Літературна арабська та діалекти
A1 الفُصْحى والعامِّيَّة 1 / 70
Коротко
Арабська — це мова, яку не пишуть так, як говорять. Кожен араб живе одразу у двох її формах. الفُصْحى — літературна арабська, або МСА, — це мова письмова й офіційна: книжки, газети, сайти, контракти, дорожні знаки, школа, випуск новин, п’ятнична проповідь, університетська лекція, кожен іспит, який коли-небудь складали. العامِّيَّة — це мова, якою люди справді розмовляють: удома, в таксі, з друзями, — і вона різниться від країни до країни. Мовознавці називають таке явище диглосією, і арабську завжди наводять як приклад.
Цей урок — орієнтування, а не морфологія: тут нема чого дієвідмінювати. З нього треба винести ось що: що охоплює الفُصْحى, чого не охоплює, наскільки розмовні різновиди відрізняються від неї, і один структурний факт, який визначає, що цей курс друкує в кінці буквально кожного слова: у діалектах немає відмінкових закінчень узагалі.
Правило
Дві форми, дві функції, одна назва. Араби називають обидві «арабською», і мають рацію: це не дві мови, а два регістри однієї. الفُصْحى — це високий регістр: він письмовий, його читають, транслюють і використовують щоразу, коли обставини офіційні або аудиторія загальноарабська. العامِّيَّة — це низький регістр: розмовний, місцевий, офіційно ніде не записаний, і саме ним усі вільно володіють з народження. Ці дві форми не конкурують. Той самий журналіст об одинадцятій пише статтю الفُصْحى, а о першій обговорює її за обідом العامِّيَّة.
الفُصْحى нікому не є рідною. Жодна дитина ніде не виростає, розмовляючи нею вдома. Її засвоюють у школі, як арифметику, — так робить кожен письменний араб від Марокко до Оману, — і рівень володіння нею різниться так само, як різняться навички письма в будь-якій країні. Звідси наслідок, який варто добре засвоїти: коли ви говорите الفُصْحى, ви говорите не «так, як говорять носії». Ви говорите так, як носії пишуть і читають лекції. Це не вада — саме тому вона працює всюди, — але це пояснює, чому бездоганне речення الفُصْحى на ринку може прозвучати для продавця так, ніби хтось замовляє овочі мовою вечірніх новин.
العامِّيَّة є рідною для всіх. Розмовні різновиди утворюють на мапі суцільний ланцюжок: сусіди легко розуміють одне одного, а два протилежні кінці — ні. Умовно їх групують у п’ять родин: مِصْرِيّ، شامِيّ، خَليجِيّ، عِراقِيّ، مَغْرِبِيّ. Відмінності стосуються не лише вимови. Вони проходять крізь займенники, заперечення, дієслівні префікси, слова для «хотіти», «зараз», «що» й «є» — тобто крізь найуживаніший механізм речення, тому марокканець, який говорить природно, може бути геть незрозумілим для кувейтця.
Класична й сучасна стандартна арабська — це одна граматика. فُصْحى التُّراثِ (класична мова Корану, поетів і середньовічної бібліотеки) та فُصْحى العَصْرِ (те, що ви вивчаєте) мають, по суті, спільну граматичну систему: ті самі відмінки, ті самі способи, та сама коренево-модельна морфологія, ті самі правила узгодження. За чотирнадцять століть змінилися лексика й стиль: у сучасній арабській є слова для «парламенту» й «браузера», вона віддає перевагу коротшим реченням і тихо відмовилася від низки конструкцій, які лишаються цілком граматичними, але тепер сприймаються як архаїчні або біблійно-коранічні. Тож граматика цього курсу підходить і для давніших текстів; навпаки — ні, тому цей курс не вчить архаїчних куточків мови.
الفُصْحى — це основа, від якої відхиляється кожен діалект. Структурно це виглядає саме так: кожен розмовний різновид найекономніше описати як набір відхилень від стандарту — відкинуті закінчення, зсунуті голосні, замінені або скорочені частки. (Історично картина складніша. Діалекти — це не просто «зношена» класична арабська; вони продовжують давнішу розмовну арабську, яка існувала паралельно з писемною мовою, змішувалася в гарнізонних містах завойованих земель і вбирала місцеві мови, які витісняла.) Для того, хто вчить мову, цей напрямок руху має значення. Вивчіть الفُصْحى — і кожен діалект стає набором замін поверх того, що ви вже знаєте. Вивчіть спершу діалект — і матимете робочу мову в одній країні, жодного доступу до написаного будь-де і жодної схеми, щоб зрозуміти, що робить наступний діалект. До того ж це просто єдині двері: газети, іспити, субтитри, офіційні документи, література і цей курс граматики — все це الفُصْحى.
