Коротко

В арабській немає майбутнього часу. Є теперішньо-майбутній час (імперфект), який ви вже знаєте, і два маленьких маркери, які ставлять перед ним, — оце і вся система: أَكْتُبُ «я пишу» перетворюється на سَأَكْتُبُ або سَوْفَ أَكْتُبُ, «я писатиму». Усередині дієслова нічого не рухається. Тринадцять клітинок з уроку 14 — це ті самі тринадцять клітинок і тут, лише з літерою чи словом, приклеєними спереду.

Тут треба правильно зробити дві механічні речі. سَـ — це префікс, тож він пишеться злитно з дієсловом, зовсім без пробілу; سَوْفَ — окреме слово. І дієслово зберігає своє дійсне закінчення незмінним — дамма в سَأَكْتُبُ і ن у سَيَكْتُبونَ стоять точнісінько там, де стояли раніше, бо ці маркери змінюють час дієслова, але ніколи не його спосіб.

Правило

1. Обидва маркери стоять лише перед імперфектом, і тільки перед ним. Сам собою المُضارِع достатньо позачасовий, щоб покривати теперішній час; поставте перед ним سَـ або سَوْفَ — і він прив’язується до майбутнього часу. يَدْرُسُ «він вивчає / він вивчає (зараз)» → سَيَدْرُسُ / سَوْفَ يَدْرُسُ «він вивчатиме». Жоден із маркерів не може стояти поруч із дієсловом минулого часу: سَكَتَبَ — це не «він напише», це взагалі не арабська мова. Якщо дієслово перед вами стоїть у формі ماضٍ, маркерам майбутнього нема до чого приєднатися.

2. سَـ — префікс. Пишіть його злитно. Він поводиться як و у значенні «і» чи بِـ у значенні «з»: одна літера з фатхою, зрощена з наступним словом. سَأَذْهَبُ، سَتَكْتُبينَ، سَنَدْرُسُ، سَيَذْهَبونَ — ніколи через пробіл, ніколи окремим рядком, і між ним і дієсловом нічого не можна вставити. Традиційна граматика називає його سينُ التَّنْفيسِ, «س розширення», маючи на увазі, що він виносить дію за межі теперішнього моменту. Назва вам не потрібна; потрібна звичка друкувати його як частину слова.

3. Два написання, на які варто звернути увагу. В однині першої особи префікс أَ дієслова зберігає свою хамзу, що сидить на аліфі, а س просто спирається на неї: سَأَكْتُبُ، سَأَذْهَبُ، سَأَجْلِسُ. З префіксом «він/вони» يَـ виходить дуже поширена форма سَيَـ: سَيَكْتُبُ، سَيَشْرَبُ، سَيَذْهَبونَ. А там, де перша особа вже починається з мадди, бо корінь починається з хамзи, — آكُلُ від أَكَلَ, — мадда лишається, і س спирається на неї: سَآكُلُ, а не سَأَأْكُلُ.

4. سَوْفَ — окреме слово, і воно стоїть безпосередньо перед дієсловом. سَوْفَ أَذْهَبُ، سَوْفَ تَكْتُبينَ، سَوْفَ نَدْرُسُ. Воно пишеться окремо, ніколи не зливається, і, хоч це ціле слово, воно не вільне пересуватися реченням: воно стоїть точно перед дієсловом, яке позначає, — там само, де стояв би سَـ. أَذْهَبُ سَوْفَ إِلَى المَدْرَسَةِ — це така сама помилка, як поставити «will» після дієслова в англійській.

5. Спосіб не змінюється: імперфект лишається مَرْفوع. Саме тут найчастіше помиляються учні, бо очікують, що маркер перед дієсловом якось вплине на його кінець. Цього не відбувається. П’ять безкінцевих клітинок зберігають свою дамму — سَأَكْتُبُ، سَتَكْتُبُ، سَيَكْتُبُ، سَنَكْتُبُ, — а клітинки із закінченням зберігають своє ن: سَتَكْتُبينَ، سَيَكْتُبانِ، سَيَكْتُبونَ. Тож і سَأَذْهَبَ, і سَيَذْهَبوا — помилки. Пізніше ви зустрінете частки, які справді втручаються в дієслово і змінюють його закінчення (уроки 33 і 35); سَـ і سَوْفَ до них не належать, і цю відмінність варто зафіксувати вже зараз.

