Коротко

Англійська будує слова типу «звідти / зроблене з того» розсипом закінчень — Egypt/Egyptian, Lebanon/Lebanese, Japan/Japanese, gold/golden, science/scientific, — і просто треба знати, яке саме закінчення випало кожному слову. В арабській для всього цього одне закінчення: ـِيٌّ, касра плюс подвоєний я. Додайте його до назви країни, міста, народу, матеріалу чи абстрактного іменника — і отримаєте прикметник зі значенням «що належить тому, звідти, зроблений з того»: مِصْر → مِصْرِيٌّ، ذَهَبٌ → ذَهَبِيٌّ. Арабська граматика називає це закінчення النِّسْبَة, «віднесення».

Весь урок тримається на двох фактах. По-перше, я подвоєний — шадда є частиною слова, і відмінкове закінчення все одно лежить поверх неї: مِصْرِيٌّ، مِصْرِيًّا، مِصْرِيٍّ. По-друге, нісба, щойно утворена, — цілком звичайний прикметник, тож усе з уроку 8 діє без змін: ة для жінки (مِصْرِيَّةٌ), الـ, коли описуваний іменник означений, і той самий відмінок, що й у іменника. Цей один суфікс — найшвидший спосіб примножити словниковий запас у літературній арабській: дуже багато прикметників у газетному реченні — це нісби.

Правило

1. Один суфікс, дві форми. Чоловічий рід — ـِيٌّ, жіночий — ـِيَّةٌ. Приголосний перед суфіксом бере касру, а я несе шадду:

• مِصْر → مِصْرِيٌّ (єгиптянин, єгипетський) — مِصْرِيَّةٌ (єгиптянка)
• لُبْنان → لُبْنانِيٌّ - لُبْنانِيَّةٌ

2. Слово тримається на шадді. ـِيّ — це не довгий голосний; це касра, за якою йдуть дві я. Це чутно на слух: у مِصْرِيٌّ є витриманий, подвоєний приголосний, якого немає в простому кінцевому ي. У звичайному невокалізованому друці (مصري) нічого не видно, і саме тому початківці перестають його вимовляти — а нісба, сказана без подвоєння, звучить неправильно для будь-якого арабського вуха. Пишіть шадду в цьому уроці й промовляйте вголос, доки рот не запам’ятає.

3. Вона все одно бере відмінкове закінчення. Нісба відмінюється, як будь-який триптотний іменник чи прикметник. Закінчення стоїть після шадди, а неозначений знахідний отримує звичну опору-аліф:

• مَرْفوع: هُوَ مِصْرِيٌّ. / الطّالِبُ المِصْرِيُّ
• مَنْصوب: رَأَيْتُ طالِبًا مِصْرِيًّا. / رَأَيْتُ الطّالِبَ المِصْرِيَّ.
• مَجْرور: تَكَلَّمْتُ مَعَ طالِبٍ مِصْرِيٍّ. / مَعَ الطّالِبِ المِصْرِيِّ

4. Утворення, за типом основи. Чотири ситуації охоплюють майже все, що вам трапиться:

• Просто додайте суфікс. Основа, що закінчується на приголосний, бере суфікс без змін: لُبْنان → لُبْنانِيٌّ، العِراق → عِراقِيٌّ، بَغْداد → بَغْدادِيٌّ.
• Відкиньте кінцеве ة. Та марбута зникає завжди першою: مَكَّة → مَكِّيٌّ، القاهِرَة → قاهِرِيٌّ، فِضَّة → فِضِّيٌّ.
• Відкиньте кінцеве ا в іноземному імені. Імена, запозичені з ـا чи ـيا, скорочуються до останнього справжнього приголосного: فَرَنْسا → فَرَنْسِيٌّ، أَمْريكا → أَمْريكِيٌّ، سُورِيا → سُورِيٌّ، أَلْمانِيا → أَلْمانِيٌّ، إيطالِيا → إيطالِيٌّ.
• Відкиньте الـ назви країни. Коли назва має артикль, цей артикль не входить у нісбу: اليابان → يابانِيٌّ، الصّين → صينِيٌّ، المَغْرِب → مَغْرِبِيٌّ، السّودان → سُودانِيٌّ، الكُوَيْت → كُوَيْتِيٌّ.

