Коротко

Кожне речення, яке ви будували досі, було номінальним — підмет і присудок узагалі без дієслова: البَيْتُ كَبيرٌ، هٰذِهِ سَيّارَتي. Цей урок дає вам дієслово. В арабській лише два часи, і той, що називається المُضارِع, виражає теперішній час: أَكْتُبُ «я пишу», نَدْرُسُ «ми навчаємося», يَشْرَبونَ «вони п’ють». Вивчіть його тринадцять форм — і зможете сказати, що робить будь-хто.

Механізм тут напрочуд охайний. Літера перед дієсловом показує особу — أ для «я», نـ для «ми», تـ для «ти», يـ для «він» — а закінчення в кінці показує число і рід. Англійській для «she is writing» потрібні окремий займенник і допоміжне дієслово; арабська каже تَكْتُبُ — і все. Єдине, чого ви не вгадаєте самі, — це голосний усередині основи, і для цього є словник.

Правило

1. Один арабський час, два англійських. المُضارِع охоплює і звичку, і те, що відбувається просто зараз. أَدْرُسُ العَرَبِيَّةَ — це і «я вивчаю арабську» (щотижня, як факт про мене), і «я зараз вивчаю арабську» (цієї миті, з розкритою книжкою). В арабській немає окремого тривалого відмінювання, і воно не потрібне — слово на кшталт الآنَ «зараз» чи كُلَّ يَوْمٍ «щодня» додає різницю там, де вона важлива. Не шукайте відповідника «am/is/are + -ing» — його немає, і це цілий англійський час, який вам ніколи не доведеться перекладати.

2. Префікс несе особу. Чотири літери, приклеєні спереду до основи, і в I породі кожна має фатху:

• أَـ = я — أَكْتُبُ
• نَـ = ми — نَكْتُبُ
• تَـ = ти (будь-яке число, будь-який рід), а також «вона» і «вони двоє» (ж.р.) — تَكْتُبُ
• يَـ = він, а також «вони» (ч.р.) і «вони» (ж.р., мн.) — يَكْتُبُ

Це протилежність минулому часу з уроку 18, де все відбувається в кінці слова. Тут ви спочатку читаєте початок дієслова.

3. Суфікс несе число і рід. П’ять із тринадцяти клітинок узагалі не мають суфікса й просто закінчуються на дамму — чотири форми, бо تَكْتُبُ обслуговує дві з них: أَكْتُبُ، نَكْتُبُ، تَكْتُبُ، يَكْتُبُ. Решта додають одне з чотирьох закінчень:

• ـينَ — ти, одна жінка: تَكْتُبينَ
• ـانِ — будь-які двоє людей: تَكْتُبانِ، يَكْتُبانِ
• ـونَ — група чоловіків (або змішана група): تَكْتُبونَ، يَكْتُبونَ
• ـْنَ — група жінок: تَكْتُبْنَ، يَكْتُبْنَ

Разом префікс і суфікс визначають клітинку. Сам تَـ неоднозначний; تَـ + ـينَ — ні.

4. تـ виконує найважчу роботу, і воно справді неоднозначне. تَكْتُبُ, без нічого в кінці, означає і «ти пишеш» (одному чоловікові), і «вона пише». Ніщо у формі їх не розрізняє — розрізняє речення. Якщо підмет виражений, ви це бачите: سَلْمى تَكْتُبُ безпомилково означає «Сальма пише». Якщо ні, той, до кого ви звертаєтеся, зазвичай «ти», а будь-хто інший — «вона». Арабська це терпить, бо в реальній розмові ці двоє ніколи не стикаються. Привчіть себе щоразу, зустрічаючи дієслово з تَـ, питати: «ти — чи вона?»

5. Голосний основи — це словникова інформація. Між другою й третьою кореневими літерами дієслова I породи стоїть один короткий голосний, і для найпоширенішої форми минулого часу, فَعَلَ, він непередбачуваний. كَتَبَ і ذَهَبَ виглядають однаково в минулому часі; їхні форми теперішнього часу — يَكْتُبُ і يَذْهَبُ. Тому арабський словник завжди повідомляє голосний теперішнього часу — друкуючи дієслово двічі або лише голосний у дужках, — і тому дієслово треба вчити парою — كَتَبَ - يَكْتُبُ — а не окремим словом. Можливі лише три голосні (ـُ، ـَ، ـِ), і дві підказки звужують вибір: дієслово з касрою в минулому часі (فَهِمَ، شَرِبَ) майже завжди отримує фатху в теперішньому (يَفْهَمُ، يَشْرَبُ), а гортанна літера як другий чи третій радикал часто теж тягне фатху (ذَهَبَ - يَذْهَبُ). Усе інше просто перевіряйте у словнику. Вісім дієслів у таблиці нижче проведуть вас через рівень A1.

