Коротко

В англійській є два способи пов’язати річ із її власником: «the house’s door» і «the door of the house». В арабській — один, і в ньому взагалі немає сполучного слова: ви просто ставите два іменники поруч у порядку «володіюче-потім-власник»: بابُ البَيْتِ. Немає слова для «of» і немає апострофа; усю граматику фрази несуть закінчення. Ця конструкція називається الإِضافَة, і вона всюди: в адресах, посадах, назвах кімнат, датах, заголовках. Не можна сказати «бібліотека університету» чи «машина мого брата» без неї.

Вивчити треба не порядок слів — він займає одне речення, — а три речі, які ця конструкція робить із закінченнями. Перший іменник втрачає артикль і танвін, хоч би яким означеним він був. Другий іменник назавжди закріплений у родовому відмінку. А вся фраза вважається означеною чи неозначеною залежно від другого слова, а не першого. Засвойте ці три правила — і решта арабської присвійності дається легко.

Правило

1. У двох позицій є назви. Перший іменник — те, чим володіють, — це مُضاف. Другий іменник — власник — це مُضافٌ إِلَيْهِ. Порядок слів фіксований, і між ними нічого немає:

• بابُ البَيْتِ — двері дому (مُضاف = بابُ، مُضافٌ إِلَيْهِ = البَيْتِ)
• سَيّارَةُ المُديرِ — машина керівника
• كِتابُ الطّالِبِ — книга студента

Англійська читає два слова у зворотному порядку («the student’s book») або в тому самому порядку зі вставленим «of» («the book of the student»). Арабська нічого не вставляє. Зверніть також увагу, що зв’язок не обов’язково означає володіння: غُرْفَةُ الطَّعامِ — це кімната для їжі, خاتَمُ ذَهَبٍ — каблучка, зроблена з золота, بابُ البَيْتِ — частина чогось цілого. Арабська використовує одну конструкцію для всього цього.

2. Залізне правило перше: مُضاف не бере ні الـ, ні танвіна. Це правило, яке учні порушують найчастіше, бо англійська каже «the door of the house», і рука сама тягнеться до артикля. Перше слово إِضافَة — голе: без الـ спереду, без подвоєного знака в кінці, лише один відмінковий голосний.

• بابٌ (двері) + البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ — ніколи не *بابٌ البَيْتِ
• البابُ (ці двері) + البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ — ніколи не *البابُ البَيْتِ

Цей один голий голосний — сигнал, який можна прочитати: іменник з одним голосним, без артикля й без танвіна майже завжди означає, що прямо за ним іде інший іменник. (Поширений виняток — диптот, який зі своїх причин відмовляється від танвіна, — урок 41.)

3. Залізне правило друге: مُضافٌ إِلَيْهِ завжди مَجْرور. Хоч би що відбувалося в решті речення, другий член стоїть у родовому відмінку і лишається в ньому. Його закінчення — касра: ـِ якщо він означений, ـٍ якщо неозначений:

• بابُ البَيْتِ / بابُ بَيْتٍ
• سَيّارَةُ المُديرِ / سَيّارَةُ مُديرٍ

Це єдина незмінна точка у фразі. Жодне дієслово, прийменник чи відмінок у зовнішньому реченні не можуть це змінити. (Один клас іменників показує цей родовий відмінок фатхою замість касри — دِمَشْقَ нижче. Це диптоти з уроку 41; поки що просто сприймайте форму як задану.)

4. Залізне правило третє: означеність визначається другим членом. مُضاف не може мати الـ, тож не може сам заявити про свою означеність. Означеність усієї фрази вирішує друге слово:

• بابُ البَيْتِ — двері дому (означене: другий член має الـ)
• بابُ بَيْتٍ — якісь двері якогось дому (неозначене: другий член має танвін)

Власне ім’я або займенник на другому місці теж робить фразу означеною, бо імена й займенники самі по собі означені: سَيّارَةُ مُحَمَّدٍ (машина Мухаммада), كِتابُهُ (його книга). На останньому варто зупинитися — кожен приєднаний займенник, який ви вивчили в уроці 7, є другим членом إِضافَة. Ви будуєте такі конструкції відтоді, навіть не знаючи цього.

5. Через відмінки проходить тільки перше слово. Оскільки другий член заморожений у родовому відмінку, зовнішнє речення діє тільки на مُضاف. Візьміть одну конструкцію й поставте її в усі три позиції:

• هٰذا بابُ البَيْتِ. - خَبَر іменного речення, тому مَرْفوع
• أَغْلَقْتُ بابَ البَيْتِ. — прямий додаток, тому مَنْصوب
• المِفْتاحُ في بابِ البَيْتِ. — після прийменника, тому مَجْرور

Три речення, одне слово змінюється. Тренуйте цю трійку вголос; це вся відмінкова поведінка конструкції.