Артикль повертається пізніше, але з іншої причини — коли означена вся фраза: الطّالِبُ اليابانِيُّ, «японський студент». Це الـ — узгодження з طالِب (урок 8), а не залишок від اليابان.

5. Винятки: короткий список для запам’ятовування. Кілька дуже поширених основ змінюють форму, і в декого з них перед суфіксом з’являється و. Тому є історична причина (слабка кінцева літера чи скорочена основа), але на цьому етапі це просто слова для завчання:

• مَدينَة → مَدَنِيٌّ (міський, цивільний) — сама основа скорочується
• سَنَة → سَنَوِيٌّ (річний), لُغَة → لُغَوِيٌّ (мовний), يَد → يَدَوِيٌّ (ручний)
• أَخ → أَخَوِيٌّ (братній), أَب → أَبَوِيٌّ (батьківський), سَماء → سَماوِيٌّ (небесний)

Коли не впевнені, знайдіть нісбу в словнику, а не вигадуйте її самі. Словник наводить її окремою статтею.

6. Матеріали й кольори. Той самий суфікс на назві речовини дає значення «зроблений з неї», а часто й «кольору неї»:

خَشَبٌ → خَشَبِيٌّ (дерев’яний), زُجاجٌ → زُجاجِيٌّ (скляний), قُطْنٌ → قُطْنِيٌّ (бавовняний), ذَهَبٌ → ذَهَبِيٌّ (золотий), فِضَّةٌ → فِضِّيٌّ (срібний).

Арабська зберігає і старіший спосіб — بابٌ مِنْ خَشَبٍ, «двері з дерева», — і обидва вживаються нині. Чого не можна робити — це змішувати їх: مِنْ бере простий іменник речовини, а не нісбу.

7. Далеко за межами національностей. Будь-який іменник зі смисловим полем може утворити нісбу, і літературна арабська постійно на це спирається: عِلْمٌ → عِلْمِيٌّ (науковий), سِياسَةٌ → سِياسِيٌّ (політичний), اِقْتِصادٌ → اِقْتِصادِيٌّ (економічний), تاريخٌ → تاريخِيٌّ (історичний), ثَقافَةٌ → ثَقافِيٌّ (культурний), طَبيعَةٌ → طَبيعِيٌّ (природний), قانونٌ → قانونِيٌّ (правовий), رَسْمٌ → رَسْمِيٌّ (офіційний).

Утворюйте ці слова від однини: قَوانينُ — множина від قانونٌ, і прикметник — قانونِيٌّ, а не щось, побудоване від множини. Кілька усталених слів справді спираються на множину (أَخْلاقٌ → أَخْلاقِيٌّ, «моральний»), але це вже словниковий факт, а не дозвіл творити так самому.

8. Поводиться як будь-який інший прикметник. В узгодженні немає нічого особливого. Нісба слідує за своїм іменником і копіює рід, число, означеність і відмінок:

• الطّالِبُ المِصْرِيُّ - المِصْرِيَّةُ пишуть про жінку
• سِفارَةٌ أَلْمانِيَّةٌ — обидва неозначені
• في الشَّرِكَةِ الفَرَنْسِيَّةِ — обидва означені і مَجْرور

9. Це також іменник. مِصْرِيٌّ саме по собі означає «єгиптянин», точно як в англійській. А жіноча форма нісби, зроблена означеною, — це спосіб назвати мову в арабській: العَرَبِيَّةُ، الفَرَنْسِيَّةُ، اليابانِيَّةُ — скорочення від اللُّغَةُ العَرَبِيَّةُ і так далі. Обидві половини цієї фрази жіночого роду, тому *اللُّغَةُ العَرَبِيُّ неможливе.

