Коротко

Арабська утворює питання найпростішим способом: до готового твердження додається спереду одне маленьке слово — і питання готове: нічого не інвертується, жодне допоміжне дієслово не з’являється, порядок слів не змінюється. أَنْتَ طالِبٌ «ти студент» перетворюється на هَلْ أَنْتَ طالِبٌ؟ «ти студент?» додаванням трьох літер, а تَتَكَلَّمُ الْعَرَبِيَّةَ так само перетворюється на هَلْ تَتَكَلَّمُ الْعَرَبِيَّةَ؟. Англійській доводиться вдаватися до do, does, did, а потім переставляти підмет; в арабській немає нічого подібного.

Решта уроку — це список слів із двома граматичними темами. Список — питальні слова: مَنْ، ما، ماذا، مَتى، أَيْنَ، كَيْفَ، لِماذا، كَمْ، أَيّ — і його достатньо вивчити за один вечір. Граматика — те, на чому спотикаються всі: ما і ماذا не взаємозамінні, а كَمْ і أَيّ кожне вимагає певного закінчення в наступному слові. Засвойте ці три факти правильно — і ваші питання звучатимуть як арабська, а не як переклад з англійської.

Правило

1. Дві частки для питань «так/ні». Питання типу «так/ні» — це звичайне твердження, до якого спереду приклеєна питальна частка. Саме твердження лишається незмінним — ті самі слова, той самий порядок, ті самі закінчення.

• هَلْ — повсякденна частка. Це окреме слово, після якого пишеться пробіл, і воно працює перед обома типами речень, які вам уже відомі: дієслівним (هَلْ تَتَكَلَّمُ الْعَرَبِيَّةَ؟) і іменним (هَلْ أَنْتَ طالِبٌ؟، هَلِ الْبَيْتُ كَبيرٌ؟). Якщо із цього уроку ви запам’ятаєте лише одне, нехай це буде هَلْ.
• أَ — префікс: одна хамза, написана злитно з першим словом речення, без пробілу: أَتَعْرِفُ الْجَوابَ؟ «ти знаєш відповідь?» Він коротший, трохи офіційніший, і саме його ви зустрінете в заголовках і в текстах, що прагнуть звучати стисло.

Зверніть увагу на маленьке фонетичне правило в هَلِ الْبَيْتُ كَبيرٌ؟: هَلْ закінчується на сукун, а хамза в الـ не вимовляється, тому допоміжна касра на لام слова هَلْ розділяє два приголосних.

2. Там, де هَلْ не може стояти, може أَ. Дві частки не повністю взаємозамінні. هَلْ не стає перед заперечним реченням, перед إِنَّ або перед умовним реченням; на أَ таке обмеження не поширюється, і саме тому вона й досі вживається в сучасних текстах:

• لَسْتَ طالِباً «ти не студент» → أَلَسْتَ طالِباً؟ «хіба ти не студент?»
• لَيْسَ هٰذا صَحيحاً «це неправильно» → أَلَيْسَ هٰذا صَحيحاً؟ «хіба це не правильно?»
• Вислів, яким користуються всі: أَلَيْسَ كَذٰلِكَ؟ «хіба не так?»

هَلْ لَسْتَ طالِباً؟ — це не арабська. Те саме обмеження стосується речень із إِنَّ, які ви зустрінете в уроці 44 — هَلْ إِنَّ… неможливе, і там частка теж أَ. Саме لَيْسَ — тема уроку 23; тут достатньо знати, що його присудок стоїть у знахідному відмінку, тому в прикладі читаємо طالِباً, а не طالِبٌ. Ще одне зауваження щодо أَ: перед словом, яке саме починається з хамзи, вона дає дві хамзи поспіль — أَأَنْتَ مِنْ مِصْرَ؟ — що правильно, але незручно, тому більшість авторів там вважають за краще هَلْ أَنْتَ مِنْ مِصْرَ؟.

3. Три відповіді, а не дві. В арабській є додаткове слово-відповідь, якого немає в англійській, і існує воно саме для заперечних питань:

• نَعَمْ — так, підтверджує те, про що запитали.
• لا — ні.
• بَلى — «навпаки, так», спростовує заперечне питання.