6. Ланцюжки: скільки завгодно ланок, один артикль наприкінці. مُضافٌ إِلَيْهِ сам може бути مُضاف для наступної пари. Тоді кожне середнє слово підкоряється обом правилам одразу — воно в родовому відмінку (бо йде за مُضاف) і без артикля й танвіна (бо за ним іде інший іменник):

مِفْتاحُ بابِ بَيْتِ المُديرِ — ключ від дверей дому керівника

Тільки останнє слово може мати الـ, і тільки останнє слово визначає означеність усього ланцюжка. Читайте ланцюжок від першого слова, додаючи «від» на кожному кроці. Ланцюжки з трьох-чотирьох слів звичні в письмі; довші, і те, що відбувається, коли до них додається квантифікатор, — урок 42.

7. ة чується як ت всередині إِضافَة. Перший член жіночого роду зберігає своє ة на письмі, але оскільки відмінковий голосний після нього тепер обов’язковий, ця літера вимовляється як повний ت: مَدينَةُ دِمَشْقَ، مَكْتَبَةُ الجامِعَةِ، غُرْفَةُ الطَّعامِ. Сказане саме по собі, наприкінці висловлювання, مَدينَة вимовляється з легким кінцевим -a, а ت узагалі не чути (це пауза, яку повністю описує посібник із вимови). Два наслідки:

• Не переписуйте літеру. Вона лишається ة: مَدينَةُ دِمَشْقَ, ніколи не *مَدينَتُ دِمَشْقَ. Перед наступним іменником ة тільки чується як ت. Насправді пишеться як ت у двоїні (مَدينَتانِ) і перед приєднаним займенником (مَدينَتُها), але не тут.
• Не ковтайте її у вимові. مَكْتَبَة الجامِعَة із двома німими закінченнями — це діалект, а не الفُصْحى.

8. Двоїна й ціла чоловіча множина втрачають своє ن. Обидва закінчення завершуються на ن, яка існує лише коли слово стоїть вільно. Щойно слово стає مُضاف, ن відпадає:

• مُعَلِّمانِ -> مُعَلِّما المَدْرَسَةِ — двоє вчителів школи
• مُعَلِّمَيْنِ -> مُعَلِّمَيِ المَدْرَسَةِ — те саме, у знахідному чи родовому
• مُعَلِّمونَ -> مُعَلِّمو المَدْرَسَةِ — учителі школи
• مُعَلِّمينَ -> مُعَلِّمي المَدْرَسَةِ — те саме, у знахідному чи родовому

ـَيْ двоїни отримує касру, коли зливається прямо з الـ, тому ви бачите مُعَلِّمَيِ. Два закінчення не втрачають нічого: ціла жіноча множина просто втрачає танвін, як і будь-який інший іменник (مُعَلِّماتٌ -> مُعَلِّماتُ المَدْرَسَةِ), і те саме з ламаною множиною (كُتُبٌ -> كُتُبُ الطُّلّابِ).

9. Прикметник іде після всієї конструкції — і його відмінок показує, що саме він описує. Ніщо не може вклинитися між двома членами, тож означувальне слово мусить зачекати, доки конструкція закінчиться. Це залишає в англійській справжню двозначність, яку арабська зазвичай знімає закінченням:

• بابُ البَيْتِ الكَبيرُ — великі двері дому (називний, узгоджується з بابُ)
• بابُ البَيْتِ الكَبيرِ — двері великого дому (родовий, узгоджується з البَيْتِ)

Прикметник усе одно підкоряється всім правилам уроку 8: він узгоджується за родом, числом, відмінком і означеністю. Оскільки означена конструкція робить означеним і свій перший член, означувальний прикметник у будь-якому разі бере الـ — тож часто єдиним сигналом лишається відмінковий голосний, і це ще одна причина, чому цей курс друкує закінчення. Рід і число допомагають там, де можуть: سَيّارَةُ المُديرِ الجَديدَةُ — це нова машина керівника, سَيّارَةُ المُديرِ الجَديدِ — машина нового керівника. Коли обидва члени випадково мають ще й однаковий відмінок — наприклад, після прийменника, — фраза просто двозначна, і вирішує тільки контекст.

Якщо конструкція неозначена, прикметник теж неозначений: بابُ بَيْتٍ كَبيرٌ (якісь великі двері якогось дому) проти بابُ بَيْتٍ كَبيرٍ (двері якогось великого дому).

