Коротко

Урок 2 дав вам خَبَر, що складався з одного слова: البَيْتُ كَبيرٌ. Це лише найменша з трьох його форм. خَبَر може бути й цілим реченням (البَيْتُ بابُهُ واسِعٌ, «будинок — його двері широкі»), або прийменником з іменником (الكِتابُ عَلى الطّاوِلَةِ). До речення нічого нового не додається: це все той самий مُبْتَدَأ плюс خَبَر, усе так само без дієслова, усе те саме جُمْلَةٌ اسْمِيَّةٌ. Виросло лише друге місце.

Третя форма окупається одразу, бо саме так арабська висловлює «я маю». Дієслова, яке б виконувало роль англійського «to have», немає — ні на рівні A1, ні пізніше. Натомість береться прийменниковий присудок, переноситься на початок речення, а те, чим володіють, іде за ним як неозначений підмет: عِنْدي كِتابٌ, «зі-мною книжка». Той самий прийом дає «є»: في الغُرْفَةِ رَجُلٌ، هُناكَ مُشْكِلَةٌ. Опануйте один невеликий механізм — і отримаєте одразу два найпоширеніші типи речень в арабській.

Правило

1. خَبَر буває трьох форм. Арабська граматика дає їм назви, і ці назви варто знати, бо кожен наступний урок ними користується.

• خَبَرٌ مُفْرَدٌ — одне слово, іменник або прикметник, зазвичай неозначений, і مَرْفوع: البَيْتُ كَبيرٌ، سَميرٌ مُهَنْدِسٌ. Це тема уроку 2.
• خَبَرٌ جُمْلَةٌ — ціле речення, що виконує роль присудка: البَيْتُ بابُهُ واسِعٌ، الوَلَدُ يَلْعَبُ في الحَديقَةِ.
• خَبَرٌ شِبْهُ جُمْلَةٍ — «квазіречення»: прийменник з іменником (جارٌّ ومَجْرورٌ) або обставинне слово місця/часу (ظَرْفٌ): الكِتابُ عَلى الطّاوِلَةِ، المُدَرِّسُ في الصَّفِّ، الحَقيبَةُ تَحْتَ السَّريرِ.

2. خَبَر, що є цілим реченням, потребує займенника, який вказує назад. У البَيْتُ بابُهُ واسِعٌ присудкове речення — це بابُهُ واسِعٌ, саме собою мініатюрне іменне речення зі своїм مُبْتَدَأ (بابُهُ) і своїм خَبَر (واسِعٌ). Пов’язує його з البَيْتُ маленький ـهُ на بابُ. Цей займенник називається الرّابِط, «зв’язка», і він обов’язковий: приберіть його — і дві половини розпадуться. Він узгоджується із зовнішнім مُبْتَدَأ у роді й числі: الشَّقَّةُ نَوافِذُها كَبيرَةٌ، الطّالِبُ خَطُّهُ جَميلٌ، المَدينَةُ شَوارِعُها نَظيفَةٌ.

На все речення в цілому відмінкове закінчення не пишеться — реченню нема на чому нести голосний. Граматисти кажуть, що воно стоїть فِي مَحَلِّ رَفْعٍ, «у позиції називного відмінка». Наразі це лише термін, а не завдання для вас.

3. Порядок слів змінюється на протилежний, коли مُبْتَدَأ неозначений. За замовчуванням спочатку йде مُبْتَدَأ, потім خَبَر. Але урок 2 також сказав, що مُبْتَدَأ має бути означеним — а для «я маю книжку» потрібен саме неозначений іменник, бо книжка є новою інформацією. Арабська розв’язує це протиріччя, переносячи شِبْهُ الجُمْلَةِ на початок:

عِنْدي كِتابٌ. / لي أَخٌ. / في الغُرْفَةِ رَجُلٌ.

Винесений уперед присудок тепер називається خَبَرٌ مُقَدَّمٌ («висунутий присудок»), а іменник за ним — مُبْتَدَأٌ مُؤَخَّرٌ («відкладений підмет»). Це не стилістична забаганка і не спосіб виділення: з неозначеним підметом винесення обов’язкове. *كِتابٌ عِنْدي — речення, якого носій мови не складе.

