Коротко

Арабська має два регулярні способи творення множини, і їх називають «цілими» — سالِم — бо однина всередині них лишається неторканою. Ви додаєте закінчення, і більше нічого не рухається. Одна з них, ـونَ / ـينَ, зарезервована для чоловіків: مُعَلِّمٌ стає مُعَلِّمونَ. Друга, ـات, заміняє жіноче ة і набагато щедріша: مُعَلِّمَةٌ стає مُعَلِّماتٌ, і так само سَيّارَةٌ, яке взагалі не позначає людину. Разом ці два закінчення покривають дуже велику частку множин, які знадобляться вам на рівні A1, і це єдині множини, які ви можете самостійно утворити від однини, нікуди не заглядаючи.

Вчити їх разом варто тому, що в одному важливому аспекті вони поводяться однаково, а в іншому — по-різному. Обидві мають два закінчення на три відмінки, а не три закінчення — тобто кожна зливає два відмінки в одну форму — і пара та сама в обох: знахідний зливається з родовим. Чоловіча множина використовує одну форму для підмета й іншу для всього іншого; жіноча множина теж має одну форму для підмета й іншу для всього іншого, і ця друга форма несе касру, ніколи не фатху. رَأَيْتُ الطّالِباتِ правильно, а *رَأَيْتُ الطّالِباتَ — ні, хоч би як ваше вухо не просило фатхи додатка.

Правило

1. Три типи множини, два з них регулярні. Арабська утворює множину трьома способами: дві цілі множини цього уроку, які приклеюють закінчення до незайманої однини, та ламана множина, яка перебудовує слово зсередини (كِتابٌ → كُتُبٌ). Ламані множини — це урок 10, і це найпоширеніший тип, тож не робіть із цього уроку висновок, що арабська утворює множину регулярно. Зробіть вужчий і корисніший висновок: коли слово бере цілу множину, ви можете утворити її на місці.

2. جَمْعُ المُذَكَّرِ السّالِم: ـونَ для підмета, ـينَ для всього іншого. Візьміть однину точно такою, яка вона є, зніміть із неї відмінкове закінчення й приєднайте закінчення множини:

• مُعَلِّمٌ → مُعَلِّمونَ (مَرْفوع) / مُعَلِّمينَ (مَنْصوب і مَجْرور)
• مُهَنْدِسٌ → مُهَنْدِسونَ / مُهَنْدِسينَ
• مُدَرِّسٌ → مُدَرِّسونَ / مُدَرِّسينَ
• مُسْلِمٌ → مُسْلِمونَ / مُسْلِمينَ

Три речі про саме закінчення. و і ي — довгі голосні, тож закінчення — це два повні склади, і пропустити їх неможливо. ن завжди несе фатху — مُعَلِّمونَ, ніколи *مُعَلِّمونُ. І ця множина взагалі не бере танвіна, у жодному відмінку: неозначене مُعَلِّمونَ і означене المُعَلِّمونَ різняться лише артиклем. Саме ن виконує тут роботу, яку деінде виконує танвін, тому ці двоє ніколи не з’являються разом.

3. Кому дозволена ця множина. Лише дві групи:

• іменники на позначення чоловіків: مُعَلِّمٌ، مُهَنْدِسٌ، مُوَظَّفٌ، لاعِبٌ، مُواطِنٌ
• прикметники й дієприкметники, що описують чоловіків: مَشْغولونَ، مُجْتَهِدونَ، مِصْرِيّونَ

Нічого іншого, крім одного короткого закритого списку: кілька слів позичають це закінчення, не належачи до цього класу, — десятки عِشْرونَ، ثَلاثونَ і окремі іменники на кшталт سِنونَ «роки» та أَهْلونَ «родина», — а граматики заносять їх окремо як مُلْحَق بِجَمْعِ المُذَكَّرِ السّالِم, «приєднані до» цілої множини чоловічого роду. Поза цим списком книжка, машина, стіл, собака й гора назавжди виключені, так само як і кожен іменник жіночого роду. *كِتابونَ і *سَيّارونَ — це не незграбна арабська, це неможлива арабська.