10. Чим إِضافَة не є. Два іменники підряд — не завжди конструкція. Якщо перший має الـ або танвін, перед вами щось інше — підмет і присудок (البَيْتُ كَبيرٌ) або іменник і його прикметник (البَيْتُ الكَبيرُ). І арабська не перекладає англійське «of» через مِنْ у цьому значенні: *بابٌ مِنَ البَيْتِ — це не «двері дому».

Форми й моделі

Одна конструкція, усі три позиції — рухається тільки перше слово:

Означеність визначає другий член:

Що робить із першим членом входження в конструкцію:

Побутові пари, які варто вивчити як окремі слова:

Ланцюжки — кожне середнє слово голе й у родовому відмінку, тільки останнє слово несе الـ:

Прикметник після конструкції та на що вказує його закінчення:

Приклади

Типові помилки

• البابُ البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ — перший член إِضافَة ніколи не бере الـ, навіть коли англійська каже «the». Його означеність визначає наступне за ним слово.
• بابٌ البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ — і танвін він теж ніколи не бере. مُضاف завжди закінчується одним голим голосним.
• بابُ البَيْتُ -> بابُ البَيْتِ — другий член завжди مَجْرور, хоч би що робило речення довкола нього. Це нерухома точка конструкції.
• بابُ الكَبيرُ البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ الكَبيرُ — ніщо не може стояти між двома членами. Прикметник чекає, доки конструкція завершиться.
• بابٌ مِنَ البَيْتِ -> بابُ البَيْتِ — арабська не перекладає англійське «of» прийменником у цьому значенні. Зв’язок — це сам голий порядок слів і родовий відмінок.
• مَدينَةٌ دِمَشْقَ -> مَدينَةُ دِمَشْقَ — перший член жіночого роду втрачає танвін, як і будь-який інший, і тоді ة вимовляється як повний ت.
• مَدينَتُ دِمَشْقَ -> مَدينَةُ دِمَشْقَ — але не переписуйте літеру. ة чується як ت, а пишеться все одно як ة; справді пишеться як ت тільки в двоїні (مَدينَتانِ) і перед приєднаним займенником (مَدينَتُها).
• مُعَلِّمونَ المَدْرَسَةِ -> مُعَلِّمو المَدْرَسَةِ — ن цілої чоловічої множини відпадає перед другим членом.
• مُعَلِّمانِ المَدْرَسَةِ -> مُعَلِّما المَدْرَسَةِ — те саме для двоїни, в обох її формах: مُعَلِّما і مُعَلِّمَيِ.
• بابُ البَيْتِ كَبيرٌ (означає «великі двері дому») -> بابُ البَيْتِ الكَبيرُ — означена конструкція бере означений прикметник. Без الـ ці слова — повне речення: «двері дому великі».

Поради

• Учіться читати сигнал, а не тільки правило: іменник з одним відмінковим голосним, без артикля і без танвіна майже завжди повідомляє, що йде ще один іменник. Не зупиняйтеся на ньому.
• Перекладіть конструкцію в зворотному порядку англійською й перевірте, чи це має сенс: بابُ البَيْتِ -> «двері — дому». Якщо у вашій англійській потрібне «of», ваша арабська не потребує нічого.
• Тренуйте трійку з трьох позицій (هٰذا بابُ البَيْتِ / أَغْلَقْتُ بابَ البَيْتِ / في بابِ البَيْتِ) на п’яти різних конструкціях. Коли рухається тільки перше слово, і ви робите це не замислюючись, — готово.
• Зберігайте справжні складені вирази як цілі словникові одиниці — غُرْفَةُ النَّوْمِ، رَقْمُ الهاتِفِ، نِهايَةُ الأُسْبوعِ — а не збирайте їх щоразу заново. Половина повсякденної арабської — це إِضافات.
• Один вид ви вже знаєте: كِتابي، بَيْتُكَ، سَيّارَتُها. Приєднаний займенник — це другий член, і саме тому такі слова не приймають الـ.
• Коли хочете приєднати дві речі до одного власника, не намагайтеся поєднати два перших члени сполучником. Завершіть конструкцію, а тоді продовжте займенником: بابُ البَيْتِ ونافِذَتُهُ. Охайніші способи вмістити більше в одну фразу — урок 42.
• У невокалізованому тексті закінчення зникають, але конструкцію все одно видно: відсутнє ن на множині (معلمو المدرسة) або голий перший іменник, за яким іде інший із ال (باب البيت), видають її.
• Поки не переймайтеся другими членами, що беруть фатху замість касри, — دِمَشْقَ، مِصْرَ، فاطِمَةَ. Це диптоти з уроку 41; наразі просто копіюйте форму.