10. Множина. Для людей роботу виконують звичайні цілі множини з уроку 9. Я зберігає шадду і бере голосний, якого вимагає закінчення:

• чоловічий рід: مِصْرِيُّونَ (مَرْفوع) / مِصْرِيِّينَ (مَنْصوب і مَجْرور)
• жіночий рід: مِصْرِيَّاتٌ / مِصْرِيَّاتٍ

Кілька дуже поширених слів національності зазвичай мають форму множини ламану, а не ـُونَ, і їх варто завчити як словниковий факт: عَرَبِيٌّ → عَرَبٌ، أَلْمانِيٌّ → أَلْمانٌ، رُوسِيٌّ → رُوسٌ، تُرْكِيٌّ → أَتْراكٌ، كُرْدِيٌّ → أَكْرادٌ (правильні форми تُرْكِيُّونَ، رُوسِيُّونَ теж існують). Це множини людей, тож і все, що йде після них, теж стоїть у множині: العَرَبُ الكِرامُ، رَأَيْتُ الأَلْمانَ.

11. Множина неживих предметів: знову жіночий рід однини. Правило уроку 11 переважає над усім тут. Якщо іменник — множина речей, його нісба лишається жіночого роду однини, скільки б цих речей не було:

• كُتُبٌ عَرَبِيَّةٌ — арабські книги
• السَّيّاراتُ اليابانِيَّةُ — японські машини
• الدُّوَلُ العَرَبِيَّةُ — арабські держави

Множина مِصْرِيُّونَ — лише для людей.

12. Нісба проти إِضافَة. Урок 20 дав вам один спосіб пов’язати два іменники: سِفارَةُ فَرَنْسا, «посольство Франції». Нісба дає інший: السِّفارَةُ الفَرَنْسِيَّةُ, «французьке посольство». Обидва варіанти — правильна арабська. Різниця в тому, що إِضافَة вказує на одного конкретного власника, тоді як нісба описує рід/тип — і тільки нісба може стати неозначеною (سِفارَةٌ فَرَنْسِيَّةٌ) чи мати власне الـ.

13. Лише для впізнавання. Жіноче закінчення ـِيَّة також утворює абстрактні іменники від тих самих основ: الحُرِّيَّةُ (свобода), الجِنْسِيَّةُ (громадянство), الإِنْسانِيَّةُ (людяність), المَسْؤُولِيَّةُ (відповідальність). Наразі просто читайте їх як слова; механізм — той самий суфікс.

Дві суміжні теми тут не розглядаються. «Більш єгипетський, ніж» і «найзнаменитіший» використовують зовсім іншу форму слова (урок 28), а зменшувальні/пестливі закінчення типу التَّصْغير — урок 57. Зауважте також, що багато географічних назв — مِصْرُ، لُبْنانُ، بَغْدادُ — самі не беруть танвіна (урок 41), тоді як їхні нісби — цілком звичайні слова, які його беруть: مِصْرِيٌّ.

Форми й моделі

Утворення за типом основи

Матеріали

Винятки, варті запам’ятовування

Повна відміна مِصْرِيّ — відмінкове закінчення стоїть після шадди

Число — люди беруть цілі множини

Слова національності з ламаною людською множиною

Поза цими таблицями лишились: нісба від двослівної географічної назви і вже непродуктивний тип із додаванням ـانِيّ (رُوحانِيٌّ). Жодне з них не потрібне для утворення нісб на цьому рівні.

