Прямий додаток і об’єктні займенники
A2 المَفْعولُ بِهِ وضَمائِرُ النَّصْبِ المُتَّصِلَة 29 / 70
Коротко
Урок 19 побудував речення з двох частин: дієслова та іменника, що виконує дію, — ذَهَبَ الطُّلّابُ. Цей урок додає третю частину — те, на що дія спрямована, — المَفْعولُ بِهِ. Він стоїть після виконавця дії і має закінчення знахідного відмінка: قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ, «студент прочитав книжку». Англійська розрізняє підмет і додаток за їхньою позицією в реченні. Арабська розрізняє їх за закінченнями, тому такий курс, як цей, друкує кожен голосний: дамма на الطّالِبُ і фатха на الكِتابَ — це вся різниця між тим, хто читав, і тим, що читали.
Друга половина уроку — про те, що відбувається, коли додаток виражений займенником. Англійська каже «he saw me» окремим словом; арабська приклеює займенник до кінця дієслова — شاهَدَني. Закінчення тут майже ті самі, що ви вже вивчили для іменників в уроці 7, із одним доповненням, яке має власну назву й власну типову помилку: نونُ الوِقايَة - ن, яку дієслово ставить між собою і ـي слова «мене». كِتابي — це «моя книжка»; سَأَلَني — це «він запитав мене». І ніколи навпаки.
Правило
1. Дієслово, виконавець дії, додаток — саме в такому порядку. Нейтральне дієслівне речення тепер має три позиції: فِعْل + فاعِل + مَفْعول بِهِ. Виконавець дії зберігає свою дамму називного відмінка, а додаток набуває фатхи:
- قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ.
- فَتَحَتِ المُعَلِّمَةُ البابَ.
- شَرِبَ الوَلَدُ الحَليبَ.
Усе, що ви вивчили про узгодження в уроці 19, лишається без змін: дієслово, що стоїть перед своїм підметом, залишається в однині й копіює лише рід (شَرِبَتِ البَناتُ الحَليبَ). Додаток жодним чином не впливає на дієслово — він не змінює ні його форми, ні його закінчення.
Лише дієслово, яке може безпосередньо «дотягнутися» до іменника, — فِعْل مُتَعَدٍّ — бере مَفْعول بِهِ. Дієслова на кшталт ذَهَبَ і جَلَسَ узагалі його не беруть, а третя група досягає свого додатка через прийменник (بَحَثَ عَنْ، سَأَلَ عَنْ). Розбір цих трьох груп — тема уроку 30; тут кожне дієслово — таке, що просто бере іменник.
2. Означений чи невизначений — це все одно додаток. Знахідний відмінок і означеність — це два окремі перемикачі, і обидва можуть бути ввімкнені одночасно:
- قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ. — означений додаток, звичайна фатха.
- قَرَأَ الطّالِبُ كِتابًا. — невизначений додаток, танвін-фатха (урок 4).
3. Ролі несуть закінчення, тож порядок слів може змінюватися. Оскільки фатха позначає додаток, хоч би де він стояв, арабська може для наголосу поставити додаток перед виконавцем дії — якщо тільки закінчення утримують ці дві ролі окремо: سَأَلَ المُعَلِّمُ الطّالِبَ означає «вчитель запитав студента», тоді як سَأَلَ المُعَلِّمَ الطّالِبُ — ті самі три слова, лише два голосні поміняні місцями — означає «студент запитав учителя». Читайте так, але пишіть у звичайному порядку. Коли закінчення не надруковані, арабський читач покладається на контекст і на порядок за замовчуванням, і саме тому цей порядок за замовчуванням має значення.
4. Маркер знахідного відмінка змінюється залежно від класу числа. Це та частина, яку ті, хто вчить мову, пропускають, а потім помиляються роками. Фатха — це маркер лише для однини й ламаної множини. Двоїна і обидві цілі множини позначають знахідний відмінок літерою або іншим голосним:
- مُفْرَد — фатха: الكِتابَ، كِتابًا
- جَمْع تَكْسير — фатха: الكُتُبَ، كُتُبًا
- مُثَنّى — закінчення ـَيْنِ: الكِتابَيْنِ، كِتابَيْنِ
- جَمْع مُذَكَّر سالِم — закінчення ـينَ, а не фатха: المُعَلِّمينَ
- جَمْع مُؤَنَّث سالِم — касра, а не фатха: المُعَلِّماتِ، مُعَلِّماتٍ
Поки що просто сприймайте це як факти й тренуйте їх; теорія, яка об’єднує їх, — العَلاماتُ الفَرْعِيَّة, «замінні маркери» — це урок 40. Два з них окупаються негайно: для цілої чоловічої множини й цілої жіночої множини форма додатка й форма після прийменника збігаються (رَأَيْتُ المُعَلِّمينَ / مَعَ المُعَلِّمينَ، رَأَيْتُ المُعَلِّماتِ / مَعَ المُعَلِّماتِ). Одна форма покриває обидві функції, і лише називний відмінок стоїть окремо.
