Коротко

Англійська ставить прикметник перед іменником і більше його не чіпає: «a big house», «the big house», «in a big house» — «big» ніколи не змінює форми. Арабська робить усе навпаки. Прикметник стоїть після іменника і копіює його: بَيْتٌ كَبيرٌ, буквально «дім, великий». Арабська граматика називає прикметник النَّعْت — означенням, а іменник, на якому він тримається, — المَنْعوت, означуваним. نَعْت — залежний член: він повторює рід іменника, його число, означеність і відмінок, тож майже кожен написаний вами прикметник закінчується тим самим звуком, що й слово перед ним.

З цих чотирьох саме означеність вирішує, що насправді означають ваші два слова. Поставте الـ на обидва слова — і матимете словосполучення: البَيْتُ الكَبيرُ, «великий дім» — ярлик, ще не твердження. Поставте його лише на перше слово — і матимете іменне речення з уроку 2: البَيْتُ كَبيرٌ, «дім великий». Різниця — дві літери й один кінцевий знак, а ця різниця — ціле речення. Вивчайте цю пару разом із першого дня, і пастка зникне.

Правило

1. Прикметник завжди стоїть другим. У літературній арабській نَعْت стоїть після свого іменника. Варіанта словосполучення з прикметником спереду не існує, і в словосполученнях цього уроку обидва слова стоять поруч — єдине, що регулярно може стати між ними, — це إِضافَة, а вона чекає на вас в уроці 20:

• بَيْتٌ كَبيرٌ — великий дім
• كِتابٌ جَديدٌ — нова книжка
• مَدينَةٌ جَميلَةٌ — красиве місто

*كَبيرٌ بَيْتٌ — це не «поетичний» чи рідкісний порядок слів. Це взагалі не словосполучення — читач спробував би розібрати це як речення, «великий — це дім», і здався б.

2. Копіюються чотири речі. نَعْت узгоджується зі своїм іменником у:

• роді — مُذَكَّر або مُؤَنَّث
• числі — однина, двоїна або множина
• означеності — обидва без нічого, або обидва з الـ
• відмінку — مَرْفوع، مَنْصوب، مَجْرور

Число внесене до списку для повноти; у цьому уроці кожен іменник — в однині, тож поки що з ним нічого робити. Множина принесе справжній сюрприз (урок 11), а двоїна має власні закінчення (урок 12). Наразі — три пункти, які треба позначити.

3. Рід: жіноча форма прикметника бере ة. Майже кожен прикметник, який ви зустрінете на рівні A1, утворює жіночу форму додаванням ـة до чоловічої — точнісінько як іменники з уроку 5:

• الوَلَدُ الصَّغيرُ — маленький хлопчик
• البِنْتُ الصَّغيرَةُ — маленька дівчинка

Прикметник копіює граматичний рід іменника, а не те, чим є сама річ. Іменник, який є жіночого роду без жодного ة, усе одно бере жіночий прикметник: شَمْسٌ حارَّةٌ، يَدٌ صَغيرَةٌ. Дізнайтеся рід один раз, запам’ятайте його разом зі словом — і прикметник підлаштується сам собою.

Один чесний виняток, який варто відзначити й одразу забути: невелика група прикметників за моделлю أَفْعَل — кольори й фізичні ознаки — утворює жіночу форму інакше й узагалі не бере танвін: أَحْمَرُ / حَمْراءُ، أَبْيَضُ / بَيْضاءُ. Вони належать до особливих класів відмінювання з уроку 41. Усе в цьому уроці використовує звичайне ة.

4. Означеність: або обидва, або жоден. Це правило, на якому тримається весь урок. نَعْت і його مَنْعوت мають узгоджуватися в означеності, і законних форм рівно дві:

• обидва неозначені: بَيْتٌ كَبيرٌ — якийсь великий дім
• обидва означені: البَيْتُ الكَبيرُ — великий дім

Змішана пара — це зіпсована арабська. *بَيْتٌ الكَبيرُ не означає нічого в жодному прочитанні — ні «якийсь великий дім», ні «той великий дім», ні речення. Це стоїть в одному ряду з написанням الـ і танвіна на тому самому слові серед найпоширеніших помилок початківця.

