Коротко

Умовне речення пов’язує умову («якщо…») з наслідком («то…»). Польська мова поділяє їх за тим, наскільки ймовірна умова. Реальна умова (цілком може статися) використовує звичайне jeśli / jeżeli плюс звичайне дієслово дійсного способу. Нереальна умова (так не є або не було) використовує gdyby плюс умовні форми, які ви бачили в уроці 37. Уся суть тут — підібрати правильну пару: який сполучник, яка форма дієслова.

Правило

Кожне умовне речення має дві частини: підрядну частину умови (частина з «якщо», зване poprzednik) і головну частину-наслідок (następnik). Польська мова поділяє їх на дві великі групи.

Тип 1 — реальні/відкриті умови (jeśli, jeżeli, gdy)

Умова справді можлива. Вводьте її за допомогою jeśli або jeżeli (взаємозамінні; jeżeli трохи офіційніше), або за допомогою gdy («коли/якщо») для чогось очікуваного. В обох частинах вживається звичайний дійсний спосіб — найчастіше майбутній час (уроки 22–23), бо умова зазвичай спрямована в майбутнє:

Jeśli + майбутній/теперішній час дійсного способу, (to) + майбутній / наказовий спосіб / теперішній час

• Jeśli będę miał czas, (to) przyjdę. — Якщо в мене буде час, я прийду.
• Jeżeli pada, zostajemy w domu. — Якщо йде дощ, ми залишаємося вдома.

Зверніть увагу на розбіжність із англійською: польська вживає майбутній час в обох частинах (będę miał… przyjdę), тоді як англійська залишає частину з «якщо» в теперішньому часі («if I have time»).

Тип 2 — нереальні умови теперішнього/майбутнього часу (gdyby)

Умова суперечить дійсності зараз або є суто гіпотетичною. Вводьте її за допомогою gdyby, що буквально є gdy + by — тобто вже містить умовну частку. Обидві частини стоять в умовному способі: частина з «якщо» — це gdyby + форма на -ł (by міститься всередині gdyby і несе особове закінчення), а головна частина — повний умовний спосіб (форма на -ł + by + закінчення):

Gdyby + форма на -ł, (to) + умовний спосіб (форма на -ł + by + закінчення)

• Gdybym miał czas, (to) przyszedłbym. — Якби в мене був час, я прийшов би.
• Gdybyś wiedziała, na pewno byś powiedziała. — Якби ти (ж. р.) знала, ти б неодмінно сказала.

Оскільки by вже злилося з gdyby, дієслово в частині з «якщо» лишається звичайною формою на -ł (miał, wiedziała) — другого by додавати не потрібно.

Тип 3 — нереальні умови минулого часу

Умова суперечила дійсності в минулому («якби я зробив…, я б зробив…»). Офіційна/літературна польська мова має окремий минулий умовний спосіб (tryb przypuszczający przeszły), побудований із додатковим był / byłby: gdybym był miał… byłbym przyszedł. У повсякденній сучасній польській мові цей минулий умовний спосіб не вживається: використовують той самий звичайний умовний спосіб, що й у Типі 2, а на минулий час указує слово-маркер часу або контекст:

• Gdybym wczoraj miał czas, przyszedłbym. — Якби вчора в мене був час, я б прийшов.
• (літ.) Gdybym był wiedział, byłbym został. — Якби я знав, я б залишився.

Отже, один набір умовних форм охоплює і нереальне теперішнє, і нереальне минуле значення; лише літературний стиль додає był.

Резюмувальне «to» і порядок слів

Головну частину-наслідок часто відкриває to («то»), особливо коли частина з «якщо» стоїть першою: Jeśli chcesz, to chodźmy. Це необов’язково, але дуже природно. Першою може стояти будь-яка з частин; коли головна частина стоїть попереду, to опускають: Przyszedłbym, gdybym miał czas. Пам’ятайте правило клітик з уроку 37 — by ніколи не приєднується до nie: gdyby nie padało (а не gdyby niby…), nie przyszedłbym (а не niebym przyszedł).

Форми й моделі

Три типи одним поглядом:

Розгорнутий Тип 2 — mieć («мати») в частині з «якщо», przyjść («прийти») у частині-наслідку (особове закінчення стоїть на gdyby і на by):

Де опиняється рухоме закінчення — воно може лишитися на gdyby або перейти на інше слово на початку речення, але з’являється лише один раз у кожній частині:

Реальне проти нереального, та сама думка:

Приклади

Типові помилки

• Jeśli miałbym czas, przyszedłbym -> Gdybym miał czas, przyszedłbym — нереальна умова вимагає gdyby, а не jeśli + by; jeśli лишається зі звичайним дійсним способом.
• Gdybym miałbym czas… -> Gdybym miał czas… — by вже входить до складу gdyby; дієслово залишається у звичайній формі на -ł, ніколи не додається друге by.
• Jeśli mam czas, przyjdę (для майбутнього плану) -> Jeśli będę miał czas, przyjdę — теперішній час трапляється в розмовній мові, але в літературній польській мові ставлять частину з «якщо» теж у майбутньому часі, коли все речення про майбутнє.
• Gdyby ja wiedziałem -> Gdybym wiedział — особове закінчення зливається з gdyby (gdybym); не додавайте зайвий займенник, щоб його нести.
• niebym przyszedł / gdyby nie by padało -> nie przyszedłbym / gdyby nie padało — by ніколи не приєднується до nie.
• Gdybym miał czas, przyjdę -> Gdybym miał czas, przyszedłbym — не змішуйте групи: нереальна частина з «якщо» потребує нереального (умовного) наслідку, а не звичайного майбутнього часу.

Поради

• Двоє дверей, одне запитання: чи умова справді можлива? Так -> jeśli / jeżeli + дійсний спосіб (Тип 1). Ні / гіпотетично -> gdyby + умовний спосіб (Тип 2/3).
• gdyby = gdy + by, тож by вже витрачене — дієслово в частині з «якщо» стоїть у звичайній формі минулого часу на -ł (gdybym miał), а головна частина несе своє власне by (przyszedłbym).
• Тримайте обидві частини в одній групі: реальне «якщо» -> реальний наслідок; нереальне «якщо» -> нереальний наслідок. Майбутнє «якщо» поєднується з майбутнім/наказовим наслідком; gdyby поєднується з умовним наслідком.
• Сучасна польська мова використовує один набір умовних форм і для «би зробив», і для «би зробив був»; додайте слово-маркер часу (wczoraj, wtedy) для минулого значення й обходьтеся без літературного był.
• to — ваш друг: додавши його після частини з «якщо» (Jeśli…, to…), ви звучите природно й позначаєте, де починається наслідок.
• Перевірка на чоловічо-особовість у множині діє і тут: група з чоловіком -> -liby (przyszliby); лише жінки/речі -> -łyby (przyszłyby).