Прямий додаток і об’єктні займенники

A2 المَفْعولُ بِهِ وضَمائِرُ النَّصْبِ المُتَّصِلَة 29 / 70

Коротко

Урок 19 побудував речення з двох частин: дієслова та іменника, що виконує дію, — ذَهَبَ الطُّلّابُ. Цей урок додає третю частину — те, на що дія спрямована, — المَفْعولُ بِهِ. Він стоїть після виконавця дії і має закінчення знахідного відмінка: قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ, «студент прочитав книжку». Англійська розрізняє підмет і додаток за їхньою позицією в реченні. Арабська розрізняє їх за закінченнями, тому такий курс, як цей, друкує кожен голосний: дамма на الطّالِبُ і фатха на الكِتابَ — це вся різниця між тим, хто читав, і тим, що читали.

Друга половина уроку — про те, що відбувається, коли додаток виражений займенником. Англійська каже «he saw me» окремим словом; арабська приклеює займенник до кінця дієслова — شاهَدَني. Закінчення тут майже ті самі, що ви вже вивчили для іменників в уроці 7, із одним доповненням, яке має власну назву й власну типову помилку: نونُ الوِقايَة - ن, яку дієслово ставить між собою і ـي слова «мене». كِتابي — це «моя книжка»; سَأَلَني — це «він запитав мене». І ніколи навпаки.

Правило

1. Дієслово, виконавець дії, додаток — саме в такому порядку. Нейтральне дієслівне речення тепер має три позиції: فِعْل + فاعِل + مَفْعول بِهِ. Виконавець дії зберігає свою дамму називного відмінка, а додаток набуває фатхи:

  • قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ.
  • فَتَحَتِ المُعَلِّمَةُ البابَ.
  • شَرِبَ الوَلَدُ الحَليبَ.

Усе, що ви вивчили про узгодження в уроці 19, лишається без змін: дієслово, що стоїть перед своїм підметом, залишається в однині й копіює лише рід (شَرِبَتِ البَناتُ الحَليبَ). Додаток жодним чином не впливає на дієслово — він не змінює ні його форми, ні його закінчення.

Лише дієслово, яке може безпосередньо «дотягнутися» до іменника, — فِعْل مُتَعَدٍّ — бере مَفْعول بِهِ. Дієслова на кшталт ذَهَبَ і جَلَسَ узагалі його не беруть, а третя група досягає свого додатка через прийменник (بَحَثَ عَنْ، سَأَلَ عَنْ). Розбір цих трьох груп — тема уроку 30; тут кожне дієслово — таке, що просто бере іменник.

2. Означений чи невизначений — це все одно додаток. Знахідний відмінок і означеність — це два окремі перемикачі, і обидва можуть бути ввімкнені одночасно:

  • قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ. — означений додаток, звичайна фатха.
  • قَرَأَ الطّالِبُ كِتابًا. — невизначений додаток, танвін-фатха (урок 4).

3. Ролі несуть закінчення, тож порядок слів може змінюватися. Оскільки фатха позначає додаток, хоч би де він стояв, арабська може для наголосу поставити додаток перед виконавцем дії — якщо тільки закінчення утримують ці дві ролі окремо: سَأَلَ المُعَلِّمُ الطّالِبَ означає «вчитель запитав студента», тоді як سَأَلَ المُعَلِّمَ الطّالِبُ — ті самі три слова, лише два голосні поміняні місцями — означає «студент запитав учителя». Читайте так, але пишіть у звичайному порядку. Коли закінчення не надруковані, арабський читач покладається на контекст і на порядок за замовчуванням, і саме тому цей порядок за замовчуванням має значення.