5. Німий аліф і паузальне читання. Невизначений додаток додає «місце» для аліфа, яке ви зустрічали в уроці 4: كِتابًا، دَرْسًا، مَقالًا — але не на слові, що закінчується на ة (رِسالَةً), і не на слові, що закінчується на ـى (مَقْهًى), і не на ماءً. Цей аліф робить реальну роботу. Усі три танвіни зникають у повній паузі, але تَنْوينُ الفَتْحِ залишає по собі слід: він читається як довге а. Зупиніться після قَرَأْتُ كِتابًا — і вимовите слово, що закінчується довгим голосним, тоді як قَرَأْتُ الكِتابَ закінчується голим приголосним, а رِسالَةً, прочитане в паузі, закінчується h-звуком ة. Це єдиний відмінковий голосний, що переживає الوَقْف — літерні закінчення ـَيْنِ і ـينَ з правила 4 теж переживають паузу, — тож саме цей голосний ви справді почуєте в ретельному мовленні, навіть у паузі.
6. Займенник-додаток приєднується до дієслова. Коли додаток — це «мене, тебе, його, її, нас, їх», арабська не ставить окреме слово після дієслова — вона вішає займенник на кінець дієслова, без пробілу:
- شاهَدَ المُديرَ → شاهَدَهُ
- سَأَلْتُ المُعَلِّمَةَ → سَأَلْتُها
- أُحِبُّ المَدينَةَ → أُحِبُّها
Самостійні займенники з уроку 6 для цього не годяться. أُحِبُّ هُوَ і شاهَدَ هُمْ — це не арабська мова; هُوَ і هُمْ — вільні займенники називного відмінка, і вони ніколи не служать додатком дієслова. (Арабська все ж зберігає одне слово-носій, إِيّا, для рідкісної позиції, де займеннику-додатку немає на яке дієслово спертися: إِيّاهُ، إِيّاكَ. На цьому рівні розпізнавайте його під час читання, але не використовуйте на письмі.)
7. نونُ الوِقايَة - ن захисту. Усі закінчення — ті самі, що ви вивчили для іменників, крім першої особи. Іменник бере голий ـي; дієслово бере ـني, із додатковим ن спереду:
- الاسْم: كِتابي، بَيْتي، سُؤالي، رَأْيي
- الفِعْل: سَأَلَني، شاهَدَني، فَهِمَني، يَعْرِفُني
Пояснення граматиків тут точне, і його варто запам’ятати: ـي слова «мене» «проковтує» будь-який голосний, на який воно потрапляє (саме тому كِتابُ + ي дає كِتابي, а дамма зникає). Кінцевий голосний дієслова — частина його дієвідмінювання, і його не можна проковтнути, тож на удар приймає ن — воно «захищає» дієслово, звідси й назва الوِقايَة. Той самий захисний ن уже є у ваших прийменниках: مِنّي і عَنّي — це مِنْ / عَنْ плюс той самий ن плюс ـي, і деякі частки теж його використовують (إِنَّني, урок 44).
Два наслідки. По-перше, ـني призначений для додатка: سَمِعَني означає «він почув мене», а не «моє слухання». По-друге, ن з’являється лише в першій особі однини — усі інші займенники приєднуються до дієслова точнісінько так само, як до іменника: شاهَدَكَ، شاهَدَها، شاهَدَهُمْ.
8. هُ чи هِ — та сама гармонія, що й в іменниках. Чотири закінчення на ه зберігають свою дамму після фатхи, дамми, сукуна або довгого а / у, і переходять у касру після касри або йа:
- شاهَدَهُ، شاهَدَتْهُ، شاهَدْتُهُ، شاهَدوهُ
- شاهَدْتِهِ «ти (ж.р., одн.) побачила його» — касра ـتِ тягне закінчення вниз
Це той самий рефлекс, що дає вам بِهِ، فيهِ، عَلَيْهِ і كِتابِهِ в уроці 7. У дієсловах тригер із касрою трапляється рідко, тож هُ — це ваш варіант за замовчуванням.
