Коротко

Англійська мова висловлює подив, перебудовуючи речення: «яке гарне небо!», «що то був за день!». Арабська мова робить це за допомогою двох фіксованих формул, і дивовижно те, що обидві вони قِياسِيّ — регулярні. Ви не вчите список вигуків; ви берете корінь, вкладаєте його в ما أَفْعَلَهُ або أَفْعِلْ بِهِ — і вигук готовий. ما أَجْمَلَ السَّماءَ! і أَجْمِلْ بِالسَّماءِ! обидва означають «яке гарне небо», і обидва були утворені на місці від جَمُلَ.

Причина, з якої цей урок належить до рівня B2, а не A2, полягає в тому, що першу модель неможливо розпізнати без голосних знаків. ما أجمل السماء — це три слова, які можуть бути вигуком, питанням або звичайним запереченням, залежно виключно від невидимих фатх і дамм. Це найпоказовіший у всьому курсі випадок, коли التَّشْكيل саме по собі несе значення, тож читайте кожен голосний тут як інформацію, а не прикрасу.

Правило

1. Модель перша: ما + أَفْعَلَ + іменник у знахідному відмінку. Основна формула — ما أَفْعَلَهُ. Візьміть трирадикальний корінь, вкладіть його у форму أَفْعَلَ (форму минулого часу) і одразу поставте після нього те, чим захоплюєтеся, у знахідному відмінку:

• ما أَجْمَلَ السَّماءَ! — яке гарне небо.
• ما أَسْرَعَ الوَقْتَ! — як швидко минає час.
• ما أَطْيَبَ الطَّعامَ! — яка смачна їжа.
• ما أَشَدَّ الحَرَّ! — яка сильна спека.

Дві фатхи несуть на собі всю конструкцію: одна на останньому радикалі дієслова, друга — на кінці іменника. Втратьте хоч одну — і ви напишете вже щось інше.

2. Чому іменник у знахідному відмінку. Стислий розбір, бо він пояснює закінчення, а не просто стверджує його. Тут ما — не питальне слово і не заперечення: це неозначений іменник зі значенням приблизно «щось велике», і це مُبْتَدَأ. أَجْمَلَ — справжнє дієслово минулого часу, підметом якого є прихований займенник, що вказує назад на ما. Тож السَّماءَ — це його مَفْعولٌ بِهِ, а невеличке дієслівне речення — це خَبَر. Буквально: «щось зробило небо прекрасним» — звідси знахідний відмінок і звідси форма минулого часу для значення теперішнього.

3. Дієслово застигле. أَجْمَلَ у цій моделі ніколи ні з чим не узгоджується і ніколи не змінює часу. Воно завжди залишається третьою особою чоловічого роду однини минулого часу, хоч би що йшло після нього: ما أَجْمَلَ السَّماواتِ!، ما أَكْرَمَ المُعَلِّماتِ!، ما أَذْكاهُنَّ! Ніколи не ما أَجْمَلَتْ, ніколи не ما أَجْمَلوا. Два вигукові дієслова в арабській граматиці називають جامِدان — застиглими — і це одне з них.

4. Займенниковий додаток приєднується безпосередньо. Коли те, чим захоплюються, уже відоме, воно стає приєднаним займенником у знахідному відмінку (урок 29): ما أَجْمَلَها!، ما أَرْوَعَهُ!، ما أَصْعَبَهُمْ! Займенник повинен мати саме приєднану форму додатка; вільний займенник після дієслова — це не арабська мова.

5. Іменник повинен бути означеним або чітко конкретизованим. المُتَعَجَّبُ مِنْهُ — те, чим захоплюються, — зазвичай означений (ما أَجْمَلَ السَّماءَ!) або неозначений із власним означенням (ما أَجْمَلَ سَماءً صافِيَةً!). Голий неозначений сам по собі — ما أَجْمَلَ سَماءً! — не дає нічого, чим можна захоплюватися, і не працює. مُضاف вважається конкретизованим: ما أَجْمَلَ سَماءَ الصَّحْراءِ!

6. Модель друга: أَفْعِلْ بِـ. Той самий корінь в іншій формі: أَفْعِلْ بِهِ. Виглядає як наказовий спосіб і читається як він, але це не наказ — граматисти називають це дієсловом минулого часу, яке набуло форми наказового способу, а його значення точно те саме, що й у першої моделі.