Саме третє слово тут головне. На запитання أَلَسْتَ طالِباً؟ «хіба ти не студент?» відповідь نَعَمْ погоджується із запереченням — вона означає «правильно, я не студент». Щоб сказати «ні, я студент», потрібно сказати بَلى، أَنا طالِبٌ. Зверніть увагу на написання: بَلى закінчується на аліф максуру, ніколи не *بلا.

4. Спеціальні питання: питальне слово йде першим, а більше нічого не рухається. У питанні з питальним словом поставте це слово — разом з усім, що воно керує, див. пункти 6 і 8 — на початок речення, а решту лишіть точно такою, якою вона була б у твердженні:

• تَسْكُنُ فِي الْقاهِرَةِ → أَيْنَ تَسْكُنُ؟
• يَبْدَأُ الدَّرْسُ فِي السّاعَةِ التّاسِعَةِ → مَتى يَبْدَأُ الدَّرْسُ؟

Інверсії немає (تَسْكُنُ أَنْتَ أَيْنَ؟ — це ніщо), і допоміжного дієслова теж немає. Дієслово зберігає особове закінчення, яке вже мало, а іменне речення зберігає підмет і присудок на своїх місцях: مَنْ هٰذا الرَّجُلُ؟ كَيْفَ حالُكَ؟

Більшість цих слів ніколи не змінюють закінчення, хоч би яку роль вони відігравали в реченні: مَنْ، ما، ماذا، مَتى، أَيْنَ، كَيْفَ، كَمْ — усе це незмінні форми. Єдиний виняток — أَيّ, яке відмінюється, як звичайний іменник — див. пункт 8.

5. ما перед іменником, ماذا перед дієсловом. Це центральна пастка уроку, і саме тут ховається перша помилка майже кожного початківця. Обидва слова означають «що». Вони не взаємозамінні:

• ما відкриває іменне речення — після нього йде іменник, займенник або вказівний займенник: ما اسْمُكَ؟ «як тебе звати?» ما هٰذا؟ «що це?» ما رَأْيُكَ؟ «яка твоя думка?» ما هُوَ الْفَرْقُ؟ «у чому різниця?»
• ماذا відкриває дієслово: ماذا تُريدُ؟ «чого ти хочеш?» ماذا تَفْعَلُ؟ «що ти робиш?» ماذا يَحْدُثُ؟ «що відбувається?»

Тому ماذا اسْمُكَ؟ — помилка, і це найпоширеніша помилка серед носіїв англійської, бо в англійській для обох випадків є лише одне слово. Механічна перевірка: подивіться, що йде далі. Іменник або займенник → ما. Дієслово → ماذا. ما перед дієсловом — не безглуздя, але сучасний читач не сприйме це як питання: ما تُريدُ читається або як заперечення «ти не хочеш», або як означальне підрядне речення, що чекає на своє продовження, «те, що ти хочеш» (уроки 39 і 68).

У مَنْ такого поділу немає. «Хто» — це مَنْ перед будь-чим: مَنْ أَنْتَ؟ (займенник), مَنْ هٰذِهِ الْمَرْأَةُ؟ (іменникове словосполучення), مَنْ يَعْرِفُ الْجَوابَ؟ (дієслово).

6. Прийменник подорожує разом зі своїм питальним словом. Арабська ніколи не лишає прийменник «висіти» в кінці речення, як це буває в англійській. Прийменник і питальне слово разом переходять на початок речення, як єдине ціле:

• مِنْ أَيْنَ أَنْتَ؟ «звідки ти?» — а не أَيْنَ أَنْتَ مِنْ؟
• إِلى أَيْنَ تَذْهَبُ؟ «куди ти йдеш?»
• مَعَ مَنْ تَسْكُنُ؟ «з ким ти живеш?»
• لِمَنْ هٰذِهِ الْحَقيبَةُ؟ «чия це сумка?»
• فِي أَيِّ يَوْمٍ نَبْدَأُ؟ «якого дня ми починаємо?»

