Коротко

Арабська мова розподіляє кожен іменник і кожен прикметник в один із двох розрядів — مُذَكَّر і مُؤَنَّث. Третього розряду немає, і оминути цей поділ не можна. Чоловічий рід не має жодного маркера — це просто голе слово: وَلَدٌ، كِتابٌ، كَبيرٌ. Жіночий рід — маркований член пари, і в переважній більшості слів маркер — це одна літера в кінці, ة, яка називається التّاءُ المَرْبوطَةُ. Додайте її до طالِبٌ — і отримаєте طالِبَةٌ; додайте її до كَبيرٌ — і отримаєте كَبيرَةٌ.

Два факти роблять це не таким механічним, як здається. Короткий список дуже поширених іменників має жіночий рід без жодного маркера — شَمْسٌ، أَرْضٌ، يَدٌ — а ще коротший список іменників закінчується на ة, залишаючись чоловічого роду — خَليفَةٌ، حَمْزَةُ. Обидва списки — це лексика, а не логіка, і обидва варті години заучування вже зараз. Рід також не залишається лише на іменнику: він поширюється на прикметник, займенник, вказівний займенник і дієслово, тож одна помилка з родом іменника виявляється як чотири неправильні слова в реченні.

Правило

1. Чоловічий рід немаркований. Не шукайте закінчення чоловічого роду — його не існує. Іменник або прикметник без маркера жіночого роду має чоловічий рід, якщо тільки він не входить до одного зі списків для заучування з пункту 4:

بَيْتٌ، كِتابٌ، قَلَمٌ، وَلَدٌ، بابٌ، طالِبٌ، كَبيرٌ، جَديدٌ، جَميلٌ

Танвін у кінці цих слів означає «неозначений» (урок 4). Про рід він нічого не каже.

2. Маркер жіночого роду, який ви зустрічатимете в дев’яти випадках із десяти, — ة. Він додається до голої форми чоловічого роду і не змінює нічого перед собою:

• طالِبٌ -> طالِبَةٌ، مُدَرِّسٌ -> مُدَرِّسَةٌ، مُهَنْدِسٌ -> مُهَنْدِسَةٌ، طَبيبٌ -> طَبيبَةٌ
• كَبيرٌ -> كَبيرَةٌ، صَغيرٌ -> صَغيرَةٌ، جَديدٌ -> جَديدَةٌ، مُجْتَهِدٌ -> مُجْتَهِدَةٌ

Зверніть увагу на фатху на літері перед ة: مُدَرِّسَةٌ, а не *مُدَرِّسْةٌ. Голосний перед ة завжди a — або коротка фатха, як тут, або довге ā, записане аліфом: فَتاةٌ، حَياةٌ.

Однак обережно: ة — це не перемикач, який можна ввімкнути на будь-якому іменнику, щоб отримати «жіночий варіант». З людьми й тваринами він зазвичай працює саме так. В інших випадках це просто частина слова, і пара слів може взагалі не бути пов’язаною за значенням: مَكْتَبٌ — це стіл або офіс, а مَكْتَبَةٌ — бібліотека. Обидва — звичайні іменники; лише другий граматично жіночого роду.

3. Ще два закінчення жіночого роду. Вони набагато рідші за ة, але не є екзотикою — ви зустрінете їх уже в перший місяць, у кольорах і в кількох повсякденних іменниках.

• ـاء, що називається أَلِفُ التَّأْنيثِ المَمْدودَةُ: صَحْراءُ (пустеля), حَمْراءُ (червона, жіночий рід), بَيْضاءُ (біла, жіночий рід), خَضْراءُ (зелена, жіночий рід).
• ـى, що називається أَلِفُ التَّأْنيثِ المَقْصورَةُ: كُبْرى (найбільша, жіночий рід), صُغْرى (найменша, жіночий рід), ذِكْرى (спогад, річниця), بُشْرى (добра звістка), الدُّنْيا (світ — після йа це саме закінчення записується простим аліфом; правило шукайте в уроці про хамзу в посібнику з вимови).

Два практичні застереження. По-перше, ці слова не мають танвіна: пишуть صَحْراءُ і حَمْراءُ, а не *صَحْراءٌ. Слова, що закінчуються на жіночий ـاء або ـى, належать до класу, який узагалі не приймає танвін, і їхні пари чоловічого роду теж входять до нього — أَحْمَرُ، أَبْيَضُ، أَكْبَرُ закінчуються на голу дамму, хоч би якими звичайними вони здавалися, тож *قَميصٌ أَبْيَضٌ — помилка; урок 41 пояснює чому, а поки що просто не пишіть так. По-друге, не кожен ـاء — це саме це закінчення. У словах ماءٌ (вода) і سَماءٌ (небо) ء — частина кореня, тож ці слова поводяться звичайно і приймають танвін — а ماءٌ, попри свою форму, чоловічого роду.

