Коротко

Урок 2 дав вам речення без дієслова (البَيْتُ كَبيرٌ), а уроки 14 і 18 дали вам дієслова, які самі несуть у собі підмет (أَذْهَبُ، ذَهَبْتُ). Цей урок з’єднує обидві половини: дієслово з іменником як підметом. Нейтральний, немаркований спосіб побудувати таке речення в арабській — поставити дієслово першим — ذَهَبَ الطُّلّابُ, буквально «пішли студенти». Речення, що починається з дієслова, називається الجُمْلَةُ الفِعْلِيَّةُ, а іменник, що виконує дію, — الفاعِل.

Пастка — і весь сенс цього уроку — у тому, що арабська дає вам два порядки слів, і узгодження в них не однакове. Поставте дієслово першим — і воно лишається однини, узгоджуючись тільки з родом підмета: ذَهَبَ الطُّلّابُ. Поставте підмет першим — і дієслово узгоджується з ним повністю, і за родом, і за числом: الطُّلّابُ ذَهَبوا. Те саме значення, ті самі слова, дві різні форми дієслова. Засвойте цю асиметрію на слух зараз — і ви ніколи не напишете речення, яке арабські граматисти прозвали на честь навали бліх.

Правило

1. Що таке дієслівне речення. جُمْلَة فِعْلِيَّة починається з дієслова. Дві його обов’язкові частини:

• الفِعْل — дієслово: ذَهَبَ، وَصَلَ، يَجْلِسُ.
• الفاعِل — виконавець дії, іменник (або займенник), що виконує дію: الطُّلّابُ، الرَّسائِلُ.

Усе інше — прийменникова фраза, слово часу — зазвичай іде після них: ذَهَبَ الطُّلّابُ إِلَى المَدْرَسَةِ. У цьому уроці кожне дієслово або неперехідне, або приєднує додаток через прийменник, тож الفاعِل — єдиний іменник, чиє закінчення потрібно тримати в голові.

2. Дієслово першим — типовий порядок. У новинних текстах, розповіді та нейтральних висловлюваннях літературна арабська насамперед звертається до порядку فِعْل + فاعِل: وَصَلَ الضُّيوفُ. Англійська так узагалі не може, тож такий порядок здається дивним приблизно тиждень, а тоді перестає здаватися чимось особливим. Порядок «підмет першим», الطُّلّابُ ذَهَبوا, так само правильна арабська і дуже поширена в сучасній прозі, але не нейтральна: вона виводить підмет у центр уваги, так само як англійська робить це через «the students — they went». Звичайне висловлювання починайте з дієслова.

3. Дієслово першим: воно лишається однини й копіює тільки рід. Це правило, у якого немає аналога в англійській. Коли дієслово стоїть перед своїм فاعِل, воно завжди однини, хоч би яке число мав підмет. Єдине, що воно копіює, — це рід: ت жіночого роду:

• підмет чоловічого роду, будь-яке число: ذَهَبَ الطّالِبُ / ذَهَبَ الطّالِبانِ / ذَهَبَ الطُّلّابُ
• підмет жіночого роду, будь-яке число: ذَهَبَتِ الطّالِبَةُ / ذَهَبَتِ الطّالِبَتانِ / ذَهَبَتِ الطّالِباتُ

Читайте обидві колонки згори вниз. Дієслово ніколи не змінюється. Число живе тільки в іменнику й ніде більше, тож ذَهَبَ الطُّلّابُ — це не «він пішов, студенти», а просто дієслово, нейтральне щодо числа тут, і все про число каже сам іменник у множині.

Жіноче ت не є необов’язковим у сучасному вжитку. Група жінок бере його точно так само, як одна жінка: وَصَلَتِ المُعَلِّماتُ, ніколи не *وَصَلَ المُعَلِّماتُ.

4. Підмет першим: повне узгодження. Перенесіть іменник наперед — і дієслово мусить узгодитися з ним повністю

• за родом і числом, за всією парадигмою уроку 18:

• الطّالِبُ ذَهَبَ - الطّالِبَةُ ذَهَبَتْ

• الطّالِبانِ ذَهَبا - الطّالِبَتانِ ذَهَبَتا

• الطُّلّابُ ذَهَبوا - الطّالِباتُ ذَهَبْنَ

Причина є, і вона варта двадцяти завчених правил. Коли іменник стоїть першим, речення насправді — іменне речення того типу, що ви будували в уроці 2: الطُّلّابُ — це مُبْتَدَأ, а все, що йде після нього, — присудок. Дієслово ذَهَبوا уже містить власний підмет — و це займенник «вони» — і цей займенник вказує назад на الطُّلّاب. Тож дієслово узгоджується не з наступним іменником; воно несе в собі займенник, а займенник завжди повністю визначений. У реченнях із дієсловом на першому місці такого займенника немає, бо справжній виконавець дії стоїть просто позаду дієслова.

