Коротко

Англійські дієслова бувають двох видів. Одні хапають додаток без прийменника — «I entered the room», «I thanked him» — а іншим спочатку потрібен прийменник — «I looked at the picture», «I listened to the news». В арабській мові є той самий поділ, зі своїми назвами: дієслово, яке сягає додатка напряму, зветься مُتَعَدٍّ, а те, що не може, — لازِم. Але межа в обох мовах проходить по-різному, і саме ця розбіжність — тема всього уроку.

Тут нема чого виводити правилом. Який прийменник вимагає дієслово — частина його словникової статті, як рід німецького іменника; بَحَثَ عَنْ і حَصَلَ عَلى вивчають як двослівні єдності й більше не розділяють. А от що справді механічне — те, що відбувається далі: прийменник завжди тягне наступний іменник у родовий відмінок, тож додаток стоїть у формі مَجْرور з касрою, а не مَنْصوب з фатхою. Запам’ятайте пару правильно — і закінчення додасться саме собою.

Правило

1. لازِم і مُتَعَدٍّ: чи може дієслово саме тримати додаток? فِعْل مُتَعَدٍّ — це слово означає «перехід» — переходить до مَفْعول بِهِ без нічого поміж ними, і цей додаток стоїть у знахідному відмінку, який ви зустрічали в уроці 29: قَرَأَ الوَلَدُ الكِتابَ، شَرِبْتُ القَهْوَةَ. فِعْل لازِم — «прилипання» — взагалі не має прямого додатка; дія лишається при своєму виконавцеві: ذَهَبَ المُديرُ، جَلَسْنا، نامَ الطِّفْلُ.

Швидка перевірка — питання ماذا؟ «що?». Якщо на ماذا قَرَأْتَ؟ є осмислена відповідь, яка може стояти одразу після дієслова, з фатхою, дієслово — مُتَعَدٍّ. Словники самі показують клас, друкуючи або прийменник, або займенниковий додаток: بَحَثَ عَنْ، ساعَدَهُ.

2. Третій випадок, про який, власне, і йдеться в цьому уроці. Багато дієслів типу لازِم усе ж мають що сказати понад підмет — просто не можуть дотягтися до цього напряму. Натомість вони досягають цього через прийменник, і традиція називає це تَعْدِيَةُ الفِعْلِ بِحَرْفِ الجَرّ — «робити дієслово перехідним за допомогою прийменника». Прийменник разом зі своїм іменником утворюють одну одиницю, الجارُّ والمَجْرور, і іменник у ній стоїть у родовому відмінку:

• بَحَثَ الرَّجُلُ عَنْ عَمَلٍ. — чоловік шукав роботу
• اِعْتَمَدْتُ عَلى صَديقي. — я покладався на свого друга
• تَحْتاجُ الأُسْرَةُ إِلى بَيْتٍ أَكْبَرَ. — родині потрібен більший будинок

Зверніть увагу на закінчення в кожному: عَمَلٍ з танвіном-касрою, صَديقي з невидимою касрою на ق, схованою під ـي, أَكْبَرَ з фатхою, бо أَكْبَر — диптот (урок 41). Прийменник керує іменником так само, як і після звичайного في чи مِنْ; дієслово тут нічого не змінює.

3. Прийменник належить словниковій статті, а не логіці. В англійській мові те саме явище — rely on, listen to, think about — і системи двох мов не збігаються. «Look for» — це بَحَثَ عَنْ, а «look at» — نَظَرَ إِلى; одне англійське «answer» — це أَجابَ عَنْ سُؤالٍ, а інше — رَدَّ عَلى رِسالَةٍ. Тож: запам’ятовуйте пари й ніколи не перекладайте англійський прийменник.

Гірше того, заміна прийменника може повністю змінити значення дієслова. رَغِبَ في означає «хотіти»; رَغِبَ عَنْ означає «відвертатися від, не хотіти мати нічого спільного з». خافَ مِنَ الكَلْبِ означає «він боявся собаки»; خافَ عَلى ابْنِهِ означає «він боявся за свого сина».