Структурна відмінність, яка справді важлива: у діалектах немає إِعْراب. Відмінкові й способові закінчення, яким цей курс приділяє стільки уваги, — ـُ، ـَ، ـِ та تَنْوين ـٌ ـً ـٍ, — не існують у жодному розмовному діалекті. Не «вимовляються інакше» — їх узагалі немає в системі. Іменник у діалекті не змінює закінчення залежно від своєї ролі в реченні — точнісінько як англійський іменник. Тож الكِتابُ / الكِتابَ / الكِتابِ — три форми літературної арабської, що розрізняють підмет, додаток і додаток після прийменника, — відповідають одній-єдиній розмовній формі الكِتاب. Отже, усе, чого цей курс вчить про الإِعْرابُ, — це система, властива лише فُصْحى. Вона реальна, вона потрібна в письмі й офіційному мовленні, і саме вона робить الفُصْحى точною — але в кав’ярні ви її ніколи не почуєте.
Як у цьому уроці записано діалект. Кожне слово فُصْحى у таблицях і прикладах цього курсу несе повні голосові знаки і кінцеве відмінкове закінчення. Діалектні приклади тут мають голосові знаки, але без відмінкового закінчення, бо нести нічого: مِشْ، عايِزْ، بِدّي، إيه، شو. Кінцевий сукун у діалектній формі — це не недбалість, а факт. Якщо ви колись побачите гібрид на кшталт عايِزٌ або بِدّي كِتابًا, знайте: перед вами те, чого немає в жодному різновиді арабської.
Між ними є середина. Освічені мовці не перемикаються чітко між двома шухлядками. Науковець на ток-шоу зазвичай говорить عامِّيَّةُ المُثَقَّفينَ: діалектний кістяк, лексика літературної арабської, цілі фрази з літературної арабської, вставлені як є, і — що вирішально — жодних відмінкових закінчень. Навіть офіційна промова літературною арабською втрачає закінчення на кожній паузі, а багато мовців відкидають ще більше — цьому присвячений урок Читання арабської без голосових знаків і пауза (вакф) (посібник із читання та вимови). Очікуйте спектр, а не перемикач.
Що це означає для вас практично. Пишіть і читайте الفُصْحى з першого дня — саме нею написані ваші джерела. Розраховуйте, що, розмовляючи нею, вас зрозуміють усюди, а відповідатимуть діалектом. Пізніше — реалістично, після рівня A2 — оберіть один діалект, зважаючи на те, куди ви їдете або кого любите, і вивчайте його як шар поверх того, що вже маєте. Не намагайтеся вчити два діалекти одночасно і не беріться за діалект, поки не маєте основи.
Форми й моделі
П’ять діалектних груп
| اللَّهْجَة | Де розмовляють | Нотатки для тих, хто вчить |
|---|---|---|
| المِصْرِيَّةُ | Єгипет | Найзрозуміліший різновид — сторіччя фільмів, пісень і телебачення поширило його всюди |
| الشّامِيَّةُ | Сирія, Ліван, Йорданія, Палестина | Другий за поширеністю — переважно завдяки серіалам; за відчуттям близький до літературної арабської |
| الخَليجِيَّةُ | Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ, Оман, східна Саудівська Аравія | Зберігає деякі давні риси, які інші втратили |
| العِراقِيَّةُ | Ірак | Окрема група; є спільні риси і з затоковим, і з левантійським |
| المَغْرِبِيَّةُ | Марокко, Алжир, Туніс, Лівія | Найважчий для мешканців сходу: сильна втрата голосних плюс берберська та французька лексика |
Суданський, єменський і хасанійський зазвичай розглядають як окремі групи, а кожна група ще й ділиться на міське й сільське мовлення. Ця таблиця — мапа, а не таксономія для заучування напам’ять.
