Коротко

Англійська заперечує майже все одним словом: «not», підпертим «do», «does» чи «am». В арабській немає універсального «не». Вона обирає інструмент залежно від того, що ви заперечуєте: дієслово теперішнього часу, бездієслівне речення чи окреме слово. Цей урок дає вам три інструменти, які покривають звичайне мовлення рівня A1 — لا, لَيْسَ і غَيْر, — і на цьому рівні кожен із них має одну-єдину функцію.

Два з них прості. لا стоїть перед дієсловом المُضارِع і більше нічого не змінює: لا أَعْرِفُ. غَيْر стоїть перед окремим словом, зазвичай прикметником, і тягне його в родовий відмінок: غَيْرُ مُمْكِنٍ. Третій, لَيْسَ, найцікавіший. Це заперечення бездієслівного речення з уроку 2, він відмінюється за особою підмета й ставить на присудку чутну фатху-танвін: لَسْتُ مُدَرِّسًا. Цей ـًا — перше відмінкове закінчення на цьому шляху, яке справді можна почути, тож воно заслуговує на увагу більшу, ніж можна подумати з його розміру.

Правило

1. لا перед дієсловом теперішнього часу. Поставте لا безпосередньо перед дієсловом. Більше нічого в реченні не рухається, ніщо не змінює свого закінчення, і немає арабського відповідника англійського допоміжного «do»:

لا أَعْرِفُ. / لا يَشْرَبُ القَهْوَةَ. / لا نَسْكُنُ هُنا.

Дієслово зберігає те саме закінчення مَرْفوع, яке мало в уроці 14 — дамму на أَعْرِفُ, ن на يَعْمَلونَ, تَعْمَلينَ, تَعْمَلانِ. لا — це частка (حَرْف), а частки не мають власних закінчень, тож відмінювати нічого і узгоджувати нема з чим. Одне слово, одна позиція, жодних побічних ефектів.

Він також несе одразу обидва англійські прочитання. لا يَعْمَلُ اليَوْمَ означає водночас і «сьогодні він не працює», і «сьогодні він не працює (зараз)»; арабська не розрізняє ці два значення.

2. لا заперечує лише теперішній час. لا + المُضارِع — це інструмент лише для теперішнього часу і нічого більше. *لا كَتَبْتُ не означає «я не написав» — минулий час має власний заперечник (ما), а майбутній — інший (لَنْ). Обидва чекають на урок 37. До того часу, якщо дієслово не стоїть у формі مُضارِع, не беріться за لا.

Є ще одне لا, яке теж стоїть перед дієсловом مُضارِع: заборонне لا, لا تَشْرَبْ «не пий». Розрізнити їх можна за закінченням — заборонне знімає кінцеву дамму, — і це тема уроку 36. Усе на цій сторінці зберігає дамму.

І لا, звісно, є також окремим словом «ні»: لا، شُكْرًا. Це вживання не потребує граматики.

3. لَيْسَ заперечує речення без дієслова. جُمْلَة اسْمِيَّة (урок 2) не має до чого приєднати لا, тож арабська дає особливе слово, яке поводиться як дієслово: لَيْسَ, «не є». Воно стоїть на початку речення:

البَيْتُ كَبيرٌ. -> لَيْسَ البَيْتُ كَبيرًا.

لَيْسَ — одне з أَخَوات كانَ, «сестер كانَ» (урок 43), і, як і كانَ, бере колишній مُبْتَدَأ як свій اسْم, а колишній خَبَر — як свій خَبَر. Ці назви важливі, бо тепер обидві позиції поводяться по-різному.

4. لَيْسَ треба відмінювати за особою. Це найпоширеніше джерело помилок учнів. لَيْسَ має форму дієслова минулого часу й бере особові закінчення минулого часу з уроку 18: لَسْتُ، لَسْتَ، لَسْتِ، لَيْسَ، لَيْسَتْ، لَسْنا… Невідмінене لَيْسَ з підметом першої особи чи жіночого роду — просто помилка:

لَسْتُ مُدَرِّسًا. / لَسْتِ وَحْدَكِ. / لَيْسَتْ جاهِزَةً. / لَسْنا مُتَأَخِّرينَ.

