Ламана множина і збірні іменники

A1 جَمْعُ التَّكْسيرِ واسْمُ الجِنْس 10 / 70

Коротко

Попередній урок дав вам множини, які будуються додаванням чогось наприкінці слова: ـونَ / ـينَ для чоловіків, ـاتٌ для жінок і для багатьох речей жіночого роду. Це охайні випадки, і вони в меншості. Більшість арабських іменників утворює множину зовсім інакше: вони зберігають приголосні й перебудовують усе інше. كِتابٌ стає كُتُبٌ. بَيْتٌ стає بُيوتٌ. مَدْرَسَةٌ стає مَدارِسُ. Нічого не додавалося — слово перелили в нову форму. Арабська граматика називає це جَمْعُ التَّكْسير, «множиною ламання», бо однина розбивається й складається наново. Англійська зберігає три-чотири скам’янілості тієї самої ідеї (foot/feet, mouse/mice); в українській теж є такі уламки (людина/люди); в арабській це звичайний спосіб утворення множини.

Є одна погана новина й одна хороша. Погана: неможливо вирахувати, яку модель використовує іменник. قَلْبٌ і كَلْبٌ мають абсолютно однакову форму, а їхні множини — قُلوبٌ і كِلابٌ. Модель — частина слова, як і рід, і її треба вчити разом зі словом. Хороша: невелика кількість моделей покриває більшість того, що ви читатимете. Дев’ять із них наведено в таблиці нижче, і за кілька тижнів ви впізнаватимете ламану множину з першого погляду, навіть у слові, якого ніколи не зустрічали. Урок завершується спорідненим прийомом — збірними іменниками на кшталт شَجَرٌ і سَمَكٌ, де голе слово позначає масу, а закінчення ة вирізає з неї одну одиницю.

Правило

1. Дві системи множини; ламана — більша. Ціла множина (урок 9) лишає однину неторканою й додає закінчення: مُهَنْدِسٌ ← مُهَنْدِسونَ، مُعَلِّمَةٌ ← مُعَلِّماتٌ. Ламана множина змінює голосні всередині слова й часто додає приголосний спереду (أ або م) або довгий голосний усередині. Порівняйте:

  • ціла: طَبيبَةٌ ← طَبيباتٌ (усередині слова нічого не зрушило)
  • ламана: طَبيبٌ ← أَطِبّاءُ (кожен голосний інший, і з’явилося нове أ)

Яку систему використовує іменник — це факт про сам іменник. Цілі множини чоловічого роду здебільшого обмежені чоловіками й дієприкметниками; ـاتٌ поширене, але далеко не автоматичне. Усе інше — зокрема переважна більшість повсякденних конкретних іменників — ламається.

2. Модель належить слову, а не правилу. Це варто прийняти якомога раніше, бо боротьба з цим фактом витрачає місяці. Два іменники ідентичної форми регулярно беруть різні моделі:

  • قَلْبٌ ← قُلوبٌ, але كَلْبٌ ← كِلابٌ
  • بَيْتٌ ← بُيوتٌ, але شَيْخٌ ← شُيوخٌ і عَيْنٌ ← عُيونٌ (тут вони випадково збігаються)
  • وَلَدٌ ← أَوْلادٌ, але جَبَلٌ ← جِبالٌ

Тож ставтеся до множини як до другої половини словникової статті. Коли записуєте новий іменник у зошит, пишіть два слова: قَلَمٌ — أَقْلامٌ. Ніколи одне.

3. Дев’ять моделей, які варто вивчити першими. Повністю вони наведені в наступному розділі. У прозі — для чого типово служить кожна з них:

  • أَفْعال — робоча конячка для коротких трилітерних іменників: قَلَمٌ ← أَقْلامٌ، وَلَدٌ ← أَوْلادٌ، بابٌ ← أَبْوابٌ، يَوْمٌ ← أَيّامٌ.
  • فُعول — так само поширена, особливо від іменників форми فَعْل або فِعْل: بَيْتٌ ← بُيوتٌ، قَلْبٌ ← قُلوبٌ، دَرْسٌ ← دُروسٌ، عِلْمٌ ← عُلومٌ.
  • فِعال — і люди, і речі: رَجُلٌ ← رِجالٌ، جَبَلٌ ← جِبالٌ، بَحْرٌ ← بِحارٌ. Вона також слугує множиною прикметника فَعيل: كَبيرٌ ← كِبارٌ، صَغيرٌ ← صِغارٌ.
  • فُعُل — типово від однин із довгим голосним: كِتابٌ ← كُتُبٌ، مَدينَةٌ ← مُدُنٌ، سَبيلٌ ← سُبُلٌ.
  • فُعَل — множина форми فُعْلَة, і тут ви справді можете передбачати: غُرْفَةٌ ← غُرَفٌ، صورَةٌ ← صُوَرٌ. До них долучається жменька іменників فَعْلَة: دَوْلَةٌ ← دُوَلٌ.
  • فُعّال — множина людського іменника діяча فاعِل: طالِبٌ ← طُلّابٌ، عامِلٌ ← عُمّالٌ، كاتِبٌ ← كُتّابٌ، ساكِنٌ ← سُكّانٌ.
  • مَفاعِل — від чотирилітерних однин, що починаються на م: مَكْتَبٌ ← مَكاتِبُ، مَدْرَسَةٌ ← مَدارِسُ، مَسْجِدٌ ← مَساجِدُ.
  • مَفاعيل — те саме, коли однина має довгий голосний перед останнім приголосним: مِفْتاحٌ ← مَفاتيحُ، مَوْضوعٌ ← مَواضيعُ، مَشْروعٌ ← مَشاريعُ.
  • أَفْعِلاء — людські іменники та якості форми فَعيل: صَديقٌ ← أَصْدِقاءُ، طَبيبٌ ← أَطِبّاءُ، غَنِيٌّ ← أَغْنِياءُ.

4. Де прогнозування все ж працює. Для коротких, базових іменників моделі непередбачувані. Для довших, похідних вони набагато регулярніші, і це варто використати:

  • Іменник із чотирма приголосними чи більше майже завжди йде до مَفاعِل або مَفاعيل (чи їхніх близнюків فَعالِل / فَعاليل, коли перша літера не م): صُنْدوقٌ ← صَناديقُ، مَلْعَبٌ ← مَلاعِبُ. Постійний виняток — дієприкметники з уроку 9 — مُهَنْدِسٌ ← مُهَنْدِسونَ، مُعَلِّمَةٌ ← مُعَلِّماتٌ — які довгі, але беруть цілу множину. Емпіричне правило: довга однина, довга множина, із ـا після другої літери.
  • فاعِل, що називає особу, зазвичай іде до فُعّال або فَعَلَة: عامِلٌ ← عُمّالٌ، طالِبٌ ← طَلَبَةٌ. Ціла множина лишається доступною поряд із нею (طالِبونَ، عامِلونَ).
  • فَعيل, що називає особу або людську якість, іде до أَفْعِلاء або فُعَلاء: كَريمٌ ← كُرَماءُ.
  • فُعْلَة іде до فُعَل: نُقْطَةٌ ← نُقَطٌ.

Урок 22 покаже вам механізм, що стоїть за всім цим, — трилітерний корінь і моделі, які на нього накладаються. Наразі використовуйте ці чотири тенденції як здогадки й перевіряйте їх.

5. Ламана множина граматично — звичайний іменник. Саме тут початківці помиляються, вивчивши ـونَ. Ламана множина бере звичайні закінчення в стилі однини ـٌ ـَ ـِ (з танвіном, коли неозначена), бере الـ, коли означена, і ніколи не додає зверху ـونَ чи ـينَ:

  • كُتُبٌ — كُتُبًا — كُتُبٍ, точнісінько як بَيْتٌ — بَيْتًا — بَيْتٍ

Щодо узгодження, ламана множина чоловіків поводиться як множина: الطُّلّابُ مُجْتَهِدونَ، الرِّجالُ كِرامٌ. Ламана множина речей робить дещо дивовижне, і весь урок 11 присвячений саме цьому — не хвилюйтеся, коли в прикладах нижче побачите прикметник у жіночому роді однини після іменника в множині.