Контраст, що показує масштаб розбіжності
Діалектні форми нижче мають голосові знаки, але без відмінкового закінчення, як пояснено вище.
| الفُصْحى (літературна арабська) | مِصْرِيّ (розмовний єгипетський) | شامِيّ (розмовний левантійський) | |
|---|---|---|---|
| «що?» | ماذا؟ | إيه؟ | شو؟ |
| «не» | لَيْسَ перед іменником; لا، ما، لَمْ перед дієсловом | مِشْ перед іменником; ما … ش навколо дієслова | مِشْ، مو перед іменником; ما перед дієсловом |
| «я хочу» | أُريدُ | عايِزْ | بِدّي |
| «є» | هُناكَ | فيه | في |
| літера ق | /q/ — «к», що вимовляється глибоко в горлі | /ʔ/ — гортанна змичка | /ʔ/ у великих містах, /g/ або /k/ у сільському та бедуїнському мовленні |
Чотири з цих п’яти рядків — одні з найуживаніших слів у будь-якій розмові, і саме в цьому суть: розбіжність криється не в рідкісній лексиці, а в словах, без яких неможливо побудувати речення.
Який різновид де доречний
| Ситуація | الفُصْحى | العامِّيَّة |
|---|---|---|
| Газети, книжки, сайти, субтитри | так | «майже ніколи» |
| Випуск теленовин | так | ні |
| Ток-шоу, серіали, фільми | ні | так |
| Лекції, проповіді, конференції | так, зазвичай із домішками діалекту | «частково» |
| Промови, контракти, офіційні документи, іспити | так | ні |
| Родина, ринок, таксі, друзі | ні | так |
| Пісні | кілька класичних | «переважно» |
| Чати й соцмережі | «дещо» | «здебільшого» |
Приклади
| العربية | Українська |
|---|---|
| الفُصْحى لُغَةُ الكِتابَةِ في كُلِّ البِلادِ العَرَبِيَّةِ. | Літературна арабська — мова письма в усіх арабських країнах. |
| تَبْدَأُ نَشْرَةُ الأَخْبارِ بِالفُصْحى دائِمًا. | Випуск новин завжди починається літературною арабською. |
| لا أَحَدَ يَتَكَلَّمُ الفُصْحى في بَيْتِهِ. | Удома літературною арабською ніхто не розмовляє. |
| العامِّيَّةُ لُغَةُ البَيْتِ والشّارِعِ والسّوقِ. | Діалект — це мова дому, вулиці й ринку. |
| لِكُلِّ بَلَدٍ عَرَبِيٍّ لَهْجَتُهُ. | У кожній арабській країні є свій діалект. |
| يَفْهَمُ الطُّلّابُ الفُصْحى ولٰكِنَّهُمْ لا يَتَحَدَّثونَ بِها كَثيرًا. | Студенти розуміють літературну арабську, але майже нею не розмовляють. |
| اللَّهْجَةُ المِصْرِيَّةُ مَعْروفَةٌ في العالَمِ العَرَبِيِّ كُلِّهِ بِسَبَبِ الأَفْلامِ. | Єгипетський діалект відомий у всьому арабському світі завдяки фільмам. |
| الفَرْقُ بَيْنَ الفُصْحى والعامِّيَّةِ كَبيرٌ. | Різниця між літературною арабською і діалектом велика. |
| لَيْسَتِ العامِّيَّةُ لُغَةً خاطِئَةً. | Діалект — це не неправильна мова. |
| لا يُوجَدُ إِعْرابٌ في العامِّيَّةِ. | У діалекті немає системи відмінків. |
| يَتَعَلَّمُ الطِّفْلُ العامِّيَّةَ في البَيْتِ والفُصْحى في المَدْرَسَةِ. | Дитина засвоює діалект удома, а літературну арабську — у школі. |
| تُدَرَّسُ الفُصْحى في كُلِّ المَدارِسِ مِنَ المَغْرِبِ إِلى العِراقِ. | Літературної арабської навчають у кожній школі від Марокко до Іраку. |
| الأَغاني غالِبًا بِالعامِّيَّةِ. | Пісні здебільшого діалектом. |
| الفُصْحى واحِدَةٌ والعامِّيّاتُ كَثيرَةٌ. | Літературна арабська одна; діалектів багато. |
Типові помилки
- العامِّيَّةُ عَرَبِيَّةٌ مَكْسورَةٌ. -> لِلْعامِّيَّةِ قَواعِدُها الخاصَّةُ. — діалект — це не зіпсована арабська. У кожного є власна послідовна система, яку можна вивчити; просто вона не письмова.