Коли підмет — повний іменник, що стоїть після لَيْسَ, слово залишається в однині й узгоджується лише за родом — це правило для будь-якого дієслова, що стоїть перед своїм підметом (урок 19): لَيْسَ الطُّلّابُ جاهِزينَ، لَيْسَتِ الطّالِباتُ حاضِراتٍ. Форми множини لَيْسوا і لَسْنَ з’являються, коли після слова немає іменника, бо тоді підмет міститься в самому слові: لَيْسوا جاهِزينَ.

5. اسْم лишається مَرْفوع; خَبَر переходить у مَنْصوب. Це весь граматичний зміст لَيْسَ. Підмет зберігає дамму, яку мав завжди; присудок міняє свою дамму на фатху:

لَيْسَ البَيْتُ (ـُ) كَبيرًا (ـًا). / لَيْسَتِ الغُرْفَةُ نَظيفَةً.

Стежте за написанням цього закінчення. Неозначена фатха-танвін пишеться на опорному аліфі — كَبيرًا، مُدَرِّسًا، سَهْلًا، هادِئًا — але після кінцевого ة аліф не додається, і дві фатхи просто стоять на самому ة: نَظيفَةً، جَديدَةً، مَشْغولَةً. (Слова, що закінчуються на ـاء, як ماءً، سَماءً، також обходяться без додаткового аліфа.) Цілі множини взагалі не використовують фатху: ціла чоловіча множина показує ـينَ (جاهِزونَ -> جاهِزينَ), а ціла жіноча множина показує касру (حاضِراتٌ -> حاضِراتٍ). А ламана множина, навпаки, поводиться як однина й бере звичайну фатху: لَيْسوا طُلّابًا.

6. Це перше закінчення, яке можна почути. Відмінкові закінчення непомітні на письмі без огласовок і нечутні перед паузою, тому й здаються абстрактними. لَيْسَ — виняток, з яким учень стикається найраніше: це закінчення переживає паузу, бо аліф його підтримує. Скажіть لَسْتُ مُدَرِّسًا уголос — і ви справді закінчите на довге ā, це і є правило паузи: танвін фатх у паузі читають як ā, а не як -н. Скажіть لَسْتُ مُدَرِّسٌ, що закінчується голим مُدَرِّسْ, — і будь-який носій арабської одразу почує помилку, це не дрібниця, схована в огласовках.

7. До بِـ може додаватися خَبَر. Поширений варіант в офіційному письмі ставить перед присудком зайвий بِـ. Тоді بِـ керує ним, і слово з’являється в родовому, а не в знахідному відмінку, а значення не змінюється: لَيْسَ البَيْتُ بِكَبيرٍ = لَيْسَ البَيْتُ كَبيرًا. Розпізнавайте це, але вам не потрібно це утворювати самостійно.

8. شِبْه جُمْلَة-присудок лишається незмінним. Якщо присудок — це прийменник зі своїм іменником або слово на кшталт عِنْدَ (урок 17), то немає окремого слова, яке можна поставити в знахідний, і нічого не змінюється. لَيْسَ просто стає спереду, а відкладений підмет зберігає дамму:

عِنْدي وَقْتٌ. -> لَيْسَ عِنْدي وَقْتٌ. في الغُرْفَةِ طالِبٌ. -> لَيْسَ في الغُرْفَةِ طالِبٌ.

Тож لَيْسَ عِنْدي وَقْتًا — це помилка, і доволі часта: учні чують «لَيْسَ означає знахідний» і застосовують це до не того слова. وَقْتٌ тут — підмет, а не присудок.