5. Відмінок: прикметник вторить, а не вибирає. Що б речення не робило з іменником, прикметник носить те саме закінчення — включно з танвіном, коли іменник неозначений:

• مَرْفوع: البَيْتُ الكَبيرُ قَريبٌ. — словосполучення є підметом
• مَنْصوب: رَأَيْتُ البَيْتَ الكَبيرَ. — словосполучення є додатком
• مَجْرور: سَكَنْتُ في بَيْتٍ كَبيرٍ. — словосполучення стоїть після прийменника

Зауважте: відмінок вирішується для словосполучення, реченням навколо нього, а потім прикладається двічі. Ви ніколи не питаєте «який відмінок має взяти كَبير?» — ви питаєте, у якому відмінку стоїть іменник, і копіюєте його. Саме тому прикметник — це تابِع, «залежний член», в арабській граматиці.

6. Тест на الـ: словосполучення чи речення? Два слова, іменник і прикметник, дають три різні результати залежно від того, де опиниться артикль:

Третій рядок — це іменне речення з уроку 2, і воно збудоване з тих самих двох слів. Механізм простий: означений іменник, за яким іде неозначене означувальне слово, — це твердження про той іменник, бо невідповідність означає, що друге слово не може бути залежним членом. Зробіть їх однаковими — і твердження знову згортається в ярлик.

Тренуйте цю пару поспіль, доки це не стане автоматичним. المَدينَةُ الجَميلَةُ — красиве місто. المَدينَةُ جَميلَةٌ — місто красиве. الدَّرْسُ السَّهْلُ — легкий урок. الدَّرْسُ سَهْلٌ — урок легкий.

7. Означеність без الـ: пастка суфікса. Урок 7 дав вам كِتابي، بَيْتُكَ، سَيّارَتُها. Урок 4 сказав, що іменник із присвійним закінченням уже означений — а правило 4 байдуже, звідки в нього ця означеність. Тож прикметнику все одно потрібен الـ:

• كِتابي الجَديدُ — моя нова книжка
• بَيْتُكَ القَديمُ — твій старий дім
• سَيّارَتُها الصَّغيرَةُ — її маленька машина

Напишіть *كِتابي جَديدٌ, маючи на увазі «моя нова книжка», і ви натомість напишете повне речення: «Моя книжка нова». Той самий перемикач, що й у правилі 6, тільки означеність тут іде від суфікса, а не від артикля. Власні назви означені самі собою, тож прикметник при імені теж бере الـ: القاهِرَةُ القَديمَةُ, «старий Каїр».

Є ще одне джерело означеності — إِضافَة (بابُ البَيْتِ, «двері дому»), де прикметник ставить запитання, який саме іменник він описує. Ця конструкція — урок 20, і питання про прикметник вирішується там; поки що не будуйте такі словосполучення.

8. Два артиклі — два незалежні рішення щодо сонячної літери. Кожен الـ підкоряється тій літері, перед якою він опинився, тож в одному словосполученні цілком може бути один уподібнений артикль і один вимовний. Пишіть шадду, а ل сонячного артикля залишайте без жодного знака:

• البَيْتُ الكَبيرُ — місячна, місячна
• الطّالِبُ الجَديدُ — сонячна, місячна
• المَدينَةُ الصَّغيرَةُ — місячна, сонячна
• الرَّجُلُ الطَّويلُ — сонячна, сонячна

9. Нанизування прикметників. Більш ніж один означувальник просто стає в чергу після іменника, і кожен повторює весь набір закінчень:

• بَيْتٌ كَبيرٌ جَديدٌ — якийсь великий новий дім
• البَيْتُ الكَبيرُ الجَديدُ — великий новий дім
• قِصَّةٌ قَصيرَةٌ وسَهْلَةٌ — коротка й легка історія

وَ між двома прикметниками необов’язковий; давня традиція радить писати його, коли дві якості далекі за змістом, і опускати, коли вони близькі. В узгодженні нічого не змінюється: що ви зробили з першим прикметником, зробіть і з другим.

10. Залишено на потім. Узгодження в множині, зокрема правило, що множина неістот бере прикметник у жіночому роді однини, — це уроки 9–11; двоїна — урок 12. Прикметники, утворені від назв місць і народів (مِصْرِيٌّ، عَرَبِيٌّ), — це نِسْبَة з уроку 21: вони узгоджуються точно так само, як тут. «Більший» і «найбільший» — зовсім інша форма слова, урок 28. А прикметник може також опинитися у знахідному відмінку як присудок كانَ (урок 32) або як حال (урок 55). Усі вони спираються на узгодження, яке ви вивчаєте зараз.