5. Множина неживих предметів ігнорує все це. Урок 11 навчив, що множина غَيْرِ العاقِل — речей, тварин, понять — бере узгодження жіночого роду однини. Це правило переважає над цим і діє в обох порядках:

• дієслово першим: وَصَلَتِ الرَّسائِلُ. / تَصِلُ الطّائِراتُ فِي الصَّباحِ.
• підмет першим: الكُتُبُ وَصَلَتْ. / السَّيّاراتُ وَصَلَتْ.

Отже, для множини неживих предметів обидва порядки виглядають однаково, і вам треба тримати в голові лише одну форму замість двох. Ніколи не *الرَّسائِلُ وَصَلْنَ - ـْنَ призначене для груп жінок.

6. الفاعِل — завжди مَرْفوع. Підмет дієслівного речення несе закінчення називного відмінка, а список слів чи словник цього вам не покаже. طالب у вашому словниковому зошиті стає الطّالِبُ або طالِبٌ, щойно потрапляє в речення:

• однина й ламана множина: дамма — الطّالِبُ، طالِبٌ، الطُّلّابُ، طُلّابٌ
• ціла жіноча множина: дамма — الطّالِباتُ، طالِباتٌ
• двоїна: закінчення ـانِ - الطّالِبانِ، طالِبانِ
• ціла чоловіча множина: закінчення ـونَ - المُعَلِّمونَ، مُعَلِّمونَ

Дві з цих форм — пастки. المُعَلِّمينَ — справжнє слово, але це не فاعِل; як підмет дієслова воно мусить бути المُعَلِّمونَ. А фатха на підметі — *ذَهَبَ الطّالِبَ — перетворює його на те, з чим дієслово щось робить, а це вже тема уроку 29 і зовсім не те, що ви хочете сказати тут.

7. З’єднувальна касра: ذَهَبَتِ الطّالِباتُ. Жіноче закінчення минулого часу ـَتْ має сукун. Артикль الـ починається з هَمْزَةُ الوَصْل, яка зникає в потоці мовлення й лишає свій лям — чи, перед сонячною літерою, подвоєний приголосний — із власним сукуном. Два сукуни не можуть зустрітися: це اِلْتِقاءُ السّاكِنَيْنِ. Арабська усуває це зіткнення, даючи першому з них касру:

• ذَهَبَتْ + الطّالِباتُ → ذَهَبَتِ الطّالِباتُ
• وَصَلَتْ + الرَّسائِلُ → وَصَلَتِ الرَّسائِلُ
• خَرَجَتْ + النِّساءُ → خَرَجَتِ النِّساءُ

Це чутно — додатковий голосний ясно вимовляється, — але видно це тільки у вокалізованому тексті, тож у звичайній газеті слово все одно виглядає як ذهبت. Сукун одразу повертається, коли наступне слово не починається з هَمْزَةُ الوَصْل: ذَهَبَتْ إِلَى المَدْرَسَةِ، وَصَلَتْ أَمْسِ. Нічого подібного не відбувається з чоловічим ذَهَبَ, яке вже закінчується на голосний.

8. Займенникові підмети взагалі не потребують іменника. Якщо виконавець дії — займенник, форма дієслова сама і є підметом: ذَهَبْتُ، ذَهَبْنا، ذَهَبوا. Ви не додаєте самостійний займенник, щоб його виразити — ذَهَبَ هُمْ не є арабською — і він не потрібен вам і перед дієсловом. أَنا ذَهَبْتُ можливе, але, як і أَنا أَكْتُبُ в уроці 14, це наголос, а не граматика.

9. Правило діє попри все, що ви вже знаєте. Питальне слово чи частка перед дієсловом не змінюють того, що відбувається між дієсловом і його підметом:

• هَلْ وَصَلَ الضُّيوفُ؟
• مَتى رَجَعَتِ المُعَلِّماتُ؟
• جَلَسَ الرِّجالُ تَحْتَ الشَّجَرَةِ وضَحِكوا.

Останній приклад показує природний ритм арабської прози: щойно підмет названо, наступні дієслова в ланцюжку відсилають до нього через займенник усередині себе, тож беруть повну форму множини.

10. Помилка, що має власну назву. Сказати *ذَهَبوا الطُّلّابُ — повністю узгоджене дієслово перед своїм іменником-підметом — це класична помилка, і арабські граматисти назвали її أَكَلوني البَراغيثُ, «мене з’їли блохи», за формою речення. Меншість давніх племінних діалектів так робила, і граматисти це зафіксували; літературна арабська цього не приймає. Обирайте одне: дієслово першим з одниною, або підмет першим із повною формою.