• أَجْمِلْ بِالسَّماءِ! — яке гарне небо.
• أَكْرِمْ بِهِ رَجُلًا! — яка чудова він людина.
• أَعْظِمْ بِالصَّبْرِ! — яке велике терпіння.

7. У другій моделі بـ надлишковий, а форма ніколи не змінюється. Іменник після بـ на письмі стоїть у مَجْرور, але за логікою є підметом; بـ — це حَرْفُ جَرٍّ زائِد, доданий заради форми формули й нічого не перекладає. Оскільки дієслово лише вдягає костюм наказового способу, воно взагалі не бере закінчень наказового способу: ви пишете أَجْمِلْ بِالسَّماءِ! і до жінки, і до натовпу, і до будь-кого — ніколи не أَجْمِلي بِالسَّماءِ, ніколи не أَجْمِلوا. Що справді змінюється — це займенник після بـ, бо це справжній додаток справжнього прийменника: أَكْرِمْ بِهِ!، أَكْرِمْ بِها!، أَكْرِمْ بِهِمْ! Неозначений знахідний може йти далі як تَمْييز, називаючи, чим саме захоплюються: أَكْرِمْ بِهِ رَجُلًا!، أَعْظِمْ بِها فِكْرَةً!

8. Головний контраст: три прочитання тих самих літер. Без огласовки ما أكرم الرجل можна прочитати трьома різними способами. З огласовкою — жодної неоднозначності:

• ما أَكْرَمَ الرَّجُلَ! — вигук. Дієслово + додаток у знахідному відмінку, завершено знаком «!».
• ما أَكْرَمُ الرَّجُلِ؟ — питання. ما — питальне слово, أَكْرَمُ — елятив з уроку 28 у ролі присудка в називному відмінку, а الرَّجُلِ — у родовому як другий член إِضافَة: «що в цій людині найщедріше?»
• ما أَكْرَمَ الرَّجُلُ ضَيْفَهُ. — заперечення. ما — заперечення минулого часу з уроку 37, أَكْرَمَ — дієслово IV породи «він вшанував», الرَّجُلُ — його підмет у називному відмінку: «ця людина не вшанувала свого гостя».

Ті самі приголосні; усю роботу виконують закінчення іменника та знак у кінці речення. Одне практичне зауваження про цей знак: в арабській мові немає окремого знака оклику. Це звичайний ASCII-символ «!», який використовує англійська мова, і він стоїть на лівому кінці рядка. Оскільки в арабській мові питання мають свій власний знак «؟», пара «!» проти «؟» — це справжня візуальна підказка у друку, і часто єдина, яку дає невокалізований текст.

9. Шість умов. Не кожне дієслово може увійти в ці моделі. Цей список точнісінько той самий, що керує елятивом в уроці 28, — і це найпростіший спосіб його запам’ятати: якщо корінь не може утворити أَفْعَل як форму вищого ступеня, він не зможе утворити й вигук. Дієслово має бути

1. ثُلاثِيّ — трирадикальним, тому породи II–X виключено (уроки 46–48);
2. تامّ — повнозначним дієсловом, тому كانَ وأَخَواتُها (урок 43) виключено;
3. مُتَصَرِّف — воно повинне дієвідмінюватися, тому застиглі дієслова لَيْسَ، عَسى، نِعْمَ، بِئْسَ виключено;
4. مَبْنِيٌّ لِلْمَعْلوم — активним, тому пасивний стан (урок 52) виключено;
5. مُثْبَت — стверджувальним, тому заперечне дієслово виключено;
6. قابِلٌ لِلتَّفاوُت — здатним мати ступені, тому ماتَ، فَنِيَ، غَرِقَ, які не допускають ані більшого, ані меншого ступеня, виключено.

10. І ще один виняток: прикметники форми أَفْعَل. Якщо власний прикметник дієслова вже має форму أَفْعَل — кольори й тілесні вади — позиція зайнята, і модель заблоковано: حَمِرَ / أَحْمَر، خَضِرَ / أَخْضَر، عَرِجَ / أَعْرَج، عَمِيَ / أَعْمى. Тож ما أَحْمَرَ الوَرْدَ! — це не підсилена червона троянда; це зіпсоване речення.