4. Маркер знахідного відмінка змінюється залежно від класу числа. Це та частина, яку ті, хто вчить мову, пропускають, а потім помиляються роками. Фатха — це маркер лише для однини й ламаної множини. Двоїна і обидві цілі множини позначають знахідний відмінок літерою або іншим голосним:

  • مُفْرَد — фатха: الكِتابَ، كِتابًا
  • جَمْع تَكْسير — фатха: الكُتُبَ، كُتُبًا
  • مُثَنّى — закінчення ـَيْنِ: الكِتابَيْنِ، كِتابَيْنِ
  • جَمْع مُذَكَّر سالِم — закінчення ـينَ, а не фатха: المُعَلِّمينَ
  • جَمْع مُؤَنَّث سالِم — касра, а не фатха: المُعَلِّماتِ، مُعَلِّماتٍ

Поки що просто сприймайте це як факти й тренуйте їх; теорія, яка об’єднує їх, — العَلاماتُ الفَرْعِيَّة, «замінні маркери» — це урок 40. Два з них окупаються негайно: для цілої чоловічої множини й цілої жіночої множини форма додатка й форма після прийменника збігаються (رَأَيْتُ المُعَلِّمينَ / مَعَ المُعَلِّمينَ، رَأَيْتُ المُعَلِّماتِ / مَعَ المُعَلِّماتِ). Одна форма покриває обидві функції, і лише називний відмінок стоїть окремо.

5. Німий аліф і паузальне читання. Невизначений додаток додає «місце» для аліфа, яке ви зустрічали в уроці 4: كِتابًا، دَرْسًا، مَقالًا — але не на слові, що закінчується на ة (رِسالَةً), і не на слові, що закінчується на ـى (مَقْهًى), і не на ماءً. Цей аліф робить реальну роботу. Усі три танвіни зникають у повній паузі, але تَنْوينُ الفَتْحِ залишає по собі слід: він читається як довге а. Зупиніться після قَرَأْتُ كِتابًا — і вимовите слово, що закінчується довгим голосним, тоді як قَرَأْتُ الكِتابَ закінчується голим приголосним, а رِسالَةً, прочитане в паузі, закінчується h-звуком ة. Це єдиний відмінковий голосний, що переживає الوَقْف — літерні закінчення ـَيْنِ і ـينَ з правила 4 теж переживають паузу, — тож саме цей голосний ви справді почуєте в ретельному мовленні, навіть у паузі.

6. Займенник-додаток приєднується до дієслова. Коли додаток — це «мене, тебе, його, її, нас, їх», арабська не ставить окреме слово після дієслова — вона вішає займенник на кінець дієслова, без пробілу:

  • شاهَدَ المُديرَ → شاهَدَهُ
  • سَأَلْتُ المُعَلِّمَةَ → سَأَلْتُها
  • أُحِبُّ المَدينَةَ → أُحِبُّها

Самостійні займенники з уроку 6 для цього не годяться. أُحِبُّ هُوَ і شاهَدَ هُمْ — це не арабська мова; هُوَ і هُمْ — вільні займенники називного відмінка, і вони ніколи не служать додатком дієслова. (Арабська все ж зберігає одне слово-носій, إِيّا, для рідкісної позиції, де займеннику-додатку немає на яке дієслово спертися: إِيّاهُ، إِيّاكَ. На цьому рівні розпізнавайте його під час читання, але не використовуйте на письмі.)

7. نونُ الوِقايَة - ن захисту. Усі закінчення — ті самі, що ви вивчили для іменників, крім першої особи. Іменник бере голий ـي; дієслово бере ـني, із додатковим ن спереду:

  • الاسْم: كِتابي، بَيْتي، سُؤالي، رَأْيي
  • الفِعْل: سَأَلَني، شاهَدَني، فَهِمَني، يَعْرِفُني

Пояснення граматиків тут точне, і його варто запам’ятати: ـي слова «мене» «проковтує» будь-який голосний, на який воно потрапляє (саме тому كِتابُ + ي дає كِتابي, а дамма зникає). Кінцевий голосний дієслова — частина його дієвідмінювання, і його не можна проковтнути, тож на удар приймає ن — воно «захищає» дієслово, звідси й назва الوِقايَة. Той самий захисний ن уже є у ваших прийменниках: مِنّي і عَنّي — це مِنْ / عَنْ плюс той самий ن плюс ـي, і деякі частки теж його використовують (إِنَّني, урок 44).

Два наслідки. По-перше, ـني призначений для додатка: سَمِعَني означає «він почув мене», а не «моє слухання». По-друге, ن з’являється лише в першій особі однини — усі інші займенники приєднуються до дієслова точнісінько так само, як до іменника: شاهَدَكَ، شاهَدَها، شاهَدَهُمْ.

