Коротко

Попередній урок дав вам множини, які будуються додаванням чогось наприкінці слова: ـونَ / ـينَ для чоловіків, ـاتٌ для жінок і для багатьох речей жіночого роду. Це охайні випадки, і вони в меншості. Більшість арабських іменників утворює множину зовсім інакше: вони зберігають приголосні й перебудовують усе інше. كِتابٌ стає كُتُبٌ. بَيْتٌ стає بُيوتٌ. مَدْرَسَةٌ стає مَدارِسُ. Нічого не додавалося — слово перелили в нову форму. Арабська граматика називає це جَمْعُ التَّكْسير, «множиною ламання», бо однина розбивається й складається наново. Англійська зберігає три-чотири скам’янілості тієї самої ідеї (foot/feet, mouse/mice); в українській теж є такі уламки (людина/люди); в арабській це звичайний спосіб утворення множини.

Є одна погана новина й одна хороша. Погана: неможливо вирахувати, яку модель використовує іменник. قَلْبٌ і كَلْبٌ мають абсолютно однакову форму, а їхні множини — قُلوبٌ і كِلابٌ. Модель — частина слова, як і рід, і її треба вчити разом зі словом. Хороша: невелика кількість моделей покриває більшість того, що ви читатимете. Дев’ять із них наведено в таблиці нижче, і за кілька тижнів ви впізнаватимете ламану множину з першого погляду, навіть у слові, якого ніколи не зустрічали. Урок завершується спорідненим прийомом — збірними іменниками на кшталт شَجَرٌ і سَمَكٌ, де голе слово позначає масу, а закінчення ة вирізає з неї одну одиницю.

Правило

1. Дві системи множини; ламана — більша. Ціла множина (урок 9) лишає однину неторканою й додає закінчення: مُهَنْدِسٌ ← مُهَنْدِسونَ، مُعَلِّمَةٌ ← مُعَلِّماتٌ. Ламана множина змінює голосні всередині слова й часто додає приголосний спереду (أ або م) або довгий голосний усередині. Порівняйте:

• ціла: طَبيبَةٌ ← طَبيباتٌ (усередині слова нічого не зрушило)
• ламана: طَبيبٌ ← أَطِبّاءُ (кожен голосний інший, і з’явилося нове أ)

Яку систему використовує іменник — це факт про сам іменник. Цілі множини чоловічого роду здебільшого обмежені чоловіками й дієприкметниками; ـاتٌ поширене, але далеко не автоматичне. Усе інше — зокрема переважна більшість повсякденних конкретних іменників — ламається.

2. Модель належить слову, а не правилу. Це варто прийняти якомога раніше, бо боротьба з цим фактом витрачає місяці. Два іменники ідентичної форми регулярно беруть різні моделі:

• قَلْبٌ ← قُلوبٌ, але كَلْبٌ ← كِلابٌ
• بَيْتٌ ← بُيوتٌ, але شَيْخٌ ← شُيوخٌ і عَيْنٌ ← عُيونٌ (тут вони випадково збігаються)
• وَلَدٌ ← أَوْلادٌ, але جَبَلٌ ← جِبالٌ

Тож ставтеся до множини як до другої половини словникової статті. Коли записуєте новий іменник у зошит, пишіть два слова: قَلَمٌ — أَقْلامٌ. Ніколи одне.

3. Дев’ять моделей, які варто вивчити першими. Повністю вони наведені в наступному розділі. У прозі — для чого типово служить кожна з них:

• أَفْعال — робоча конячка для коротких трилітерних іменників: قَلَمٌ ← أَقْلامٌ، وَلَدٌ ← أَوْلادٌ، بابٌ ← أَبْوابٌ، يَوْمٌ ← أَيّامٌ.
• فُعول — так само поширена, особливо від іменників форми فَعْل або فِعْل: بَيْتٌ ← بُيوتٌ، قَلْبٌ ← قُلوبٌ، دَرْسٌ ← دُروسٌ، عِلْمٌ ← عُلومٌ.
• فِعال — і люди, і речі: رَجُلٌ ← رِجالٌ، جَبَلٌ ← جِبالٌ، بَحْرٌ ← بِحارٌ. Вона також слугує множиною прикметника فَعيل: كَبيرٌ ← كِبارٌ، صَغيرٌ ← صِغارٌ.
• فُعُل — типово від однин із довгим голосним: كِتابٌ ← كُتُبٌ، مَدينَةٌ ← مُدُنٌ، سَبيلٌ ← سُبُلٌ.
• فُعَل — множина форми فُعْلَة, і тут ви справді можете передбачати: غُرْفَةٌ ← غُرَفٌ، صورَةٌ ← صُوَرٌ. До них долучається жменька іменників فَعْلَة: دَوْلَةٌ ← دُوَلٌ.
• فُعّال — множина людського іменника діяча فاعِل: طالِبٌ ← طُلّابٌ، عامِلٌ ← عُمّالٌ، كاتِبٌ ← كُتّابٌ، ساكِنٌ ← سُكّانٌ.
• مَفاعِل — від чотирилітерних однин, що починаються на م: مَكْتَبٌ ← مَكاتِبُ، مَدْرَسَةٌ ← مَدارِسُ، مَسْجِدٌ ← مَساجِدُ.
• مَفاعيل — те саме, коли однина має довгий голосний перед останнім приголосним: مِفْتاحٌ ← مَفاتيحُ، مَوْضوعٌ ← مَواضيعُ، مَشْروعٌ ← مَشاريعُ.
• أَفْعِلاء — людські іменники та якості форми فَعيل: صَديقٌ ← أَصْدِقاءُ، طَبيبٌ ← أَطِبّاءُ، غَنِيٌّ ← أَغْنِياءُ.

4. Де прогнозування все ж працює. Для коротких, базових іменників моделі непередбачувані. Для довших, похідних вони набагато регулярніші, і це варто використати:

• Іменник із чотирма приголосними чи більше майже завжди йде до مَفاعِل або مَفاعيل (чи їхніх близнюків فَعالِل / فَعاليل, коли перша літера не م): صُنْدوقٌ ← صَناديقُ، مَلْعَبٌ ← مَلاعِبُ. Постійний виняток — дієприкметники з уроку 9 — مُهَنْدِسٌ ← مُهَنْدِسونَ، مُعَلِّمَةٌ ← مُعَلِّماتٌ — які довгі, але беруть цілу множину. Емпіричне правило: довга однина, довга множина, із ـا після другої літери.
• فاعِل, що називає особу, зазвичай іде до فُعّال або فَعَلَة: عامِلٌ ← عُمّالٌ، طالِبٌ ← طَلَبَةٌ. Ціла множина лишається доступною поряд із нею (طالِبونَ، عامِلونَ).
• فَعيل, що називає особу або людську якість, іде до أَفْعِلاء або فُعَلاء: كَريمٌ ← كُرَماءُ.
• فُعْلَة іде до فُعَل: نُقْطَةٌ ← نُقَطٌ.

Урок 22 покаже вам механізм, що стоїть за всім цим, — трилітерний корінь і моделі, які на нього накладаються. Наразі використовуйте ці чотири тенденції як здогадки й перевіряйте їх.

5. Ламана множина граматично — звичайний іменник. Саме тут початківці помиляються, вивчивши ـونَ. Ламана множина бере звичайні закінчення в стилі однини ـٌ ـَ ـِ (з танвіном, коли неозначена), бере الـ, коли означена, і ніколи не додає зверху ـونَ чи ـينَ:

• كُتُبٌ — كُتُبًا — كُتُبٍ, точнісінько як بَيْتٌ — بَيْتًا — بَيْتٍ

Щодо узгодження, ламана множина чоловіків поводиться як множина: الطُّلّابُ مُجْتَهِدونَ، الرِّجالُ كِرامٌ. Ламана множина речей робить дещо дивовижне, і весь урок 11 присвячений саме цьому — не хвилюйтеся, коли в прикладах нижче побачите прикметник у жіночому роді однини після іменника в множині.

