفِعْلالجَذْرالوَزْنالمُضارِع (أَنا)الماضي (أَنا)Переклад
أَرادَ أَنْر و دIV, أَجْوَفأُريدُأَرَدْتُхотіти
اِسْتَطاعَ أَنْط و عX, أَجْوَفأَسْتَطيعُاِسْتَطَعْتُмогти
أَحَبَّ أَنْح ب بIV, مُضَعَّفأُحِبُّأَحْبَبْتُлюбити
قَرَّرَ أَنْق ر رIIأُقَرِّرُقَرَّرْتُвирішити
حاوَلَ أَنْح و لIIIأُحاوِلُحاوَلْتُнамагатися
نَسِيَ أَنْن س يI, ناقِصأَنْسىنَسيتُзабути

Зверніть увагу на два порожні дієслова: їхній довгий голосний присутній у теперішньому часі (أُريدُ، أَسْتَطيعُ), але зникає в минулому з особовим закінченням (أَرَدْتُ، اِسْتَطَعْتُ). Так само أَحَبَّ, чия шадда розпадається на дві літери в أَحْبَبْتُ. Уроки 49 і 50 пояснюють чому.

Безособові модальні вислови — застиглі в 3-й особі однини чоловічого роду

التَّعْبيرДжерелоПерекладОсоба позначається за допомогою
يَجِبُ أَنْو ج ب, I, مِثال واوِيّ (و зникає)мусити, мати (зробити)друге дієслово
يَجِبُ عَلى … أَنْ+ عَلىхтось маєعَلى + займенник/іменник
يُمْكِنُ أَنْم ك ن, IV (أَمْكَنَ)могти, дозволено, можливодруге дієслово
يُمْكِنُ + ـني/ـكَ أَنْ+ займенник-додатокя/ти можу(-еш)приєднаний займенник
عَلَيْهِ أَنْعَلى + займенниквін маєприєднаний займенник
لا بُدَّ أَنْ / مِنْ أَنْلا + بُدٌّнікуди не подітисядруге дієслово
كانَ يَجِبُ أَنْكانَ + يَجِبُмав/мала, слід булодруге дієслово

عَلَيْـ + أَنْ за особами

الضَّميرالعِبارَةПереклад
أَناعَلَيَّ أَنْ أَذْهَبَя маю йти
أَنْتَعَلَيْكَ أَنْ تَذْهَبَти (чол.) маєш йти
أَنْتِعَلَيْكِ أَنْ تَذْهَبيти (жін.) маєш йти
هُوَعَلَيْهِ أَنْ يَذْهَبَвін має йти
هِيَعَلَيْها أَنْ تَذْهَبَвона має йти
نَحْنُعَلَيْنا أَنْ نَذْهَبَми маємо йти
أَنْتُمْعَلَيْكُمْ أَنْ تَذْهَبواви маєте йти
هُمْعَلَيْهِمْ أَنْ يَذْهَبواвони мають йти

Неправильні основи після أَنْ — де фатха видима, а де прихована

النَّوْعالمَرْفوعأَنْ + المَنْصوبПримітка
أَجْوَفيَزورُأَنْ يَزورَзвичайна фатха
أَجْوَفيَنامُأَنْ يَنامَзвичайна фатха
مُضَعَّفيُحِبُّأَنْ يُحِبَّфатха на літері з шаддою
ناقِص في ـييَشْتَريأَنْ يَشْتَرِيَприхований ي знову з’являється з фатхою
ناقِص في ـويَدْعوأَنْ يَدْعُوَприхований و знову з’являється з фатхою
ناقِص في ـىيَنْسىأَنْ يَنْسىжодної видимої зміни
مَهْموزُ اللّاميَقْرَأُأَنْ يَقْرَأَхамза зберігає своє місце

Приклади

العربيةУкраїнська
أُريدُ أَنْ أَتَعَلَّمَ اللُّغَةَ العَرَبِيَّةَ.Я хочу вивчати арабську.
هَلْ تَسْتَطيعُ أَنْ تُساعِدَني؟Ти можеш мені допомогти?
يَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ إِلى الطَّبيبِ اليَوْمَ.Сьогодні я маю піти до лікаря.
يَجِبُ عَلَيْكِ أَنْ تَدْرُسي كُلَّ يَوْمٍ.Ти маєш вчитися щодня.
كانَ يَجِبُ أَنْ نَنْتَظِرَ قَليلًا.Нам слід було трохи почекати.
قَرَّرَتْ أَنْ تَسْكُنَ في مَدينَةٍ أُخْرى.Вона вирішила жити в іншому місті.
أُحِبُّ أَنْ أَقْرَأَ قَبْلَ النَّوْمِ.Я люблю читати перед сном.
حاوَلْتُ أَنْ أَفْتَحَ النّافِذَةَ.Я спробував відчинити вікно.
نَسيتُ أَنْ أَشْتَرِيَ الخُبْزَ.Я забув купити хліб.
يُمْكِنُنا أَنْ نَبْدَأَ الآنَ.Ми можемо почати зараз.
لا بُدَّ أَنْ تَعْرِفَ الحَقيقَةَ.Ти маєш знати правду.
يَجِبُ أَلّا تَتَأَخَّرَ عَنِ العَمَلِ.Ти не маєш запізнюватися на роботу.
عَلَيْنا أَنْ نَحْجِزَ الغُرْفَةَ اليَوْمَ.Ми маємо забронювати номер сьогодні.
أُريدُ الذَّهابَ إِلى السّوقِ.Я хочу піти на ринок.