11. Коли умова не виконується, використовуйте допоміжне дієслово плюс مَصْدَر. Це виправлення механічне й надзвичайно поширене в реальній прозі. Поставте у модель відповідне ثُلاثِيّ дієслово — ما أَشَدَّ، ما أَكْثَرَ، ما أَعْظَمَ، ما أَجْمَلَ — і дайте йому مَصْدَر (урок 54) заблокованого дієслова як додаток у знахідному відмінку. Іменник, який вас насправді цікавить, тоді йде далі як مُضافٌ إِلَيْهِ або приєднаний займенник:

• ما أَشَدَّ حُمْرَةَ الوَرْدِ! — які червоні троянди (колір, заблоковано правилом 10).
• ما أَكْثَرَ اسْتِخْدامَهُ! — як багато це використовують (X порода, заблоковано умовою 1).
• ما أَعْظَمَ انْتِشارَ الظّاهِرَةِ! — яке поширене це явище.
• ما أَشَدَّ تَأَثُّرَهُ بِالخَبَرِ! — як сильно він був вражений новиною.

Друга модель отримує таке саме виправлення: أَشْدِدْ بِحُمْرَةِ الوَرْدِ! Для пасивного чи запереченого дієслова допоміжне дієслово натомість бере مَصْدَرٌ مُؤَوَّل: ما أَعْظَمَ ما كُتِبَ!، ما أَقْبَحَ أَلّا يَعْتَذِرَ! Цей مَصْدَرٌ مُؤَوَّل також є звичайним способом захоплюватися дією, а не предметом: ما أَجْمَلَ أَنْ نَلْتَقِيَ بَعْدَ سِنينَ!

12. Формули سَماعِيّ, які ви справді зустрінете у друкованих текстах. Крім двох регулярних моделей, є почуті, нерозкладні вирази. Дві з них варто засвоїти:

• يا لَهُ مِنْ + неозначений родовий відмінок — «що за…»: يا لَهُ مِنْ يَوْمٍ!، يا لَها مِنْ لَيْلَةٍ!، يا لَهُمْ مِنْ رِجالٍ! Займенник на لَـ узгоджується з іменником; مِنْ у сучасному вжитку фіксоване — старіший варіант يا لَهُ رَجُلًا, зі знахідним تَمْييز замість нього, сьогодні рідкісний.
• يا لَـ + родовий відмінок — «яка велика …!»: يا لَجَمالِ السَّماءِ!، يا لَلْعَجَبِ!، يا لَرَوْعَةِ المَنْظَرِ! Зверніть увагу тут на фатху на لام; звичайний поклик узагалі не несе жодного لام.

Також повністю поширене в сучасному письмі: ما هٰذا الجَمالُ!، أَيُّ يَوْمٍ كانَ ذٰلِكَ! Це іменні речення зі знаком оклику, а не особлива модель, тому жодних несподіванок із відмінками.

13. Дві межі. يا тут — не кличний вигук з уроку 36: يا وَلَدُ! звертається до когось, يا لَهُ مِنْ وَلَدٍ! захоплюється ним. А наскільки офіційно все це звучить і де сучасна газета натомість надає перевагу простому підсилювачу — це вже питання уроків про регістр наприкінці курсу.

Форми й моделі

Дві моделі قِياسِيّ докладно:

Один корінь у двох формах, щоб ви побачили: це той самий об’єкт двічі:

Слабкі й подвоєні корені поводяться саме так, як передбачають уроки 49–51 — форма їх поглинає:

Заблоковані дієслова та їхні виправлення:

Почуті формули з тим закінченням, якого вимагає кожна з них:

Свідомо залишено осторонь: класичні вільності, які старі граматисти допускають довкола цих моделей, — відокремлення дієслова від іменника за допомогою ظَرْف, вигук про вигук і формули на кшталт لِلَّهِ دَرُّهُ. Вони належать до старих текстів, а не до писемної літературної арабської мови.