Зверніть увагу також, що перший радикал основи весь час має сукун: يَكْـتُبُ، يَشْـرَبُ، يَجْـلِسُ. Основа ніколи не змінює форму серед тринадцяти клітинок — лише голосний усередині неї, один раз, назавжди.

6. Кінцева ـُ і ن — це спосіб, а не прикраса. Проста форма, надрукована тут, називається المُضارِعُ المَرْفوعُ, дійсний спосіб, і позначається двома способами: даммою на останній літері (أَكْتُبُ) або, у формах із закінченням, ن у складі ـينَ / ـانِ / ـونَ. Обидва маркери знімні. Після певних часток дамма перетворюється на фатху, а ті три ن повністю відпадають — يَكْتُبَ، تَكْتُبي، يَكْتُبوا; це усічений спосіб (кон’юнктив) з уроку 33. Інша група часток замінює дамму на сукун — يَكْتُبْ — і це усічений спосіб (джазм) з уроку 35. Наразі жоден із них вам не потрібен; вам потрібно знати, що ن, яке ви вивчаєте, — це інформація, а не прикраса, щоб пізніше відкидати його як правило, а не як помилку.

Дві клітинки — виняток: تَكْتُبْنَ і يَكْتُبْنَ. Їхнє ـنَ — це сам займенниковий суфікс жіночої множини, а не показник способу, тож ці дві форми однакові в будь-якому способі й ніколи не змінюються.

7. Займенник необов’язковий — і ніколи не несе особи. Оскільки префікс уже вказує, хто діє, саме лише أَكْتُبُ — повне речення, «я пишу». Додати أَنا можна, але це наголос чи протиставлення, а не граматика: أَنا أَكْتُبُ وهُوَ يَقْرَأُ «я пишу, а він читає». Чого не можна робити ніколи — це ставити перед дієсловом займенник, який з ним не узгоджується. أَنا يَكْتُبُ — не речення; يـ позначає третю особу і ніколи не може означати «я».

Коли підмет-іменник стоїть перед дієсловом, як у الطُّلّابُ يَدْرُسونَ, дієслово узгоджується з ним повністю, точно як вище. Арабська також любить ставити дієслово першим, і цей порядок змінює правила узгодження — про це урок 19, а до того тримайте підмет попереду.

8. Три готові конструкції. Три з найкорисніших речей, які каже початківець — хотіти, мусити, могти, — в арабській будуються однаково: перше дієслово, тоді частка أَنْ, тоді друге дієслово, дамма якого стала фатхою. Наразі вивчіть їх як готові блоки, а граматику — пізніше (уроки 33 і 34):

• أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ — «я хочу піти»

• يَجِبُ أَنْ نَدْرُسَ — «ми мусимо навчатися»

• يُمْكِنُني أَنْ أَكْتُبَ — «я можу писати»

Три практичні моменти. По-перше, обидва дієслова несуть ту саму особу: أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ, але تُريدُ أَنْ تَذْهَبَ, نُريدُ أَنْ نَذْهَبَ. По-друге, يَجِبُ безособове — воно не змінюється за особами; особу ви переносите на друге дієслово: يَجِبُ أَنْ تَدْرُسَ، يَجِبُ أَنْ يَدْرُسوا. По-третє, يُمْكِنُ потребує приєднаного займенника (урок 7), щоб сказати, чия це здатність: يُمْكِنُني، يُمْكِنُكَ، يُمْكِنُها.

Ви могли помітити, що أُريدُ і يُمْكِنُ мають дамму на префіксі, а не фатху з правила 2. Це тому, що вони не дієслова I породи. Система, що стоїть за цим, — урок 46; наразі ці конструкції — просто лексика.

9. Що навмисно тут не розглянуто. Дієслова, чий корінь містить و або ي (قالَ، مَشى، وَصَلَ), перебудовують свою основу і належать до уроків 50-51. Дієслова похідних порід (دَرَّسَ، اسْتَقْبَلَ) будують інші основи й розглядаються в 46-48. Обидва типи зберігають точно ті самі префікси й суфікси цього уроку, тому вивчене тут окупиться багаторазово. Заперечення теперішнього дієслова за допомогою لا — урок 23; перетворення його на майбутнє за допомогою سَـ / سَوْفَ — урок 24; наказ — урок 36.

Форми й моделі

Усі тринадцять клітинок дійсного способу на прикладі цілого дієслова I породи كَتَبَ - يَكْتُبُ.

Ті самі тринадцять форм, розібрані на частини, щоб було видно: змінюється лише каркас:

Вісім дієслів I породи, які проведуть вас через рівень A1. Середній стовпчик — той, що варто вивчити напам’ять; третій стовпчик — голосний, який не вгадати.

Три з них — у дев’яти клітинках, якими ви користуватиметеся найчастіше. أَكَلَ включено, бо його перший радикал — хамза: усе регулярне, крім першої особи, де أَ + أْ зливаються в мадду — آكُلُ, а не أَأْكُلُ.