З означеним підметом доступні обидва порядки, і обидва нормальні: الكِتابُ عِنْدي і عِنْدي الكِتابُ. Але тоді значення інше — «ця книжка в мене», про книжку, яка вже обговорювалася. Тож عِنْدي الكِتابُ ніколи не може бути вашим перекладом фрази «я маю книжку».

4. Відкладений підмет лишається مَرْفوع і неозначеним. Це підмет речення, а не додаток будь-чого, тому він носить ـٌ: عِنْدي كِتابٌ، لي أَخٌ، في الغُرْفَةِ رَجُلٌ. Зверніть увагу, як два різні закінчення стоять поруч в одному короткому реченні: іменник після прийменника — مَجْرور (الغُرْفَةِ, з касрою), а відкладений підмет — مَرْفوع (رَجُلٌ, з танвіном дамми). Жоден із них тут ніколи не бере фатху.

5. عِنْدَ і مَعَ зберігають свою фатху. Обидва — слова ظَرْف: слово місця і слово супроводу — і обидва стоять у знахідному відмінку, звідки й береться їхня фатха. Вона лишається на місці й перед приєднаними займенниками: عِنْدَكَ، عِنْدَهُ، مَعَنا، ніколи не *عِنْدُكَ і не *عِنْدِكَ. Єдиний виняток — перша особа, де ـي і тут, як і всюди (урок 7), тягне перед собою касру: د слова عِنْدي і ع слова مَعي несуть саме цю касру, а не фатху — ніколи не *عِنْدَي، *مَعَي. Єдине інше місце, де عِنْدَ змінює форму, — після مِنْ, який тягне його в родовий відмінок: مِنْ عِنْدِهِ «з його місця». Як завжди, кінцевий короткий голосний не чути в паузі: той, хто відповідає на هَلْ عِنْدَهُ قَلَمٌ؟ голим نَعَمْ، عِنْدَهُ, зупиняється на عِنْدَهْ. Дамма при цьому все одно пишеться.

А لِـ поводиться так, як описано в уроці 7: воно змінює свою касру на фатху перед кожним суфіксом, крім першої особи — لَكَ، لَهُ، لَها، لَنا، لَهُمْ, але لي.

6. Три слова для «мати», і вони не взаємозамінні. Англійська зводить усе це до одного дієслова; арабська змушує вибирати.

• عِنْدَ — «у власному розпорядженні». Речі, якими володієш або які маєш у наявності: гроші, машина, питання, зустріч, час, ідея. عِنْدي سَيّارَةٌ، عِنْدَنا اِمْتِحانٌ غَدًا، عِنْدَها فِكْرَةٌ. Це повсякденний варіант за замовчуванням для предметів.
• لِـ — володіння в повнішому сенсі, а також спорідненість, права та невід’ємні властивості. Родичі беруть لِـ, а не عِنْدَ: لي أَخٌ «у мене є брат». Так само права й характеристики: لَهُ حَقٌّ في ذٰلِكَ، لَها صَوْتٌ جَميلٌ، لِلْمَدينَةِ تاريخٌ طَويلٌ.
• مَعَ — «при мені прямо зараз», фізично в руці чи в кишені. هَلْ مَعَكَ قَلَمٌ؟ запитує, чи маєте ви ручку при собі цієї миті; هَلْ عِنْدَكَ قَلَمٌ؟ запитує, чи володієте ви нею взагалі. مَعي المِفْتاحُ означає, що ключ у мене з собою.

Межа між عِنْدَ і لِـ у сучасному вжитку не абсолютна, і عِنْدي أَخٌ теж трапляється. Але пари عِنْدي سَيّارَةٌ / لي أَخٌ — надійні, стандартні варіанти за замовчуванням, а كِتابٌ لي «моя книжка» (урок 7) — це завжди лише لِـ.

7. Після них може йти іменник замість займенника. Усі три слова так само легко беруть повний іменник, як і суфікс, і наступний іменник стоїть у مَجْرور з касрою: عِنْدَ الطَّبيبِ وَقْتٌ، مَعَ سَميرٍ حَقيبَةٌ، لِـ الطُّلّابِ حُقوقٌ — пишеться як одне слово, لِلطُّلّابِ. Після لِـ ця касра походить від самого прийменника (урок 16); після عِنْدَ і مَعَ вона походить від родової конструкції, إِضافَة з уроку 20. В обох випадках видимий результат однаковий.