Приклади

Типові помилки

• ما أَجْمَلُ السَّماءُ! -> ما أَجْمَلَ السَّماءَ! — обидва закінчення неправильні одразу. Вигук — це дієслово плюс його додаток у знахідному відмінку, тож потрібна фатха на дієслові й фатха на іменнику; дамми перетворюють це на недобудоване питання.
• ما أَجْمَلُ السَّماءِ! -> ما أَجْمَلَ السَّماءَ! — родовий відмінок після أَجْمَلُ — це прочитання елятива з уроку 28, «найгарніша частина неба», яке потребує знака «؟», а не «!».
• ما أَحْمَرَ الوَرْدَ! -> ما أَشَدَّ حُمْرَةَ الوَرْدِ! — кольори й вади вже мають форму أَفْعَل як прикметники, тому вони не можуть одночасно використовувати її й для вигуку. Скористайтеся допоміжним дієсловом плюс مَصْدَر.
• ما أَسْتَخْدَمَهُ! -> ما أَكْثَرَ اسْتِخْدامَهُ! — اِسْتَخْدَمَ — це X порода, а не ثُلاثِيّ. Модель будується лише на голих трирадикальних дієсловах, ніколи напряму від VIII чи X породи.
• ما أَجْمَلَتِ السَّماءُ! -> ما أَجْمَلَ السَّماءَ! — дієслово в цій моделі застигле. Воно ніколи не бере жіноче закінчення ـتْ, двоїну чи множину, а іменник після нього не є його підметом.
• أَجْمِلي بِالسَّماءِ! -> أَجْمِلْ بِالسَّماءِ! — أَفْعِلْ лише виглядає як наказовий спосіб. Воно ні до кого не звертається, тому не бере жодних особових чи родових закінчень наказового способу.
• أَجْمِلِ السَّماءَ! -> أَجْمِلْ بِالسَّماءِ! — приберіть بـ, і ви напишете справжній наказ, «зроби небо гарним». Саме надлишковий прийменник позначає цю модель.
• ما أَجْمَلَ هِيَ! -> ما أَجْمَلَها! — те, чим захоплюються, — це додаток, тому займенник повинен мати приєднану форму знахідного відмінка з уроку 29, а не бути вільним займенником.
• ما أَجْمَلَ سَماءً! -> ما أَجْمَلَ السَّماءَ! / ما أَجْمَلَ سَماءً صافِيَةً! — іменник має бути означеним або отримати означення; голий неозначений не дає подиву за що вхопитися.
• يا لَهُ يَوْمٍ! -> يا لَهُ مِنْ يَوْمٍ! — іменник після مِنْ — це неозначений родовий відмінок. Приберіть مِنْ — і родовий відмінок залишається без опори: єдиний варіант, який обходиться без нього, ставить іменник у знахідний відмінок як تَمْييز (يا لَهُ يَوْمًا), а сучасне письмо зберігає مِنْ.

Поради

• Прив’яжіть усе до уроку 28: вигук і елятив — це та сама форма أَفْعَل з тими самими умовами входу. Якщо ви можете сказати هٰذا أَجْمَلُ, ви можете сказати й ما أَجْمَلَ; якщо ні — сягайте по допоміжне дієслово.
• Запам’ятайте три допоміжні дієслова — ما أَشَدَّ، ما أَكْثَرَ، ما أَعْظَمَ — плюс ما أَجْمَلَ. З مَصْدَر після них вони покривають кожне дієслово, яке відхиляє пряма модель, а в сучасній лексиці це більшість дієслів.
• Промовляйте формулу зі свідомою подвійною фатхою, «-а … -а», щоразу, коли її тренуєте. Ритм і є правилом, і він завадить вам за звичкою написати дамму.
• Пишіть першу модель; розпізнавайте другу. أَفْعِلْ بِهِ живе у друкованих текстах і промовах, але помітно більш літературна, і сплутати її надлишковий بـ — легкий спосіб випадково написати наказ.
• У невокалізованому тексті шукайте знахідний відмінок, який справді видно. Цілі форми множини чоловічого роду й двоїна показують його прямо в літерах: ما أكرم المعلمين не може бути прочитано як заперечення, бо ـينَ може бути тільки знахідним чи родовим, ніколи називним, якого потребував би підмет.
• Не намагайтеся перекласти ما. Тут це не «що» і не «не», і пошук англійського відповідника лише підштовхне вас до неправильних голосних.
• Тримайте يا لَهُ مِنْ … як єдиний застиглий блок із трьома позиціями (لَهُ / لَها / لَهُمْ). Це найкорисніший вигук цього уроку для повсякденного письма, і він узагалі не потребує аналізу кореня.