Літературна арабська та діалекти

A1 الفُصْحى والعامِّيَّة 1 / 70

Коротко

Арабська — це мова, яку не пишуть так, як говорять. Кожен араб живе одразу у двох її формах. الفُصْحى — літературна арабська, або МСА, — це мова письмова й офіційна: книжки, газети, сайти, контракти, дорожні знаки, школа, випуск новин, п’ятнична проповідь, університетська лекція, кожен іспит, який коли-небудь складали. العامِّيَّة — це мова, якою люди справді розмовляють: удома, в таксі, з друзями, — і вона різниться від країни до країни. Мовознавці називають таке явище диглосією, і арабську завжди наводять як приклад.

Цей урок — орієнтування, а не морфологія: тут нема чого дієвідмінювати. З нього треба винести ось що: що охоплює الفُصْحى, чого не охоплює, наскільки розмовні різновиди відрізняються від неї, і один структурний факт, який визначає, що цей курс друкує в кінці буквально кожного слова: у діалектах немає відмінкових закінчень узагалі.

Правило

Дві форми, дві функції, одна назва. Араби називають обидві «арабською», і мають рацію: це не дві мови, а два регістри однієї. الفُصْحى — це високий регістр: він письмовий, його читають, транслюють і використовують щоразу, коли обставини офіційні або аудиторія загальноарабська. العامِّيَّة — це низький регістр: розмовний, місцевий, офіційно ніде не записаний, і саме ним усі вільно володіють з народження. Ці дві форми не конкурують. Той самий журналіст об одинадцятій пише статтю الفُصْحى, а о першій обговорює її за обідом العامِّيَّة.

الفُصْحى нікому не є рідною. Жодна дитина ніде не виростає, розмовляючи нею вдома. Її засвоюють у школі, як арифметику, — так робить кожен письменний араб від Марокко до Оману, — і рівень володіння нею різниться так само, як різняться навички письма в будь-якій країні. Звідси наслідок, який варто добре засвоїти: коли ви говорите الفُصْحى, ви говорите не «так, як говорять носії». Ви говорите так, як носії пишуть і читають лекції. Це не вада — саме тому вона працює всюди, — але це пояснює, чому бездоганне речення الفُصْحى на ринку може прозвучати для продавця так, ніби хтось замовляє овочі мовою вечірніх новин.

العامِّيَّة є рідною для всіх. Розмовні різновиди утворюють на мапі суцільний ланцюжок: сусіди легко розуміють одне одного, а два протилежні кінці — ні. Умовно їх групують у п’ять родин: مِصْرِيّ، شامِيّ، خَليجِيّ، عِراقِيّ، مَغْرِبِيّ. Відмінності стосуються не лише вимови. Вони проходять крізь займенники, заперечення, дієслівні префікси, слова для «хотіти», «зараз», «що» й «є» — тобто крізь найуживаніший механізм речення, тому марокканець, який говорить природно, може бути геть незрозумілим для кувейтця.

Класична й сучасна стандартна арабська — це одна граматика. فُصْحى التُّراثِ (класична мова Корану, поетів і середньовічної бібліотеки) та فُصْحى العَصْرِ (те, що ви вивчаєте) мають, по суті, спільну граматичну систему: ті самі відмінки, ті самі способи, та сама коренево-модельна морфологія, ті самі правила узгодження. За чотирнадцять століть змінилися лексика й стиль: у сучасній арабській є слова для «парламенту» й «браузера», вона віддає перевагу коротшим реченням і тихо відмовилася від низки конструкцій, які лишаються цілком граматичними, але тепер сприймаються як архаїчні або біблійно-коранічні. Тож граматика цього курсу підходить і для давніших текстів; навпаки — ні, тому цей курс не вчить архаїчних куточків мови.