8. هُناكَ для «є». هُناكَ — це просто обставинний прислівник місця «там», інше слово, ніж вказівні займенники з уроку 13, хоча воно й побудоване на тій самій парі هُنا/هُناكَ, згаданій там — і сучасна арабська використовує його точнісінько так, як англійська використовує вставне «there»:

هُناكَ مُشْكِلَةٌ. / هُناكَ مَطْعَمٌ قَريبٌ. / هُناكَ طالِبٌ في المَكْتَبِ.

За структурою це те саме речення, яке ви щойно вивчили: винесений присудок із відкладеним неозначеним підметом, так само مَرْفوع, так само з танвіном. Саме слово هُناكَ ніколи не змінюється — ні за родом, ні за числом, без жодного закінчення. А його підмет зазвичай неозначений: *هُناكَ الرَّجُلُ فِي الغُرْفَةِ означає не «чоловік у кімнаті»; для цього пишуть الرَّجُلُ فِي الغُرْفَةِ — звичайне іменне речення з означеним підметом.

Там, де місце вказано, звичайне винесення присудка так само добре і трохи елегантніше: في الغُرْفَةِ رَجُلٌ، أَمامَ البَيْتِ حَديقَةٌ صَغيرَةٌ. Уживайте هُناكَ, коли немає жодного місця, яке варто назвати.

9. أَنا عِنْدي — граматично правильно, але не типово. Учні додають займенник, бо в англійській є «I». Арабській він не потрібен: ـي усередині عِنْدي уже вказує, хто саме. Якщо розписати повністю, أَنا عِنْدي سَيّارَةٌ насправді є خَبَرٌ جُمْلَةٌ з правила 2 — أَنا тут مُبْتَدَأ, عِنْدي سَيّارَةٌ — ціле речення, що виконує роль присудка, а ي — займенник-зв’язка. Тож речення побудоване правильно, і читається воно як протиставне: «Я маю машину (хоч би що мали інші)». Як нейтральне твердження — приберіть أَنا.

10. Не тема цього уроку. Щоб сказати, що ви не маєте чогось, потрібне لَيْسَ عِنْدي — це урок 23. Щоб сказати, що ви мали щось, потрібне كانَ عِنْدي — урок 32 — і в обох випадках іменник, яким володіють, лишається точно таким, як тут: مَرْفوع і неозначеним, бо присудок-شِبْهُ جُمْلَةٍ не має власного закінчення, яке міг би йому передати: كانَ عِنْدي كِتابٌ, ніколи не *كانَ عِنْدي كِتابًا. Офіційне يوجَدُ / لا يوجَدُ «існує», пасивне дієслово, чекає на урок 52. Усе на цій сторінці — теперішній час, стверджувальна форма, без дієслова.

Форми й моделі

Три форми خَبَر

عِنْدَ، لِـ، مَعَ із приєднаними займенниками

Решта чотирьох осіб будуються так само і пропущені лише заради зручності читання таблиці: عِنْدَكُنَّ، عِنْدَهُنَّ، لَكُنَّ، لَهُنَّ، مَعَكُنَّ، مَعَهُنَّ для жіночої множини та عِنْدَكُما، عِنْدَهُما، لَكُما، لَهُما، مَعَكُما، مَعَهُما для двоїни. Зверніть увагу, що هُ тут скрізь зберігає свою дамму, бо перед ним стоїть фатха (урок 7).