6. Три з дев’яти не беруть танвін: прапорець диптота. مَفاعِل، مَفاعيل і أَفْعِلاء належать до класу під назвою المَمْنوع مِنَ الصَّرْف — «позбавлені повної відміни». Змінюються дві речі:

  • вони ніколи не несуть танвіна: مَدارِسُ, а не *مَدارِسٌ; مَفاتيحُ, а не *مَفاتيحٌ
  • у родовому відмінку вони беруть фатху, а не касру: دَرَسْتُ فِي مَدارِسَ كَثيرَةٍ

Друге відхилення вимикається, щойно слово стає означеним завдяки الـ або очолює إِضافَة (урок 20): فِي المَدارِسِ، فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — звичайна касра повертається. Перше там узагалі не виникає, бо означений іменник не несе танвіна в жодному відмінку. Це все, що потрібно на рівні A1; урок 41 дає весь клас і решту його членів.

7. Збірні іменники працюють навпаки. Невелика, але дуже часта група іменників — рослини, фрукти, тварини, дрібні злічувані речі — має голу форму, що позначає вид чи масу, і додає ة, щоб виокремити з неї одну одиницю. Гола форма зветься اسْمُ الجِنْسِ الجَمْعِيّ, форма на ة — اسْمُ الوَحْدَة:

  • شَجَرٌ «дерева, деревна маса» — شَجَرَةٌ «дерево»
  • تُفّاحٌ «яблука» — تُفّاحَةٌ «яблуко»
  • سَمَكٌ «риба (як вид або страва)» — سَمَكَةٌ «одна риба»
  • بَقَرٌ «худоба» — بَقَرَةٌ «корова»

Зверніть увагу на напрям: ة тут не робить слово жіночого роду й множини, а віднімає одиницю від маси. Це протилежність тому, що ة зазвичай робить, тому це й підловлює людей.

8. Голий збірний іменник бере узгодження в однині. Граматично شَجَرٌ — іменник однини, хоч би як множинно це звучало по-англійськи, і за замовчуванням він чоловічого роду: الشَّجَرُ جَميلٌ، السَّمَكُ لَذيذٌ، البَقَرُ كَبيرٌ. Ніколи не *الشَّجَرُ جَميلونَ. (Арабська також дозволяє трактувати деякі збірні іменники як жіночого роду — засвідчені і هٰذا نَخْلٌ, і هٰذِهِ نَخْلٌ — але на рівні A1 тримайтеся чоловічого роду.)

9. А іменник одиничності має власну множину. Щойно ви виокремили одну одиницю, можна порахувати кілька таких, і тоді з’являється справжня множина — ламана в одних словах, ціла ـاتٌ в інших: شَجَرَةٌ ← أَشْجارٌ، سَمَكَةٌ ← أَسْماكٌ، تُفّاحَةٌ ← تُفّاحاتٌ. Тож кожне з цих слів має три форми, і кожна виконує свою роботу: маса, одна одиниця, кілька одиниць.

Форми й моделі

Дев’ять високопродуктивних моделей. Кожна множина тут наведена з повним закінченням, щоб одразу було видно, які з них відмовляються від танвіна:

الوَزْنОднинаМножинаПерекладТипово для
أَفْعالقَلَمٌأَقْلامٌручкакоротких трилітерних іменників
أَفْعالوَلَدٌأَوْلادٌхлопчик”
أَفْعالبابٌأَبْوابٌдвері”
فُعولبَيْتٌبُيوتٌдіміменників форми فَعْل
فُعولقَلْبٌقُلوبٌсерце”
فُعولدَرْسٌدُروسٌурок”
فِعالرَجُلٌرِجالٌчоловіклюдей, речей, прикметників
فِعالجَبَلٌجِبالٌгора”
فُعُلكِتابٌكُتُبٌкнижкаоднин із довгим голосним
فُعُلمَدينَةٌمُدُنٌмісто”
فُعَلغُرْفَةٌغُرَفٌкімнатаоднин форми فُعْلَة
فُعَلدَوْلَةٌدُوَلٌдержава, країнатакож кількох іменників فَعْلَة
فُعّالطالِبٌطُلّابٌстудентлюдських іменників فاعِل
فُعّالعامِلٌعُمّالٌробітник”
مَفاعِلمَكْتَبٌمَكاتِبُписьмовий стіл, конторачотирилітерних іменників на م
مَفاعِلمَدْرَسَةٌمَدارِسُшкола”
مَفاعيلمِفْتاحٌمَفاتيحُключ+ довгий голосний
أَفْعِلاءصَديقٌأَصْدِقاءُдруглюдських іменників форми فَعيل
أَفْعِلاءطَبيبٌأَطِبّاءُлікар”