Типові помилки

  • أُريدُ أَذْهَبَ. -> أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ. — в арабській немає інфінітива, тож два дієслова тут не можуть стояти поруч. أَنْ — це те, що їх зв’язує, і воно ніколи не факультативне після أَرادَ.
  • أُريدُ أَنْ أَذْهَبُ. -> أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ. — أَنْ переводить дієслово в منصوب: кінцева дамма стає фатхою. Це найпоширеніша помилка цього уроку.
  • أَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ. -> يَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ. — يَجِبُ не відмінюється за особою, яка має діяти. Воно лишається в 3-й особі однини чоловічого роду; «я» живе на أَذْهَبَ.
  • يَجِبونَ أَنْ يَدْرُسوا. -> يَجِبُ أَنْ يَدْرُسوا. — те саме правило для множини. يَجِبُ у цій конструкції не має форми множини — ніколи.
  • بَدَأَ أَنْ يَكْتُبَ. -> بَدَأَ يَكْتُبُ. — дієслова початку дії беруть голий مضارع, і далі مرفوع. Без أَنْ, без фатхи.
  • تَسْتَطيعُ أَنْ تَذْهَبينَ؟ -> هَلْ تَسْتَطيعينَ أَنْ تَذْهَبي؟ — одразу дві помилки: перше дієслово має узгоджуватися з أَنْتِ, а друге втрачає свій ن у кон’юнктиві.
  • يَجِبُ أَنْ لا تَتَأَخَّرُ. -> يَجِبُ أَلّا تَتَأَخَّرَ. — أَنْ + لا пишеться як одне слово, أَلّا, а дієслово після нього й далі стоїть у منصوب.
  • يُمْكِنُ عَلَيَّ أَنْ أُساعِدَكَ. -> يُمْكِنُني أَنْ أُساعِدَكَ. — يُمْكِنُ бере приєднаний займенник-додаток; عَلى належить до يَجِبُ (يَجِبُ عَلَيَّ).
  • أُريدُ الذَّهابُ إِلى السّوقِ. -> أُريدُ الذَّهابَ إِلى السّوقِ. — مصدر — це іменник у позиції додатка, тож він стоїть у знахідному відмінку.
  • كانَ يَجِبُ أَنْ نَنْتَظِرُ. -> كانَ يَجِبُ أَنْ نَنْتَظِرَ. — переведення модального вислову в минулий час нічого не змінює після أَنْ; друге дієслово й далі стоїть у منصوب.

Поради

  • Вивчіть цю рамку як єдину звукову форму, а не три правила: أَنْ + أَ/تَ/يَ/نَ + …َ. Промовляйте вголос أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ، يَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ، أَسْتَطيعُ أَنْ أَذْهَبَ, доки кінцева фатха не стане рефлексом.
  • Подумки перекладайте يَجِبُ أَنْ як «необхідно, щоб…», а не як «мусити». Слово «мусити» спонукає відмінювати дієслово за особою; арабська фраза не відмінюється.
  • Запам’ятовуйте шість керівних дієслів парами — أَرادَ / أُريدُ، اِسْتَطاعَ / أَسْتَطيعُ، أَحَبَّ / أُحِبُّ — бо їхні минулий і теперішній часи виглядають зовсім по-різному. أَنْ — це легша половина.
  • Одне речення на кожну особу вартує цілої парадигми: يَجِبُ أَنْ أَذْهَبَ، يَجِبُ أَنْ تَذْهَبي، يَجِبُ أَنْ نَذْهَبَ. Свідомо тренуйте застигле перше слово.
  • Для ввічливих прохань هَلْ يُمْكِنُني أَنْ …؟ і هَلْ يُمْكِنُكَ أَنْ …؟ виручать вас майже в кожній повсякденній розмові. Завчіть ці два звороти цілком.
  • Якщо не можете згадати مصدر, він вам і не потрібен: після керівних дієслів цього уроку أَنْ + дієслово спрацює завжди. مصدر — це економія, а не обов’язок; урок 54 розбирає його докладно.
  • Поки що не зважайте на різницю між أَنْ і أَنَّ. Якщо наступне слово — مضارع, це أَنْ, з фатхою в кінці цього дієслова; більше вам поки не потрібно, аж до уроку 44.