6. Вибір між ними: здебільшого вільний, але з нахилом. У сучасному вжитку обидва маркери значною мірою взаємозамінні, і в більшості речень можна написати будь-який. Нахил такий: سَـ — легший, буденніший маркер, який пасує до близького й конкретного — سَأَشْرَبُ القَهْوَةَ بَعْدَ قَليلٍ. سَوْفَ — важчий. Він звучить як щось віддаленіше в часі, офіційніше або емфатичніше — обіцянка, заява, заголовок, план на наступний рік, а не на сьогоднішній вечір. Газети й офіційні заяви вільно вживають سَوْفَ; текстове повідомлення другові майже завжди міститиме سَـ. Коли сумніваєтеся, вживайте سَـ; воно рідко звучить недоречно, тоді як недоречно вжите سَوْفَ може прозвучати пафосно.

Чого не можна робити ніколи — це вживати обидва разом. سَوْفَ سَأَذْهَبُ не є «ще більш майбутнім», це помилка — оберіть один маркер і відкиньте другий.

7. Простий імперфект плюс слово часу — це вже майбутній час. Арабська не наполягає на маркері. Якщо в реченні є слово, що фіксує час, голий مُضارِع — цілком нормальне вираження майбутнього: نَذْهَبُ إِلَى السّوقِ غَدًا «завтра ми йдемо на ринок». Це працює так само, як англійський теперішній час для домовленості («we fly on Tuesday»). Додати سَـ теж можна, це буде трохи виразніше; різниця невелика. Корисні слова часу на зараз:

• غَدًا завтра — зверніть увагу на закінчення: ـً, знахідний відмінок із танвіном.
• بَعْدَ غَدٍ післязавтра — بَعْدَ ставить те, що йде далі, у родовий відмінок (урок 20).
• بَعْدَ قَليلٍ незабаром; بَعْدَ ساعَةٍ через годину.
• اللَّيْلَةَ сьогодні ввечері; قَريبًا скоро.
• الأُسْبوعَ القادِمَ، الشَّهْرَ القادِمَ، السَّنَةَ القادِمَةَ — наступного тижня, наступного місяця, наступного року.

Зверніть увагу на знахідний відмінок у тих виразах, що стоять самостійно — фатха на غَدًا، اللَّيْلَةَ، الأُسْبوعَ القادِمَ не випадкова. Арабська ставить у знахідний відмінок вираз часу, що відповідає на питання «коли?», і прикметник узгоджується з ним у тому самому відмінку: الأُسْبوعَ القادِمَ, обидва слова з фатхою. Це ظَرْف з уроку 31; поки що вчіть ці вирази як готові блоки з уже вбудованою фатхою і не піддавайтеся тязі до називного відмінка (الأُسْبوعُ القادِمُ).

8. Заперечення не робиться за допомогою لا. Ви щойно вивчили لا + المُضارِع для «не» (урок 23), і природний рух — поставити це перед майбутнім часом: لا سَأَذْهَبُ. Арабська цього не дозволяє. У майбутнього часу є власний заперечник, لَنْ, який повністю замінює маркер — لَنْ أَذْهَبَ «я не піду», — і він таки змінює закінчення дієслова. Це тема уроку 37, і поки що вона вам не потрібна. Сьогодні вам потрібне практичне формулювання правила: дієслово з سَـ або سَوْفَ не заперечується — обидва маркери приєднуються лише до стверджувального дієслова. Скажіть це у стверджувальній формі або зачекайте на لَنْ.

9. Що навмисно залишено осторонь. «Буде» та інші майбутні бездієслівні речення потребують дієслова كانَ, а це тема уроку 32; до того часу тримайте свої речення про майбутнє дієслівними. Комбінація كانَ سَيَفْعَلُ («він збирався зробити») і частка قَدْ, яка надає дієслову відтінку «можливо» чи «вже», — це урок 45. سَـ на похідному дієслові (سَيُسافِرُ، سَنَسْتَقْبِلُ) працює точнісінько так само, як тут, але ці основи — це уроки 46–48, тож таблиці нижче обмежуються цілими дієсловами I породи.

Форми й моделі

Сім осіб, якими ви користуватиметеся найчастіше, на прикладі цілого дієслова I породи ذَهَبَ — يَذْهَبُ. Дві праві колонки — це те саме дієслово з тим самим закінченням; різниться лише маркер.

Шість клітинок, пропущених вище, — три форми двоїни, ще одна форма чоловічої множини (أَنْتُمْ) і дві форми жіночої множини — не приховують жодних сюрпризів. Маркер додається, а імперфект лишається незмінним, разом із ن:

Саме приєднання, по рядку на кожну префіксальну літеру. Чотири звичайні випадки і один, що на письмі виглядає незвично:

Вирази часу, які самі по собі виражають майбутнє або поєднуються з маркером. Учіть закінчення як частину фрази.