4. У кожного прийменника все ж є свій відтінок значення — використовуйте це як зачіпку для пам’яті, а не як спосіб передбачити пару. عَنْ — це відстань і «про»; عَلى — вага, що лягає на поверхню, звідси — спиратися на когось і брати щось у руки; إِلى — стрілка, спрямована до мети; بِ — дотик та інструмент у руці; في — перебування всередині якоїсь сфери; مِنْ — джерело і те, від чого віддаляються. Ці образи допоможуть запам’ятати пару; вгадати її за ними не вийде.

5. Пастка А — там, де в англійській немає прийменника, арабська його додає. Це дієслова, через які учні за звичкою пишуть фатху. Ось ті, які варто виправити просто зараз:

• بَحَثَ عَنْ «шукати» — те, що шукають, ніколи не буває голим додатком.
• سَأَلَ عَنْ «запитувати про» тему (але особа, яку запитують, — прямий додаток, див. пункт 7).
• أَجابَ عَنْ «відповідати на» питання.
• رَدَّ عَلى «відповідати на» лист, дзвінок, зауваження.
• نَظَرَ إِلى «дивитися на»; اِسْتَمَعَ إِلى «слухати».
• اِحْتاجَ إِلى «потребувати». Англійське «need» бере голий додаток; звичайна арабська пара — з إِلى (голий знахідний відмінок теж трапляється, але в сучасній прозі рідко).

6. Пастка Б — там, де в англійській потрібен прийменник, арабська бере голий додаток. Дзеркальна помилка, і не менш поширена:

• دَخَلَ الغُرْفَةَ «він увійшов до кімнати» — а не في.
• شَكَرَ المُعَلِّمَةَ «він подякував учительці» — особа тут додаток; те, за що дякують, іде далі з عَلى.
• ساعَدَ جارَهُ «він допоміг сусідові»; те, з чим допомагають, стоїть із عَلى або في.
• اِنْتَظَرَ الحافِلَةَ «він чекав на автобус» — англійське «for» тут не перекладається.
• Ще два за тією самою моделлю: حَضَرَ الاِجْتِماعَ، قابَلَ المُديرَ.

7. Деякі дієслова беруть обидва одразу: особу — напряму, тему — з прийменником. Саме тут живе سَأَلَ. Людина, яку запитують, — прямий додаток; те, про що запитують, іде з عَنْ + родовий відмінок:

• سَأَلْتُ الطَّبيبَ عَنِ الدَّواءِ. — я запитав лікаря про ліки.
• شَكَرْتُ الجيرانَ عَلى مُساعَدَتِهِمْ. — я подякував сусідам за їхню допомогу.
• ساعَدَ الأَبُ ابْنَهُ عَلَى الحَلِّ. — батько допоміг синові з рішенням.

أَجابَ розділяється так само: أَجابَ الأُسْتاذَ — «він відповів професору» (особа, без прийменника), а أَجابَ عَنِ السُّؤالِ — «він відповів на питання» (річ, із عَنْ).

8. Займенники: місце приєднання видає, яка це конструкція. Прямий додаток приєднується до дієслова — у знахідному наборі з уроку 29; прийменниковий додаток приєднується до прийменника — у родовому наборі з уроків 7 і 20:

• اِنْتَظَرَني «він чекав на мене» проти بَحَثَ عَنّي «він шукав мене».
• ساعَدَنا «він допоміг нам» проти اِعْتَمَدَ عَلَيْنا «він поклався на нас».
• شَكَرَهُ «він подякував йому» проти رَدَّ عَلَيْهِ «він відповів йому».