Рядки двоїни пропущено в цій останній таблиці лише для читабельності; вони поводяться точно так само, як у парадигмі كَتَبَ вище (تَذْهَبانِ، يَذْهَبانِ، تَجْلِسانِ، يَأْكُلانِ).

Три конструкції. أُريدُ подано в усіх особах, бо вони всі вам знадобляться; його власна основа неправильна в способи, що чекають на урок 50, тож просто беріть форми такими, як є.

Приклади

Типові помилки

• أَنا يَكْتُبُ -> أَنا أَكْتُبُ — особу несе префікс, а не займенник, а يـ позначає третю особу, ніколи не «я». Займенник має узгоджуватися з дієсловом або бути відсутнім.
• أَنْتِ تَكْتُبُ -> أَنْتِ تَكْتُبينَ — жіноча форма «ти» мусить мати ـينَ. Без нього форма непомітно перетворюється на «ти (ч.р.)» або «вона».
• هِيَ يَدْرُسُ -> هِيَ تَدْرُسُ — «вона» бере префікс تـ, а не يـ. Плутанина з يـ «він» — одна з найпоширеніших помилок початківців, бо в англійській «he/she» стоять поруч.
• أَنا أَذْهُبُ -> أَنا أَذْهَبُ — голосний основи ذَهَبَ — фатха. Його не можна вивести з минулого часу; він запам’ятовується разом з дієсловом.
• يَجْلُسُ -> يَجْلِسُ — а جَلَسَ бере касру. Та сама форма минулого часу, що й كَتَبَ та ذَهَبَ, але три різні голосні основи.
• أَأْكُلُ -> آكُلُ — хамза префікса і хамза кореня зливаються в мадду в першій особі أَكَلَ. Усі інші клітинки регулярні: تَأْكُلُ، يَأْكُلونَ.
• يَكْتُبوا (як просте твердження) -> يَكْتُبونَ — ن — показник дійсного способу. Форма без ن — справжня арабська, але вона належить до уроків 33 і 35.
• نَحْنُ يَدْرُسونَ -> نَحْنُ نَدْرُسُ — «ми» — це نـ узагалі без закінчення. Не дозволяйте значенню множини притягнути до дієслова суфікс множини.
• الطّالِباتُ يَكْتُبونَ -> الطّالِباتُ يَكْتُبْنَ — у групи жінок власне закінчення ـْنَ. ـونَ призначене для чоловіків і змішаних груп.
• أُريدُ أَنْ أَذْهَبُ -> أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ — усередині конструкції друге дієслово закінчується на фатху, ніколи на дамму. Завчіть блок цілком — і закінчення прийде разом з ним.
• أُريدُ أَنْ يَذْهَبَ (у значенні «я хочу піти») -> أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ — обидва дієслова несуть ту саму особу. У написаному вигляді ваше речення означає «я хочу, щоб він пішов».
• يُمْكِنُ أَنْ أَكْتُبَ (у значенні «я можу писати») -> يُمْكِنُني أَنْ أَكْتُبَ — يُمْكِنُ потребує приєднаного займенника, щоб сказати, чия це здатність.

Поради

• Вивчайте кожне дієслово парою, минулий і теперішній час, уголос: كَتَبَ - يَكْتُبُ، ذَهَبَ - يَذْهَبُ. Одне слово — це половина дієслова, і саме та половина, яку не вгадати.
• Відпрацьовуйте вісім дієслів трьома блоками за голосним — u, a, i, — а не за алфавітом. Голосний краще запам’ятовується разом з групою, ніж у списку.
• Проспівайте одне дієслово підряд через п’ять клітинок однини, поки не стане рефлексом: أَكْتُبُ، تَكْتُبُ، تَكْتُبينَ، يَكْتُبُ، تَكْتُبُ. Далі додайте نَكْتُبُ і чотири форми множини; двоїну лишіть наостанок.
• Читайте початок дієслова перед кінцем. Префікс однією літерою відповідає на питання «хто?»: أَـ і نَـ одразу визначають клітинку, يَـ звужує тринадцять варіантів до чотирьох, а تَـ — до семи.
• Побачивши تَـ, питайте «ти чи вона?» і дайте вирішити підмету або контексту розмови. Ця неоднозначність постійна — це не те, що ви пізніше навчитеся розв’язувати всередині слова.
• Продовжуйте писати кінцеву дамму, навіть якщо мовець, зупиняючись у кінці речення, її не вимовить через паузальну форму. Це показник способу, і за кілька уроків ви навмисно почнете його змінювати.
• Не намагайтеся зібрати «I am writing» з окремих частин. Одна арабська форма охоплює обидва англійських теперішніх часи, тож тут потрібно віднімати, а не додавати.
• Сприймайте أُريدُ أَنْ، يَجِبُ أَنْ і يُمْكِنُني أَنْ як три неподільні блоки й підставляйте після них будь-яке відоме дієслово з фатхою в кінці. Цей єдиний прийом дає більшість того, що потрібно сказати мовцеві рівня A1.