11. Залишено на потім. Іменник, з яким дія щось робить, — المَفْعولُ بِهِ, з його знахідним закінченням, — це урок 29, і речення тут його уникають. Дієслівне речення без жодного названого виконавця (نائِبُ الفاعِل, «лист був написаний») — це урок 52. Речення минулого часу, побудовані на كانَ, — урок 32. Повна система відмінкових закінчень та їхніх додаткових маркерів — урок 40.

Форми й моделі

Основна таблиця. Одне дієслово, шість підметів, два порядки — весь урок міститься в різниці між двома правими колонками.

Та сама асиметрія в теперішньому часі — المُضارِع поводиться точно так само, як الماضي тут:

Живе проти неживого, на прикладі وَصَلَ. Зверніть увагу, що два нижні рядки однакові в обох колонках: множина неживих предметів має лише одну форму.

Закінчення فاعِل, означеного й неозначеного. Це називний відмінок і нічого більше:

З’єднувальна касра, до і після:

Опущено тут: усе, чим дієслово може керувати після свого підмета, — додатки, обставини часу й місця та знахідні закінчення, які вони несуть.

Приклади

Типові помилки

• ذَهَبوا الطُّلّابُ إِلَى المَدْرَسَةِ. -> ذَهَبَ الطُّلّابُ إِلَى المَدْرَسَةِ. — це أَكَلوني البَراغيثُ. Перед своїм іменником-підметом дієслово стоїть в однині; форма множини ـوا уже містить власний підмет.
• ذَهَبَ الطّالِباتُ. -> ذَهَبَتِ الطّالِباتُ. — дієслово першим втрачає число, а не рід. Підмет жіночого роду все одно тягне ـَتْ на дієслово.
• ذَهَبَ الطّالِبَ. -> ذَهَبَ الطّالِبُ. — الفاعِل це مَرْفوع. Фатха тут означає, що студент — це те, з ким сталася дія «пішов», а це не є ні значенням, ні можливим прочитанням ذَهَبَ.
• ذَهَبَ المُعَلِّمينَ. -> ذَهَبَ المُعَلِّمونَ. — називний відмінок цілої чоловічої множини — ـونَ. المُعَلِّمينَ — форма для інших позицій у реченні.
• الطُّلّابُ ذَهَبَ. -> الطُّلّابُ ذَهَبوا. — асиметрія діє лише в один бік. Коли підмет стоїть попереду, дієслово мусить узгодитися з ним повністю.
• ذَهَبا الطّالِبانِ. -> ذَهَبَ الطّالِبانِ. — двоїна не є винятком: дієслово, що стоїть першим, — однини, навіть коли його підмет — двоє.
• الطّالِباتُ ذَهَبوا. -> الطّالِباتُ ذَهَبْنَ. — ـوا призначене для чоловіків і мішаних груп. Група жінок перед своїм дієсловом бере ـْنَ.
• الرَّسائِلُ وَصَلْنَ. -> الرَّسائِلُ وَصَلَتْ. — листи — це غَيْرُ العاقِل, тож дієслово — жіночого роду однини в обох порядках. ـْنَ перетворило б листи на жінок.
• ذَهَبَتْ الطّالِباتُ. (вимовлене з сукуном) -> ذَهَبَتِ الطّالِباتُ. — два сукуни не можуть зустрітися через артикль, тож ت бере касру. Пишіть і вимовляйте так.
• ذَهَبَ هُمْ إِلَى السّوقِ. -> ذَهَبوا إِلَى السّوقِ. — займенниковий підмет живе всередині дієслова, і هُمْ, що стоїть після ذَهَبَ, не може виконати цю роль замість нього.

Поради

• Завчіть цей контраст як приспів у два рядки, а не як правило: ذَهَبَ الطُّلّابُ / الطُّلّابُ ذَهَبوا. Промовляйте, доки неправильна пара не почне звучати чужо.
• Перш ніж обрати форму дієслова, поставте одне питання: «підмет переді мною чи позаду мене?» Позаду → однина, тільки рід. Попереду → повна форма з парадигми.
• Коли пишете, обирайте за замовчуванням дієслово першим. Це нейтральний порядок, і він же простіший: вам потрібні лише дві форми дієслова — звичайна та з ـَتْ.
• Стежте за закінченням підмета так само уважно, як за дієсловом. Більшість учнівських речень, які «звучать не так» для читача, правильні за узгодженням і помилкові саме в ـُ / ـونَ / ـانِ на іменнику.
• Для множини неживих предметів взагалі перестаньте думати про цей урок і згадайте урок 11: одне дієслово жіночого роду однини, в обох порядках, і все.
• Касру в ذَهَبَتِ الطّالِباتُ варто потренувати вголос, навіть якщо ви рідко бачите її надрукованою. Це одна з тих дрібниць, які роблять читання вголос арабською природним.
• Поки не намагайтеся вживати цей порядок з додатком. Тримайтеся дієслів іти, прибувати, сидіти, працювати й гратися, а урок 29 додасть другий іменник.