9. غَيْر заперечує одне слово, а не речення. غَيْر означає «інший ніж», і це іменник, а не частка. Він утворює إِضافَة (урок 20) з тим, що йде далі, тож наступне слово стоїть у مَجْرور:

غَيْرُ مُمْكِنٍ «неможливий» / نَصٌّ غَيْرُ مُشَكَّلٍ «текст без огласовок» / جَوابٌ غَيْرُ صَحيحٍ «неправильна відповідь».

Читайте це буквально — «інше-ніж-можливе», «текст, інший ніж вокалізований», — і родовий відмінок перестає здаватися свавільним. Там, де англійська приклеює «un-», «in-» чи «non-» до слова, арабська зазвичай каже غَيْر.

10. غَيْر бере відмінок своєї власної позиції. Оскільки це іменник, غَيْر відмінюється звичайним чином, тоді як слово після нього залишається зафіксованим у родовому:

• у позиції підмета/присудка (مَرْفوع): هٰذا غَيْرُ مُمْكِنٍ.
• після прийменника (مَجْرور): جِئْتَ في وَقْتٍ غَيْرِ مُناسِبٍ.
• у позиції додатка (مَنْصوب): قَرَأْتُ كِتابًا غَيْرَ مُفيدٍ.

Два закінчення стоять поруч, і вони не однакові: غَيْرِ مُناسِبٍ, غَيْرَ مُفيدٍ. Застигле тільки друге слово.

Ще один нюанс: غَيْر за формою неозначене, але, приєднане до означеного іменника через ідафу, воно все одно може описувати означений іменник, і вся фраза тоді читається як означена — النَّصُّ غَيْرُ المُشَكَّلِ «текст без огласовок» (означений), الدُّوَلُ غَيْرُ العَرَبِيَّةِ «неарабські держави».

11. Не в цьому уроці. ما، لَمْ і لَنْ — минулий і майбутній час — це урок 37. لا النّافِيَةُ لِلْجِنْس, لا у складі لا مانِعَ і لا شَكَّ, — це урок 63, разом із усією системою, поглянутою згори. А لَيْسَ — це جامِد, «застигле»: ці форми, схожі на минулий час, але зі значенням теперішнього, — усе, що в нього є: жодного مُضارِع, жодного наказового способу і жодної власної форми минулого часу, тому «він не був учителем» — це ما كانَ مُدَرِّسًا (уроки 32 і 37).

Форми й моделі

لَيْسَ відмінене — вивчіть цю таблицю

Три форми двоїни в таблиці опущено лише заради зручності читання, вони утворюються так само: أَنْتُما لَسْتُما، هُما لَيْسا (ч.р.), هُما لَيْسَتا (ж.р.). Зверніть увагу на поділ парадигми навпіл: форми, чиє закінчення — це особовий займенник, що починається на приголосний, — ـتُ، ـتَ، ـتِ، ـتُما، ـتُمْ، ـتُنَّ، ـنا، ـنَ, — втрачають ـيْ (لَسْتُ، لَسْنا، لَسْنَ), а всі решта зберігають його (لَيْسَ، لَيْسَتْ، لَيْسوا). ـتْ у لَيْسَتْ — це показник жіночого роду, а не особове закінчення, тому саме ця форма зберігає свій ـيْ. Це точнісінько поведінка порожнього дієслова, з яким ви як слід познайомитеся в уроці 50.