6. Три з дев’яти не беруть танвін: прапорець диптота. مَفاعِل، مَفاعيل і أَفْعِلاء належать до класу під назвою المَمْنوع مِنَ الصَّرْف — «позбавлені повної відміни». Змінюються дві речі:

• вони ніколи не несуть танвіна: مَدارِسُ, а не *مَدارِسٌ; مَفاتيحُ, а не *مَفاتيحٌ
• у родовому відмінку вони беруть фатху, а не касру: دَرَسْتُ فِي مَدارِسَ كَثيرَةٍ

Друге відхилення вимикається, щойно слово стає означеним завдяки الـ або очолює إِضافَة (урок 20): فِي المَدارِسِ، فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — звичайна касра повертається. Перше там узагалі не виникає, бо означений іменник не несе танвіна в жодному відмінку. Це все, що потрібно на рівні A1; урок 41 дає весь клас і решту його членів.

7. Збірні іменники працюють навпаки. Невелика, але дуже часта група іменників — рослини, фрукти, тварини, дрібні злічувані речі — має голу форму, що позначає вид чи масу, і додає ة, щоб виокремити з неї одну одиницю. Гола форма зветься اسْمُ الجِنْسِ الجَمْعِيّ, форма на ة — اسْمُ الوَحْدَة:

• شَجَرٌ «дерева, деревна маса» — شَجَرَةٌ «дерево»
• تُفّاحٌ «яблука» — تُفّاحَةٌ «яблуко»
• سَمَكٌ «риба (як вид або страва)» — سَمَكَةٌ «одна риба»
• بَقَرٌ «худоба» — بَقَرَةٌ «корова»

Зверніть увагу на напрям: ة тут не робить слово жіночого роду й множини, а віднімає одиницю від маси. Це протилежність тому, що ة зазвичай робить, тому це й підловлює людей.

8. Голий збірний іменник бере узгодження в однині. Граматично شَجَرٌ — іменник однини, хоч би як множинно це звучало по-англійськи, і за замовчуванням він чоловічого роду: الشَّجَرُ جَميلٌ، السَّمَكُ لَذيذٌ، البَقَرُ كَبيرٌ. Ніколи не *الشَّجَرُ جَميلونَ. (Арабська також дозволяє трактувати деякі збірні іменники як жіночого роду — засвідчені і هٰذا نَخْلٌ, і هٰذِهِ نَخْلٌ — але на рівні A1 тримайтеся чоловічого роду.)

9. А іменник одиничності має власну множину. Щойно ви виокремили одну одиницю, можна порахувати кілька таких, і тоді з’являється справжня множина — ламана в одних словах, ціла ـاتٌ в інших: شَجَرَةٌ ← أَشْجارٌ، سَمَكَةٌ ← أَسْماكٌ، تُفّاحَةٌ ← تُفّاحاتٌ. Тож кожне з цих слів має три форми, і кожна виконує свою роботу: маса, одна одиниця, кілька одиниць.

Форми й моделі

Дев’ять високопродуктивних моделей. Кожна множина тут наведена з повним закінченням, щоб одразу було видно, які з них відмовляються від танвіна:

Три закінчення поруч — для звичайної множини й для диптота. Спершу прочитайте третій рядок: це єдине місце, де ці дві системи справді розходяться:

Збірні іменники у трьох формах:

Свідомо пропущено: моделі فَواعِل، فُعَلاء، فَعالِلَة та десяток рідкісніших, а також розрізнення, яке арабська робить між «множиною небагатьох» і «множиною багатьох». Ви природно зустрінете їх слово за словом.