Уважно зверніть увагу на напрям обмеження: бути чоловіком робить іменник придатним, а не зобов’язаним. Чимало іменників на позначення чоловіків мають натомість ламану множину — رَجُلٌ → رِجالٌ، وَلَدٌ → أَوْلادٌ، طالِبٌ → طُلّابٌ. Слова, які надійно беруть ـونَ, — це похідні слова: дієприкметники похідних і чотирилітерних порід дієслова, активні (مُعَلِّم، مُهَنْدِس) так само як пасивні (مُوَظَّف) — урок 53, — і прикметники-нісби на ـِيّ (урок 21). Якщо іменник на позначення чоловіка короткий і базовий, очікуйте ламану множину й перевіряйте її в словнику.

4. جَمْعُ المُؤَنَّثِ السّالِم: скиньте ة, додайте ـات. Рецепт механічний:

• مُعَلِّمَةٌ → مُعَلِّماتٌ
• طالِبَةٌ → طالِباتٌ
• سَيّارَةٌ → سَيّاراتٌ
• لُغَةٌ → لُغاتٌ

ة ніколи не виживає — не можна написати *مُعَلِّمَةاتٌ — бо ـات уже містить жіноче ت, яке тепер стоїть на власних ногах як повноцінний приголосний. Іменники, які від початку не мають ة, просто беруть ـات як воно є: اِمْتِحانٌ → اِمْتِحاناتٌ، حَيَوانٌ → حَيَواناتٌ.

5. Її два закінчення й пастка, що визначає цей урок. Жіноча множина справді бере танвін, тож форм у неї загалом чотири — але голосних лише два:

• مَرْفوع: طالِباتٌ / الطّالِباتُ — дамма, як і слід очікувати
• مَنْصوب: طالِباتٍ / الطّالِباتِ — касра
• مَجْرور: طالِباتٍ / الطّالِباتِ — касра, знову та сама форма

Ціла жіноча множина ніколи не бере фатху. Там, де будь-який звичайний іменник показав би مَنْصوب із фатхою, ця множина натомість показує касру й виглядає ідентично до родового відмінка:

• رَأَيْتُ الطّالِباتِ — я побачив студенток (додаток, і все одно касра)
• رَأَيْتُ طالِباتٍ — я побачив якихось студенток
• سَأَلْتُ المُعَلِّماتِ — я запитав учительок

*رَأَيْتُ الطّالِباتَ — неправильно. Це не виняток у сенсі дивацтва, яке треба сліпо зазубрити; це належить до невеликої родини закінчень під назвою العَلاماتُ الفَرْعِيَّة, «замінники позначок», де відмінок сигналізується чимось іншим, ніж звичайний голосний. Урок 40 їх збирає. Наразі досить одного речення: для ـات знахідний позичає касру родового.

6. Що покриває множина на ـات. Значно більше, ніж чоловіча:

• жінки: مُعَلِّماتٌ، طالِباتٌ، مُهَنْدِساتٌ، مُمَرِّضاتٌ
• речі й абстрактні поняття, незалежно від їхнього роду: سَيّاراتٌ، ساعاتٌ، كَلِماتٌ، لُغاتٌ، جامِعاتٌ، مَطاراتٌ

Проте покривати — не те саме, що гарантувати: ة в однині гарантує ـات не більше, ніж бути чоловіком гарантує ـونَ, і багато повсякденних іменників жіночого роду мають натомість ламану множину — مَدينَةٌ → مُدُنٌ، مَدْرَسَةٌ → مَدارِسُ.

Це також жива, продуктивна множина мови: нові слова, технічні терміни й запозичення зазвичай беруть ـات, а не підганяються під ламану модель. Коли ви утворюєте чи запозичуєте іменник і потребуєте його множину, ـات — найбезпечніший вибір.