4. Немарковані іменники жіночого роду: список для заучування. Ці іменники не мають маркера жіночого роду, але все одно жіночого роду. За більшістю з них немає жодного правила, і їх небагато, тож вивчіть їх як один блок. Вони поділяються на чотири групи:

• істоти жіночої статі: أُمٌّ، بِنْتٌ، أُخْتٌ, а також жіночі імена без ة — مَرْيَمُ، زَيْنَبُ، هِنْدُ، سُعادُ
• фіксований набір повсякденних іменників: شَمْسٌ، نارٌ، أَرْضٌ، دارٌ، ريحٌ، حَرْبٌ، نَفْسٌ، سِنٌّ
• парні частини тіла: يَدٌ، عَيْنٌ، رِجْلٌ، أُذُنٌ، قَدَمٌ. Це радше стійка тенденція, ніж закон, але вона таки виправдовує себе: більшість парних органів жіночого роду, а непарні — чоловічого — أَنْفٌ، رَأْسٌ، فَمٌ، لِسانٌ، قَلْبٌ. Винятки, які варто запам’ятати, — حاجِبٌ (брова) і مِرْفَقٌ (лікоть): вони парні, але все одно чоловічого роду.
• назви країн і міст: مِصْرُ، دِمَشْقُ، بَغْدادُ، القاهِرَةُ، بَيْروتُ. Назви міст незмінно жіночого роду. Кілька назв країн, навпаки, вважаються чоловічого роду — العِراقُ، السّودانُ، المَغْرِبُ، لُبْنانُ — тож вивчайте рід країни разом із її назвою.

5. Зворотна пастка: іменники чоловічого роду, що закінчуються на ة. ة у кінці — це вагома підстава вважати слово жіночого роду, але не доказ цього. Дві групи слів закінчуються на ة, позначаючи чоловіків, і скрізь узгоджуються як чоловічого роду:

• титули та підсилені означення: خَليفَةٌ (халіф), عَلّامَةٌ (великий учений), رَحّالَةٌ (великий мандрівник). ة тут — давній підсилювач: він робить означення сильнішим, а не жіночим.
• чоловічі особові імена: حَمْزَةُ، أُسامَةُ، طَلْحَةُ، مُعاوِيَةُ. Це чоловіки, тож усе, що з ними узгоджується, — чоловічого роду: حَمْزَةُ كَريمٌ, а не *حَمْزَةُ كَريمَةٌ.

Висновок із пунктів 4 і 5 разом: рід — це властивість слова, а закінчення лише дуже добра підказка щодо нього, а не визначення. Коли вони розходяться, перемагає значення.

6. Рід виявляє себе у чотирьох місцях. Сам іменник рідко створює труднощі. Труднощі створює все, що має з ним узгоджуватися:

• прикметник стоїть після іменника і повторює його рід: وَلَدٌ صَغيرٌ / بِنْتٌ صَغيرَةٌ، بَيْتٌ جَديدٌ / سَيّارَةٌ جَديدَةٌ. Докладніше — в уроці 8.
• займенник: هُوَ для іменника чоловічого роду, هِيَ для жіночого — і це стосується й неживих предметів, тож книжка — هُوَ, а машина — هِيَ. Урок 6.
• вказівний займенник: هٰذا كِتابٌ / هٰذِهِ مَدْرَسَةٌ. Урок 13.
• дієслово: змінюється префікс теперішнього часу — يَكْتُبُ для «він» і تَكْتُبُ для «вона» — الوَلَدُ يَقْرَأُ / البِنْتُ تَقْرَأُ. Уроки 14 і 19.

Ось чому вивчені списки настільки важливі. Помилитися з родом شَمْسٌ — це не одна помилка; це помилка, що повторюється в кожному прикметнику, займеннику й дієслові, які на нього посилаються.

7. Як вимовляється ة. Ця літера — це ه, на якій стоять дві крапки ت, і вона поводиться то як одна, то як інша — залежно від того, що йде далі.

• У паузі — коли слово завершує висловлювання і ви опускаєте закінчення відмінка, що насправді й роблять у мовленні, і що посібник з вимови називає паузальною формою, — ت узагалі не вимовляється. Ви чуєте лише фатху перед нею: مَدينَة.
• Із закінченням відмінка або з танвіном на ній ت вимовляється повністю, а після неї йде закінчення: مَدينَةٌ، مَدينَةً، مَدينَةٍ. Це одна з причин, чому в цьому курсі голосові знаки друкують на кожному слові — лише вони показують, чи вимовляється ت.
• Перед приєднаним займенником ة переписується як звичайна ت і вимовляється: سَيّارَةٌ стає سَيّارَتي; مَدينَةٌ стає مَدينَتُهُ. Урок 7.
• Як перший член إِضافَة, ت вимовляється завжди, навіть у паузі, бо слово ще не завершене: مَدينَةُ القاهِرَةِ، سَيّارَةُ المُدَرِّسِ، غُرْفَةُ الطَّعامِ. Це класична ознака того, що мовець зрозумів цю конструкцію (урок 20).

8. Як правильно писати ة. Вона завжди стоїть у кінці слова; вона ніколи не починає слово й не стоїть усередині нього, і ніколи не сполучається з наступною літерою. Дві крапки обов’язкові: مَدْرَسَةٌ — це школа, مَدْرَسَه — ніщо. Пропускати крапки — поширена звичка в неформальному наборі тексту, але це справжня помилка в письмовій арабській мові, тож виробіть правильну звичку вже зараз. Зверніть увагу також, що знахідний танвін на ة не додає зайвого аліфа: مَدينَةً, а не *مَدينَةًا (урок 4).