Форми й моделі

بَيْت (чоловічий рід) з كَبير — повна таблиця

مَدينَة (жіночий рід) з كَبيرَة — та сама таблиця, лише важча на одне ة

Що ставить словосполучення в кожен відмінок

Стандартні прикметники — вивчайте кожен рядок як одне ціле

Чотири з означених форм — الصَّغيرُ، الطَّويلُ، السَّهْلُ، الصَّعْبُ — починаються із сонячної літери, тож їхній ل мовчить, а всю роботу виконує шадда.

Словосполучення проти речення — тренуйте їх парами

Коли іменник означений суфіксом, а не الـ

Приклади

Типові помилки

• البَيْتُ كَبيرُ. -> البَيْتُ كَبيرٌ. (Дім великий.) або البَيْتُ الكَبيرُ (великий дім) — гола дамма без الـ і без танвіна не може бути закінченням цього слова. Вирішіть, чи ви робите твердження, чи пишете ярлик, і позначте це.
• بَيْتٌ الكَبيرُ -> بَيْتٌ كَبيرٌ або البَيْتُ الكَبيرُ — означеність має збігатися на обох словах. Наполовину означена пара — це не словосполучення й не речення; це нічого.
• كَبيرٌ بَيْتٌ -> بَيْتٌ كَبيرٌ — англійський порядок слів. Означувальне слово ніколи не йде перед іменником в арабській.
• كِتابي جَديدٌ (у значенні «моя нова книжка») -> كِتابي الجَديدُ — присвійне закінчення вже зробило іменник означеним, тож прикметник має нести الـ. Те, що ви написали, — це речення «Моя книжка нова».
• المَدينَةُ الكَبيرُ -> المَدينَةُ الكَبيرَةُ — рід теж копіюється. Іменник жіночого роду бере ة-форму прикметника, навіть коли обидва слова геть не схожі одне на одне.
• في البَيْتِ الكَبيرُ -> في البَيْتِ الكَبيرِ — прийменник ставить у родовому відмінку все словосполучення, а не лише перше слово. Прикметник завжди носить те саме закінчення.
• رَأَيْتُ بَيْتًا كَبيرٌ -> رَأَيْتُ بَيْتًا كَبيرًا — копія включає й танвін. Неозначений знахідний на іменнику означає неозначений знахідний і на прикметнику, разом із сидінням аліфа.
• سَيّارَةٌ جَديدَةً -> سَيّارَةٌ جَديدَةٌ — два різні танвіни в одному словосполученні означають, що один із них не скопіювали. Прочитайте закінчення іменника вголос, перш ніж писати прикметник.
• الطالِبُ الجَديدُ -> الطّالِبُ الجَديدُ — ط — сонячна літера: її ل мовчить і не має жодного знака, а ط несе шадду. Другий артикль стоїть перед ج, місячною літерою, і вимовляється звично.
• المَدينَةُ الجَميلَةُ. (у значенні «місто красиве») -> المَدينَةُ جَميلَةٌ. — з الـ на обох словах ви описали місто, а не сказали про нього нічого. Присудок лишається неозначеним.

Поради

• Вивчайте кожен прикметник парою, чоловічою і жіночою формою разом: كَبيرٌ / كَبيرَةٌ، صَعْبٌ / صَعْبَةٌ. Половина прикметника непридатна, бо половина ваших іменників — жіночого роду.
• Рахуйте артиклі, перш ніж вирішити, що ви написали. Два الـ = словосполучення. Один الـ, лише на першому слові, = речення. Жодного = неозначене словосполучення.
• Ставтеся до прикметника як до відлуння: скажіть іменник із повним закінченням уголос, потім скажіть прикметник із тим самим закінченням. Якщо вони не римуються — щось не так.
• Пишіть у тому самому порядку — спершу іменник, повністю із закінченням, потім прикметник. Вибір закінчення прикметника окремо від іменника — ось що породжує невідповідності.
• Пастка, яка тримається найдовше, — це вже означений іменник: كِتابي، بَيْتُكَ, ім’я. Щоразу, коли іменник має суфікс, автоматично тягніться по الـ на прикметнику.
• Тримайте поки що все в однині. Якщо потрібно описати більш ніж одну річ, дочекайтеся уроків 9–11 замість того, щоб угадувати, — правила множини містять один справді контрінтуїтивний випадок.
• Поки що ігноруйте «більший» і «найбільший». أَكْبَر утворюється не додаванням чогось до كَبير, і узгоджується за іншими правилами (урок 28).
• Спосіб запам’ятати порядок слів: читайте بَيْتٌ كَبيرٌ подумки як «дім — великий». Щойно це формулювання видасться природним, арабський порядок перестане здаватися перевернутим.