Приклади

Типові помилки

• كِتابونَ -> كُتُبٌ — закінчення ـونَ належить чоловікам, тож іменник на позначення речі ніколи його не бере, хоч би якою була його множина.
• الطُّلّابونَ -> الطُّلّابُ — і точно не можна використовувати обидві системи водночас. طُلّابٌ уже є множиною; додавання ـونَ множить її вдруге.
• بَيْتاتٌ -> بُيوتٌ — ـاتٌ не є універсальним закінченням множини. Використовуйте ту ламану множину, яку слово справді має; بَيْتٌ має بُيوتٌ і нічого іншого.
• مَدْرَساتٌ -> مَدارِسُ — закінчення ة не гарантує множини на ـاتٌ. (Слово مُدَرِّساتٌ, яке ви могли зустріти, — це множина від مُدَرِّسَةٌ «вчителька», інше слово.)
• أَقْلابٌ -> قُلوبٌ — не можна скопіювати модель зі схожого на вигляд слова. قَلَمٌ бере أَفْعال, а قَلْبٌ бере فُعول, і знає це тільки словник.
• مَدارِسٌ / مَفاتيحٌ -> مَدارِسُ / مَفاتيحُ — ці моделі — مَمْنوعٌ مِنَ الصَّرْف і ніколи не беруть танвін, у жодному відмінку.
• فِي مَدارِسِ كَثيرَةٍ -> فِي مَدارِسَ كَثيرَةٍ — неозначений диптот бере фатху після прийменника. Зверніть увагу: прикметник — звичайне слово і зберігає свою касру.
• فِي مَدارِسَ المَدينَةِ -> فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — але щойно слово стає означеним або очолює إِضافَة, касра повертається. Правило фатхи діє лише для голої неозначеної форми.
• أَكَلْتُ تُفّاحٌ كَبيرَةٌ. -> أَكَلْتُ تُفّاحَةً كَبيرَةً. — якщо ви маєте на увазі одне яблуко, вам потрібне ة; голий збірний іменник означає яблука взагалі.
• الشَّجَرُ جَميلونَ. -> الشَّجَرُ جَميلٌ. — голий збірний іменник рахується як однина, а не множина, хоч би що він означав.

Поради

• Вивчайте кожен іменник парою, вголос, із першого дня: قَلَمٌ — أَقْلامٌ، بَيْتٌ — بُيوتٌ، مَدْرَسَةٌ — مَدارِسُ. Добудовувати множини до сотні іменників, які ви вивчили голими, — це справжня мука.
• Розпізнавайте, але не утворюйте самостійно. Ваше завдання з ламаними множинами на рівні A1 — почути مَفاتيحُ і подумати «множина чогось», а не утворити її з مِفْتاحٌ за правилом.
• Використовуйте форму як першу здогадку: أ спереду плюс довгий ـا зазвичай означає множину; ـا після другого приголосного в довгому слові — майже завжди; подвоєний середній приголосний із ـُ спереду (طُلّاب، عُمّال) зазвичай означає множину людей — хоча не завжди, як показує تُفّاح.
• Довжина — ваш союзник. Короткі слова дикі; довгі — приручені. Якщо однина має чотири приголосні, здогадуйтеся مَفاعِل / مَفاعيل, і здебільшого не помилитеся.
• Прив’язуйте прапорець диптота до форми, а не до списку: مَدارِسُ، مَفاتيحُ، أَصْدِقاءُ. Якщо множина виглядає як одна з цих трьох моделей, очікуйте відсутність танвіна й фатху в родовому відмінку.
• Зі збірними іменниками запитуйте себе «весь вид, чи одна одиниця?», перш ніж писати. Саме це питання вирішує вибір між سَمَكٌ і سَمَكَةٌ — і те саме питання стоїть при تُفّاح، بَقَر، بَيْض، وَرَق.
• Поки що не зважайте на те, як прикметник узгоджується з множиною речей. Це справді дивно, і саме наступний урок присвячений тільки цьому.
• Лічба цих множин (три книжки, десять шкіл) має власні правила й власний урок — 26. До того часу використовуйте їх без числівника попереду.