8. هُ чи هِ — та сама гармонія, що й в іменниках. Чотири закінчення на ه зберігають свою дамму після фатхи, дамми, сукуна або довгого а / у, і переходять у касру після касри або йа:

  • شاهَدَهُ، شاهَدَتْهُ، شاهَدْتُهُ، شاهَدوهُ
  • شاهَدْتِهِ «ти (ж.р., одн.) побачила його» — касра ـتِ тягне закінчення вниз

Це той самий рефлекс, що дає вам بِهِ، فيهِ، عَلَيْهِ і كِتابِهِ в уроці 7. У дієсловах тригер із касрою трапляється рідко, тож هُ — це ваш варіант за замовчуванням.

9. Невеликі «шви» на боці дієслова. Дві дієвідмінювані форми трохи змінюють себе, коли з’являється займенник:

  • множинне ـوا втрачає свій німий аліф: شاهَدوا → شاهَدوهُ، سَأَلوا → سَأَلوني
  • закінчення ـتُمْ обростає вавом: شاهَدْتُمْ → شاهَدْتُموهُ، سَأَلْتُمْ → سَأَلْتُموني

Більше нічого не змінюється. Дієслово зберігає власні голосні, а займенник просто йде за ним.

10. Займенник-додаток вискакує перед підметом-іменником. Приєднаний займенник не може стояти самостійно, тож він залишається приклеєним до дієслова, навіть коли виконавець дії — повний іменник. Результат виглядає так:

  • سَأَلَني المُديرُ عَنِ العَمَلِ. — «керівник запитав мене про роботу»
  • شاهَدَهُمُ الجارُ فِي الحَديقَةِ. — «сусід побачив їх у саду»

Порядок такий: дієслово + займенник-додаток + іменник-підмет. Це не особлива конструкція — це єдине місце, куди може піти займенник.

11. Залишено на потім. Фатха з’являється ще в кількох функціях, і в кожної свій урок: присудок كانَ (كانَ الطّالِبُ مَريضًا) — це урок 32; обставини часу й місця — урок 31; спільнокореневий знахідний المَفْعولُ المُطْلَق — урок 60. Речення, у якому виконавець дії взагалі не згадується — «книжку прочитали» — підвищує додаток до نائِبُ الفاعِل і є темою уроку 52. Іменники, що відмовляються від танвіна й беруть звичайну фатху замість касри (المَمْنوعُ مِنَ الصَّرْف), — це урок 41. Одну невелику родину варто відзначити вже зараз, бо вона дуже поширена: أَبٌ і أَخٌ розтягують свій відмінковий голосний у літеру, щойно до них щось приєднується, тож форми додатка — رَأَيْتُ أَباهُ، سَأَلْتُ أَخاكَ.

Форми й моделі

Маркер знахідного відмінка в різних класах числа, на одному наборі іменників. Читайте два праві стовпці один навпроти одного — називний відмінок — це форма, яку вам дали словник і урок 19:

الصِّنْفمَرْفوع (فاعِل)مَنْصوب (مَفْعول بِهِ)العَلامَة
مُفْرَد مُعَرَّفالكِتابُالكِتابَفَتْحَة
مُفْرَد نَكِرَةكِتابٌكِتابًاتَنْوينُ فَتْح
مُثَنّىالكِتابانِالكِتابَيْنِـَيْنِ
جَمْع تَكْسيرالكُتُبُالكُتُبَفَتْحَة
جَمْع مُذَكَّر سالِمالمُعَلِّمونَالمُعَلِّمينَـينَ
جَمْع مُؤَنَّث سالِمالمُعَلِّماتُالمُعَلِّماتِكَسْرَة
جَمْع مُؤَنَّث سالِم نَكِرَةمُعَلِّماتٌمُعَلِّماتٍكَسْرَتانِ

Повна парадигма займенників-додатків на звичайному дієслові شاهَدَ «він дивився, він побачив»:

الضَّميراللّاحِقَةالفِعْلПереклад
أَناـنيشاهَدَنيвін побачив мене
أَنْتَـكَشاهَدَكَвін побачив тебе (ч.р., одн.)
أَنْتِـكِشاهَدَكِвін побачив тебе (ж.р., одн.)
أَنْتُماـكُماشاهَدَكُماвін побачив вас двох
أَنْتُمْـكُمْشاهَدَكُمْвін побачив вас (ч.р., мн.)
أَنْتُنَّـكُنَّشاهَدَكُنَّвін побачив вас (ж.р., мн.)
هُوَـهُشاهَدَهُвін побачив його
هِيَـهاشاهَدَهاвін побачив її
هُماـهُماشاهَدَهُماвін побачив їх обох
هُمْـهُمْشاهَدَهُمْвін побачив їх (ч.р.)
هُنَّـهُنَّشاهَدَهُنَّвін побачив їх (ж.р.)
نَحْنُـناشاهَدَناвін побачив нас

نونُ الوِقايَة одним поглядом. Той самий корінь, ті самі три літери, два різні носії:

الجَذْراسْم + ـيПерекладفِعْل + ـنيПереклад
س-أ-لسُؤاليмоє питанняسَأَلَنيвін запитав мене
ع-ل-ممُعَلِّميмій учительعَلَّمَنيвін навчив мене
ر-أ-يرَأْييмоя думкаرَآنيвін побачив мене
ز-و-رزِيارَتيмій візитزارَنيвін відвідав мене
ف-ه-مفَهْميмоє розумінняفَهِمَنيвін зрозумів мене

Ті самі два займенники в усій парадигмі дієвідмінювання, щоб ви бачили, де саме «шви». Змінюється щось лише в останніх двох рядках:

الفِعْل+ هُ+ ني
شاهَدَشاهَدَهُشاهَدَني
شاهَدَتْشاهَدَتْهُشاهَدَتْني
شاهَدْتَشاهَدْتَهُشاهَدْتَني
شاهَدْتِشاهَدْتِهِشاهَدْتِني
شاهَدْتُشاهَدْتُهُ-
يُشاهِدُيُشاهِدُهُيُشاهِدُني
تُشاهِدُتُشاهِدُهُتُشاهِدُني
نُشاهِدُنُشاهِدُهُ-
شاهَدواشاهَدوهُشاهَدوني
شاهَدْتُمْشاهَدْتُموهُشاهَدْتُموني

Поза цими таблицями залишилися: наказовий спосіб і усічений спосіб (джазм) із приєднаним займенником (уроки 35 і 36), а також те, що відбувається на «шві» в порожніх дієсловах і дієсловах зі слабким кінцем (уроки 50 і 51).

Приклади

العربيةУкраїнська
قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ فِي المَكْتَبَةِ.Студент прочитав книжку в бібліотеці.
كَتَبَ الصَّحَفِيُّ مَقالًا طَويلًا عَنِ المَدينَةِ.Журналіст написав довгу статтю про місто.
فَتَحَتِ المُعَلِّمَةُ البابَ ودَخَلَتْ.Учитель відчинив двері й зайшов.
اِشْتَرَيْتُ الكِتابَيْنِ مِنَ السّوقِ.Я купив ці дві книжки на ринку.
هَلْ تَعْرِفُ المُعَلِّمينَ الجُدُدَ؟Ви знаєте нових учителів?
زارَ الطُّلّابُ المُعَلِّماتِ فِي المَدْرَسَةِ.Студенти відвідали вчительок у школі.
شاهَدْنا الأَفْلامَ الجَديدَةَ فِي السّينَما.Ми подивилися нові фільми в кінотеатрі.
سَأَلَني المُديرُ عَنِ العَمَلِ.Керівник запитав мене про роботу.
شاهَدَهُمُ الجارُ فِي الحَديقَةِ.Сусід побачив їх у саду.
هٰذِهِ المَدينَةُ جَميلَةٌ وأُحِبُّها كَثيرًا.Це місто гарне, і я дуже його люблю.
كِتابي عَلَى الطّاوِلَةِ، والمُعَلِّمُ سَأَلَني عَنْهُ.Моя книжка на столі, і вчитель запитав мене про неї.
هَلْ شاهَدْتِهِ فِي الجامِعَةِ؟Ти (ж.р.) бачила його в університеті?
الأَوْلادُ شاهَدوهُ فِي المَلْعَبِ.Хлопці побачили його на спортивному майданчику.
زارَنا أَصْدِقاؤُنا فِي البَيْتِ.Наші друзі відвідали нас удома.