Модель із винесеним присудком, місце за місцем

Вибір між трьома словами

Приклади

Типові помилки

• عِنْدي الكِتابُ. (у значенні «я маю книжку») -> عِنْدي كِتابٌ. — відкладений підмет має лишатися неозначеним. З الـ вийде «я маю цю книжку» — про книжку, вже відому співрозмовнику.
• كِتابٌ عِنْدي. -> عِنْدي كِتابٌ. — неозначений підмет не може відкривати речення. شِبْهُ الجُمْلَةِ треба винести наперед — саме це й дозволяє неозначений іменник.
• عِنْدي كِتابًا. -> عِنْدي كِتابٌ. — كِتابٌ є مُبْتَدَأ речення, а не додатком. Тут немає дієслова, яке поставило б щось у знахідний відмінок.
• أَنا أَمْلِكُ قَلَمًا. (у значенні «у мене є ручка») -> مَعي قَلَمٌ. — не шукайте дієслова «мати». مَلَكَ — يَمْلِكُ «володіти» справді існує і підходить для справжнього володіння (يَمْلِكُ سَيّارَةً «він володіє машиною»), але воно надто важке для ручки в кишені, а «у мене є питання / іспит / брат» цим дієсловом узагалі не перекласти.
• أَنا عِنْدي سَيّارَةٌ. (як нейтральне твердження) -> عِنْدي سَيّارَةٌ. — ـي уже називає власника. أَنا граматично правильне, але додає протиставлення, якого ви, найімовірніше, не мали на увазі.
• عِنْدُكَ وَقْتٌ؟ / لِكَ بَيْتٌ جَميلٌ. -> هَلْ عِنْدَكَ وَقْتٌ؟ / لَكَ بَيْتٌ جَميلٌ. — обидва слова носять фатху перед суфіксом: عِنْدَ зберігає ту, яку має завжди, а لِـ міняє свою касру на неї. Виняток — перша особа ـي, перед якою в усіх трьох словах стоїть касра: لي، عِنْدي، مَعي.
• مَعي أَخٌ في القاهِرَةِ. (у значенні «у мене є брат у Каїрі») -> لي أَخٌ في القاهِرَةِ. — مَعَ означало б, що він стоїть поруч із вами. Родичі належать до لِـ.
• هُناكَ الرَّجُلُ في الغُرْفَةِ. -> في الغُرْفَةِ رَجُلٌ. / الرَّجُلُ في الغُرْفَةِ. — هُناكَ вводить щось нове, тому його іменник неозначений. З означеним іменником натомість виходить звичайне іменне речення.
• البَيْتُ بابُ واسِعٌ. -> البَيْتُ بابُهُ واسِعٌ. — речення, що виступає як خَبَر, потребує займенника-зв’язки, який пов’язує його з مُبْتَدَأ. Без ـهُ обидві половини нічим не пов’язані.
• الكِتابُ عَلى الطّاوِلَةُ. -> الكِتابُ عَلى الطّاوِلَةِ. — усередині شِبْهُ الجُمْلَةِ прийменник, як і завжди, керує своїм іменником: касра, а не дамма.

Поради

• Подумки перекладайте «я маю» як «зі-мною є», і порядок слів вирішиться сам, ще до того, як ви щось напишете: зі-мною книжка, у-мене брат, у-кімнаті чоловік.
• Запам’ятайте пару закінчень: касра після прийменника, танвін дамми на тому, чим володіють — في الغُرْفَةِ رَجُلٌ. Якщо обидва ваші слова закінчуються однаково, одне з них помилкове.
• Відпрацьовуйте три колонки як три коротких наспіви — عِنْدي، عِنْدَكَ، عِنْدَكِ، عِنْدَهُ… потім لي، لَكَ، لَكِ، لَهُ… потім مَعي، مَعَكَ، مَعَكِ، مَعَهُ… Це ті самі дванадцять закінчень, які ви вже вивчили в уроці 7, тож це повторення, а не нове запам’ятовування.
• Розподіляйте нові слова одразу, як зустрічаєте їх: машини, гроші, час і питання йдуть з عِنْدَ; брати, сестри, права й голоси йдуть з لِـ; ключі, телефони й ручки в кишені йдуть з مَعَ.
• Щойно ваше речення починається з неозначеного іменника, зупиніться й поміняйте порядок місцями. Одна ця перевірка ловить більшість помилок цієї моделі.
• Вільно користуйтеся هُناكَ для «є» — воно нейтральне, сучасне і незмінне — але надавайте перевагу звичайному винесенню присудка, коли ви й так називаєте місце.
• Наразі не звертайте уваги на емфатичне винесення в літературному стилі, де сам порядок слів несе риторичне навантаження (لِلَّهِ الأَمْرُ і подібні). Це реальне явище, але на рівні A1 воно не потрібне.
• Поки що не намагайтеся ані заперечувати це, ані переносити в минулий час. لَيْسَ عِنْدي і كانَ عِنْدي лишають іменник, яким володіють, незмінним — це варто взяти на замітку вже зараз — а повна модель чекає на власні уроки 23 і 32.