لا + теперішній час

Що لَيْسَ робить із присудком

Три інструменти одним поглядом

Приклади

Типові помилки

• لا أَنا مُدَرِّسٌ. -> لَسْتُ مُدَرِّسًا. — لا заперечує лише дієслово. Бездієслівне речення потребує لَيْسَ, а لَيْسَ саме несе особу, тож أَنا теж не потрібне.
• لَيْسَ البَيْتُ كَبيرٌ. -> لَيْسَ البَيْتُ كَبيرًا. — اسْم зберігає дамму, خَبَر бере фатху. Залишити присудок у مَرْفوع — найпоширеніша помилка з لَيْسَ з усіх.
• لا كَتَبْتُ الرِّسالَةَ. -> ما كَتَبْتُ الرِّسالَةَ. — لا не може заперечувати минулий час. ما може, і урок 37 дає його разом із لَمْ і لَنْ.
• لَيْسَ الغُرْفَةُ نَظيفَةً. -> لَيْسَتِ الغُرْفَةُ نَظيفَةً. — لَيْسَ відмінюється як дієслово минулого часу, тож підмет жіночого роду потребує لَيْسَتْ (із касрою на ت перед الـ, щоб розділити два тихі приголосні).
• أَنا لَيْسَ طالِبًا. -> لَسْتُ طالِبًا. — узгоджуйте форму з особою: لَسْتُ для «я», لَسْتَ / لَسْتِ для «ти». لَيْسَ — це форма лише для «він».
• لَيْسَ عِنْدي وَقْتًا. -> لَيْسَ عِنْدي وَقْتٌ. — присудок тут — це عِنْدي, شِبْه جُمْلَة, і він не може мати закінчення. وَقْتٌ — це відкладений підмет, і він лишається مَرْفوع (урок 17).
• هٰذا لا مُمْكِنٌ. -> هٰذا غَيْرُ مُمْكِنٍ. — لا не приєднується до прикметника, щоб утворити протилежне значення. Заперечення на рівні слова — це غَيْر.
• نَصٌّ غَيْرُ مُشَكَّلٌ. -> نَصٌّ غَيْرُ مُشَكَّلٍ. — غَيْر — це перша половина إِضافَة, тож те, що йде після нього, завжди стоїть у مَجْرور — тут касра, а не дамма.
• لا يَشْرَبَ القَهْوَةَ. -> لا يَشْرَبُ القَهْوَةَ. — заперечення за допомогою لا не чіпає способу дієслова. Дієслово зберігає дамму, яку мало в стверджувальному реченні.
• لَيْسَ الطُّلّابُ جاهِزونَ. -> لَيْسَ الطُّلّابُ جاهِزينَ. — ціла чоловіча множина показує знахідний відмінок як ـينَ. Фатху тут писати немає чого, але зміна відмінка все одно є.

Поради

• Поставте собі одне запитання перед тим, як заперечувати: чи є тут дієслово? Дієслово مُضارِع бере لا; повна відсутність дієслова — لَيْسَ; окреме слово всередині більшого речення — غَيْر.
• Завчіть لَيْسَ як речівку разом із присудком — لَسْتُ مُتْعَبًا، لَسْتَ مُتْعَبًا، لَسْتِ مُتْعَبَةً، لَيْسَ مُتْعَبًا… — щоб ـًا приклеївся до форми з самого початку і ніколи не забувався.
• Закінчення لَيْسَ — це ті самі закінчення минулого часу, які ви вже відпрацювали в уроці 18 (كَتَبْتُ، كَتَبْتَ، كَتَبْنا). Ви вчите не новий набір, а лише нову основу.
• Читайте غَيْر як «інший ніж», а не як «не», і касра після нього стане автоматичною: «інше ніж можливе» — це фраза присвійного типу, а такі закінчуються на касру.
• Це одне з перших місць, де відмінкове закінчення чутне. Практикуйте це вголос — різницю між لَسْتُ مُدَرِّسًا і لَسْتُ مُدَرِّسٌ чути, а не лише бачити на письмі.
• Не шукайте مُضارِع, наказовий спосіб чи минулий час لَيْسَ. На цьому рівні слово охоплює лише теперішнє бездієслівне речення і нічого більше.
• Поки що ігноруйте ما، لَمْ، لَنْ, навіть якщо зустрінете їх у тексті. Намагатися розібратися з чотирма заперечниками одразу — це те, що робить арабське заперечення складнішим, ніж воно є.
• Якщо те, що ви заперечуєте, — дієслово مُضارِع, інструмент — لا, навіть коли решта речення повна іменників і прикметників: لا يَسْكُنُ في بَيْتٍ كَبيرٍ. Не вставляйте لَيْسَ посеред дієслівного речення.