Найяскравіший сигнал дає перша особа: як прямий додаток це ـني (اِنْتَظَرَني), а після прийменника — звичайний ـي (بي، لي، مِنّي، عَنّي، إِلَيَّ، عَلَيَّ). Дві звички місця приєднання переходять без змін з уроку 16: مِنْ і عَنْ подвоюють свій ن перед ـي і ـنا, а عَلى і إِلى повертають свій ى назад у ي перед будь-яким суфіксом (عَلَيْكَ، إِلَيْهِ), зливаючись в عَلَيَّ، إِلَيَّ у першій особі. А ـهُ перетворюється на ـهِ після касри або ي: بِهِ، فيهِ، إِلَيْهِ، عَلَيْهِ, але عَنْهُ، مِنْهُ.

9. Сполучний голосний перед الـ. Артикль починається з هَمْزَةُ الوَصْل, який не вимовляється, щойно перед ним щось стоїть. Тоді сукун у عَنْ чи مِنْ стикається з невимовним لـ у الـ або з подвоєною «сонячною» літерою, яка його заміняє, — два сукуни поспіль, а цього арабська мова не дозволяє, — тож прийменник позичає голосний: عَنْ + الطَّريقِ пишеться й вимовляється як عَنِ الطَّريقِ, а مِنْ натомість бере фатху — مِنَ الاِمْتِحانِ. У цілому реченні: سَأَلْتُهُ عَنِ الطَّريقِ.

بِ і لِ не потребують нічого — вони просто спираються на артикль (بِالقَلَمِ، لِلْمُديرِ). في، عَلى і إِلى скорочують свій довгий голосний у вимові перед артиклем; уважна вокалізація показує це, записуючи короткий голосний на останній літері — фатху на ى у إِلَى المَحَطَّةِ، عَلَى الطّاوِلَةِ, касру на ي у فِي البَيْتِ, — хоча самі літери при цьому не змінюються.

10. Що цей урок не розглядає. В арабській є і другий спосіб зробити дієслово перехідним: перебудувати його на II або IV породу, так що خَرَجَ «він вийшов» дає أَخْرَجَ «він виніс». Це تَعْدِيَة за моделлю, а не за прийменником, і про це — уроки 46 і 47. Голий іменник у знахідному відмінку, який називає причину дії, — це المَفْعولُ لِأَجْلِهِ, урок 60. А коли після прийменника йде ціле підрядне речення (أَرْغَبُ في أَنْ أُسافِرَ), потрібні أَنْ і кон’юнктив: урок 34, а масдар — в уроці 54.

Форми й моделі

Основний список керування, згрупований за прийменником. Корінь і номер породи наведені для того, щоб ви побачили: керування не залежить ні від того, ні від іншого — самі лише дієслова VIII породи трапляються під трьома різними прийменниками.

Пастки у зворотному напрямку: голий знахідний в арабській, прийменник в англійській.

Одне дієслово, два керування, два значення. Саме тому прийменник — частина словникової статті.

Місця приєднання займенників. Наведено лише шість осіб; أَنْتِ, двоїна та жіноча множина (عَنْكِ، عَنْكُما، إِلَيْهِنَّ، بِكُنَّ) ідуть за моделлю уроку 7.

І два місця приєднання поруч, щоб суфікс знахідного й родового відмінків не зливалися в один.