З ما є орфографічна особливість: після прийменника питальне ما втрачає аліф і зливається з прийменником — عَنْ + ما = عَمَّ، فِي + ما = فيمَ، بِ + ما = بِمَ، لِ + ما = لِمَ. Звідси عَمَّ تَبْحَثُ؟ «що ти шукаєш?» Це формальні варіанти; у сучасних текстах дуже часто ماذا лишають цілим — بِماذا تَشْعُرُ؟، عَنْ ماذا تَبْحَثُ؟ — і це цілком прийнятно. Слово, яким усі користуються не замислюючись, уже злите: لِماذا — це لِ + ماذا, «заради чого» → «чому», і відповідь на нього зазвичай починається з لِأَنَّ (урок 44).

7. كَمْ вимагає одного іменника в однині, неозначеного, у знахідному відмінку. «Скільки книжок у тебе є?» — це كَمْ كِتاباً عِنْدَكَ؟: однина كِتاب, неозначена форма, зі знахідним танвіном. Не множина. Не كَمْ كُتُبٍ, не كَمْ كِتابٌ:

• كَمْ ساعَةً تَعْمَلُ؟ — скільки годин ти працюєш?
• كَمْ طالِباً فِي الصَّفِّ؟ — скільки студентів у групі?
• كَمْ مَرَّةً فِي الأُسْبوعِ؟ — скільки разів на тиждень?
• كَمْ لُغَةً تَعْرِفُ؟ — скільки мов ти знаєш?

Цей іменник має назву — تَمْييز, знахідний уточнення — і числівники 11-99 вимагають того самого (урок 26; повна теорія — в уроці 61). Наразі сприймайте це як усталену конструкцію: كَمْ + однина + ـاً. Для англійського вуха це звучить дивно («скільки книга?»), але це цілком регулярно. Три повсякденні запитання обходяться без تَمْييز, бо там كَمْ саме є присудком — вивчіть їх цілком: كَمْ عُمْرُكَ؟ «скільки тобі років?», كَمِ السّاعَةُ؟ «котра година?», بِكَمْ هٰذا؟ «скільки це коштує?»

8. أَيّ очолює إِضافَة, тому наступний іменник стоїть у родовому відмінку. أَيّ «який» — не частка, а іменник, і він пов’язаний з тим, що йде після нього, у родовій конструкції (урок 20). Два наслідки:

• Наступний іменник стоїть у مَجْرور і зазвичай є неозначеним: أَيُّ كِتابٍ؟ «яка книжка?» أَيُّ لَوْنٍ؟ «який колір?» Ніколи не أَيُّ الْكِتابُ. З означеним множинним іменником виходить «який із…»: أَيُّ الْكُتُبِ؟ «яка з книжок?»
• Саме أَيّ відмінюється залежно від власної ролі в реченні: أَيُّ / أَيَّ / أَيِّ — у таблиці нижче.

Жіноча форма أَيَّة існує (أَيَّةُ لُغَةٍ تَدْرُسُ؟), але чоловіча форма أَيّ правильна для обох родів, тож досить упізнавати أَيَّة, а вживати всюди можна просто أَيّ.

9. Пунктуація та розділове «або» у питаннях вибору. Кожне питання закінчується арабським знаком питання «؟», який спрямований у інший бік, ніж англійський, бо рядок пишеться справа наліво; в арабському реченні ніколи не використовуйте звичайний знак питання ”?”. В усному мовленні твердження, вимовлене з висхідною інтонацією, може слугувати питанням, як і в англійській, але на письмі використовуйте هَلْ або أَ — саме частка попереджає читача від самого початку, що йде питання. А в питанні вибору «або» — це أَمْ, а не أَوْ: أَتَشْرَبُ الشّايَ أَمِ الْقَهْوَةَ؟ «ти п’єш чай чи каву?» (решта про сполучники — в уроці 25).

10. Що залишилося поза цим уроком. مَنْ і ما також є відносними займенниками — «той, хто», «те, що» — це тема уроку 39; числівники, чиє تَمْييز поводиться так само, як у كَمْ, — тема уроку 26; а питання в минулому часі чекають на урок 18.