- أَنا مِشْ طالِبٌ. -> لَسْتُ طالِبًا. — مِشْ — це єгипетське й левантійське мовлення. У будь-якому письмовому тексті звичайний спосіб заперечити іменне речення — لَيْسَ, і його присудок стає в знахідному відмінку.
- أَنا عايِزْ ماءً. -> أُريدُ ماءً. — عايِزْ — це розмовний єгипетський. До нього не може приєднуватися нічого з відмінковим закінченням, тож поєднання з تَنْوين дає форму, якої немає в жодному різновиді.
- بِدّي كِتابًا. -> أُريدُ كِتابًا. — та сама помилка з левантійського боку. Відмінкові закінчення належать лише الفُصْحى; діалектне дієслово з تَنْوين на додатку — це гібрид, якого ніхто не каже і не пише.
- شو تَقْرَأُ؟ -> ماذا تَقْرَأُ؟ — شو — це розмовне левантійське «що». Письмове питальне слово — ماذا перед дієсловом і ما перед іменником.
- فيه كِتابٌ عَلى الطّاوِلَةِ. -> هُناكَ كِتابٌ عَلى الطّاوِلَةِ. — فيه у значенні «є» — це єгипетське слово. У письмі вживайте هُناكَ.
- أَلْبي -> قَلْبي — читати ق як гортанну змичку — звичка каїрського й міського левантійського мовлення, перенесена в літературну арабську. Читаючи الفُصْحى вголос, пам’ятайте: ق — окремий звук, що вимовляється глибоко в горлі.
- أُريدُ أَنْ أَذْهَبَ إِلى المَطارِ. (таксисту в Каїрі) -> المَطار، لَوْ سَمَحْتْ. — перше речення бездоганне арабською, але звучить так, ніби диктор новин просить підвезти. На вулиці набагато краще працюють короткі, регістрово нейтральні фрази; зверніть увагу: розмовна форма не має закінчення.
- اللَّهْجَةُ الفُصْحى -> العَرَبِيَّةُ الفُصْحى — لَهْجَة — це слово для розмовного різновиду. الفُصْحى до них не належить, тож ці два слова не поєднуються.
- سَوْفَ أَذْهَبَنَّ إِلى المَكْتَبَةِ. -> سَوْفَ أَذْهَبُ إِلى المَكْتَبَةِ. — емфатичний نون التَّوْكيد доречний у Корані та поезії, а в сучасній прозі майже не вживається. Сягати по класичні прикраси тут так само не той регістр, як сягати по діалект.
Поради
- Орієнтуйтеся на канал передачі, а не на тему. Груба підказка: усе написане, транслюється як новини або виголошується як підготовлена промова — це الفُصْحى; усе, що кажуть людині просто перед вами, — це العامِّيَّة.
- Не обирайте діалект зарано. Оберіть його тоді, коли знатимете, куди прямуєте; а до того кожна година, витрачена на الفُصْحى, окупається в кожному з них, і жодна не пропаде намарно.
- Якщо згодом хочете найширшого пасивного розуміння, обирайте єгипетський і левантійський: саме їх інші араби чують змалку. Це факт про медійну присутність, а не про самі мови.
- Слухайте випуски новин уже зараз, ще до того, як почнете їх розуміти. Це найчистіший і найпередбачуваніший вхідний матеріал الفُصْحى, який тільки є, — вимовлений чітко й повторюваний щогодини.
- Не намагайтеся вчити діалект із тексту. Написане здебільшого — الفُصْحى, а правопис діалекту не стандартизований, тож діалект засвоюють на слух.
- Якщо на вашу старанну الفُصْحى вам відповідають діалектом, нічого не пішло не так. Вас зрозуміли; людина просто говорить так, як говорять усі. Продовжуйте.
- Довго не звертайте уваги на магрибський діалект. Його віддаленість від الفُصْحى — відома складність навіть для арабів зі сходу, тож труднощі з ним нічого не говорять про ваш прогрес.
- Тримайте дві системи фізично окремо у своїх нотатках. Одна сторінка для المِصْرِيَّة، الشّامِيَّة та решти, інша — для стандартної мови: змішування на одній сторінці — це шлях до заучування гібридів.