9. Невеликі «шви» на боці дієслова. Дві дієвідмінювані форми трохи змінюють себе, коли з’являється займенник:
- множинне ـوا втрачає свій німий аліф: شاهَدوا → شاهَدوهُ، سَأَلوا → سَأَلوني
- закінчення ـتُمْ обростає вавом: شاهَدْتُمْ → شاهَدْتُموهُ، سَأَلْتُمْ → سَأَلْتُموني
Більше нічого не змінюється. Дієслово зберігає власні голосні, а займенник просто йде за ним.
10. Займенник-додаток вискакує перед підметом-іменником. Приєднаний займенник не може стояти самостійно, тож він залишається приклеєним до дієслова, навіть коли виконавець дії — повний іменник. Результат виглядає так:
- سَأَلَني المُديرُ عَنِ العَمَلِ. — «керівник запитав мене про роботу»
- شاهَدَهُمُ الجارُ فِي الحَديقَةِ. — «сусід побачив їх у саду»
Порядок такий: дієслово + займенник-додаток + іменник-підмет. Це не особлива конструкція — це єдине місце, куди може піти займенник.
11. Залишено на потім. Фатха з’являється ще в кількох функціях, і в кожної свій урок: присудок كانَ (كانَ الطّالِبُ مَريضًا) — це урок 32; обставини часу й місця — урок 31; спільнокореневий знахідний المَفْعولُ المُطْلَق — урок 60. Речення, у якому виконавець дії взагалі не згадується — «книжку прочитали» — підвищує додаток до نائِبُ الفاعِل і є темою уроку 52. Іменники, що відмовляються від танвіна й беруть звичайну фатху замість касри (المَمْنوعُ مِنَ الصَّرْف), — це урок 41. Одну невелику родину варто відзначити вже зараз, бо вона дуже поширена: أَبٌ і أَخٌ розтягують свій відмінковий голосний у літеру, щойно до них щось приєднується, тож форми додатка — رَأَيْتُ أَباهُ، سَأَلْتُ أَخاكَ.
Форми й моделі
Маркер знахідного відмінка в різних класах числа, на одному наборі іменників. Читайте два праві стовпці один навпроти одного — називний відмінок — це форма, яку вам дали словник і урок 19:
| الصِّنْف | مَرْفوع (فاعِل) | مَنْصوب (مَفْعول بِهِ) | العَلامَة |
|---|---|---|---|
| مُفْرَد مُعَرَّف | الكِتابُ | الكِتابَ | فَتْحَة |
| مُفْرَد نَكِرَة | كِتابٌ | كِتابًا | تَنْوينُ فَتْح |
| مُثَنّى | الكِتابانِ | الكِتابَيْنِ | ـَيْنِ |
| جَمْع تَكْسير | الكُتُبُ | الكُتُبَ | فَتْحَة |
| جَمْع مُذَكَّر سالِم | المُعَلِّمونَ | المُعَلِّمينَ | ـينَ |
| جَمْع مُؤَنَّث سالِم | المُعَلِّماتُ | المُعَلِّماتِ | كَسْرَة |
| جَمْع مُؤَنَّث سالِم نَكِرَة | مُعَلِّماتٌ | مُعَلِّماتٍ | كَسْرَتانِ |
Повна парадигма займенників-додатків на звичайному дієслові شاهَدَ «він дивився, він побачив»:
| الضَّمير | اللّاحِقَة | الفِعْل | Переклад |
|---|---|---|---|
| أَنا | ـني | شاهَدَني | він побачив мене |
| أَنْتَ | ـكَ | شاهَدَكَ | він побачив тебе (ч.р., одн.) |
| أَنْتِ | ـكِ | شاهَدَكِ | він побачив тебе (ж.р., одн.) |
| أَنْتُما | ـكُما | شاهَدَكُما | він побачив вас двох |
| أَنْتُمْ | ـكُمْ | شاهَدَكُمْ | він побачив вас (ч.р., мн.) |
| أَنْتُنَّ | ـكُنَّ | شاهَدَكُنَّ | він побачив вас (ж.р., мн.) |
| هُوَ | ـهُ | شاهَدَهُ | він побачив його |
| هِيَ | ـها | شاهَدَها | він побачив її |