Приклади

Типові помилки

• أَبْحَثُ الكِتابَ -> أَبْحَثُ عَنِ الكِتابِ — у значенні «шукати» بَحَثَ досягає свого додатка лише через عَنْ, а іменник після прийменника стоїть у формі مَجْرور, тож тут касра, а не фатха.
• أَنْظُرُ الصّورَةَ -> أَنْظُرُ إِلَى الصّورَةِ — «дивитися на» — це نَظَرَ إِلى; نَظَرَ في — інша пара, «вникати, розглядати». Голий додаток після نَظَرَ — одна з найпомітніших на слух помилок учнів.
• دَخَلْتُ في الغُرْفَةِ -> دَخَلْتُ الغُرْفَةَ — дзеркальна помилка. دَخَلَ і без того مُتَعَدٍّ; في тут запозичено з англійського «into», і перед назвою місця йому не місце.
• اِنْتَظَرْتُ لَكَ -> اِنْتَظَرْتُكَ — «чекати на» в арабській — одне дієслово. Займенник приєднується до дієслова в знахідному наборі, а не до прийменника.
• شَكَرْتُ لَكَ عَلى مُساعَدَتِكَ -> شَكَرْتُكَ عَلى مُساعَدَتِكَ — особа, якій дякують, — прямий додаток; عَلى вводить те, за що дякують. (Класична арабська також допускає شَكَرَ لَهُ, і офіційне письмо досі його вживає, але звичайна сучасна конструкція — пряма.)
• أَحْتاجُ المُساعَدَةَ -> أَحْتاجُ إِلَى المُساعَدَةِ — англійське «need» бере голий додаток; правильна пара — اِحْتاجَ إِلى. Так само й для іменника: بِحاجَةٍ إِلَى المُساعَدَةِ.
• أُفَكِّرُ عَنِ المَوْضوعِ -> أُفَكِّرُ فِي المَوْضوعِ — «think about» перекладається прийменник за прийменник у неправильну пару. فَكَّرَ живе всередині في.
• حَصَلْتُ الجائِزَةَ -> حَصَلْتُ عَلَى الجائِزَةِ — حَصَلَ без عَلى — інше дієслово зі значенням «траплятися, ставатися»: حَصَلَ خَطَأٌ «сталася помилка».
• سَأَلْتُهُ عَنْ الطَّريقِ -> سَأَلْتُهُ عَنِ الطَّريقِ — сукун у عَنْ не може зустрітися з هَمْزَةُ الوَصْل в الـ, тож бере касру. مِنْ робить те саме з фатхою: مِنَ البَيْتِ.
• يَعْتَمِدُ عَلَيْهُ / سَأَلَ عَنْي -> يَعْتَمِدُ عَلَيْهِ / سَأَلَ عَنّي — ـهُ переходить у ـهِ після ي або касри, а عَنْ і مِنْ подвоюють свій ن перед ـي і ـنا.

Поради

• Ніколи не кладіть дієслово на картку саме по собі. На картці — بَحَثَ عَنْ, а на звороті — фраза: أَبْحَثُ عَنْ عَمَلٍ. Дієслово, вивчене без прийменника, доведеться вчити двічі.
• Вивчіть Пастку Б одним блоком — دَخَلَ، شَكَرَ، ساعَدَ، اِنْتَظَرَ، حَضَرَ، قابَلَ. Список короткий, покриває більшість шкоди, і кожен пункт у ньому звучить «неправильно» для англомовного вуха.
• Коли замінюєте іменник займенником, спершу поставте одне питання: він приєднується до дієслова чи до прийменника? اِنْتَظَرَني, але بَحَثَ عَنّي — той самий ـي, але один приєднується до дієслова, а другий — до прийменника.
• Промовляйте عَنِ الـ і مِنَ الـ уголос у складі цілих фраз, поки сполучний голосний не стане автоматичним. Ви ніколи не почуєте це як правило — лише як ритм.
• Збирайте пари з реальних текстів, а не зі списків. Один новинний абзац на день, у якому ви підкреслюєте кожне дієслово разом із جارّ ومَجْرور, дає кращий запас, ніж будь-яка таблиця.
• Стежте за парами, побудованими на одному корені: اِتَّصَلَ بِ «зв’язуватися» і وَصَلَ إِلى «прибувати до» — обидва від و-ص-ل. Інша порода — інша словникова стаття, зі своїм прийменником.
• Поки що не переймайтеся тим, що відбувається, коли після прийменника йде ціле речення. Спочатку іменники; أَرْغَبُ في أَنْ أُسافِرَ почекає до уроку 34.