الفُصْحى — це основа, від якої відхиляється кожен діалект. Структурно це виглядає саме так: кожен розмовний різновид найекономніше описати як набір відхилень від стандарту — відкинуті закінчення, зсунуті голосні, замінені або скорочені частки. (Історично картина складніша. Діалекти — це не просто «зношена» класична арабська; вони продовжують давнішу розмовну арабську, яка існувала паралельно з писемною мовою, змішувалася в гарнізонних містах завойованих земель і вбирала місцеві мови, які витісняла.) Для того, хто вчить мову, цей напрямок руху має значення. Вивчіть الفُصْحى — і кожен діалект стає набором замін поверх того, що ви вже знаєте. Вивчіть спершу діалект — і матимете робочу мову в одній країні, жодного доступу до написаного будь-де і жодної схеми, щоб зрозуміти, що робить наступний діалект. До того ж це просто єдині двері: газети, іспити, субтитри, офіційні документи, література і цей курс граматики — все це الفُصْحى.

Структурна відмінність, яка справді важлива: у діалектах немає إِعْراب. Відмінкові й способові закінчення, яким цей курс приділяє стільки уваги, — ـُ، ـَ، ـِ та تَنْوين ـٌ ـً ـٍ, — не існують у жодному розмовному діалекті. Не «вимовляються інакше» — їх узагалі немає в системі. Іменник у діалекті не змінює закінчення залежно від своєї ролі в реченні — точнісінько як англійський іменник. Тож الكِتابُ / الكِتابَ / الكِتابِ — три форми літературної арабської, що розрізняють підмет, додаток і додаток після прийменника, — відповідають одній-єдиній розмовній формі الكِتاب. Отже, усе, чого цей курс вчить про الإِعْرابُ, — це система, властива лише فُصْحى. Вона реальна, вона потрібна в письмі й офіційному мовленні, і саме вона робить الفُصْحى точною — але в кав’ярні ви її ніколи не почуєте.

Як у цьому уроці записано діалект. Кожне слово فُصْحى у таблицях і прикладах цього курсу несе повні голосові знаки і кінцеве відмінкове закінчення. Діалектні приклади тут мають голосові знаки, але без відмінкового закінчення, бо нести нічого: مِشْ، عايِزْ، بِدّي، إيه، شو. Кінцевий сукун у діалектній формі — це не недбалість, а факт. Якщо ви колись побачите гібрид на кшталт عايِزٌ або بِدّي كِتابًا, знайте: перед вами те, чого немає в жодному різновиді арабської.

Між ними є середина. Освічені мовці не перемикаються чітко між двома шухлядками. Науковець на ток-шоу зазвичай говорить عامِّيَّةُ المُثَقَّفينَ: діалектний кістяк, лексика літературної арабської, цілі фрази з літературної арабської, вставлені як є, і — що вирішально — жодних відмінкових закінчень. Навіть офіційна промова літературною арабською втрачає закінчення на кожній паузі, а багато мовців відкидають ще більше — цьому присвячений урок Читання арабської без голосових знаків і пауза (вакф) (посібник із читання та вимови). Очікуйте спектр, а не перемикач.

Що це означає для вас практично. Пишіть і читайте الفُصْحى з першого дня — саме нею написані ваші джерела. Розраховуйте, що, розмовляючи нею, вас зрозуміють усюди, а відповідатимуть діалектом. Пізніше — реалістично, після рівня A2 — оберіть один діалект, зважаючи на те, куди ви їдете або кого любите, і вивчайте його як шар поверх того, що вже маєте. Не намагайтеся вчити два діалекти одночасно і не беріться за діалект, поки не маєте основи.

Форми й моделі

П’ять діалектних груп

اللَّهْجَةДе розмовляютьНотатки для тих, хто вчить
المِصْرِيَّةُЄгипетНайзрозуміліший різновид — сторіччя фільмів, пісень і телебачення поширило його всюди
الشّامِيَّةُСирія, Ліван, Йорданія, ПалестинаДругий за поширеністю — переважно завдяки серіалам; за відчуттям близький до літературної арабської
الخَليجِيَّةُКувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ, Оман, східна Саудівська АравіяЗберігає деякі давні риси, які інші втратили
العِراقِيَّةُІракОкрема група; є спільні риси і з затоковим, і з левантійським
المَغْرِبِيَّةُМарокко, Алжир, Туніс, ЛівіяНайважчий для мешканців сходу: сильна втрата голосних плюс берберська та французька лексика

Суданський, єменський і хасанійський зазвичай розглядають як окремі групи, а кожна група ще й ділиться на міське й сільське мовлення. Ця таблиця — мапа, а не таксономія для заучування напам’ять.