| هُما | ـهُما | شاهَدَهُما | він побачив їх обох |
| هُمْ | ـهُمْ | شاهَدَهُمْ | він побачив їх (ч.р.) |
| هُنَّ | ـهُنَّ | شاهَدَهُنَّ | він побачив їх (ж.р.) |
| نَحْنُ | ـنا | شاهَدَنا | він побачив нас |
نونُ الوِقايَة одним поглядом. Той самий корінь, ті самі три літери, два різні носії:
| الجَذْر | اسْم + ـي | Переклад | فِعْل + ـني | Переклад |
|---|---|---|---|---|
| س-أ-ل | سُؤالي | моє питання | سَأَلَني | він запитав мене |
| ع-ل-م | مُعَلِّمي | мій учитель | عَلَّمَني | він навчив мене |
| ر-أ-ي | رَأْيي | моя думка | رَآني | він побачив мене |
| ز-و-ر | زِيارَتي | мій візит | زارَني | він відвідав мене |
| ف-ه-م | فَهْمي | моє розуміння | فَهِمَني | він зрозумів мене |
Ті самі два займенники в усій парадигмі дієвідмінювання, щоб ви бачили, де саме «шви». Змінюється щось лише в останніх двох рядках:
| الفِعْل | + هُ | + ني |
|---|---|---|
| شاهَدَ | شاهَدَهُ | شاهَدَني |
| شاهَدَتْ | شاهَدَتْهُ | شاهَدَتْني |
| شاهَدْتَ | شاهَدْتَهُ | شاهَدْتَني |
| شاهَدْتِ | شاهَدْتِهِ | شاهَدْتِني |
| شاهَدْتُ | شاهَدْتُهُ | - |
| يُشاهِدُ | يُشاهِدُهُ | يُشاهِدُني |
| تُشاهِدُ | تُشاهِدُهُ | تُشاهِدُني |
| نُشاهِدُ | نُشاهِدُهُ | - |
| شاهَدوا | شاهَدوهُ | شاهَدوني |
| شاهَدْتُمْ | شاهَدْتُموهُ | شاهَدْتُموني |
Поза цими таблицями залишилися: наказовий спосіб і усічений спосіб (джазм) із приєднаним займенником (уроки 35 і 36), а також те, що відбувається на «шві» в порожніх дієсловах і дієсловах зі слабким кінцем (уроки 50 і 51).
Приклади
| العربية | Українська |
|---|---|
| قَرَأَ الطّالِبُ الكِتابَ فِي المَكْتَبَةِ. | Студент прочитав книжку в бібліотеці. |
| كَتَبَ الصَّحَفِيُّ مَقالًا طَويلًا عَنِ المَدينَةِ. | Журналіст написав довгу статтю про місто. |
| فَتَحَتِ المُعَلِّمَةُ البابَ ودَخَلَتْ. | Учитель відчинив двері й зайшов. |
| اِشْتَرَيْتُ الكِتابَيْنِ مِنَ السّوقِ. | Я купив ці дві книжки на ринку. |
| هَلْ تَعْرِفُ المُعَلِّمينَ الجُدُدَ؟ | Ви знаєте нових учителів? |
| زارَ الطُّلّابُ المُعَلِّماتِ فِي المَدْرَسَةِ. | Студенти відвідали вчительок у школі. |
| شاهَدْنا الأَفْلامَ الجَديدَةَ فِي السّينَما. | Ми подивилися нові фільми в кінотеатрі. |
| سَأَلَني المُديرُ عَنِ العَمَلِ. | Керівник запитав мене про роботу. |
| شاهَدَهُمُ الجارُ فِي الحَديقَةِ. | Сусід побачив їх у саду. |
| هٰذِهِ المَدينَةُ جَميلَةٌ وأُحِبُّها كَثيرًا. | Це місто гарне, і я дуже його люблю. |
| كِتابي عَلَى الطّاوِلَةِ، والمُعَلِّمُ سَأَلَني عَنْهُ. | Моя книжка на столі, і вчитель запитав мене про неї. |
| هَلْ شاهَدْتِهِ فِي الجامِعَةِ؟ | Ти (ж.р.) бачила його в університеті? |
| الأَوْلادُ شاهَدوهُ فِي المَلْعَبِ. | Хлопці побачили його на спортивному майданчику. |
| زارَنا أَصْدِقاؤُنا فِي البَيْتِ. | Наші друзі відвідали нас удома. |
Типові помилки
- أَعْرِفُ المُعَلِّمونَ. -> أَعْرِفُ المُعَلِّمينَ. — ціла чоловіча множина позначає знахідний відмінок за допомогою ـينَ. المُعَلِّمونَ — це форма підмета, і вона не може бути додатком.