Типові помилки

  • أَعْرِفُ المُعَلِّمونَ. -> أَعْرِفُ المُعَلِّمينَ. — ціла чоловіча множина позначає знахідний відмінок за допомогою ـينَ. المُعَلِّمونَ — це форма підмета, і вона не може бути додатком.
  • رَأَيْتُ المُعَلِّماتَ. -> رَأَيْتُ المُعَلِّماتِ. — ціла жіноча множина бере касру як свій знахідний відмінок. Фатхи, яку ви тут очікуєте, для цього класу просто не існує.
  • سَأَلي المُديرُ. -> سَأَلَني المُديرُ. — дієслову потрібен نونُ الوِقايَة перед ـي. Без ن слово виглядає як іменник із присвійним займенником.
  • كِتابْني عَلَى الطّاوِلَةِ. -> كِتابي عَلَى الطّاوِلَةِ. — та сама помилка навпаки. Іменники беруть голий ـي; захисний ن належить лише дієсловам.
  • كَتَبَ الوَلَدُ الرِّسالَةُ. -> كَتَبَ الوَلَدُ الرِّسالَةَ. — дві дамми означають двох виконавців дії. Другий іменник — це те, що написали, тож він бере фатху.
  • قَرَأْتُ الكِتابانِ. -> قَرَأْتُ الكِتابَيْنِ. — знахідний відмінок двоїни — це ـَيْنِ. ـانِ — це називний відмінок, форма для виконавця дії, — а виконавець дії зазвичай стоїть після дієслова, тож сама лише позиція не підкаже вам, де хто.
  • قَرَأَ الطّالِبُ كِتابَ. -> قَرَأَ الطّالِبُ كِتابًا. — невизначений додаток зберігає свій танвін, а танвін-фатха потребує свого «місця» для німого аліфа.
  • أُحِبُّ هُوَ. -> أُحِبُّهُ. — займенник-додаток ніколи не буває вільним словом. هُوَ — це займенник-підмет; додаток — це закінчення ـهُ, приклеєне до дієслова.
  • شاهَدْتُ هُمْ فِي السّوقِ. -> شاهَدْتُهُمْ فِي السّوقِ. — те саме правило, у множині. Пишіть дієслово та його займенник як одне слово, без пробілу.
  • هَلْ شاهَدْتِهُ؟ -> هَلْ شاهَدْتِهِ؟ — після касри жіночого ـتِ закінчення هُ узгоджується й переходить у هِ, точнісінько як у فيهِ і كِتابِهِ.

Поради

  • Повторюйте обидві парадигми поруч: كِتابي، كِتابُكَ، كِتابُهُ… проти شاهَدَني، شاهَدَكَ، شاهَدَهُ… Різниться лише перша позиція, і саме ця єдина невідповідність і є نونُ الوِقايَة.
  • Підказка для запам’ятовування ن: ـي слова «мене» відкушує голосний перед собою, тож дієслово вдягає шолом. Іменники готові втратити своє закінчення; дієслова — ні.
  • Перевіряйте будь-який іменник після дієслова, замінивши його на голе «його/її» в англійській, без прийменника між ними. Якщо це працює, арабський іменник — مَنْصوب і потребує знахідного відмінка.
  • Вивчіть обидві цілі множини як один факт — «усе, що не підмет, виглядає однаково»: المُعَلِّمينَ і المُعَلِّماتِ служать однаково і додатком, і додатком прийменника.
  • Не довіряйте фатсі як усій історії. Перш ніж написати додаток, запитайте себе, до якого класу належить іменник: однина й ламана множина беруть фатху, три інші класи — ні.
  • Тренуйте паузальне читання كِتابًا уголос. Зупинка на довгому а часто є єдиним відмінковим голосним, який ви почуєте в кінці речення, і це швидкий спосіб звучати точно.
  • Речення зі зміненим порядком слів, як-от سَأَلَ المُعَلِّمَ الطّالِبُ, призначені для читання, а не для того, щоб їх поки писати самим. Продовжуйте будувати فِعْل + فاعِل + مَفْعول, доки закінчення не стануть автоматичними.
  • Поки що ігноруйте всі інші випадки вживання фатхи — після كانَ, на прислівниках, на спільнокореневому додатку. Вони прийдуть зі своїми уроками, і в кожного — свій тригер.