7. Узгодження: із людьми все стає множиною. Урок 8 навчив, що прикметник копіює іменник в означеності, відмінку й роді. Додайте до цього списку число. Коли множина позначає людей, прикметник теж стоїть у множині:

• المُعَلِّمونَ الجُدُدُ — нові вчителі (جُدُدٌ — ламана множина від جَديدٌ)
• المُعَلِّماتُ الجَديداتُ — нові вчительки (прикметник у цілій множині)
• مُهَنْدِسونَ مِصْرِيّونَ — єгипетські інженери

Те саме стосується присудка іменного речення, який стоїть у مَرْفوع і зазвичай неозначений: المُوَظَّفونَ مَشْغولونَ، الطّالِباتُ مُجْتَهِداتٌ. А займенник, що заміняє таку множину, — هُمْ для чоловіків і هُنَّ для жінок (урок 6).

Зверніть увагу: прикметник не мусить використовувати ту саму множину, що й іменник. المُعَلِّمونَ — ціла множина, الجُدُدُ — ламана; кожне слово бере ту множину, яка в нього є. Збігатися має граматичне число, а не форма.

Один прапорець, бо інакше він вас підловить: це правило узгодження в множині діє для людей. Множина неістот бере прикметник у жіночому роді однини — سَيّاراتٌ كَثيرَةٌ, а не *سَيّاراتٌ كَثيراتٌ. Це правило — цілий урок 11; тут просто запам’ятайте, що ці два випадки різні.

8. ن зникає в إِضافَة. Коли ціла множина чоловічого роду є першим членом присвійної конструкції, її ن випадає:

• المُعَلِّمونَ → مُعَلِّمو الْمَدْرَسَةِ — учителі школи
• المُعَلِّمينَ → مُعَلِّمي الْمَدْرَسَةِ — (додаток або після прийменника)

Два орфографічні моменти. Після و у مُعَلِّمو нічого не йде — жодного німого аліфа, на відміну від дієслівних форм на кшталт كَتَبوا. І перший член конструкції не бере артикля, тож *المُعَلِّمو неможливе. Жіноча множина зберігає своє ت і відмінковий голосний на тому самому місці й скидає лише танвін, як і будь-який перший член: مُعَلِّماتُ الْمَدْرَسَةِ. Коли й чому все це відбувається — урок 20; наразі просто впізнавайте цю форму, щоб вона не здавалася одруком.

9. Які з цих закінчень ви справді почуєте? Це важливіше, ніж здається. У звичайному офіційному мовленні кінцеві короткі голосні випадають перед паузою — пауза, — тож більшість відмінкових закінчень мовчить.

• ـونَ і ـينَ: чутні. Тут два відмінки розділяє довгий голосний و / ي усередині закінчення, а не кінцевий короткий голосний, тож контраст між مُعَلِّمونَ і مُعَلِّمينَ виживає в живому мовленні — навіть у паузі, де фатха на ن сама випадає. Це одне з небагатьох місць у літературній арабській, де відмінок можна почути на слух.
• ـاتُ / ـاتِ / ـاتٌ / ـاتٍ: нечутні наприкінці фрази. Ви чуєте просте ـات. Голосний повертається, щойно за словом іде наступне й фраза продовжується.

Отже: правильно ставте чоловічі закінчення, бо їх почують люди, і правильно ставте жіночі, бо вони знадобляться вам, щойно ви почнете писати.

10. Що цей урок свідомо оминає. Ламані множини, яких більшість, — це урок 10. Узгодження з множиною неістот — урок 11. Двоє чогось в арабській — це ані однина, ані множина: двоїна — урок 12. А родина іменників, які взагалі відмовляються від танвіна, серед них імена на кшталт فاطِمَةُ і ламані множини на кшталт مَدارِسُ, — це урок 41.

Форми й моделі

جَمْعُ المُذَكَّرِ السّالِم, поруч з однини, щоб було видно, що саме замінює закінчення:

جَمْعُ المُؤَنَّثِ السّالِم — зауважте, що два нижні рядки ідентичні:

Слова, що беруть цілу множину чоловічого роду:

Слова, що беруть цілу множину жіночого роду — спершу люди, потім речі:

Узгодження, однина проти множини:

ن у складі إِضافَة і поза ним (лише для впізнавання — правило належить уроку 20):