Контраст, що показує масштаб розбіжності

Діалектні форми нижче мають голосові знаки, але без відмінкового закінчення, як пояснено вище.

الفُصْحى (літературна арабська)مِصْرِيّ (розмовний єгипетський)شامِيّ (розмовний левантійський)
«що?»ماذا؟إيه؟شو؟
«не»لَيْسَ перед іменником; لا، ما، لَمْ перед дієсловомمِشْ перед іменником; ما … ش навколо дієсловаمِشْ، مو перед іменником; ما перед дієсловом
«я хочу»أُريدُعايِزْبِدّي
«є»هُناكَفيهفي
літера ق/q/ — «к», що вимовляється глибоко в горлі/ʔ/ — гортанна змичка/ʔ/ у великих містах, /g/ або /k/ у сільському та бедуїнському мовленні

Чотири з цих п’яти рядків — одні з найуживаніших слів у будь-якій розмові, і саме в цьому суть: розбіжність криється не в рідкісній лексиці, а в словах, без яких неможливо побудувати речення.

Який різновид де доречний

Ситуаціяالفُصْحىالعامِّيَّة
Газети, книжки, сайти, субтитритак«майже ніколи»
Випуск теленовинтакні
Ток-шоу, серіали, фільминітак
Лекції, проповіді, конференціїтак, зазвичай із домішками діалекту«частково»
Промови, контракти, офіційні документи, іспититакні
Родина, ринок, таксі, друзінітак
Піснікілька класичних«переважно»
Чати й соцмережі«дещо»«здебільшого»

Приклади

العربيةУкраїнська
الفُصْحى لُغَةُ الكِتابَةِ في كُلِّ البِلادِ العَرَبِيَّةِ.Літературна арабська — мова письма в усіх арабських країнах.
تَبْدَأُ نَشْرَةُ الأَخْبارِ بِالفُصْحى دائِمًا.Випуск новин завжди починається літературною арабською.
لا أَحَدَ يَتَكَلَّمُ الفُصْحى في بَيْتِهِ.Удома літературною арабською ніхто не розмовляє.
العامِّيَّةُ لُغَةُ البَيْتِ والشّارِعِ والسّوقِ.Діалект — це мова дому, вулиці й ринку.
لِكُلِّ بَلَدٍ عَرَبِيٍّ لَهْجَتُهُ.У кожній арабській країні є свій діалект.
يَفْهَمُ الطُّلّابُ الفُصْحى ولٰكِنَّهُمْ لا يَتَحَدَّثونَ بِها كَثيرًا.Студенти розуміють літературну арабську, але майже нею не розмовляють.
اللَّهْجَةُ المِصْرِيَّةُ مَعْروفَةٌ في العالَمِ العَرَبِيِّ كُلِّهِ بِسَبَبِ الأَفْلامِ.Єгипетський діалект відомий у всьому арабському світі завдяки фільмам.
الفَرْقُ بَيْنَ الفُصْحى والعامِّيَّةِ كَبيرٌ.Різниця між літературною арабською і діалектом велика.
لَيْسَتِ العامِّيَّةُ لُغَةً خاطِئَةً.Діалект — це не неправильна мова.
لا يُوجَدُ إِعْرابٌ في العامِّيَّةِ.У діалекті немає системи відмінків.
يَتَعَلَّمُ الطِّفْلُ العامِّيَّةَ في البَيْتِ والفُصْحى في المَدْرَسَةِ.Дитина засвоює діалект удома, а літературну арабську — у школі.
تُدَرَّسُ الفُصْحى في كُلِّ المَدارِسِ مِنَ المَغْرِبِ إِلى العِراقِ.Літературної арабської навчають у кожній школі від Марокко до Іраку.
الأَغاني غالِبًا بِالعامِّيَّةِ.Пісні здебільшого діалектом.
الفُصْحى واحِدَةٌ والعامِّيّاتُ كَثيرَةٌ.Літературна арабська одна; діалектів багато.