Приклади

Типові помилки

• سَ أَذْهَبُ -> سَأَذْهَبُ — س — це префікс, а не окреме слово. Він пишеться злитно з дієсловом, без пробілу, точно як و у عَطْف.
• سَوْفَ سَأَذْهَبُ -> سَوْفَ أَذْهَبُ (або سَأَذْهَبُ) — один маркер на одне дієслово. Подвоєння нічого не додає і просто неграматичне.
• سَكَتَبَ -> سَيَكْتُبُ — маркери приєднуються лише до імперфекта. Дієслово минулого часу не можна перетворити на майбутній час, приліпивши до нього щось спереду.
• سَأَذْهَبَ -> سَأَذْهَبُ — дієслово лишається مَرْفوع. سَـ змінює час, але ніколи не спосіб, тож дамма лишається незмінною.
• سَيَذْهَبوا -> سَيَذْهَبونَ — ن дійсного способу залишається з тієї самої причини. Його опущення — тема уроків 33 і 40, а не цього.
• لا سَأَذْهَبُ -> لَنْ أَذْهَبَ — لا заперечує простий теперішній час. Майбутній час заперечується за допомогою لَنْ, яке повністю замінює маркер (урок 37).
• سَأَجْلِسُ غَدٌ -> سَأَجْلِسُ غَدًا — вираз часу, що відповідає на питання «коли?», стоїть у знахідному відмінку, і танвін пишеться як ـً.
• سَأَذْهَبُ الأُسْبوعُ القادِمُ -> سَأَذْهَبُ الأُسْبوعَ القادِمَ — те саме правило з двослівною фразою: іменник бере фатху, а прикметник іде за ним.
• سَأَأْكُلُ -> سَآكُلُ — перша особа أَكَلَ — це آكُلُ з маддою, і س спирається на неї; другу хамзу писати не потрібно.
• سَهِيَ تَذْهَبُ -> هِيَ سَتَذْهَبُ — маркер належить дієслову, а не реченню чи займеннику перед ним.
• أَذْهَبُ سَوْفَ إِلَى المَكْتَبَةِ -> سَوْفَ أَذْهَبُ إِلَى المَكْتَبَةِ — سَوْفَ — окреме слово, але не рухливе; воно стоїть безпосередньо перед своїм дієсловом.

Поради

• Візьміть будь-яку вправу на теперішній час, яку ви вже робили, і повторіть її, додавши спереду سَـ. Це буквально весь урок: жодних нових закінчень, жодних нових основ, тринадцять уже знайомих форм.
• Вимовляйте маркер і дієслово як одне слово, سَنَدْرُسُ, а не «سَ … نَدْرُسُ». Якщо почуєте паузу у власному голосі, ви й на письмі поставите пробіл.
• За замовчуванням користуйтеся سَـ. Тримайте سَوْفَ для випадків, коли потрібна вага — обіцянка, офіційна заява чи щось справді віддалене в часі, — і ви звучатимете природно в обох регістрах.
• Дві форми, які варто відпрацювати особливо старанно, — перша й третя особа: سَأَـ і سَيَـ. Разом вони покривають більшість того, що ви справді писатимете.
• Вивчіть غَدًا، اللَّيْلَةَ، الأُسْبوعَ القادِمَ разом із приклеєними до них фатхами, як окремі лексичні одиниці. Правило, що стоїть за цим закінченням, ви зустрінете в уроці 31, і воно вже буде здаватися природним.
• Коли читаєте текст без огласовок, не сприймайте кожен початковий س за маркер майбутнього: سَمِعَ، سَأَلَ، سَيّارَة починаються з кореневого س. Запитайте себе, чи є те, що йде далі, впізнаваним імперфектом — أ / ت / ي / ن плюс основа. Якщо ні, то س належить самому слову.
• Поки що не намагайтеся заперечувати майбутній час. Перефразуйте у стверджувальній формі або скористайтеся простим теперішнім часом із لا, доки в уроці 37 не з’явиться لَنْ.
• Поки що ігноруйте всі інші способи, якими арабська говорить про майбутнє, — قَدْ, كانَ سَيَفْعَلُ, дієприкметник, що вживається для дії, яка ось-ось відбудеться. Два маркери й слово часу покриють усе, що потрібно для розмови на рівні A1.