- رَأَيْتُ المُعَلِّماتَ. -> رَأَيْتُ المُعَلِّماتِ. — ціла жіноча множина бере касру як свій знахідний відмінок. Фатхи, яку ви тут очікуєте, для цього класу просто не існує.
- سَأَلي المُديرُ. -> سَأَلَني المُديرُ. — дієслову потрібен نونُ الوِقايَة перед ـي. Без ن слово виглядає як іменник із присвійним займенником.
- كِتابْني عَلَى الطّاوِلَةِ. -> كِتابي عَلَى الطّاوِلَةِ. — та сама помилка навпаки. Іменники беруть голий ـي; захисний ن належить лише дієсловам.
- كَتَبَ الوَلَدُ الرِّسالَةُ. -> كَتَبَ الوَلَدُ الرِّسالَةَ. — дві дамми означають двох виконавців дії. Другий іменник — це те, що написали, тож він бере фатху.
- قَرَأْتُ الكِتابانِ. -> قَرَأْتُ الكِتابَيْنِ. — знахідний відмінок двоїни — це ـَيْنِ. ـانِ — це називний відмінок, форма для виконавця дії, — а виконавець дії зазвичай стоїть після дієслова, тож сама лише позиція не підкаже вам, де хто.
- قَرَأَ الطّالِبُ كِتابَ. -> قَرَأَ الطّالِبُ كِتابًا. — невизначений додаток зберігає свій танвін, а танвін-фатха потребує свого «місця» для німого аліфа.
- أُحِبُّ هُوَ. -> أُحِبُّهُ. — займенник-додаток ніколи не буває вільним словом. هُوَ — це займенник-підмет; додаток — це закінчення ـهُ, приклеєне до дієслова.
- شاهَدْتُ هُمْ فِي السّوقِ. -> شاهَدْتُهُمْ فِي السّوقِ. — те саме правило, у множині. Пишіть дієслово та його займенник як одне слово, без пробілу.
- هَلْ شاهَدْتِهُ؟ -> هَلْ شاهَدْتِهِ؟ — після касри жіночого ـتِ закінчення هُ узгоджується й переходить у هِ, точнісінько як у فيهِ і كِتابِهِ.
Поради
- Повторюйте обидві парадигми поруч: كِتابي، كِتابُكَ، كِتابُهُ… проти شاهَدَني، شاهَدَكَ، شاهَدَهُ… Різниться лише перша позиція, і саме ця єдина невідповідність і є نونُ الوِقايَة.
- Підказка для запам’ятовування ن: ـي слова «мене» відкушує голосний перед собою, тож дієслово вдягає шолом. Іменники готові втратити своє закінчення; дієслова — ні.
- Перевіряйте будь-який іменник після дієслова, замінивши його на голе «його/її» в англійській, без прийменника між ними. Якщо це працює, арабський іменник — مَنْصوب і потребує знахідного відмінка.
- Вивчіть обидві цілі множини як один факт — «усе, що не підмет, виглядає однаково»: المُعَلِّمينَ і المُعَلِّماتِ служать однаково і додатком, і додатком прийменника.
- Не довіряйте фатсі як усій історії. Перш ніж написати додаток, запитайте себе, до якого класу належить іменник: однина й ламана множина беруть фатху, три інші класи — ні.
- Тренуйте паузальне читання كِتابًا уголос. Зупинка на довгому а часто є єдиним відмінковим голосним, який ви почуєте в кінці речення, і це швидкий спосіб звучати точно.
- Речення зі зміненим порядком слів, як-от سَأَلَ المُعَلِّمَ الطّالِبُ, призначені для читання, а не для того, щоб їх поки писати самим. Продовжуйте будувати فِعْل + فاعِل + مَفْعول, доки закінчення не стануть автоматичними.
- Поки що ігноруйте всі інші випадки вживання фатхи — після كانَ, на прислівниках, на спільнокореневому додатку. Вони прийдуть зі своїми уроками, і в кожного — свій тригер.