Типові помилки

  • العامِّيَّةُ عَرَبِيَّةٌ مَكْسورَةٌ. -> لِلْعامِّيَّةِ قَواعِدُها الخاصَّةُ. — діалект — це не зіпсована арабська. У кожного є власна послідовна система, яку можна вивчити; просто вона не письмова.
  • أَنا مِشْ طالِبٌ. -> لَسْتُ طالِبًا. — مِشْ — це єгипетське й левантійське мовлення. У будь-якому письмовому тексті звичайний спосіб заперечити іменне речення — لَيْسَ, і його присудок стає в знахідному відмінку.
  • أَنا عايِزْ ماءً. -> أُريدُ ماءً. — عايِزْ — це розмовний єгипетський. До нього не може приєднуватися нічого з відмінковим закінченням, тож поєднання з تَنْوين дає форму, якої немає в жодному різновиді.
  • بِدّي كِتابًا. -> أُريدُ كِتابًا. — та сама помилка з левантійського боку. Відмінкові закінчення належать лише الفُصْحى; діалектне дієслово з تَنْوين на додатку — це гібрид, якого ніхто не каже і не пише.
  • شو تَقْرَأُ؟ -> ماذا تَقْرَأُ؟ — شو — це розмовне левантійське «що». Письмове питальне слово — ماذا перед дієсловом і ما перед іменником.
  • فيه كِتابٌ عَلى الطّاوِلَةِ. -> هُناكَ كِتابٌ عَلى الطّاوِلَةِ. — فيه у значенні «є» — це єгипетське слово. У письмі вживайте هُناكَ.
  • أَلْبي -> قَلْبي — читати ق як гортанну змичку — звичка каїрського й міського левантійського мовлення, перенесена в літературну арабську. Читаючи الفُصْحى вголос, пам’ятайте: ق — окремий звук, що вимовляється глибоко в горлі.
  • أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ إِلى المَطارِ. (таксисту в Каїрі) -> المَطار، لَوْ سَمَحْتْ. — перше речення бездоганне арабською, але звучить так, ніби диктор новин просить підвезти. На вулиці набагато краще працюють короткі, регістрово нейтральні фрази; зверніть увагу: розмовна форма не має закінчення.
  • اللَّهْجَةُ الفُصْحى -> العَرَبِيَّةُ الفُصْحى — لَهْجَة — це слово для розмовного різновиду. الفُصْحى до них не належить, тож ці два слова не поєднуються.
  • سَوْفَ أَذْهَبَنَّ إِلى المَكْتَبَةِ. -> سَوْفَ أَذْهَبُ إِلى المَكْتَبَةِ. — емфатичний نون التَّوْكيد доречний у Корані та поезії, а в сучасній прозі майже не вживається. Сягати по класичні прикраси тут так само не той регістр, як сягати по діалект.

Поради

  • Орієнтуйтеся на канал передачі, а не на тему. Груба підказка: усе написане, транслюється як новини або виголошується як підготовлена промова — це الفُصْحى; усе, що кажуть людині просто перед вами, — це العامِّيَّة.
  • Не обирайте діалект зарано. Оберіть його тоді, коли знатимете, куди прямуєте; а до того кожна година, витрачена на الفُصْحى, окупається в кожному з них, і жодна не пропаде намарно.
  • Якщо згодом хочете найширшого пасивного розуміння, обирайте єгипетський і левантійський: саме їх інші араби чують змалку. Це факт про медійну присутність, а не про самі мови.
  • Слухайте випуски новин уже зараз, ще до того, як почнете їх розуміти. Це найчистіший і найпередбачуваніший вхідний матеріал الفُصْحى, який тільки є, — вимовлений чітко й повторюваний щогодини.
  • Не намагайтеся вчити діалект із тексту. Написане здебільшого — الفُصْحى, а правопис діалекту не стандартизований, тож діалект засвоюють на слух.
  • Якщо на вашу старанну الفُصْحى вам відповідають діалектом, нічого не пішло не так. Вас зрозуміли; людина просто говорить так, як говорять усі. Продовжуйте.
  • Довго не звертайте уваги на магрибський діалект. Його віддаленість від الفُصْحى — відома складність навіть для арабів зі сходу, тож труднощі з ним нічого не говорять про ваш прогрес.
  • Тримайте дві системи фізично окремо у своїх нотатках. Одна сторінка для المِصْرِيَّة، الشّامِيَّة та решти, інша — для стандартної мови: змішування на одній сторінці — це шлях до заучування гібридів.