9. Позначено, але поки не пояснено: множина. Усе вище стосується однини. Арабська множина робить дещо, що звідси виглядає дивно: множина неживого іменника трактується як жіночий рід однини, тож الكُتُبُ جَديدَةٌ — правильний варіант для «книжки нові», з прикметником жіночого роду при іменнику чоловічого роду. Поки що не намагайтеся знайти в цьому логіку і не дозволяйте цьому похитнути правила для однини. Уроки 9–15 розберуть це як слід.

Форми й моделі

Три закінчення жіночого роду, кожне у парі зі своїм відповідником чоловічого роду:

Звичайні пари, утворені за допомогою ة — спершу іменники для людей, потім прикметники:

Кілька пар використовують два різні слова замість закінчення:

Жіночий рід без жодного маркера — список для заучування:

Чоловічого роду, попри ة:

Де рід стає видимим:

ة і чотири її оточення:

Приклади

Типові помилки

• بِنْتٌ جَميلٌ -> بِنْتٌ جَميلَةٌ — іменник не має ة, але він жіночого роду, і прикметник має це показувати. Ніколи не дозволяйте формі іменника вирішувати за вас, яким має бути прикметник.
• الشَّمْسُ حارٌّ -> الشَّمْسُ حارَّةٌ — شَمْسٌ очолює список немаркованих іменників жіночого роду для заучування. Те саме стосується أَرْضٌ، نارٌ، ريحٌ، حَرْبٌ.
• هٰذا بِنْتٌ -> هٰذِهِ بِنْتٌ — вказівний займенник узгоджується так само, як і прикметник, тож немаркований іменник жіночого роду все одно вимагає هٰذِهِ.
• الخَليفَةُ العادِلَةُ (про чоловіка) -> الخَليفَةُ العادِلُ — خَليفَةٌ закінчується на ة і має чоловічий рід. ة у ньому — підсилювач, а не маркер роду.
• أُسامَةُ ذَهَبَتْ إِلَى السّوقِ -> أُسامَةُ ذَهَبَ إِلَى السّوقِ — чоловіче ім’я на ة вимагає дієслова чоловічого роду. Значення завжди переважає над написанням.
• مَدْرَسَه -> مَدْرَسَةٌ — пишіть дві крапки. ة і ه — різні літери, і якщо прибрати крапки, «школа» перетвориться на ніщо.
• صَحْراءٌ واسِعَةٌ -> صَحْراءُ واسِعَةٌ — слово, що закінчується на жіночий ـاء, не приймає танвін. Одна дамма — це його повне й правильне закінчення.
• كُبْرًى -> كُبْرى — те саме стосується жіночого ـى: без танвіна, і над аліф максурою нічого не пишеться.
• مِصْرُ جَميلٌ -> مِصْرُ جَميلَةٌ — назви міст і більшість назв країн жіночого роду, хоч би яким чоловічим здавалося саме слово.
• مَدينَه القاهِرَةِ -> مَدينَةُ القاهِرَةِ — в إِضافَة перше слово не стоїть у паузі, тож його ة пишеться правильно, а ت вимовляється, після чого йде закінчення відмінка.

Поради

• Ніколи не запам’ятовуйте іменник окремо. Запам’ятовуйте його разом із відповідним прикметником — شَمْسٌ حارَّةٌ، بَيْتٌ كَبيرٌ — і рід повертатиметься разом зі словом, а не вгадуватиметься.
• Список винятків справді короткий. Приблизно п’ятнадцять немаркованих іменників жіночого роду і півдесятка іменників чоловічого роду на ة покривають майже все, що ви зустрінете до рівня B1. Присвятіть їм одне заняття.
• Користуйтеся правилом про частини тіла як справжньою підказкою: якщо орган парний, він жіночого роду, якщо непарний — чоловічого. Це працює достатньо часто, щоб на нього покладатися.
• Коли зустрічаєте нове слово, що закінчується на ة, спершу з’ясуйте, до чого воно відноситься, а не вгадуйте. Людина? Тоді ة майже напевно позначає жінку. Чоловік або титул чоловіка? Тоді ні.
• Промовляйте кожне слово на ة уголос двічі: один раз у паузі, а другий — із закінченням. Ця сама звичка сформує рефлекс, який знадобиться пізніше для إِضافَة.
• Якщо словникова форма виглядає як чоловічого роду, а в тексті до неї постійно додають прикметники жіночого роду, вірте текстові — ви натрапили на один із немаркованих іменників жіночого роду.
• Поки що повністю ігноруйте множину, зокрема все, що ви помітите щодо прикметників жіночого роду при іменниках у множині. Це тема уроків 9–15, і зараз вона лише заплутає однину.
• Не шукайте логіки в شَمْسٌ чи حَرْبٌ. Рід неживих предметів — це історія мови, а не значення, і час, який витрачає учень, краще присвятити списку, ніж поясненню причин.