Приклади

Типові помилки

• أَنا مِصْرِيُ. -> أَنا مِصْرِيٌّ. — бракує двох речей: шадди на я і танвіна поверх неї. Невокалізований друк ховає обидва, а от вимова — ні.
• أَنا لُبْنانُ. -> أَنا لُبْنانِيٌّ. — لُبْنان це назва країни. Сказати це присудком означає стверджувати, що ви і є Ліван; людині потрібне закінчення نِسْبَة.
• هِيَ مِصْرِيٌّ. -> هِيَ مِصْرِيَّةٌ. — жінка бере ـِيَّةٌ. Це найпоширеніша похибка узгодження в усьому уроці, бо чоловічу форму вивчають першою.
• اللُّغَةُ العَرَبِيُّ -> اللُّغَةُ العَرَبِيَّةُ — لُغَة жіночого роду, тож і її прикметник жіночого роду. Так само з السِّفارَةُ الفَرَنْسِيَّةُ، الجامِعَةُ الأَمْريكِيَّةُ.
• مَكَّةِيٌّ -> مَكِّيٌّ — ة ніколи не зберігається перед суфіксом. Спершу відкиньте її, тоді приєднайте ـِيّ: القاهِرَة → قاهِرِيٌّ، فِضَّة → فِضِّيٌّ.
• أَمْريكاوِيٌّ -> أَمْريكِيٌّ — більшість іноземних імен, що закінчуються на ـا, просто втрачають цей аліф і нічого на його місце не ставлять. Так само فَرَنْسا → فَرَنْسِيٌّ. Кілька справді вставляють و - النِّمْسا → نِمْساوِيٌّ, — тож незнайоме ім’я варто перевірити в словнику.
• هُوَ اليابانِيٌّ. -> هُوَ يابانِيٌّ. — الـ належить назві країни, а не прикметнику, і слово ніколи не може мати одночасно الـ і танвін.
• رَأَيْتُ الطُّلّابَ المِصْرِيُّونَ. -> رَأَيْتُ الطُّلّابَ المِصْرِيِّينَ. — ціла чоловіча множина нісби відмінюється, як будь-яка інша: ـُونَ тільки в називному відмінку.
• كُتُبٌ عَرَبِيَّاتٌ -> كُتُبٌ عَرَبِيَّةٌ — книги не люди. Множина речей бере прикметник жіночого роду однини, нісба це чи ні.
• بابٌ مِنْ خَشَبِيٍّ -> بابٌ خَشَبِيٌّ або بابٌ مِنْ خَشَبٍ — два способи сказати «дерев’яний», і змішування їх подвоює маркування. مِنْ бере простий іменник речовини.

Поради

• Зберігайте країну та її нісбу як одне слово у своєму словниковому списку — مِصْرُ / مِصْرِيٌّ، فَرَنْسا / فَرَنْسِيٌّ. Вивчивши лише країну, ви не зможете сказати, хто ви за походженням.
• Промовляйте подвоєне я свідомо: مِصْ - رِيّ. Якщо звучить як звичайне довге і, ви ковтаєте шадду, а цю звичку набагато важче виправити пізніше, ніж уникнути зараз.
• Автоматизуйте жіночу форму. Щоразу, коли йдеться про жінку або іменник жіночого роду, тягніться по ـِيَّة, перш ніж завершити фразу.
• Перед утворенням нісби поставте основі три питання: чи закінчується вона на ة? чи закінчується на ا? чи починається з الـ? Приберіть те, що каже відповідь, а тоді приєднайте ـِيّ.
• Не утворюйте нісбу самі від множини. Спершу поверніться до однини: قَوانين → قانونٌ → قانونِيٌّ.
• Збирайте нісби зі справжніх заголовків — سِياسِيّ، اِقْتِصادِيّ، عالَمِيّ، رَسْمِيّ. Значна частина прикметників у новинному реченні побудована саме цим суфіксом, тож кожен новий іменник, який ви вивчаєте, потайки стає ще й прикметником.
• Лишіть жменьку винятків (مَدَنِيّ، لُغَوِيّ، سَنَوِيّ) як словникові одиниці. На рівні A1 немає правила, яке можна застосувати надійно, і їх не так уже й багато.
• Наразі не зважайте на «більш єгипетський» і «найзнаменитіший» — це зовсім інша форма слова, і вона з’явиться в уроці 28.