Три закінчення поруч — для звичайної множини й для диптота. Спершу прочитайте третій рядок: це єдине місце, де ці дві системи справді розходяться:

Відмінокكُتُبٌ (звичайна)مَدارِسُ (диптот, неозначений)المَدارِسُ (з الـ)
مَرْفوعكُتُبٌمَدارِسُالمَدارِسُ
مَنْصوبكُتُبًامَدارِسَالمَدارِسَ
مَجْروركُتُبٍمَدارِسَالمَدارِسِ

Збірні іменники у трьох формах:

اسْمُ الجِنْس (маса)اسْمُ الوَحْدَة (одна одиниця)Множина одиниціПереклад
شَجَرٌشَجَرَةٌشَجَراتٌдерева / дерево / кілька дерев
تُفّاحٌتُفّاحَةٌتُفّاحاتٌяблука / яблуко / кілька яблук
سَمَكٌسَمَكَةٌسَمَكاتٌриба / одна риба / кілька риб
بَقَرٌبَقَرَةٌبَقَراتٌхудоба / корова / кілька корів
وَرَقٌوَرَقَةٌوَرَقاتٌпапір / аркуш / кілька аркушів
بَيْضٌبَيْضَةٌبَيْضاتٌяйця / яйце / кілька яєць

Свідомо пропущено: моделі فَواعِل، فُعَلاء، فَعالِلَة та десяток рідкісніших, а також розрізнення, яке арабська робить між «множиною небагатьох» і «множиною багатьох». Ви природно зустрінете їх слово за словом.

Приклади

العربيةУкраїнська
الرِّجالُ فِي الغُرْفَةِ الكَبيرَةِ.Чоловіки у великій кімнаті.
الأَوْلادُ فِي المَدْرَسَةِ الآنَ.Хлопчики зараз у школі.
أَصْدِقائي كِرامٌ جِدًّا.Мої друзі дуже щедрі.
الطُّلّابُ مُجْتَهِدونَ وَالأَطِبّاءُ مَشْغولونَ.Студенти працьовиті, а лікарі зайняті.
عَلَى المَكْتَبِ كُتُبٌ وَأَقْلامٌ.На столі є книжки й ручки.
فِي المَدينَةِ بُيوتٌ قَديمَةٌ وَمَدارِسُ جَديدَةٌ.У місті є старі будинки й нові школи.
هٰذِهِ مَفاتيحُ، وَتِلْكَ أَقْلامٌ.Це ключі, а те — ручки.
دَرَسْتُ فِي مَدارِسَ كَثيرَةٍ.Я навчався в багатьох школах.
بَيْنَ الجِبالِ طَريقٌ ضَيِّقٌ.Між горами є вузька дорога.
الشَّجَرُ جَميلٌ فِي الرَّبيعِ.Дерева красиві навесні.
أَكَلْتُ تُفّاحَةً وَشَرِبْتُ الشّايَ.Я з’їв яблуко і випив чай.
السَّمَكُ لَذيذٌ، وَالسَّمَكَةُ الكَبيرَةُ غالِيَةٌ.Риба смачна, а велика риба дорога.
فِي الحَديقَةِ أَشْجارٌ كَثيرَةٌ.У саду багато дерев.
فَتَحْتُ الأَبْوابَ وَالنَّوافِذَ.Я відчинив двері й вікна.