Форми й моделі

Дві частки для питань «так/ні»:

Відповіді:

Питальні слова. Це весь робочий набір рівня A1:

أَيّ приймає той відмінок, якого вимагає його власна роль у реченні, а його іменник лишається в родовому:

Приклади

Типові помилки

• ماذا اسْمُكَ؟ -> ما اسْمُكَ؟ — далі йде іменник, тож потрібне слово ما. ماذا призначене для наступного дієслова. Це перша помилка, яку варто виправити.
• ما تَفْعَلُ؟ (як питання) -> ماذا تَفْعَلُ؟ — перед дієсловом літературна арабська питає за допомогою ماذا. Якщо лишити ما, фраза читається як заперечення «ти не робиш» або як означальне підрядне «те, що ти робиш» — в обох випадках не як питання.
• كَمْ كُتُبٍ عِنْدَكَ؟ / كَمْ كِتابٌ عِنْدَكَ؟ -> كَمْ كِتاباً عِنْدَكَ؟ — كَمْ ніколи не поєднується з множиною, а іменник після нього стоїть у знахідному відмінку. ـاً і є цією конструкцією.
• أَيُّ الْكِتابُ تَقْرَأُ؟ -> أَيَّ كِتابٍ تَقْرَأُ؟ — أَيّ очолює родову конструкцію, тому його іменник неозначений і стоїть у родовому відмінку; а саме أَيّ тут є додатком, тому стоїть у знахідному.
• هَلْ لَسْتَ جائِعاً؟ -> أَلَسْتَ جائِعاً؟ — هَلْ не може стояти перед запереченням. Префіксальна أَ — та частка, яка може.
• أَلَسْتَ طالِباً؟ - نَعَمْ، أَنا طالِبٌ. -> بَلى، أَنا طالِبٌ. — نَعَمْ після заперечного питання погоджується із запереченням. Щоб спростувати його, потрібне بَلى.
• أَيْنَ أَنْتَ مِنْ؟ -> مِنْ أَيْنَ أَنْتَ؟ — арабська не лишає прийменник наприкінці речення. Прийменник переходить на початок разом зі своїм питальним словом.
• تَتَكَلَّمُ أَنْتَ الْعَرَبِيَّةَ؟ -> هَلْ تَتَكَلَّمُ الْعَرَبِيَّةَ؟ — інверсії немає, і допоміжного дієслова немає. Додайте частку спереду й більше нічого не змінюйте.
• كَيْفَ حالُكَ. -> كَيْفَ حالُكَ؟ — питання закінчується знаком «؟», арабським знаком питання, а не крапкою і не звичайним знаком питання.

Поради

• За замовчуванням користуйтеся هَلْ. Вона пасує перед будь-яким простим стверджувальним реченням обох типів, а це охоплює майже все, про що ви захочете запитати. Додайте أَ до активного вжитку для заперечних питань, де هَلْ заблоковано.
• Запам’ятайте пару ما اسْمُكَ؟ / ماذا تَفْعَلُ؟ як єдине ціле. Кожен інший випадок «що» слідує моделі однієї з цих двох, а пару пригадати швидше, ніж правило.
• Промовляйте كَمْ ساعَةً؟ كَمْ مَرَّةً؟ كَمْ كِتاباً؟ вголос, доки закінчення -ан не почне з’являтися само собою. Це ритм, а не обчислення.
• Стежте за голосними: مَنْ «хто» і مِنْ «від» без огласовок пишуться однаковими трьома літерами. Зазвичай усе вирішує позиція — مَنْ відкриває питання, مِنْ стоїть усередині нього.
• Збирайте сполучення «прийменник + питальне слово» як готові блоки: مِنْ أَيْنَ، إِلى أَيْنَ، مَعَ مَنْ، لِمَنْ، فِي أَيِّ. На практиці вони поводяться як окремі слова.
• Наразі не звертайте уваги на أَيَّة, а عَمَّ، فيمَ، بِمَ лише впізнавайте, не намагаючись вживати самостійно — بِماذا і عَنْ ماذا чудово прислужаться, доки ті форми не стануть звичними.
• Разом із питальними словами накопичуйте й банк відповідей: نَعَمْ، لا، بَلى، طَبْعاً «звісно», لا أَعْرِفُ «не знаю». Питання, на яке ви не можете відповісти, — це лише половина розмови.