Приклади

Типові помилки

• رَأَيْتُ الطّالِباتَ -> رَأَيْتُ الطّالِباتِ — ціла множина жіночого роду ніколи не бере фатху. Її знахідний пишеться й вимовляється точнісінько як родовий.
• رَأَيْتُ طالِباتاً -> رَأَيْتُ طالِباتٍ — а неозначений знахідний — це касратан, тож і німого аліфа додавати не треба. Закінчення ـات просто не має форми з фатхою.
• رَأَيْتُ الْمُعَلِّمونَ -> رَأَيْتُ الْمُعَلِّمينَ — ـونَ лише для підмета. Додаток і все, що йде після прийменника, бере ـينَ.
• مَعَ الْمُهَنْدِسونَ -> مَعَ الْمُهَنْدِسينَ — те саме правило з іншого боку: прийменник ставить свій іменник у مَجْرور, а для цієї множини це ـينَ.
• مُعَلِّمينٌ -> مُعَلِّمينَ — ціла множина чоловічого роду не бере танвін у жодному відмінку. Означеною її робить лише الـ; без الـ вона вже неозначена.
• مُعَلِّمونُ -> مُعَلِّمونَ — ن цієї множини завжди несе фатху, у якому б відмінку не стояло слово.
• مُعَلِّمَةونَ -> مُعَلِّماتٌ — іменник жіночого роду ніколи не може взяти ـونَ. Скиньте ة і додайте ـات; це єдина ціла множина, яку він має.
• كِتابونَ / سَيّارونَ -> كُتُبٌ / سَيّاراتٌ — ـونَ лише для чоловіків. Книжка бере ламану множину (урок 10), машина бере ـات.
• رَجُلونَ -> رِجالٌ — так, це чоловік, але саме цей іменник має ламану множину. Придатність — це не обов’язок; вивчайте множину кожного іменника разом із самим іменником.
• المُعَلِّمونَ الْجَديدُ -> المُعَلِّمونَ الْجُدُدُ — прикметник, що описує множину людей, сам має бути в множині, навіть коли його множина іншого типу.
• المُعَلِّماتُ الْجَديدَةُ -> المُعَلِّماتُ الْجَديداتُ — узгодження в жіночому роді однини — для множини неістот (урок 11). Жінки — люди, тож прикметник стоїть у множині.
• المُعَلِّمونَ الْمَدْرَسَةِ -> مُعَلِّمو الْمَدْرَسَةِ — в إِضافَة ن випадає, а перший член утрачає артикль.

Поради

• Вивчайте чоловічу множину як пару звуків, а не як таблицю: ـونَ для того, хто діє, ـينَ для всіх інших. Промовте вголос десяток іменників обома способами, доки заміна не стане автоматичною.
• Запам’ятовуйте кожен новий іменник разом із його множиною, так само як ви вже запам’ятовуєте його з танвіном: مُهَنْدِسٌ — مُهَنْدِسونَ، سَيّارَةٌ — سَيّاراتٌ. Здогадуватися коштує дорожче, ніж запам’ятати.
• Єдиний факт із цього уроку, який варто вивчити до автоматизму, — це те, що ـات не має фатхи. Випишіть кілька разів رَأَيْتُ الطّالِباتِ; помилка, якій це запобігає, — саме та, яку шукають екзаменатори.
• Швидкий тест на придатність для ـونَ: чи могли б ви показати на групу й сказати «ці чоловіки»? Якщо ні — якщо це жінки, предмети, тварини чи ідеї — про це закінчення не може бути й мови.
• ـات — ваш запасний варіант. Коли ви справді не знаєте множини, а іменник жіночого роду або неживий, ـات частіше виявляється правильним, ніж будь-яка ламана модель, яку ви могли б вигадати.
• Не намагайтеся почути жіночі відмінкові закінчення в мовленні; вони зникають перед паузою. Ставтеся до них як до того, що ви відтворюєте на письмі й у ретельному читанні.
• Поки що не переймайтеся тим, що відбувається, коли ці множини зустрічають числівник, і що бере група із двох, — числівники це урок 26, а двоїна — урок 12.
• Коли зустрінете в тексті مُعَلِّمو або مُهَنْدِسي, а ن ніби бракує, погляньте на наступне слово: це буде друга половина إِضافَة.