Типові помилки

  • كِتابونَ -> كُتُبٌ — закінчення ـونَ належить чоловікам, тож іменник на позначення речі ніколи його не бере, хоч би якою була його множина.
  • الطُّلّابونَ -> الطُّلّابُ — і точно не можна використовувати обидві системи водночас. طُلّابٌ уже є множиною; додавання ـونَ множить її вдруге.
  • بَيْتاتٌ -> بُيوتٌ — ـاتٌ не є універсальним закінченням множини. Використовуйте ту ламану множину, яку слово справді має; بَيْتٌ має بُيوتٌ і нічого іншого.
  • مَدْرَساتٌ -> مَدارِسُ — закінчення ة не гарантує множини на ـاتٌ. (Слово مُدَرِّساتٌ, яке ви могли зустріти, — це множина від مُدَرِّسَةٌ «вчителька», інше слово.)
  • أَقْلابٌ -> قُلوبٌ — не можна скопіювати модель зі схожого на вигляд слова. قَلَمٌ бере أَفْعال, а قَلْبٌ бере فُعول, і знає це тільки словник.
  • مَدارِسٌ / مَفاتيحٌ -> مَدارِسُ / مَفاتيحُ — ці моделі — مَمْنوعٌ مِنَ الصَّرْف і ніколи не беруть танвін, у жодному відмінку.
  • فِي مَدارِسِ كَثيرَةٍ -> فِي مَدارِسَ كَثيرَةٍ — неозначений диптот бере фатху після прийменника. Зверніть увагу: прикметник — звичайне слово і зберігає свою касру.
  • فِي مَدارِسَ المَدينَةِ -> فِي مَدارِسِ المَدينَةِ — але щойно слово стає означеним або очолює إِضافَة, касра повертається. Правило фатхи діє лише для голої неозначеної форми.
  • أَكَلْتُ تُفّاحٌ كَبيرَةٌ. -> أَكَلْتُ تُفّاحَةً كَبيرَةً. — якщо ви маєте на увазі одне яблуко, вам потрібне ة; голий збірний іменник означає яблука взагалі.
  • الشَّجَرُ جَميلونَ. -> الشَّجَرُ جَميلٌ. — голий збірний іменник рахується як однина, а не множина, хоч би що він означав.

Поради

  • Вивчайте кожен іменник парою, вголос, із першого дня: قَلَمٌ — أَقْلامٌ، بَيْتٌ — بُيوتٌ، مَدْرَسَةٌ — مَدارِسُ. Добудовувати множини до сотні іменників, які ви вивчили голими, — це справжня мука.
  • Розпізнавайте, але не утворюйте самостійно. Ваше завдання з ламаними множинами на рівні A1 — почути مَفاتيحُ і подумати «множина чогось», а не утворити її з مِفْتاحٌ за правилом.
  • Використовуйте форму як першу здогадку: أ спереду плюс довгий ـا зазвичай означає множину; ـا після другого приголосного в довгому слові — майже завжди; подвоєний середній приголосний із ـُ спереду (طُلّاب، عُمّال) зазвичай означає множину людей — хоча не завжди, як показує تُفّاح.
  • Довжина — ваш союзник. Короткі слова дикі; довгі — приручені. Якщо однина має чотири приголосні, здогадуйтеся مَفاعِل / مَفاعيل, і здебільшого не помилитеся.
  • Прив’язуйте прапорець диптота до форми, а не до списку: مَدارِسُ، مَفاتيحُ، أَصْدِقاءُ. Якщо множина виглядає як одна з цих трьох моделей, очікуйте відсутність танвіна й фатху в родовому відмінку.
  • Зі збірними іменниками запитуйте себе «весь вид, чи одна одиниця?», перш ніж писати. Саме це питання вирішує вибір між سَمَكٌ і سَمَكَةٌ — і те саме питання стоїть при تُفّاح، بَقَر، بَيْض، وَرَق.
  • Поки що не зважайте на те, як прикметник узгоджується з множиною речей. Це справді дивно, і саме наступний урок присвячений тільки цьому.
  • Лічба цих множин (три книжки, десять шкіл) має власні правила й власний урок — 26. До того часу використовуйте їх без числівника попереду.